Компенсація працівникам у випадку затримки виплати заробітної плати

Відповідно до статті 115 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) і статті 24 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР (далі — Закон про оплату праці) заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів і не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Враховуючи вищевикладене, роботодавці зобов’язані виплачувати працівникам заробітну плату за місяць як мінімум двічі: за першу половину місяця — не пізніше 22 числа, за другу половину місяця — не пізніше 7 числа наступного місяця.

Якщо підприємство порушує встановлені строки виплати заробітної плати, то працівникам нараховується компенсація втрати частини заробітної плати, яка покликана відшкодувати зростання цін (інфляцію) за період невиплати заробітної плати.

Статтею 34 Закону про оплату праці визначено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати (далі — компенсація) провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Нормативно-правовими документами, що визначають порядок нарахування компенсації, є Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 р. № 2050-III (далі — Закон № 2050) і прийнятий з метою реалізації його норм Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159 (далі — Порядок № 159). Зазначені документи регулюють порядок нарахування компенсації при виплаті доходу, нарахованого за період починаючи з 1 січня 2001 року.

Згідно зі статтею 1 Закону № 2050 та пунктом 1 Порядку № 159 норми цих документів про проведення компенсації поширюються на підприємства, установи та організації всіх форм власності та господарювання і застосовуються у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів (заробітної плати), у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Крім того, оскільки норма про проведення компенсації встановлена Законом про оплату праці, який визначає принципи оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та господарювання (далі — підприємства), а також з окремими громадянами, то працівник, який уклав трудовий договір з фізичною особою – підприємцем чи фізичною особою, яка не є підприємцем, із зазначенням в такому договорі термінів виплати належної працівникові заробітної плати, також має право на компенсацію в разі порушення зазначеними роботодавцями термінів виплати йому заробітної плати, встановлених трудовим договором.

Виплати, що підлягають компенсації, та джерела їх надання

Відповідно до статті 2 Закону № 2050 та пункту 3 Порядку № 159 компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

Виплати, що підлягають компенсації (далі — об’єкти компенсації), визначені в статті 2 Закону № 2050 і пункті 3 Порядку № 159, а джерела, за рахунок яких нараховується компенсація, визначені в статті 6 Закону № 2050 і пункті 7 Порядку № 159 (див. таблицю 1).

Таблиця 1

Об’єкти компенсації і джерела коштів для проведення компенсації

Що стосується всіх інших доходів громадян, крім зазначених у таблиці 1, зокрема доходів, шо виплачуються за цивільно-правовими договорами, за рішенням суду (зокрема, відшкодування моральної шкоди тощо), то в разі їх несвоєчасної виплати нарахування компенсації діючими нормативно-правовими актами не передбачено.

Звертаємо увагу, що ані Законом № 2050, ані Порядком № 159 не конкретизовано перелік доходів, які включаються до заробітної плати, при несвоєчасній виплаті яких необхідно нараховувати компенсацію. Однак, враховуючи те, що структура заробітної плати визначена в статті 2 Закону про оплату праці і деталізована в прийнятій на виконання цього Закону Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5, нормами саме цих документів необхідно керуватися при визначенні складових заробітної плати.

Також необхідно пам’ятати, що компенсації підлягають тільки грошові доходи громадян. Тому при затримці виплати працівникові заробітної плати в натуральній формі, її компенсація не провадиться.

На думку Мінсоцполітики, з норм статті 3 Закону № 2050 та пункту 4 Порядку № 159 випливає, що компенсації підлягає лише нарахований, але не виплачений грошовий дохід (заробітна плата). Тобто, якщо працівнику будь-який дохід, що є заробітною платою, з вини роботодавця не нараховувався (зокрема, в бухгалтерському обліку не відображався), то немає підстав для нарахування компенсації на такий дохід, який буде нараховуватися і виплачуватися згодом.

Водночас Верховний Суд України (далі — ВСУ) в постанові від 11.07.2017 р. по справі № 21-2003а16 роз’яснив наступне.

Пункт 4 Порядку № 159 не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. Правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов’язується виплата компенсації.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв’язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

На думку ВСУ, використане у статті 3 Закону № 2050 та пункті 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов’язкова складова обчислення компенсації — невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постанові від 19.12.2011 р. (справа № 6-58цс11).

Отже, резюмував ВСУ, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 – 3 Закону № 2050, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Таким чином, ВСУ дотримується правової позиції, згідно з якою компенсації підлягає не тільки своєчасно нарахований, але не виплачений дохід, а й своєчасно не нарахований і не виплачений дохід, який повинен був нараховуватися працівникові. Це безумовно справедливо по відношенню до працівників, оскільки вони не повинні втрачати право на компенсацію через небажання роботодавця своєчасно нараховувати їм дохід. Однак такий висновок ВСУ прямо з норм Закону № 2050 та Порядку № 159 не випливає, тому щоб уникнути судових суперечок надалі законодавцям краще внести відповідні зміни до Закону № 2050 та Порядку № 159.

Також необхідно враховувати, що компенсації підлягає не тільки вся сума нарахованої і не виплаченої за певний місяць заробітної плати, але і не виплачена частина заробітної плати за будь-який місяць або окрема виплата, що входить до складу заробітної плати (наприклад премія, винагорода, надбавка, доплата), яка була нарахована, але не виплачена.

Звертаємо увагу на такий важливий аспект: компенсація нараховується на нарахований, але не виплачений грошовий дохід (заробітну плату) після утримання з нього податків і обов’язкових платежів (ст. 3 Закону № 2050, п. 4 Порядку № 159).

Отже, компенсація нараховується на нараховану заробітну плату після утримання з неї податку на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО), військового збору (далі — ВЗ; утримується, починаючи з серпня 2014 року) єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ; утримувався в період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2015 року), страхових внесків (утримувалися до 1 січня 2011 року). Тобто фактично компенсація нараховується на заробітну плату, що підлягає виплаті працівнику «на руки» (після утримання з неї ПДФО, ВЗ, ЄСВ, страхових внесків) і яка не виплачена йому своєчасно.

Як видно з таблиці 1, компенсація виплачується за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати (п. 7 Порядку № 159).

Згідно зі статтею 5 Закону № 2050 та пунктом 6 Порядку № 159 своєчасно не отриманий з вини громадянина дохід компенсації не підлягає.

Наприклад, якщо працівник без поважних причин не з’явився для отримання заробітної плати (при її виплаті з каси підприємства) або при звільненні не з’явився отримувати належну йому заробітну плату при остаточному розрахунку, яка внаслідок цього була депонована, то на таку заробітну плату компенсація не нараховується.

Як вже зазначалося вище, на суму індексації нараховується компенсація (п. 3 Порядку № 159). Але це стосується тільки нарахованої, але не виплаченої суми індексації.

Компенсація не підлягає індексації, оскільки є разовою (не постійною) виплатою (п. 3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078).

Порядок нарахування компенсації

Згідно зі статтею 2 Закону № 2050 та пунктом 2 Порядку № 159 компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам.

Відлік часу затримки виплати заробітної плати починається з першого числа місяця, в якому необхідно здійснити виплату нарахованої заробітної плати.

Наприклад, якщо заробітна плата за січень 2020 року не виплачена протягом лютого 2020 року, то при її виплаті 1 березня 2020 року і пізніше (тобто коли закінчився один календарний місяць для її виплати — лютий 2020 року) працівникові повинна бути нарахована компенсація, якщо, звичайно, відбувся відповідний приріст індексу споживчих цін (далі — ІСЦ, індекс інфляції).

З 1 січня 2001 року згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу (заробітної плати) за відповідний місяць (після утримання ПДФО, ВЗ, ЄСВ, страхових внесків) і приросту ІСЦ у відсотках, поділений на 100.

Приріст ІСЦ для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних ІСЦ за період невиплати грошового доходу. При цьому ІСЦ у місяці, за який виплачується дохід (заробітна плата), до розрахунку не включається (ст. 3 Закону № 2050, п. 4 Порядку № 159).

Також при розрахунку компенсації не враховується ІСЦ місяця, в якому виплачується дохід (заробітна плата), в тому числі в разі, якщо дата його виплати припадає на останній календарний день такого місяця (ІСЦ в цьому місяці ще не відомий, оскільки він розраховується Держстатом тільки після закінчення календарного місяця).

Враховуючи вищевикладене, суму компенсації необхідно розраховувати за такою формулою:

К = ЗП_н х (ІСЦ_і х ІСЦ _{і + 1} х … х ІСЦ_n х 100 – 100) : 100,

де К — сума компенсації;

ЗП_н — розмір невиплаченої заробітної плати за вирахуванням ПДФО, ВЗ, ЄСВ, страхових внесків;

ІСЦ_і — ІСЦ місяця, наступного за місяцем нарахування невиплаченої заробітної плати (поділений на 100);

ІСЦ _{і + 1} — ІСЦ місяця, що настає після місяця, наступного за місяцем нарахування невиплаченої заробітної плати (поділений на 100);

ІСЦ_n — ІСЦ місяця, що передує місяцю виплати заборгованості по заробітній платі (поділений на 100).

ІСЦ за минулий місяць розраховується Державною службою статистики України та щомісяця (в період з 7 по 10 число наступного місяця) оприлюднюється (публікується в газеті «Урядовий кур’єр» і розміщується на офіційному сайті цього державного органу www.ukrstat.gov.ua).

Алгоритм розрахунку суми компенсації наведено в додатку до Порядку № 159, але ми його розглянемо на прикладах, в яких виплата заборгованості по заробітній платі за попередні місяці виплачується в лютому і березні 2020 року. При цьому слід враховувати, що якщо приріст ІСЦ за період невиплати доходу не перевищує 100%, то компенсація не нараховується (це випливає з прикладу 2 додатка до Порядку № 159).

Перш ніж розглянути порядок розрахунку суми компенсації, наводимо таблицю з ІСЦ за 2007 – 2020 роки (див. таблицю 2).

Таблиця 2

Величина індексів споживчих цін (індексів інфляції) за 2007 – 2020 роки

З урахуванням вищенаведених ІСЦ розглянемо порядок обчислення суми компенсації на конкретних прикладах.

ПРИКЛАД 1

Визначення приросту ІСЦ і нарахування компенсації,
якщо затримка у виплаті заробітної плати становить кілька місяців

20 березня 2020 року працівнику виплачується заробітна плата за червень 2019 року, яка була нарахована в цьому місяці в розмірі 4173 грн., а після утримання ПДФО і ВЗ (тобто до виплати «на руки») її сума становить:

4173 грн. – 4173 грн. х 18% (ПДФО) – 4173 грн. х 1,5% (ВЗ) = 3359,26 грн.

Оскільки ІСЦ в місяці, за який виплачується заробітна плата (тобто ІСЦ за червень 2019 року), і ІСЦ в місяці, в якому виплачується заборгованість по заробітній платі (тобто ІСЦ за березень 2020 року), до розрахунку не включаються, для обчислення приросту ІСЦ необхідно використовувати ІСЦ за липень 2019 року – лютий 2020 року (див. таблицю 2), які послідовно перемножуються:

0,994 х 0,997 х 1,007 х 1,007 х 1,001 х 0,998 х 1,002 х 0,997 х 100 = 1,003 х 100 = 100,3%

Визначаємо приріст ІСЦ:

1,003 х 100 – 100 = 100,3 – 100 = 0,3%

Сума компенсації становить:

3359,26 грн. х 0,3 : 100 = 10,08 грн.

Загальна сума невиплаченої заробітної плати за червень 2019 року і компенсації, які виплачуються працівнику в березні 2020 року:

3359,26 + 10,08 = 3369,34 грн.

_____________________________________________________________________________

Зазвичай компенсація нараховується безпосередньо перед виплатою заборгованості по заробітній платі.

Виплата компенсації провадиться у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості по заробітній платі за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050, п. 5 Порядку № 159).

Наприклад, якщо в березні 2020 року працівнику виплачується заробітна плата за червень 2019 року, то в березні 2020 року має бути нарахована і виплачена компенсація за затримку виплати червневої заробітної плати.

ПРИКЛАД 2

Нарахування компенсації, якщо затримка у виплаті заробітної плати становить один місяць

28 лютого 2020 року працівнику виплачується нарахована, але не виплачена частина заробітної плати за грудень 2019 року в сумі 2500 грн. (після утримання ПДФО і ВЗ).

Оскільки ІСЦ в місяці, за який виплачується заробітна плата (тобто ІСЦ за грудень 2019 року), до розрахунку не включається, для обчислення приросту ІСЦ необхідно використовувати тільки ІСЦ за січень 2020 року, що становить 100,2%:

1,002 х 100 – 100 = 100,2 – 100 = 0,2%

Сума компенсації становить:

2500 грн. х 0,2 : 100 = 5 грн.

Загальна сума невиплаченої заробітної плати за грудень 2019 року та компенсації, які виплачуються працівнику в лютому 2020 року:

2500 + 5 = 2505 грн.

ПРИКЛАД 3

Нарахування компенсації, якщо затримка у виплаті заробітної плати становить більше одного року

27 березня 2020 року працівнику виплачується заробітна плата за жовтень 2018 року в сумі 2000 грн. (після утримання ПДФО і ВЗ).

ІСЦ за жовтень 2018 року (місяць нарахування невиплаченої зарплати) і ІСЦ за березень 2020 року (місяць виплати заборгованості по зарплаті) до розрахунку не включаються, тому для обчислення приросту ІСЦ необхідно використовувати ІСЦ за листопад 2018 року – лютий 2020 року (див. таблицю 2 ), які послідовно перемножуються:

1,014 х 1,008 х 1,010 х 1,005 х 1,009 х 1,010 х 1,007 х 0,995 х 0,994 х 0,997 х 1,007 х 1,007 х 1,001 х 0,998 х 1,002 х 0,997 х 100 = 1,062 х 100 = 106,2%

Визначаємо приріст ІСЦ:

106,2 – 100 = 6,2%

Сума компенсації становить:

2000 грн. х 6,2 : 100 = 124 грн.

Загальна сума невиплаченої заробітної плати за жовтень 2018 року і компенсації, які виплачуються працівнику в березні 2020 року:

2000 + 124 = 2124 грн.

ПРИКЛАД 4

Нарахування компенсації, якщо затримка у виплаті заробітної плати становить більше трьох років

У березні 2020 року працівнику виплачується заробітна плата за грудень 2016 року в сумі 2300 грн. (після утримання ПДФО і ВЗ).

Для обчислення приросту ІСЦ необхідно послідовно помножити ІСЦ за січень 2017 року – лютий 2020 року:

1,011 х 1,010 х 1,018 х 1,009 х 1,013 х 1,016 х 1,002 х 0,999 х 1,020 х 1,012 х 1,009 х 1,010 х 1,015 х 1,009 х 1,011 х 1,008 х 1,000 х 1,000 х 0,993 х 1,000 х 1,019 х 1,017 х 1,014 х 1,008 х 1,010 х 1,005 х 1,009 х 1,010 х 1,007 х 0,995 х 0,994 х 0,997 х 1,007 х 1,007 х 1,001 х 0,998 х 1,002 х 0,997 х 100 = 1,297 х 100 = 129,7%

Визначаємо приріст ІСЦ:

129,7 – 100 = 29,7%

Сума компенсації становить:

2300 грн. х 29,7 : 100 = 683,10 грн.

Загальна сума заробітної плати за грудень 2016 року і компенсації, які виплачуються працівнику в березні 2020 року:

2300 + 683,10 = 2983,10 грн.

_____________________________________________________________________________

Щоб уникнути самостійного проведення складних розрахунків з багатьма ІСЦ наводимо таблицю з вже обчисленими коефіцієнтами, які відповідають приросту ІСЦ і на які множиться сума невиплаченої заробітної плати, нарахованої за період роботи з 1 січня 2007 року, для визначення суми компенсації при виплаті заборгованості по заробітній платі в березні 2020 року (див. таблицю 3).

Таблиця 3

Коефіцієнти для визначення суми компенсації за затримку виплати заробітної плати, нарахованої в січні 2007 року – січні 2020 року, при її виплаті в березні 2020 року

Вище наведеною таблицею необхідно користуватися наступним чином: якщо заробітна плата працівнику була нарахована в період з січня 2007 року по січень 2020 року, а виплачується в березні 2020 року, то в таблиці необхідно знайти рядок з місяцем і графу з роком такого нарахування і на їх перетині буде величина приросту ІСЦ для обчислення суми компенсації, на яку множиться сума невиплаченої заробітної плати.

Якщо виплата заборгованості по заробітній платі здійснюється до оприлюднення Держстатом ІСЦ за останній місяць перед місяцем виплати заборгованості (наприклад, у разі виплати заборгованості на початку місяця або у разі звільнення працівника на початку місяця під час остаточного розрахунку з ним), то при розрахунку приросту ІСЦ підприємством використовуються ІСЦ, які опубліковані Держстатом на момент звільнення.

ПРИКЛАД 5

Нарахування компенсації, якщо заборгованість по заробітній платі виплачується на початку місяця

В день звільнення — 5 березня 2020 року працівнику, крім заробітної плати за відпрацьований час у березні і «відпускної» компенсації, здійснюється виплата заборгованості — заробітної плати за серпень 2019 року в сумі 3000 грн. (після утримання ПДФО і ВЗ).

Оскільки на момент виплати заборгованості при звільненні (5 березня 2020 року) ІСЦ за лютий 2020 року ще не оприлюднено, для обчислення приросту ІСЦ необхідно послідовно перемножити ІСЦ за вересень 2019 року – січень 2020 року (див. таблицю 2):

1,007 х 1,007 х 1,001 х 0,998 х 1,002 х 100 = 1,015 х 100 = 101,5%

Визначаємо приріст ІСЦ:

101,5 – 100 = 1,5%

Сума компенсації становить:

3000 грн. х 1,5 : 100 = 45 грн.

Загальна сума заробітної плати за серпень 2019 року і компенсації, які виплачуються працівнику при остаточному розрахунку в день звільнення:

3000 + 45 = 3045 грн.

_____________________________________________________________________________

При виплаті заборгованості по заробітній платі одразу за декілька місяців сума компенсації визначається за кожною невиплаченою заробітною платою за відповідний місяць окремо (залежно від місяця і року нарахування заробітної плати по кожній заборгованості визначається своя величина приросту ІСЦ). Потім обчислені окремо за місяцями суми компенсації невиплаченої заробітної плати підсумовуються і виплачуються працівникові разом із заробітною платою, по якій нарахована компенсація.

_____________________________________________________________________________

ПРИКЛАД 6

Нарахування компенсації при виплаті заборгованості по заробітній платі за декілька місяців

У березні 2020 року працівнику виплачується заборгованість — заробітна плата за вересень 2019 року в сумі 1700 грн., за червень 2018 року в сумі 2100 грн., за квітень 2017 року в сумі 2500 грн. (після утримання ПДФО і ВЗ).

Розмір компенсації становитиме (коефіцієнти, які відповідають величині приросту ІСЦ, для визначення суми компенсації див. в таблиці 3):

– за вересень 2019 року: 1700 грн. х 0,005 = 8,50 грн.;

– за червень 2018 року: 2100 грн. х 0,093 = 195,30 грн.;

– за квітень 2017 року: 2500 грн. х 0,237 = 592,50 грн.

Загальна сума компенсації становить:

8,50 + 195,30 + 592,50 = 796,30 грн.

Загальна сума, що виплачується працівнику в березні 2020 року у вигляді заборгованості по заробітним платам і компенсації:

1700 + 2100 + 2500 + 796,30 = 7096,30 грн.

_____________________________________________________________________________

Компенсація і мінімальна заробітна плата

Згідно зі статтею 95 КЗпП і статтею 3 Закону про оплату праці мінімальна заробітна плата — це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Відповідно до статті 3-1 Закону про оплату праці розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

Що стосується компенсації за затримку виплати заробітної плати, то вона не включається до мінімальної заробітної плати, оскільки не є виплатою за виконану місячну (годинну) норму праці (не є виплатою за відпрацьований час), а є компенсаційною виплатою, яка нараховується тільки в разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати. Враховуючи цей факт, компенсація виплачується зверх мінімальної заробітної плати.

ПРИКЛАД 7

Нарахування заробітної плати за місяць,
в якому виплачується компенсація за затримку виплати заробітної плати

Використовуючи дані прикладу 6 (в березні 2020 року працівнику виплачується заборгованість — заробітна плата за вересень 2019 року в сумі 1700 грн., за червень 2018 року в сумі 2100 грн., за квітень 2017 року сумі 2500 грн. (після утримання ПДФО і ВЗ), а також загальна сума компенсації в розмірі 796,30 грн.), визначимо загальну заробітну плату працівника в березні, якщо йому в цьому місяці, крім компенсації, нарахована заробітна плата за виконану місячну норму праці (за всі відпрацьовані робочі дні, передбачені графіком роботи на березень) в розмірі окладу — 4000 грн.

Заборгованість по заробітній платі, що виплачується в березні, але нарахована в попередніх місяцях, не відноситься до доходу березня. Компенсація за затримку виплати заробітної плати як виплата, не пов’язана з виконанням норми праці (відпрацьованим часом), не включається до мінімальної заробітної плати (далі — МЗП).

Таким чином, в березні з МЗП порівнюється лише нарахована працівнику в цьому місяці заробітна плата за виконану норму праці (відпрацьований час) в сумі 4000 грн. Оскільки ця сума менше МЗП (4000 грн. < 4723 грн.), визначимо суму доплати до МЗП:

4723 – 4000 = 723 грн.

Загальна сума доходу, нарахованого працівнику в березні (в цю суму не включається заборгованість по заробітній платі за попередні місяці, що виплачується в березні):

4000 грн. (оклад) + 723 грн. (доплата до МЗП) + 796,30 грн. (компенсація за затримку виплати зарплати) = 5519,30 грн.

_____________________________________________________________________________

Оподаткування та відображення в обліку компенсації

Відповідно до підпункту 2.2.8 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5 (далі — Інструкція № 5), суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати включаються до фонду додаткової заробітної плати фонду оплати праці (далі — ФОП).

Підпунктом 5 пункту 3 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. № 449, встановлено, що визначення видів виплат, що належать до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄСВ передбачено Інструкцією № 5.

Отже, сума компенсації, як складова додаткової заробітної плати ФОП, є базою нарахування ЄСВ. Якщо компенсація нараховується (виплачується) працівнику, який на момент її нарахування вже звільнений, то така компенсація не є базою нарахування ЄСВ, оскільки вона не є виплатою за відпрацьований час, отримувач компенсації вже не є працівником (застрахованою особою), а підприємство по відношенню до нього не є страхувальником.

Як складова заробітної плати сума компенсації підлягає обкладенню ПДФО і ВЗ на підставі підпункту 164.2.1 Податкового кодексу України (далі — ПКУ). При цьому сума компенсації враховується при визначенні граничного розміру заробітної плати, який дає право на застосування податкової соціальної пільги.

Нарахована та виплачена компенсація у складі заробітної плати за ознакою доходу «101» відображається в Податковому розрахунку ф. № 1ДФ у тому звітному (податковому) періоді, в якому здійснено її нарахування та виплата.

Якщо компенсація нараховується (виплачується) особі, яку на момент такого нарахування звільнено, то сума цієї компенсації вже не є заробітною платою, тому оподатковується ПДФО і ВЗ на підставі підпункту 164.2.20 ПКУ у складі інших доходів, крім зазначених у статті 165 ПКУ, і в Податковому розрахунку ф. № 1ДФ відображається за ознакою доходу «127».

Що стосується бухгалтерського (податкового) обліку компенсації, то оскільки вона є додатковою заробітною платою (належить до ФОП), її сума включається до витрат у складі витрат на оплату праці відповідної категорії працівників. В бухгалтерському обліку суми компенсації відображаються за кредитом субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою» в кореспонденції з тими рахунками, на яких відображаються суми нарахованої заробітної плати, що підлягає компенсації.

Сума компенсації включається до ФОП того місяця, в якому фактично здійснюється її нарахування (пп. 1.6.2 Інструкції № 5).

Врахування компенсації при розрахунку середньої заробітної плати

Згідно з підпунктом «л» пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100), компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати не включається до розрахунку середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження.

Отже, при нарахуванні виплат, що обчислюються виходячи із середньої заробітної плати, розрахунок якої здійснюється згідно з Порядком № 100 (відпускні, середній заробіток за час відрядження, час виконання державних і громадських обов’язків, вихідна допомога, оплата вимушеного прогулу тощо), зазначена компенсація не враховується.

Що стосується врахування компенсації при визначенні розміру страхових виплат, то оскільки компенсація є додатковою заробітною платою і з неї сплачується ЄСВ, на підставі пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266, вона враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування страхових виплат, що обчислюються відповідно до норм цього Порядку («лікарняні», «декретні» та інші).

Відповідальність за невиплату зарплати і ненарахування компенсації

Оскільки виплата компенсації передбачена статтею 34 Закону про оплату праці, тобто нормами законодавства про працю, ненарахування компенсації у випадках, встановлених Законом № 2050 і Порядком № 159, є порушенням законодавства про працю.

Згідно з абзацом дев’ятим частини другої статті 265 КЗпП юридичні та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, (далі — роботодавці) несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог законодавства про працю, крім передбачених абзацами другим – восьмим частини другої цієї статті, в розмірі мінімальної заробітної плати.

Таким чином, роботодавці за ненарахування компенсації у випадку, якщо це передбачено приписом за наслідками перевірки Державної служби України з питань праці (далі — Держпраці), можуть бути притягнуті до фінансової відповідальності у вигляді штрафу в розмірі мінімальної заробітної плати.

Що стосується застосування більш суворих фінансових санкцій до роботодавців за ненарахування компенсації, то Держпраці в листі від 19.05.2016 р. № 5548/4/4.3-ДП-16  роз’яснила, що в КЗпП і в частині першій статті 12 Закону про оплату праці, якими визначені мінімальні державні гарантії в оплаті праці, не згадується про проведення компенсації. Тому компенсація (на відміну від індексації), виходячи з положень частини другої статті 12 Закону про оплату праці, не відноситься до мінімальних державних гарантій в оплаті праці, за недотримання яких накладається штраф у розмірі, передбаченому абзацом п’ятим частини другої статті 265 КЗпП (у двократному розмірі мінімальної заробітної плати за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення). Також в цьому листі Держпраці повідомила, що за порушення вимог Порядку № 159 роботодавці несуть відповідальність у вигляді штрафу в розмірі мінімальної заробітної плати (абзац дев’ятий ч. другої ст. 265 КЗпП).

Водночас згідно з абзацом четвертим частини другої статті 265 КЗпП за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплату їх не в повному обсязі на роботодавців накладається штраф у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Штрафи, зазначені в частині другій статті 265 КЗпП, накладаються Держпраці згідно з нормами Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. № 509.

Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю, в тому числі не звільняє від нарахування компенсації (ч. десята ст. 265 КЗпП).

Несвоєчасна виплата заробітної плати та ненарахування компенсації є порушеннями законодавства про працю, за які до відповідальності притягуються також винні посадові особи роботодавця (ст. 36 Закону про оплату праці, ст. 7 Закону № 2050).

Так, відповідно до статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КпАП) порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплата її не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю тягнуть за собою накладення штрафу на винних посадових осіб підприємств та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності в розмірі від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі — нмдг), тобто від 510 до 1700 грн.

Повторне протягом року вчинення зазначених порушень (в т. ч. ненарахування компенсації), за які особу вже було піддано адміністративному стягненню, або ті самі діяння, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, тягнуть за собою накладення штрафу на винних посадових осіб підприємств та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від 100 до 300 нмдг, тобто від 1700 до 5100 грн.

Протоколи про адміністративне правопорушення складаються посадовими особами Держпраці та її територіальних органів. На підставі підписаних протоколів формується справа про адміністративне правопорушення, яка направляється до суду, який і виносить рішення про накладення адміністративного штрафу (ст. 221, абз. сімнадцятий п. 1 ч. першої ст. 255 КпАП).

Звертаємо увагу, що порушення встановлених термінів виплати заробітної плати працівникам і ненарахування компенсації як складової заробітної плати є окремими (різними) порушеннями, тому за кожне з них на роботодавця і винних посадових осіб роботодавця може бути накладено штрафи у вищевказаних розмірах.

Відсутність коштів у роботодавця не є виправданням щодо невиплати або несвоєчасної виплати заробітної плати, ненарахування компенсації і непроведення остаточного розрахунку при звільненні, тому не виключає відповідальність роботодавця.

Наймані керівники підприємства повинні пам’ятати, що згідно з пунктом 1-1 статті 41 КЗпП якщо з їхньої вини заробітна плата виплачувалася несвоєчасно, вони можуть бути звільнені з ініціативи роботодавця.

Крім того, відповідно до пункту 9 частини першої статті 134 КЗпП керівник підприємства, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати (затримка більше одного місяця), що привело до виплати компенсації, і за умови, що держбюджет та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством, притягується до повної матеріальної відповідальності в розмірі шкоди, заподіяної з його вини підприємству (тобто в розмірі суми нарахованої компенсації всім працівникам підприємства).

Також безпідставна невиплата заробітної плати більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства чи громадянином – суб’єктом підприємницької діяльності, тягне кримінальну відповідальність у вигляді накладення штрафу від 500 до 1000 нмдг (від 8500 до 17 000 грн.) або залучення до виправних робіт на строк до 2 років або позбавлення волі на строк до 2 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років. Це саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, карається штрафом від 1000 до 1500 нмдг (від 17 000 до 25 500 грн.) або обмеженням волі на строк до 3 років, або позбавленням волі на строк до 5 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до неї особою здійснено виплату заробітної плати (ст. 175 Кримінального кодексу України).

Відмова роботодавця від виплати компенсації, що є складовою заробітної плати, може бути оскаржена громадянином (працівником) в судовому порядку (ст. 7 Закону № 2050, п. 8 Порядку № 159).

Нагадаємо, що згідно з частиною другою статті 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судова практика свідчить про те, що в разі непроведення, а також ненарахування роботодавцем виплат, належних працівникові (в тому числі під час остаточного розрахунку при звільненні), працівник, в т. ч. колишній, має право звернутися до суду з позовом до роботодавця про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Так, Конституційний Суд України в резолютивній частині свого рішення від 15.10.2013 р. № 9-рп/2013 (у справі № 1-18/2013) зробив такий висновок: положення частини другої статті 233 КЗпП слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Аналогічний висновок містить пункт 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 р. № 14 та лист цього суду від 07.05.2013 р. № 708/0/4-13.

В іншому рішенні — від 15.10.2013 р. № 8-рп/2013 (у справі № 1-13/2013) Конституційний Суд України зазначив таке: положення частини другої статті 233 КЗпП необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто всіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснено роботодавцем нарахування таких виплат.

Таким чином, якщо роботодавцем нараховувалась, але не виплачувалася працівнику заробітна плата (окремі її складові), то це є порушенням законодавства про працю, за яке роботодавець притягується до фінансової відповідальності (ст. 265 КЗпП) і відповідальності у вигляді нарахування компенсації, а його посадові особи, винні в зазначеному порушенні, притягуються до адміністративної відповідальності. При цьому якщо зазначене порушення вчинено керівником підприємства, то його може бути звільнено, притягнуто до повної матеріальної відповідальності та кримінальної відповідальності.

Якщо роботодавцем необґрунтовано не нараховувалась заробітна плата (окремі її складові), то це також є порушенням законодавства про працю, за яке винні посадові особи роботодавця можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності, при цьому працівник може звернутися до суду про стягнення належних йому, але не нарахованих сум заробітної плати, без обмеження будь-яким строком, в тому числі після свого звільнення.