Компенсация работникам в случае задержки выплаты заработной платыКомпенсація працівникам у випадку затримки виплати заробітної плати

В соответствии со статьей 115 Кодекса законов о труде Украины (далее — КЗоТ) и статьей 24 Закона Украины «Об оплате труда» от 24.03.95 г. № 108/95-ВР (далее — Закон об оплате труда) заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов — представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий 16 календарных дней и не позднее 7 дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.

Учитывая вышеизложенное, работодатели обязаны выплачивать работникам заработную плату за месяц как минимум дважды: за первую половину месяца — не позднее 22 числа, за вторую половину месяца — не позднее 7 числа следующего месяца.

Если предприятие нарушает установленные сроки выплаты заработной платы, то работникам начисляется компенсация утраты части заработной платы, которая призвана возместить рост цен (инфляцию) за период невыплаты зарплаты.

Статьей 34 Закона об оплате труда определено, что компенсация работникам утраты части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты (далее — компенсация) осуществляется в соответствии с индексом роста цен на потребительские товары и тарифов на услуги в порядке, установленном действующим законодательством.

Нормативно-правовыми документами, определяющими порядок начисления компенсации, являются Закон Украины «О компенсации гражданам утраты части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты» от 19.10.2000 г. № 2050-III (далее — Закон № 2050) и принятый с целью реализации его норм Порядок проведения компенсации гражданам утраты части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты, утвержденный постановлением Кабинета Министров Украины от 21.02.2001 г. № 159 (далее — Порядок № 159). Указанные документы регулируют порядок начисления компенсации при выплате дохода, начисленного за период начиная с 1 января 2001 года.

Согласно статье 1 Закона № 2050 и пункту 1 Порядка № 159 нормы этих документов о проведении компенсации распространяются на предприятия, учреждения и организации всех форм собственности и хозяйствования и применяются во всех случаях нарушения установленных сроков выплаты доходов (заработной платы), в т. ч. по вине собственника или уполномоченного им органа (лица).

Кроме того, поскольку норма о проведении компенсации установлена Законом об оплате труда, который определяет принципы оплаты труда работников, состоящих в трудовых отношениях, на основании трудового договора с предприятиями, учреждениями, организациями всех форм собственности и хозяйствования (далее — предприятия), а также с отдельными гражданами, то работник, заключивший трудовой договор с физическим лицом – предпринимателем или физическим лицом, не являющимся предпринимателем, с указанием в таком договоре сроков выплаты надлежащей работнику заработной платы, также имеет право на компенсацию в случае нарушения указанными работодателями сроков выплаты ему заработной платы, установленных трудовым договором.

Выплаты, подлежащие компенсации, и источники их предоставления

В соответствии со статьей 2 Закона № 2050 и пунктом 3 Порядка № 159 компенсации подлежат денежные доходы вместе с суммой индексации¹, которые получают граждане в гривнах на территории Украины и которые не имеют разового характера.

Выплаты, подлежащие компенсации (далее — объекты компенсации), перечислены в статье 2 Закона № 2050 и пункте 3 Порядка № 159, а источники, за счет которых начисляется компенсация, определены в статье 6 Закона № 2050 и пункте 7 Порядка № 159 (см. таблицу 1 на стр. 38).

Таблица 1

Объекты компенсации и источники денежных средств для проведения компенсации

№ п/п	Объекты компенсации	Источники денежных средств для проведения компенсации
1	Заработная плата (денежное обеспечение) (ст. 2 Закона № 2050, п. 3 Порядка № 159)	За счет собственных денежных средств предприятий, учреждений и организаций, которые не финансируются и не дотируются из бюджета, а также объединений граждан. Предприятия, учреждения и организации, которые финансируются или дотируются из бюджета — за счет денежных средств соответствующего бюджета. (ст. 6 Закона № 2050, п. 7 Порядка № 159)
2	Стипендии (ст. 2 Закона № 2050, п. 3 Порядка № 159)	За счет источников, из которых выплачиваются стипендии (ст. 6 Закона № 2050, п. 7 Порядка № 159)
3	Социальные выплаты (пособие по временной нетрудоспособности (включая уход за больным ребенком), пособие по беременности и родам, ежемесячная денежная сумма в случае частичной или полной утраты трудоспособности, компенсирующая соответствующую часть утраченного заработка пострадавшего в результате несчастного случая на производстве или профессионального заболевания, помощь семьям с детьми, страховые выплаты ребенку, родившемуся с инвалидностью в результате травмирования на производстве или профессионального заболевания его матери во время беременности, государственная социальная помощь лицам с инвалидностью с детства и детям с инвалидностью, пособие по безработице, материальная помощь в период профессиональной подготовки, переподготовки или повышения квалификации безработного, материальная помощь по безработице и т. п.) (ст. 2 Закона № 2050, п. 3 Порядка № 159)	За счет денежных средств Фонда социального страхования Украины, Фонда общеобязательного государственного социального страхования на случай безработицы, других целевых социальных фондов, а также денежных средств, направляемых на их выплату из бюджета. (ст. 6 Закона № 2050, п. 7 Порядка № 159)
4	Пенсии (с учетом надбавок, доплат, повышений к пенсии, дополнительной пенсии, целевой денежной помощи на проживание, ежемесячной государственной денежной помощи и компенсационных выплат) (ст. 2 Закона № 2050, п. 3 Порядка № 159)	За счет денежных средств Пенсионного фонда Украины, а также денежных средств из госбюджета (ст. 6 Закона № 2050, п. 7 Порядка № 159)

Что касается всех прочих доходов граждан, кроме указанных в таблице 1, в частности доходов, выплачиваемых по гражданско-правовым договорам, по решению суда (возмещение морального ущерба и т. п.), то в случае их несвоевременной выплаты начисление компенсации действующими нормативно-правовыми актами не предусмотрено.

Обращаем внимание, что ни Законом № 2050, ни Порядком № 159 не конкретизирован перечень доходов, которые включаются в заработную плату, при несвоевременной выплате которых необходимо начислять компенсацию. Однако, учитывая, что структура заработной платы определена в статье 2 Закона об оплате труда и детализирована в принятой во исполнение этого Закона Инструкции по статистике заработной платы, утвержденной приказом Государственного комитета статистики Украины от 13.01.2004 г. № 5, нормами именно этих документов необходимо руководствоваться при определении составляющих заработной платы.

Также необходимо помнить, что компенсации подлежат только денежные доходы граждан. Поэтому при задержке выплаты работнику заработной платы в натуральной форме, ее компенсация не осуществляется.

По мнению Минсоцполитики², из норм статьи 3 Закона № 2050 и пункта 4 Порядка № 159 следует, что компенсации подлежит только начисленный, но не выплаченный денежный доход (заработная плата). То есть, если работнику какой-либо доход, являющийся заработной платой, по вине работодателя не начислялся (в частности, в бухгалтерском учете не отражался), то нет оснований для начисления компенсации на такой доход, который будет начисляться и выплачиваться впоследствии.

В то же время Верховный Суд Украины (далее — ВСУ) в своем постановлении от 11.07.2017 г. по делу № 21-2003а16 разъяснил следующее.

Пункт 4 Порядка № 159 не устанавливает первоочередности начисления и выплаты дохода, который своевременно не был выплачен, и не ставит в зависимость компенсацию утраты части денежных доходов от предварительного, отдельного начисления доходов. Правовое значение имеет то, с нарушением ли сроков был выплачен начисленный доход, выплачен ли и когда этот платеж, не начислялся ли и не выплачивался ли денежный доход, право на который признано судебным решением. Именно эти события являются теми юридическими фактами, с которыми связывается выплата компенсации.

Денежные средства, которые подлежат начислению в порядке компенсации части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты, имеют компенсаторный характер. Они направлены на обеспечение достаточного жизненного уровня и покупательной способности лица в связи с инфляционными процессами и ростом потребительских цен на товары и услуги.

По мнению ВСУ, использованная в статье 3 Закона № 2050 и пункте 4 Порядка № 159 формулировка, что компенсация исчисляется как произведение «начисленного, но не выплаченного денежного дохода» за соответствующий месяц, означает, что должна существовать обязательная составляющая исчисления компенсации — невыплаченный денежный доход, который может быть либо начислен, либо который можно начислить, в частности, и на основании судебного решения.

Аналогичный подход к пониманию указанных норм права Верховный Суд Украины выразил ранее в постановлении от 19.12.2011 г. (дело № 6-58цс11).

Следовательно, резюмировал ВСУ, содержание и правовая природа спорных правоотношений в понимании положений статей 1–3 Закона № 2050, отдельных положений Порядка № 159 дают основания считать, что право на компенсацию потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты лицо приобретает независимо от того, были ли такие суммы ему предварительно начислены, но не выплачены.

Таким образом, ВСУ придерживается правовой позиции, согласно которой компенсации подлежит не только своевременно начисленный, но не выплаченный доход, но и своевременно не начисленный и не выплаченный доход, который должен был начисляться работнику. Это безусловно справедливо по отношению к работникам, поскольку они не должны утрачивать право на компенсацию из-за нежелания работодателя своевременно начислять им доход. Однако такой вывод ВСУ прямо из норм Закона № 2050 и Порядка № 159 не следует, поэтому во избежание судебных споров в дальнейшем законодателям лучше внести соответствующие изменения в Закон № 2050 и Порядок № 159.

Также необходимо учитывать, что компенсации подлежит не только вся сумма начисленной и не выплаченной за определенный месяц заработной платы, но и не выплаченная часть заработной платы за какой-либо месяц или отдельная входящая в состав заработной платы выплата (например премия, надбавка, доплата), которая была начислена, но не выплачена.

Обращаем внимание на такой важный аспект: компенсация начисляется на начисленный, но не выплаченный денежный доход (заработную плату) после удержания из него налогов и обязательных платежей (ст. 3 Закона № 2050, п. 4 Порядка № 159).

Следовательно, компенсация начисляется на начисленную заработную плату после удержания из нее налога на доходы физических лиц (далее — НДФЛ), военного сбора (далее — ВС; удерживается, начиная с августа 2014 года), единого социального взноса (далее — ЕСВ; удерживался в период с 1 января 2011 года по 31 декабря 2015 года), страховых взносов (удерживались до 1 января 2011 года). То есть фактически компенсация начисляется на подлежащую выплате «на руки» заработную плату, которая не выплачена работнику своевременно.

Как видно из таблицы 1, компенсация выплачивается за счет источников, из которых осуществляются соответствующие выплаты (п. 7 Порядка № 159).

Согласно статье 5 Закона № 2050 и пункту 6 Порядка № 159 своевременно не полученный по вине гражданина доход не подлежит компенсации.

Например, если работник без уважительных причин не явился за получением заработной платы (при ее выплате из кассы предприятия) или при увольнении не явился получать надлежащую ему заработную плату при окончательном расчете, которая вследствие этого была депонирована, то на такую заработную плату компенсация не начисляется.

Индексация и компенсация зарплаты

Как отмечалось выше, на сумму индексации начисляется компенсация (п. 3 Порядка № 159). Но это касается только начисленной, но не выплаченной суммы индексации.

Компенсация не подлежит индексации, поскольку представляет собой разовую выплату (п. 3 Порядка проведения индексации денежных доходов населения, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 17.07.2003 г. № 1078).³

Порядок начисления компенсации

Согласно статье 2 Закона № 2050 и пункту 2 Порядка № 159 компенсация начисляется в случае задержки на один и более календарных месяцев выплаты доходов, начисленных гражданам.

Отсчет времени задержки выплаты заработной платы начинается с первого числа месяца, в котором необходимо осуществить выплату начисленной заработной платы.

Например, если заработная плата за январь 2020 года не выплачена в течение февраля 2020 года, то при ее выплате 1 марта 2020 года и позднее (т. е. когда истек один календарный месяц для ее выплаты — февраль 2020 года) работнику должна быть начислена компенсация, если, конечно, произошел соответствующий прирост индекса потребительских цен (далее — ИПЦ, индекс инфляции).

С 1 января 2001 года согласно пункту 4 Порядка № 159 сумма компенсации исчисляется как произведение начисленного, но не выплаченного денежного дохода (заработной платы) за соответствующий месяц (после удержания НДФЛ, ВС, ЕСВ, страховых взносов) и прироста ИПЦ в процентах, разделенное на 100.

Прирост ИПЦ для определения суммы компенсации исчисляется путем умножения месячных ИПЦ за период невыплаты денежного дохода. При этом ИПЦ в месяце, за который выплачивается доход (заработная плата), в расчет не включается (ст. 3 Закона № 2050, п. 4 Порядка № 159).

Также при расчете компенсации не учитывается ИПЦ месяца, в котором выплачивается доход (заработная плата), в том числе в случае, если дата его выплаты приходится на последний календарный день такого месяца (ИПЦ в этом месяце еще не известен, поскольку он рассчитывается Госстатом только после окончания календарного месяца).

Учитывая вышеизложенное, сумму компенсации необходимо рассчитывать по такой формуле:

К = ЗП_н х (ИПЦ_і х ИПЦ _{і + 1} х … х ИПЦ_n х 100 – 100) : 100,

где К — сумма компенсации;

ЗП_н — размер невыплаченной заработной платы за вычетом НДФЛ, ВС, ЕСВ, страховых взносов;

ИПЦ_і — ИПЦ месяца, следующего за месяцем начисления невыплаченной заработной платы (деленный на 100);

ИПЦ _{і + 1 —} ИПЦ месяца, наступающего после месяца, следующего за месяцем начисления невыплаченной заработной платы (деленный на 100);

ИПЦ_n — ИПЦ месяца, предшествующего месяцу выплаты задолженности по заработной плате (деленный на 100).

ИПЦ за прошедший месяц рассчитывается Государственной службой статистики Украины и ежемесячно (в период с 7 по 10 число следующего месяца) обнародуется (публикуется в газете «Урядовий кур’єр» и размещается на официальном сайте этого госоргана  www.ukrstat.gov.ua).

Алгоритм расчета суммы компенсации приведен в приложении к Порядку № 159, но мы его рассмотрим на примерах, в которых выплата задолженности по заработной плате за предыдущие месяцы выплачивается в феврале или марте 2020 года.

При этом следует учитывать, что если прирост ИПЦ за период невыплаты дохода не превышает 100%, то компенсация не начисляется (это следует из примера 2 приложения к Порядку № 159).

Прежде чем рассмотреть порядок расчета сумы компенсации, приводим таблицу с ИПЦ за 2007 – 2020 годы (см. таблицу 2).

Таблица 2

Величина индексов потребительских цен (индексов инфляции) за 2007 – 2020 годы

Месяц	2007	2008	2009	2010	2011	2012	2013	2014	2015	2016	2017	2018	2019	2020
январь	100,5	102,9	102,9	101,8	101,0	100,2	100,2	100,2	103,1	100,9	101,1	101,5	101,0	100,2
февраль	100,6	102,7	101,5	101,9	100,9	100,2	99,9	100,6	105,3	99,6	101,0	100,9	100,5	99,7
март	100,2	103,8	101,4	100,9	101,4	100,3	100,0	102,2	110,8	101,0	101,8	101,1	100,9
апрель	100,0	103,1	100,9	99,7	101,3	100,0	100,0	103,3	114,0	103,5	100,9	100,8	101,0
май	100,6	101,3	100,5	99,4	100,8	99,7	100,1	103,8	102,2	100,1	101,3	100,0	100,7
июнь	102,2	100,8	101,1	99,6	100,4	99,7	100,0	101,0	100,4	99,8	101,6	100,0	99,5
июль	101,4	99,5	99,9	99,8	98,7	99,8	99,9	100,4	99,0	99,9	100,2	99,3	99,4
август	100,6	99,9	99,8	101,2	99,6	99,7	99,3	100,8	99,2	99,7	99,9	100,0	99,7
сентябрь	102,2	101,1	100,8	102,9	100,1	100,1	100,0	102,9	102,3	101,8	102,0	101,9	100,7
октябрь	102,9	101,7	100,9	100,5	100,0	100,0	100,4	102,4	98,7	102,8	101,2	101,7	100,7
ноябрь	102,2	101,5	101,1	100,3	100,1	99,9	100,2	101,9	102,0	101,8	100,9	101,4	100,1
декабрь	102,1	102,1	100,9	100,8	100,2	100,2	100,5	103,0	100,7	100,9	101,0	100,8	99,8
За год	116,6	122,3	112,3	109,1	104,6	99,8	100,5	124,9	143,3	112,4	113,7	109,8	104,1

С учетом вышеприведенных ИПЦ рассмотрим порядок исчисления сумы компенсации на конкретных примерах.

ПРИМЕР 1

Определение прироста ИПЦ и начисление компенсации,
если задержка в выплате заработной платы составляет несколько месяцев

20 марта 2020 года работнику выплачивается заработная плата за июнь 2019 года, которая была начислена в этом месяце в размере 4173 грн., а после удержания НДФЛ и ВС (т. е. выплачиваемая «на руки») ее сумма составляет:

4173 грн. – 4173 грн. х 18% (НДФЛ) – 4173 грн. х 1,5% (ВС) = 3359,26 грн.

Поскольку ИПЦ в месяце, за который выплачивается заработная плата (т. е. ИПЦ за июнь 2019 года), и ИПЦ в месяце, в котором выплачивается задолженность по заработной плате (т. е. ИПЦ за март 2020 года), в расчете не участвуют, для исчисления прироста ИПЦ необходимо использовать ИПЦ за июль 2019 года – февраль 2020 года (см. таблицу 2), которые последовательно умножаются:

0,994 х 0,997 х 1,007 х 1,007 х 1,001 х 0,998 х 1,002 х 0,997 х 100 = 1,003 х 100 = 100,3%

Определяем прирост ИПЦ:

1,003 х 100 – 100 = 100,3 – 100 = 0,3%

Сумма компенсации составляет:

3359,26 грн. х 0,3 : 100 = 10,08 грн.

Общая сумма невыплаченной заработной платы за июнь 2019 года и компенсации, которые выплачиваются в марте 2020 года:

3359,26 + 10,08 = 3369,34 грн.

_______________________________________________________________________________

Обычно компенсация начисляется непосредственно перед выплатой задолженности по заработной плате.

Выплата компенсации осуществляется в том же месяце, в котором осуществляется выплата задолженности по заработной плате за соответствующий месяц (ст. 4 Закона № 2050, п. 5 Порядка № 159).

Например, если в марте 2020 года работнику выплачивается заработная плата за июнь 2019 года, то в марте 2020 года должна быть начислена и выплачена компенсация за задержку выплаты июньской зарплаты.

ПРИМЕР 2

Начисление компенсации, если задержка в выплате заработной платы составляет один месяц

28 февраля 2020 года работнику выплачивается начисленная, но не выплаченная часть заработной платы за декабрь 2019 года в сумме 2500 грн. (после удержания НДФЛ и ВС).

Поскольку ИПЦ в месяце, за который выплачивается заработная плата (т. е. ИПЦ за декабрь 2019 года), в расчете не участвует, для исчисления прироста ИПЦ необходимо использовать только ИПЦ за январь 2020 года, составляющий 100,2%:

1,002 х 100 – 100 = 100,2 – 100 = 0,2%

Сумма компенсации составляет:

2500 грн. х 0,2 : 100 = 5 грн.

Общая сумма невыплаченной заработной платы за декабрь 2019 года и компенсации, которые выплачиваются в феврале 2020 года:

2500 + 5 = 2505 грн.

ПРИМЕР 3

Начисление компенсации, если задержка в выплате заработной платы составляет больше одного года

27 марта 2020 года работнику выплачивается заработная плата за октябрь 2018 года в сумме 2000 грн. (после удержания НДФЛ и ВС).

ИПЦ за октябрь 2018 года (месяц начисления невыплаченной зарплаты) и ИПЦ за март 2020 года (месяц выплаты задолженности по зарплате) в расчете не участвуют, поэтому для исчисления прироста ИПЦ необходимо использовать ИПЦ за ноябрь 2018 года – февраль 2020 года (см. таблицу 2), которые последовательно умножаются:

1,014 х 1,008 х 1,010 х 1,005 х 1,009 х 1,010 х 1,007 х 0,995 х 0,994 х 0,997 х 1,007 х 1,007 х 1,001 х 0,998 х 1,002 х 0,997 х 100 = 1,062 х 100 = 106,2%

Определяем прирост ИПЦ:

106,2 – 100 = 6,2%

Сумма компенсации составляет:

2000 грн. х 6,2 : 100 = 124 грн.

Общая сумма невыплаченной заработной платы за октябрь 2018 года и компенсации, которые выплачиваются в марте 2020 года:

2000 + 124 = 2124 грн.

ПРИМЕР 4

Начисление компенсации, если задержка в выплате заработной платы составляет больше трех лет

В марте 2020 года работнику выплачивается заработная плата за декабрь 2016 года в сумме 2300 грн. (после удержания НДФЛ и ВС).

Для исчисления прироста ИПЦ необходимо последовательно умножить ИПЦ за январь 2017 года – февраль 2020 года:

1,011 х 1,010 х 1,018 х 1,009 х 1,013 х 1,016 х 1,002 х 0,999 х 1,020 х 1,012 х 1,009 х 1,010 х 1,015 х 1,009 х 1,011 х 1,008 х 1,000 х 1,000 х 0,993 х 1,000 х 1,019 х 1,017 х 1,014 х 1,008 х 1,010 х 1,005 х 1,009 х 1,010 х 1,007 х 0,995 х 0,994 х 0,997 х 1,007 х 1,007 х 1,001 х 0,998 х 1,002 х 0,997 х 100 = 1,297 х 100 = 129,7%

Определяем прирост ИПЦ:

129,7 – 100 = 29,7%

Сумма компенсации составляет:

2300 грн. х 29,7 : 100 = 683,10 грн.

Общая сумма заработной платы за декабрь 2016 года и компенсации, которые выплачиваются в марте 2020 года:

2300 + 683,10 = 2983,10 грн.

_______________________________________________________________________________

Во избежание самостоятельного проведения сложных расчетов приводим таблицу с уже исчисленными коэффициентами, которые соответствуют приросту ИПЦ и на которые умножается сумма невыплаченной заработной платы, начисленной за период работы с 1 января 2007 года, для определения суммы компенсации при выплате задолженности по заработной плате в марте 2020 года (см. таблицу 3).

Таблица 3

Коэффициенты для определения суммы компенсации за задержку выплаты заработной платы,
начисленной в январе 2007 года — январе 2020 года, при ее выплате в марте 2020 года

В марте 2020 года выплачивается задолженность по зарплате, начисленной в:	2007 года	2008 года	2009 года	2010 года	2011 года	2012 года	2013 года	2014 года	2015 года	2016 года	2017 года	2018 года	2019 года	2020 года
январе	3,755	2,983	2,257	1,931	1,708	1,611	1,616	1,603	1,026	0,444	0,283	0,124	0,029	–
феврале	3,727	2,879	2,209	1,876	1,684	1,605	1,618	1,587	0,924	0,450	0,270	0,114	0,024
марте	3,717	2,737	2,164	1,851	1,647	1,598	1,618	1,532	0,736	0,436	0,248	0,102	0,015
апреле	3,717	2,624	2,136	1,859	1,613	1,598	1,618	1,451	0,523	0,387	0,237	0,093	0,005
мае	3,689	2,578	2,120	1,877	1,592	1,605	1,616	1,361	0,490	0,386	0,221	0,093	–
июне	3,588	2,549	2,087	1,888	1,582	1,613	1,616	1,338	0,484	0,389	0,202	0,093	0,003
июле	3,525	2,567	2,090	1,894	1,616	1,618	1,618	1,328	0,499	0,390	0,199	0,101	0,009
августе	3,498	2,571	2,096	1,860	1,626	1,626	1,637	1,310	0,512	0,394	0,200	0,101	0,012
сентябре	3,401	2,532	2,071	1,779	1,624	1,624	1,637	1,245	0,478	0,370	0,177	0,081	0,005
октябре	3,277	2,473	2,044	1,765	1,624	1,624	1,626	1,192	0,497	0,332	0,163	0,062	–
ноябре	3,185	2,422	2,011	1,757	1,621	1,626	1,621	1,151	0,468	0,309	0,153	0,048	–
декабре	3,099	2,351	1,984	1,735	1,616	1,621	1,608	1,089	0,457	0,297	0,141	0,039	–

Выше приведенной таблицей необходимо пользоваться следующим образом: если заработная плата работнику была начислена в период с января 2007 года по январь 2020 года, а выплачивается в марте 2020 года, то в таблице необходимо найти строку с месяцем и графу с годом такого начисления и на их пересечении будет величина прироста ИПЦ для исчисления суммы компенсации, на которую умножается сумма невыплаченной заработной платы.⁴

Если выплата задолженности по заработной плате осуществляется до обнародования Госстатом ИПЦ за последний месяц перед месяцем выплаты задолженности (например, в случае увольнения работника в начале месяца при окончательном расчете с ним), то при расчете прироста ИПЦ предприятием используются ИПЦ, которые опубликованы Госстатом на момент увольнения.

ПРИМЕР 5

Начисление компенсации, если задолженность по заработной плате выплачивается в начале месяца

В день увольнения — 5 марта 2020 года работнику, кроме заработной платы за отработанное время в марте и «отпускной» компенсации, выплачивается задолженность — заработная плата за август 2019 года в сумме 3000 грн. (после удержания НДФЛ и ВС).

Поскольку на момент выплаты задолженности при увольнении (5 марта 2020 года) ИПЦ за февраль 2020 года еще не обнародован, для исчисления прироста ИПЦ необходимо последовательно умножить ИПЦ за сентябрь 2019 года – январь 2020 года (см. таблицу 2):

1,007 х 1,007 х 1,001 х 0,998 х 1,002 х 100 = 1,015 х 100 = 101,5%

Определяем прирост ИПЦ:

101,5 – 100 = 1,5%

Сумма компенсации составляет:

3000 грн. х 1,5 : 100 = 45 грн.

Общая сумма заработной платы за август 2019 года и компенсации, которые выплачиваются работнику при окончательном расчете в день увольнения:

3000 + 45 = 3045 грн.

_____________________________________________________________________________

При выплате задолженности по заработной плате сразу за несколько месяцев сумма компенсации определяется по каждой невыплаченной заработной плате за соответствующий месяц отдельно (в зависимости от месяца и года ее начисления определяется своя величина прироста ИПЦ). Затем исчисленные отдельно по месяцам сумы компенсации невыплаченной заработной платы суммируются и выплачиваются работнику вместе с заработной платой, по которой начислена компенсация.

_____________________________________________________________________________

ПРИМЕР 6

Начисление компенсации при выплате задолженности по заработной плате за несколько месяцев

В марте 2020 года работнику выплачивается задолженность — заработная плата за сентябрь 2019 года в сумме 1700 грн., за июнь 2018 года в сумме 2100 грн., за апрель 2017 года в сумме 2500 грн. (после удержания НДФЛ и ВС).

Размер компенсации будет составлять (коэффициенты, соответствующие величине прироста ИПЦ, для определения суммы компенсации см. в таблице 3):

– за сентябрь 2019 года: 1700 грн. х 0,005 = 8,50 грн.;

– за июнь 2018 года: 2100 грн. х 0,093 = 195,30 грн.;

– за апрель 2017 года: 2500 грн. х 0,237 = 592,50 грн.

Общая сумма компенсации составляет:

8,50 + 195,30 + 592,50 = 796,30 грн.

Общая сумма выплачиваемых работнику в марте 2020 года заработных плат в виде задолженности и компенсации:

1700 + 2100 + 2500 + 796,30 = 7096,30 грн.

______________________________________________________________________________

Компенсация и минимальная заработная плата

Согласно статье 95 КЗоТ и статье 3 Закона об оплате труда минимальная заработная плата — это установленный законом минимальный размер оплаты труда за выполненную работником месячную (часовую) норму труда.

В соответствии со статьей 3-1 Закона об оплате труда размер заработной платы работника за полностью выполненную месячную (часовую) норму труда не может быть ниже размера минимальной заработной платы.

При исчислении размера заработной платы работника для обеспечения ее минимального размера не учитываются доплаты за работу в неблагоприятных условиях труда и повышенного риска для здоровья, за работу в ночное и сверхурочное время, разъездной характер работ, премии к праздничным и юбилейным датам.

Что касается компенсации за задержку выплаты заработной платы, то она не включается в минимальную заработную плату, поскольку не является выплатой за выполненную месячную (часовую) норму труда (выплатой за отработанное время), а является компенсационной выплатой, начисляемой только в случае задержки на один и более календарных месяцев выплаты заработной платы. Учитывая этот факт, компенсация выплачивается сверх минимальной заработной платы.⁵

ПРИМЕР 7

Начисление заработной платы за месяц, в котором выплачивается компенсация
за задержку выплаты заработной платы

Используя данные примера 6 (в марте 2020 года работнику выплачивается задолженность — заработная плата за сентябрь 2019 года в сумме 1700 грн., за июнь 2018 года в сумме 2100 грн., за апрель 2017 года в сумме 2500 грн. (после удержания НДФЛ и ВС), а также общая сумма компенсации в размере 796,30 грн.), определим общую заработную плату работника в марте, если ему в этом месяце, кроме компенсации, начислена заработная плата за выполненную месячную норму труда (за все отработанные рабочие дни, предусмотренные графиком работы на март) в размере оклада — 4000 грн.

Задолженность по заработной плате, выплачиваемая в марте, но начисленная в предыдущих месяцах, не относится к доходу марта. Компенсация за задержку выплаты заработной платы как выплата, не связанная с выполнением нормы труда (отработанным временем), не включается в минимальную заработную плату (далее — МЗП).

Таким образом, в марте с МЗП сравнивается только начисленная работнику в этом месяце заработная плата за выполненную норму труда (отработанное время) в сумме 4000 грн. Поскольку эта сумма меньше МЗП (4000 грн. < 4723 грн.), определим сумму доплаты до МЗП:

4723 – 4000 = 723 грн.

Общая сумма дохода, начисленного работнику в марте (задолженность по заработной плате за предыдущие месяцы, выплачиваемая в марте, в эту сумму не включается):

4000 грн. (оклад) + 723 грн. (доплата до МЗП) + 796,30 грн. (компенсация за задержку выплаты зарплаты) = 5519,30 грн.

______________________________________________________________________________

Налогообложение и отражение в учете компенсации

Согласно подпункту 2.2.8 Инструкции по статистике заработной платы, утвержденной приказом Государственного комитета статистики Украины от 13.01.2004 г. № 5 (далее — Инструкция № 5), суммы компенсации работникам утраты части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты включаются в фонд дополнительной заработной платы фонда оплаты труда (далее — ФОТ).

Подпунктом 5 пункта 3 раздела IV Инструкции о порядке начисления и уплаты единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование, утвержденной приказом Министерства финансов Украины от 20.04.2015 г. № 449, установлено, что определение видов выплат, которые относятся к основной, дополнительной заработной плате, прочим поощрительным и компенсационным выплатам, при начислении ЕСВ предусмотрено Инструкцией № 5.

Следовательно, сумма компенсации, как составляющая дополнительной заработной платы ФОТ, является базой начисления ЕСВ. Если же компенсация начисляется (выплачивается) работнику, который на момент ее начисления уже уволен, то такая коменсация не является базой начисления ЕСВ, поскольку она не является выплатой за отработанное время, получатель компенсации уже не является работником (застрахованным лицом), а предприятие по отношению к нему не является страхователем.⁶

Как составляющая заработной платы сумма компенсации подлежит обложению НДФЛ и ВС на основании подпункта 164.2.1 Налогового кодекса Украины (далее — НКУ). При этом сумма компенсации учитывается при определении предельного размера заработной платы, который дает право на применение налоговой социальной льготы.⁷

Начисленная и выплаченная компенсация в составе заработной платы с признаком дохода «101» отражается в Налоговом расчете ф. № 1ДФ в том отчетном (налоговом) периоде, в котором осуществлены ее начисление и выплата.⁸

Если компенсация начисляется (выплачивается) лицу, которое на момент такого начисления уволено, то сумма этой компенсации облагается НДФЛ и ВС на основании подпункта 164.2.20 НКУ в составе прочих доходов, кроме указанных в статье 165 НКУ, и в Налоговом расчете ф. № 1ДФ отражается с признаком дохода «127».

Что касается бухгалтерского (налогового) учета компенсации, то поскольку она является дополнительной заработной платой (относится к ФОТ), ее сумма включается в расходы в составе расходов на оплату труда соответствующей категории работников. в бухгалтерском учете суммы компенсации отражаются по кредиту субсчета 661 «Расчеты по заработной плате» в корреспонденции с теми счетами, на которых отражаются суммы начисленной заработной платы, подлежащей компенсации.

Сумма компенсации включается в ФОТ того месяца, в котором осуществляется ее начисление (пп. 1.6.2 Инструкции № 5).

Учет компенсации при расчете средней заработной платы

Согласно подпункту «л» пункта 4 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.95 г. № 100 (далее — Порядок № 100), компенсация работникам утраты части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты не включается в расчет средней заработной платы.

Следовательно, при начислении выплат, исчисляемых исходя из средней заработной платы, расчет которой осуществляется согласно Порядку № 100 (отпускные, средний заработок за время командировки, время выполнения государственных и общественных обязанностей, выходное пособие, оплата вынужденного прогула и т. д.), указанная компенсация не учитывается.

Что касается учета компенсации при определении размера страховых выплат, то поскольку компенсация является дополнительной заработной платой и с нее уплачивается ЕСВ, на основании пункта 3 Порядка исчисления средней заработной платы (дохода, денежного обеспечения) для расчета выплат по общеобязательному государственному социальному страхованию, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 26.09.2001 г. № 1266, она учитывается при исчислении средней заработной платы для начисления страховых выплат, исчисляемых согласно нормам этого Порядка («больничные», «декретные» и прочие).⁹

Ответственность за невыплату зарплаты и неначисление компенсации

Поскольку выплата компенсации предусмотрена статьей 34 Закона об оплате труда, то есть нормами законодательства о труде, неначисление компенсации в случаях, установленных Законом № 2050 и Порядком № 159, является нарушением законодательства о труде.

Согласно абзацу девятому части второй статьи 265 КЗоТ юридические и физические лица – предприниматели, которые используют наемный труд,  (далее — работодатели) несут ответственность в виде штрафа в случае нарушения прочих требований законодательства о труде, кроме предусмотренных абзацами вторым – восьмым части второй этой статьи, в размере минимальной заработной платы.

Таким образом, работодатели за неначисление компенсации, что предусмотрено предписанием Государственной службы Украины по вопросам труда (далее — Гоструда), привлекаются к финансовой ответственности в виде штрафа в размере минимальной заработной платы.

Что касается применения более строгих финансовых санкций к работодателям за неначисление компенсации, то Гоструда в своем письме от 19.05.2016 г. № 5548/4/4.3-ДП-16 ¹⁰разъяснила, что в КЗоТ и в части первой статьи 12 Закона об оплате труда, которыми определены минимальные государственные гарантии в оплате труда, не говорится о проведении компенсации. Поэтому компенсация (в отличие от индексации), исходя из положений части второй статьи 12 Закона об оплате труда, не относится к минимальным государственным гарантиям, за несоблюдение которых налагается штраф в размере, предусмотренном абзацем пятым части второй статьи 265 КЗоТ (в двукратном размере минимальной заработной платы за каждого работника, в отношении которого совершено нарушение). Также в этом письме Гоструда сообщила, что за нарушение требований Порядка № 159 работодатели несут ответственность в виде штрафа в размере минимальной заработной платы (абзац девятый ч. второй ст. 265 КЗоТ).

В то же время согласно абзацу четвертому части второй статьи 265 КЗоТ за нарушение установленных сроков выплаты заработной платы работникам, других выплат, предусмотренных законодательством о труде, более чем за один месяц, выплату их не в полном объеме на работодателей налагается штраф в трехкратном размере минимальной заработной платы, установленной законом на момент выявления нарушения.

Штрафы, указанные в части второй статьи 265 КЗоТ, налагаются Гоструда согласно нормам Порядка наложения штрафов за нарушение законодательства о труде и занятости населения, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 17.07.2013 г. № 509.

Уплата штрафа не освобождает от устранения нарушений законодательства о труде, в том числе не освобождает от начисления компенсации (ч. десятая ст. 265 КЗоТ).

Несвоевременная выплата заработной платы и неначисление компенсации являются нарушениями законодательства о труде, за которые к ответственности привлекаются виновные должностные лица работодателя (ст. 36 Закона об оплате труда, ст. 7 Закона № 2050).

Так, в соответствии со статьей 41 Кодекса Украины об административных правонарушениях (далее — КоАП) нарушение установленных сроков выплаты заработной платы, выплата ее не в полном объеме, прочие нарушения требований законодательства о труде влекут наложение штрафа на виновных должностных лиц предприятий, учреждений и организаций независимо от формы собственности и граждан — субъектов предпринимательской деятельности в размере от 30 до 100 не облагаемых налогом минимумов доходов граждан (далее — нмдг), т. е. от 510 до 1700 грн.

Повторное в течение года совершение указанных нарушений (в т. ч. неначисление компенсации), за которые лицо уже подвергалось административному взысканию, влечет наложение штрафа на виновных должностных лиц предприятий, учреждений и организаций независимо от формы собственности и граждан – субъектов предпринимательской деятельности от 100 до 300 нмдг, т. е. от 1700 до 5100 грн.

Протоколы об административном правонарушении составляются должностными лицами Гоструда и ее территориальных органов. На основании подписанных протоколов формируется дело об административном правонарушении, направляемое в суд, который и выносит решение о наложении административного штрафа (ст. 221, абз. семнадцатый п. 1 ч. первой ст. 255 КоАП).

Обращаем внимание, что нарушение установленных сроков выплаты заработной платы и неначисление компенсации как составляющей заработной платы являются отдельными (различными) нарушениями, поэтому за каждое из них на работодателя и виновных должностных лиц могут быть наложены штрафы в вышеуказанных размерах.

Отсутствие денежных средств у работодателя не является оправданием относительно невыплаты или несвоевременной выплаты заработной платы, неначисления компенсации и непроведения окончательного расчета при увольнении, поэтому не исключает ответственность работодателя.¹¹

Наемные руководители предприятия должны помнить, что в соответствии с пунктом 1-1 статьи 41 КЗоТ если по их вине заработная плата выплачивалась несвоевременно, они могут быть уволены по инициативе работодателя.

Кроме того, согласно пункту 9 части первой статьи 134 КЗоТ руководитель предприятия, виновный в несвоевременной выплате заработной платы (задержка более одного месяца), которая привела к выплате компенсации, и при условии, что госбюджет и местные бюджеты, юридические лица государственной формы собственности не имеют задолженности перед этим предприятием, привлекается к полной материальной ответственности в размере ущерба, нанесенного по его вине предприятию (т. е. в размере суммы начисленной компенсации всем работникам предприятия).¹²

Также безосновательная невыплата заработной платы более чем за один месяц, совершенная умышленно руководителем предприятия или гражданином – субъектом предпринимательской деятельности, влечет их уголовную ответственность в виде наложения штрафа от 500 до 1000 нмдг (от 8500 до 17 000 грн.) либо привлечения к исправительным работам на срок до 2 лет либо лишения свободы на срок до 2 лет, с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до 3 лет. Это же деяние, если оно было совершено вследствие нецелевого использования денежных средств, предназначенных для выплаты заработной платы, наказывается штрафом от 1000 до 1500 нмдг (от 17 000 до 25 500 грн.) или ограничением свободы на срок до 3 лет, или лишением свободы на срок до 5 лет с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до 3 лет (ст. 175 Уголовного кодекса Украины).

Отказ работодателя от выплаты компенсации, которая, как отмечено выше, является составляющей заработной платы, может быть обжалован гражданином (работником) в судебном порядке (ст. 7 Закона № 2050, п. 8 Порядка № 159).

Напомним, что согласно части второй статьи 233 КЗоТ в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.

Судебная практика, в том числе выводы высших судебных органов, свидетельствует о том, что в случае непроведения, а также в случае неначисления работодателем выплат, надлежащих работнику (в том числе во время окончательного расчета при увольнении), работник, в т. ч. бывший, имеет право обратиться в суд с иском к работодателю о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.

Так, Конституционный Суд Украины в решении от 15.10.2013 г. № 9-рп/2013 (по делу № 1-18/2013) сделал следующий вывод: положения части второй статьи 233 КЗоТ следует понимать так, что в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании сумм индексации заработной платы и компенсации утраты части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты как составляющих причитающейся работнику заработной платы без ограничения каким-либо сроком независимо от того, были ли такие суммы начислены работодателем. Аналогичный вывод содержит пункт 12 постановления Пленума Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел от 23.12.2011 г. № 14 и письмо этого суда от 07.05.2013 г. № 708/0/4-13.

В другом решении — от 15.10.2013 г. № 8-рп/2013 (по делу № 1-13/2013) Конституционный Суд Украины сделал такой вывод: положение части второй статьи 233 КЗоТ необходимо понимать так, что в случае нарушения работодателем законодательства об оплате труда не ограничивается каким-либо сроком обращение работника в суд с иском о взыскании заработной платы, которая ему причитается, то есть всех выплат, на которые работник имеет право в соответствии с условиями трудового договора и в соответствии с государственными гарантиями, установленными законодательством, независимо от того, было ли осуществлено работодателем начисление таких выплат.

Таким образом, если работодателем начислялась, но не выплачивалась работнику заработная плата (отдельные ее составляющие), то это является нарушением законодательства о труде, за которое работодатель привлекается к финансовой ответственности (ст. 265 КЗоТ) и ответственности в виде начисления компенсации, а его должностные лица, виновные в указанном нарушении, привлекаются к административной ответственности. При этом если указанное нарушение совершено руководителем предприятия, то он может быть уволен, привлечен к полной материальной ответственности и уголовной ответственности.

Если работодателем необоснованно не начислялась заработная плата (отдельные ее составляющие), то это также является нарушением законодательства о труде, за которое виновные должностные лица работодателя могут быть привлечены к административной ответственности, при этом работник может обратиться в суд о взыскании причитающихся ему, но не начисленных сумм заработной платы, без ограничения каким-либо сроком, в том числе после своего увольнения.

Відповідно до статті 115 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) і статті 24 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР (далі — Закон про оплату праці) заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів і не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Враховуючи вищевикладене, роботодавці зобов’язані виплачувати працівникам заробітну плату за місяць як мінімум двічі: за першу половину місяця — не пізніше 22 числа, за другу половину місяця — не пізніше 7 числа наступного місяця.

Якщо підприємство порушує встановлені строки виплати заробітної плати, то працівникам нараховується компенсація втрати частини заробітної плати, яка покликана відшкодувати зростання цін (інфляцію) за період невиплати заробітної плати.

Статтею 34 Закону про оплату праці визначено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати (далі — компенсація) провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Нормативно-правовими документами, що визначають порядок нарахування компенсації, є Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 р. № 2050-III (далі — Закон № 2050) і прийнятий з метою реалізації його норм Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159 (далі — Порядок № 159). Зазначені документи регулюють порядок нарахування компенсації при виплаті доходу, нарахованого за період починаючи з 1 січня 2001 року.

Згідно зі статтею 1 Закону № 2050 та пунктом 1 Порядку № 159 норми цих документів про проведення компенсації поширюються на підприємства, установи та організації всіх форм власності та господарювання і застосовуються у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів (заробітної плати), у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Крім того, оскільки норма про проведення компенсації встановлена Законом про оплату праці, який визначає принципи оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та господарювання (далі — підприємства), а також з окремими громадянами, то працівник, який уклав трудовий договір з фізичною особою – підприємцем чи фізичною особою, яка не є підприємцем, із зазначенням в такому договорі термінів виплати належної працівникові заробітної плати, також має право на компенсацію в разі порушення зазначеними роботодавцями термінів виплати йому заробітної плати, встановлених трудовим договором.

Виплати, що підлягають компенсації, та джерела їх надання

Відповідно до статті 2 Закону № 2050 та пункту 3 Порядку № 159 компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

Виплати, що підлягають компенсації (далі — об’єкти компенсації), визначені в статті 2 Закону № 2050 і пункті 3 Порядку № 159, а джерела, за рахунок яких нараховується компенсація, визначені в статті 6 Закону № 2050 і пункті 7 Порядку № 159 (див. таблицю 1).

Таблиця 1

Об’єкти компенсації і джерела коштів для проведення компенсації

№ з/п	Об’єкти компенсації	Джерела коштів для проведення компенсації
1	Заробітна плата (грошове забезпечення) (ст. 2 Закону № 2050, п. 3 Порядку № 159)	За рахунок власних коштів підприємств, установ і організацій, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об’єднань громадян. Підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету — за рахунок коштів відповідного бюджету. (ст. 6 Закону № 2050, п. 7 Порядку № 159)
2	Стипендії (ст. 2 Закону № 2050, п. 3 Порядку № 159)	За рахунок джерел, з яких виплачуються стипендії (ст. 6 Закону № 2050, п. 7 Порядку № 159)
3	Соціальні виплати (допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога сім’ям з дітьми, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю тощо) (ст. 2 Закону № 2050, п. 3 Порядку № 159)	За рахунок коштів Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. (ст. 6 Закону № 2050, п. 7 Порядку № 159)
4	Пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат) (ст. 2 Закону № 2050, п. 3 Порядку № 159)	За рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з держбюджету (ст. 6 Закону № 2050, п. 7 Порядку № 159)

Що стосується всіх інших доходів громадян, крім зазначених у таблиці 1, зокрема доходів, шо виплачуються за цивільно-правовими договорами, за рішенням суду (зокрема, відшкодування моральної шкоди тощо), то в разі їх несвоєчасної виплати нарахування компенсації діючими нормативно-правовими актами не передбачено.

Звертаємо увагу, що ані Законом № 2050, ані Порядком № 159 не конкретизовано перелік доходів, які включаються до заробітної плати, при несвоєчасній виплаті яких необхідно нараховувати компенсацію. Однак, враховуючи те, що структура заробітної плати визначена в статті 2 Закону про оплату праці і деталізована в прийнятій на виконання цього Закону Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5, нормами саме цих документів необхідно керуватися при визначенні складових заробітної плати.

Також необхідно пам’ятати, що компенсації підлягають тільки грошові доходи громадян. Тому при затримці виплати працівникові заробітної плати в натуральній формі, її компенсація не провадиться.

На думку Мінсоцполітики, з норм статті 3 Закону № 2050 та пункту 4 Порядку № 159 випливає, що компенсації підлягає лише нарахований, але не виплачений грошовий дохід (заробітна плата). Тобто, якщо працівнику будь-який дохід, що є заробітною платою, з вини роботодавця не нараховувався (зокрема, в бухгалтерському обліку не відображався), то немає підстав для нарахування компенсації на такий дохід, який буде нараховуватися і виплачуватися згодом.

Водночас Верховний Суд України (далі — ВСУ) в постанові від 11.07.2017 р. по справі № 21-2003а16 роз’яснив наступне.

Пункт 4 Порядку № 159 не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. Правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов’язується виплата компенсації.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв’язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

На думку ВСУ, використане у статті 3 Закону № 2050 та пункті 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов’язкова складова обчислення компенсації — невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постанові від 19.12.2011 р. (справа № 6-58цс11).

Отже, резюмував ВСУ, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 – 3 Закону № 2050, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Таким чином, ВСУ дотримується правової позиції, згідно з якою компенсації підлягає не тільки своєчасно нарахований, але не виплачений дохід, а й своєчасно не нарахований і не виплачений дохід, який повинен був нараховуватися працівникові. Це безумовно справедливо по відношенню до працівників, оскільки вони не повинні втрачати право на компенсацію через небажання роботодавця своєчасно нараховувати їм дохід. Однак такий висновок ВСУ прямо з норм Закону № 2050 та Порядку № 159 не випливає, тому щоб уникнути судових суперечок надалі законодавцям краще внести відповідні зміни до Закону № 2050 та Порядку № 159.

Також необхідно враховувати, що компенсації підлягає не тільки вся сума нарахованої і не виплаченої за певний місяць заробітної плати, але і не виплачена частина заробітної плати за будь-який місяць або окрема виплата, що входить до складу заробітної плати (наприклад премія, винагорода, надбавка, доплата), яка була нарахована, але не виплачена.

Звертаємо увагу на такий важливий аспект: компенсація нараховується на нарахований, але не виплачений грошовий дохід (заробітну плату) після утримання з нього податків і обов’язкових платежів (ст. 3 Закону № 2050, п. 4 Порядку № 159).

Отже, компенсація нараховується на нараховану заробітну плату після утримання з неї податку на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО), військового збору (далі — ВЗ; утримується, починаючи з серпня 2014 року) єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ; утримувався в період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2015 року), страхових внесків (утримувалися до 1 січня 2011 року). Тобто фактично компенсація нараховується на заробітну плату, що підлягає виплаті працівнику «на руки» (після утримання з неї ПДФО, ВЗ, ЄСВ, страхових внесків) і яка не виплачена йому своєчасно.

Як видно з таблиці 1, компенсація виплачується за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати (п. 7 Порядку № 159).

Згідно зі статтею 5 Закону № 2050 та пунктом 6 Порядку № 159 своєчасно не отриманий з вини громадянина дохід компенсації не підлягає.

Наприклад, якщо працівник без поважних причин не з’явився для отримання заробітної плати (при її виплаті з каси підприємства) або при звільненні не з’явився отримувати належну йому заробітну плату при остаточному розрахунку, яка внаслідок цього була депонована, то на таку заробітну плату компенсація не нараховується.

Як вже зазначалося вище, на суму індексації нараховується компенсація (п. 3 Порядку № 159). Але це стосується тільки нарахованої, але не виплаченої суми індексації.

Компенсація не підлягає індексації, оскільки є разовою (не постійною) виплатою (п. 3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078).

Порядок нарахування компенсації

Згідно зі статтею 2 Закону № 2050 та пунктом 2 Порядку № 159 компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам.

Відлік часу затримки виплати заробітної плати починається з першого числа місяця, в якому необхідно здійснити виплату нарахованої заробітної плати.

Наприклад, якщо заробітна плата за січень 2020 року не виплачена протягом лютого 2020 року, то при її виплаті 1 березня 2020 року і пізніше (тобто коли закінчився один календарний місяць для її виплати — лютий 2020 року) працівникові повинна бути нарахована компенсація, якщо, звичайно, відбувся відповідний приріст індексу споживчих цін (далі — ІСЦ, індекс інфляції).

З 1 січня 2001 року згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу (заробітної плати) за відповідний місяць (після утримання ПДФО, ВЗ, ЄСВ, страхових внесків) і приросту ІСЦ у відсотках, поділений на 100.

Приріст ІСЦ для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних ІСЦ за період невиплати грошового доходу. При цьому ІСЦ у місяці, за який виплачується дохід (заробітна плата), до розрахунку не включається (ст. 3 Закону № 2050, п. 4 Порядку № 159).

Також при розрахунку компенсації не враховується ІСЦ місяця, в якому виплачується дохід (заробітна плата), в тому числі в разі, якщо дата його виплати припадає на останній календарний день такого місяця (ІСЦ в цьому місяці ще не відомий, оскільки він розраховується Держстатом тільки після закінчення календарного місяця).

Враховуючи вищевикладене, суму компенсації необхідно розраховувати за такою формулою:

К = ЗП_н х (ІСЦ_і х ІСЦ _{і + 1} х … х ІСЦ_n х 100 – 100) : 100,

де К — сума компенсації;

ЗП_н — розмір невиплаченої заробітної плати за вирахуванням ПДФО, ВЗ, ЄСВ, страхових внесків;

ІСЦ_і — ІСЦ місяця, наступного за місяцем нарахування невиплаченої заробітної плати (поділений на 100);

ІСЦ _{і + 1} — ІСЦ місяця, що настає після місяця, наступного за місяцем нарахування невиплаченої заробітної плати (поділений на 100);

ІСЦ_n — ІСЦ місяця, що передує місяцю виплати заборгованості по заробітній платі (поділений на 100).

ІСЦ за минулий місяць розраховується Державною службою статистики України та щомісяця (в період з 7 по 10 число наступного місяця) оприлюднюється (публікується в газеті «Урядовий кур’єр» і розміщується на офіційному сайті цього державного органу www.ukrstat.gov.ua).

Алгоритм розрахунку суми компенсації наведено в додатку до Порядку № 159, але ми його розглянемо на прикладах, в яких виплата заборгованості по заробітній платі за попередні місяці виплачується в лютому і березні 2020 року. При цьому слід враховувати, що якщо приріст ІСЦ за період невиплати доходу не перевищує 100%, то компенсація не нараховується (це випливає з прикладу 2 додатка до Порядку № 159).

Перш ніж розглянути порядок розрахунку суми компенсації, наводимо таблицю з ІСЦ за 2007 – 2020 роки (див. таблицю 2).

Таблиця 2

Величина індексів споживчих цін (індексів інфляції) за 2007 – 2020 роки

Місяць	2007	2008	2009	2010	2011	2012	2013	2014	2015	2016	2017	2018	2019	2020
Січень	100,5	102,9	102,9	101,8	101,0	100,2	100,2	100,2	103,1	100,9	101,1	101,5	101,0	100,2
Лютий	100,6	102,7	101,5	101,9	100,9	100,2	99,9	100,6	105,3	99,6	101,0	100,9	100,5	99,7
Березень	100,2	103,8	101,4	100,9	101,4	100,3	100,0	102,2	110,8	101,0	101,8	101,1	100,9
Квітень	100,0	103,1	100,9	99,7	101,3	100,0	100,0	103,3	114,0	103,5	100,9	100,8	101,0
Травень	100,6	101,3	100,5	99,4	100,8	99,7	100,1	103,8	102,2	100,1	101,3	100,0	100,7
Червень	102,2	100,8	101,1	99,6	100,4	99,7	100,0	101,0	100,4	99,8	101,6	100,0	99,5
Липень	101,4	99,5	99,9	99,8	98,7	99,8	99,9	100,4	99,0	99,9	100,2	99,3	99,4
Серпень	100,6	99,9	99,8	101,2	99,6	99,7	99,3	100,8	99,2	99,7	99,9	100,0	99,7
Вересень	102,2	101,1	100,8	102,9	100,1	100,1	100,0	102,9	102,3	101,8	102,0	101,9	100,7
Жовтень	102,9	101,7	100,9	100,5	100,0	100,0	100,4	102,4	98,7	102,8	101,2	101,7	100,7
Листопад	102,2	101,5	101,1	100,3	100,1	99,9	100,2	101,9	102,0	101,8	100,9	101,4	100,1
Грудень	102,1	102,1	100,9	100,8	100,2	100,2	100,5	103,0	100,7	100,9	101,0	100,8	99,8
За рік	116,6	122,3	112,3	109,1	104,6	99,8	100,5	124,9	143,3	112,4	113,7	109,8	104,1

З урахуванням вищенаведених ІСЦ розглянемо порядок обчислення суми компенсації на конкретних прикладах.

ПРИКЛАД 1

Визначення приросту ІСЦ і нарахування компенсації,
якщо затримка у виплаті заробітної плати становить кілька місяців

20 березня 2020 року працівнику виплачується заробітна плата за червень 2019 року, яка була нарахована в цьому місяці в розмірі 4173 грн., а після утримання ПДФО і ВЗ (тобто до виплати «на руки») її сума становить:

4173 грн. – 4173 грн. х 18% (ПДФО) – 4173 грн. х 1,5% (ВЗ) = 3359,26 грн.

Оскільки ІСЦ в місяці, за який виплачується заробітна плата (тобто ІСЦ за червень 2019 року), і ІСЦ в місяці, в якому виплачується заборгованість по заробітній платі (тобто ІСЦ за березень 2020 року), до розрахунку не включаються, для обчислення приросту ІСЦ необхідно використовувати ІСЦ за липень 2019 року – лютий 2020 року (див. таблицю 2), які послідовно перемножуються:

0,994 х 0,997 х 1,007 х 1,007 х 1,001 х 0,998 х 1,002 х 0,997 х 100 = 1,003 х 100 = 100,3%

Визначаємо приріст ІСЦ:

1,003 х 100 – 100 = 100,3 – 100 = 0,3%

Сума компенсації становить:

3359,26 грн. х 0,3 : 100 = 10,08 грн.

Загальна сума невиплаченої заробітної плати за червень 2019 року і компенсації, які виплачуються працівнику в березні 2020 року:

3359,26 + 10,08 = 3369,34 грн.

_____________________________________________________________________________

Зазвичай компенсація нараховується безпосередньо перед виплатою заборгованості по заробітній платі.

Виплата компенсації провадиться у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості по заробітній платі за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050, п. 5 Порядку № 159).

Наприклад, якщо в березні 2020 року працівнику виплачується заробітна плата за червень 2019 року, то в березні 2020 року має бути нарахована і виплачена компенсація за затримку виплати червневої заробітної плати.

ПРИКЛАД 2

Нарахування компенсації, якщо затримка у виплаті заробітної плати становить один місяць

28 лютого 2020 року працівнику виплачується нарахована, але не виплачена частина заробітної плати за грудень 2019 року в сумі 2500 грн. (після утримання ПДФО і ВЗ).

Оскільки ІСЦ в місяці, за який виплачується заробітна плата (тобто ІСЦ за грудень 2019 року), до розрахунку не включається, для обчислення приросту ІСЦ необхідно використовувати тільки ІСЦ за січень 2020 року, що становить 100,2%:

1,002 х 100 – 100 = 100,2 – 100 = 0,2%

Сума компенсації становить:

2500 грн. х 0,2 : 100 = 5 грн.

Загальна сума невиплаченої заробітної плати за грудень 2019 року та компенсації, які виплачуються працівнику в лютому 2020 року:

2500 + 5 = 2505 грн.

ПРИКЛАД 3

Нарахування компенсації, якщо затримка у виплаті заробітної плати становить більше одного року

27 березня 2020 року працівнику виплачується заробітна плата за жовтень 2018 року в сумі 2000 грн. (після утримання ПДФО і ВЗ).

ІСЦ за жовтень 2018 року (місяць нарахування невиплаченої зарплати) і ІСЦ за березень 2020 року (місяць виплати заборгованості по зарплаті) до розрахунку не включаються, тому для обчислення приросту ІСЦ необхідно використовувати ІСЦ за листопад 2018 року – лютий 2020 року (див. таблицю 2 ), які послідовно перемножуються:

1,014 х 1,008 х 1,010 х 1,005 х 1,009 х 1,010 х 1,007 х 0,995 х 0,994 х 0,997 х 1,007 х 1,007 х 1,001 х 0,998 х 1,002 х 0,997 х 100 = 1,062 х 100 = 106,2%

Визначаємо приріст ІСЦ:

106,2 – 100 = 6,2%

Сума компенсації становить:

2000 грн. х 6,2 : 100 = 124 грн.

Загальна сума невиплаченої заробітної плати за жовтень 2018 року і компенсації, які виплачуються працівнику в березні 2020 року:

2000 + 124 = 2124 грн.

ПРИКЛАД 4

Нарахування компенсації, якщо затримка у виплаті заробітної плати становить більше трьох років

У березні 2020 року працівнику виплачується заробітна плата за грудень 2016 року в сумі 2300 грн. (після утримання ПДФО і ВЗ).

Для обчислення приросту ІСЦ необхідно послідовно помножити ІСЦ за січень 2017 року – лютий 2020 року:

1,011 х 1,010 х 1,018 х 1,009 х 1,013 х 1,016 х 1,002 х 0,999 х 1,020 х 1,012 х 1,009 х 1,010 х 1,015 х 1,009 х 1,011 х 1,008 х 1,000 х 1,000 х 0,993 х 1,000 х 1,019 х 1,017 х 1,014 х 1,008 х 1,010 х 1,005 х 1,009 х 1,010 х 1,007 х 0,995 х 0,994 х 0,997 х 1,007 х 1,007 х 1,001 х 0,998 х 1,002 х 0,997 х 100 = 1,297 х 100 = 129,7%

Визначаємо приріст ІСЦ:

129,7 – 100 = 29,7%

Сума компенсації становить:

2300 грн. х 29,7 : 100 = 683,10 грн.

Загальна сума заробітної плати за грудень 2016 року і компенсації, які виплачуються працівнику в березні 2020 року:

2300 + 683,10 = 2983,10 грн.

_____________________________________________________________________________

Щоб уникнути самостійного проведення складних розрахунків з багатьма ІСЦ наводимо таблицю з вже обчисленими коефіцієнтами, які відповідають приросту ІСЦ і на які множиться сума невиплаченої заробітної плати, нарахованої за період роботи з 1 січня 2007 року, для визначення суми компенсації при виплаті заборгованості по заробітній платі в березні 2020 року (див. таблицю 3).

Таблиця 3

Коефіцієнти для визначення суми компенсації за затримку виплати заробітної плати, нарахованої в січні 2007 року – січні 2020 року, при її виплаті в березні 2020 року

У березні 2020 року виплачується заборгованість із зарплати, нарахованої в:	2007 року	2008 року	2009 року	2010 року	2011 року	2012 року	2013 року	2014 року	2015 року	2016 року	2017 року	2018 року	2019 року	2020 року
січні	3,755	2,983	2,257	1,931	1,708	1,611	1,616	1,603	1,026	0,444	0,283	0,124	0,029	–
лютому	3,727	2,879	2,209	1,876	1,684	1,605	1,618	1,587	0,924	0,450	0,270	0,114	0,024
березні	3,717	2,737	2,164	1,851	1,647	1,598	1,618	1,532	0,736	0,436	0,248	0,102	0,015
квітні	3,717	2,624	2,136	1,859	1,613	1,598	1,618	1,451	0,523	0,387	0,237	0,093	0,005
травні	3,689	2,578	2,120	1,877	1,592	1,605	1,616	1,361	0,490	0,386	0,221	0,093	–
червні	3,588	2,549	2,087	1,888	1,582	1,613	1,616	1,338	0,484	0,389	0,202	0,093	0,003
липні	3,525	2,567	2,090	1,894	1,616	1,618	1,618	1,328	0,499	0,390	0,199	0,101	0,009
серпні	3,498	2,571	2,096	1,860	1,626	1,626	1,637	1,310	0,512	0,394	0,200	0,101	0,012
вересні	3,401	2,532	2,071	1,779	1,624	1,624	1,637	1,245	0,478	0,370	0,177	0,081	0,005
жовтні	3,277	2,473	2,044	1,765	1,624	1,624	1,626	1,192	0,497	0,332	0,163	0,062	–
листопаді	3,185	2,422	2,011	1,757	1,621	1,626	1,621	1,151	0,468	0,309	0,153	0,048	–
грудні	3,099	2,351	1,984	1,735	1,616	1,621	1,608	1,089	0,457	0,297	0,141	0,039	–

Вище наведеною таблицею необхідно користуватися наступним чином: якщо заробітна плата працівнику була нарахована в період з січня 2007 року по січень 2020 року, а виплачується в березні 2020 року, то в таблиці необхідно знайти рядок з місяцем і графу з роком такого нарахування і на їх перетині буде величина приросту ІСЦ для обчислення суми компенсації, на яку множиться сума невиплаченої заробітної плати.

Якщо виплата заборгованості по заробітній платі здійснюється до оприлюднення Держстатом ІСЦ за останній місяць перед місяцем виплати заборгованості (наприклад, у разі виплати заборгованості на початку місяця або у разі звільнення працівника на початку місяця під час остаточного розрахунку з ним), то при розрахунку приросту ІСЦ підприємством використовуються ІСЦ, які опубліковані Держстатом на момент звільнення.

ПРИКЛАД 5

Нарахування компенсації, якщо заборгованість по заробітній платі виплачується на початку місяця

В день звільнення — 5 березня 2020 року працівнику, крім заробітної плати за відпрацьований час у березні і «відпускної» компенсації, здійснюється виплата заборгованості — заробітної плати за серпень 2019 року в сумі 3000 грн. (після утримання ПДФО і ВЗ).

Оскільки на момент виплати заборгованості при звільненні (5 березня 2020 року) ІСЦ за лютий 2020 року ще не оприлюднено, для обчислення приросту ІСЦ необхідно послідовно перемножити ІСЦ за вересень 2019 року – січень 2020 року (див. таблицю 2):

1,007 х 1,007 х 1,001 х 0,998 х 1,002 х 100 = 1,015 х 100 = 101,5%

Визначаємо приріст ІСЦ:

101,5 – 100 = 1,5%

Сума компенсації становить:

3000 грн. х 1,5 : 100 = 45 грн.

Загальна сума заробітної плати за серпень 2019 року і компенсації, які виплачуються працівнику при остаточному розрахунку в день звільнення:

3000 + 45 = 3045 грн.

_____________________________________________________________________________

При виплаті заборгованості по заробітній платі одразу за декілька місяців сума компенсації визначається за кожною невиплаченою заробітною платою за відповідний місяць окремо (залежно від місяця і року нарахування заробітної плати по кожній заборгованості визначається своя величина приросту ІСЦ). Потім обчислені окремо за місяцями суми компенсації невиплаченої заробітної плати підсумовуються і виплачуються працівникові разом із заробітною платою, по якій нарахована компенсація.

_____________________________________________________________________________

ПРИКЛАД 6

Нарахування компенсації при виплаті заборгованості по заробітній платі за декілька місяців

У березні 2020 року працівнику виплачується заборгованість — заробітна плата за вересень 2019 року в сумі 1700 грн., за червень 2018 року в сумі 2100 грн., за квітень 2017 року в сумі 2500 грн. (після утримання ПДФО і ВЗ).

Розмір компенсації становитиме (коефіцієнти, які відповідають величині приросту ІСЦ, для визначення суми компенсації див. в таблиці 3):

– за вересень 2019 року: 1700 грн. х 0,005 = 8,50 грн.;

– за червень 2018 року: 2100 грн. х 0,093 = 195,30 грн.;

– за квітень 2017 року: 2500 грн. х 0,237 = 592,50 грн.

Загальна сума компенсації становить:

8,50 + 195,30 + 592,50 = 796,30 грн.

Загальна сума, що виплачується працівнику в березні 2020 року у вигляді заборгованості по заробітним платам і компенсації:

1700 + 2100 + 2500 + 796,30 = 7096,30 грн.

_____________________________________________________________________________

Компенсація і мінімальна заробітна плата

Згідно зі статтею 95 КЗпП і статтею 3 Закону про оплату праці мінімальна заробітна плата — це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Відповідно до статті 3-1 Закону про оплату праці розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

Що стосується компенсації за затримку виплати заробітної плати, то вона не включається до мінімальної заробітної плати, оскільки не є виплатою за виконану місячну (годинну) норму праці (не є виплатою за відпрацьований час), а є компенсаційною виплатою, яка нараховується тільки в разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати. Враховуючи цей факт, компенсація виплачується зверх мінімальної заробітної плати.

ПРИКЛАД 7

Нарахування заробітної плати за місяць,
в якому виплачується компенсація за затримку виплати заробітної плати

Використовуючи дані прикладу 6 (в березні 2020 року працівнику виплачується заборгованість — заробітна плата за вересень 2019 року в сумі 1700 грн., за червень 2018 року в сумі 2100 грн., за квітень 2017 року сумі 2500 грн. (після утримання ПДФО і ВЗ), а також загальна сума компенсації в розмірі 796,30 грн.), визначимо загальну заробітну плату працівника в березні, якщо йому в цьому місяці, крім компенсації, нарахована заробітна плата за виконану місячну норму праці (за всі відпрацьовані робочі дні, передбачені графіком роботи на березень) в розмірі окладу — 4000 грн.

Заборгованість по заробітній платі, що виплачується в березні, але нарахована в попередніх місяцях, не відноситься до доходу березня. Компенсація за затримку виплати заробітної плати як виплата, не пов’язана з виконанням норми праці (відпрацьованим часом), не включається до мінімальної заробітної плати (далі — МЗП).

Таким чином, в березні з МЗП порівнюється лише нарахована працівнику в цьому місяці заробітна плата за виконану норму праці (відпрацьований час) в сумі 4000 грн. Оскільки ця сума менше МЗП (4000 грн. < 4723 грн.), визначимо суму доплати до МЗП:

4723 – 4000 = 723 грн.

Загальна сума доходу, нарахованого працівнику в березні (в цю суму не включається заборгованість по заробітній платі за попередні місяці, що виплачується в березні):

4000 грн. (оклад) + 723 грн. (доплата до МЗП) + 796,30 грн. (компенсація за затримку виплати зарплати) = 5519,30 грн.

_____________________________________________________________________________

Оподаткування та відображення в обліку компенсації

Відповідно до підпункту 2.2.8 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5 (далі — Інструкція № 5), суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати включаються до фонду додаткової заробітної плати фонду оплати праці (далі — ФОП).

Підпунктом 5 пункту 3 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. № 449, встановлено, що визначення видів виплат, що належать до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄСВ передбачено Інструкцією № 5.

Отже, сума компенсації, як складова додаткової заробітної плати ФОП, є базою нарахування ЄСВ. Якщо компенсація нараховується (виплачується) працівнику, який на момент її нарахування вже звільнений, то така компенсація не є базою нарахування ЄСВ, оскільки вона не є виплатою за відпрацьований час, отримувач компенсації вже не є працівником (застрахованою особою), а підприємство по відношенню до нього не є страхувальником.

Як складова заробітної плати сума компенсації підлягає обкладенню ПДФО і ВЗ на підставі підпункту 164.2.1 Податкового кодексу України (далі — ПКУ). При цьому сума компенсації враховується при визначенні граничного розміру заробітної плати, який дає право на застосування податкової соціальної пільги.

Нарахована та виплачена компенсація у складі заробітної плати за ознакою доходу «101» відображається в Податковому розрахунку ф. № 1ДФ у тому звітному (податковому) періоді, в якому здійснено її нарахування та виплата.

Якщо компенсація нараховується (виплачується) особі, яку на момент такого нарахування звільнено, то сума цієї компенсації вже не є заробітною платою, тому оподатковується ПДФО і ВЗ на підставі підпункту 164.2.20 ПКУ у складі інших доходів, крім зазначених у статті 165 ПКУ, і в Податковому розрахунку ф. № 1ДФ відображається за ознакою доходу «127».

Що стосується бухгалтерського (податкового) обліку компенсації, то оскільки вона є додатковою заробітною платою (належить до ФОП), її сума включається до витрат у складі витрат на оплату праці відповідної категорії працівників. В бухгалтерському обліку суми компенсації відображаються за кредитом субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою» в кореспонденції з тими рахунками, на яких відображаються суми нарахованої заробітної плати, що підлягає компенсації.

Сума компенсації включається до ФОП того місяця, в якому фактично здійснюється її нарахування (пп. 1.6.2 Інструкції № 5).

Врахування компенсації при розрахунку середньої заробітної плати

Згідно з підпунктом «л» пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100), компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати не включається до розрахунку середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження.

Отже, при нарахуванні виплат, що обчислюються виходячи із середньої заробітної плати, розрахунок якої здійснюється згідно з Порядком № 100 (відпускні, середній заробіток за час відрядження, час виконання державних і громадських обов’язків, вихідна допомога, оплата вимушеного прогулу тощо), зазначена компенсація не враховується.

Що стосується врахування компенсації при визначенні розміру страхових виплат, то оскільки компенсація є додатковою заробітною платою і з неї сплачується ЄСВ, на підставі пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266, вона враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування страхових виплат, що обчислюються відповідно до норм цього Порядку («лікарняні», «декретні» та інші).

Відповідальність за невиплату зарплати і ненарахування компенсації

Оскільки виплата компенсації передбачена статтею 34 Закону про оплату праці, тобто нормами законодавства про працю, ненарахування компенсації у випадках, встановлених Законом № 2050 і Порядком № 159, є порушенням законодавства про працю.

Згідно з абзацом дев’ятим частини другої статті 265 КЗпП юридичні та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, (далі — роботодавці) несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог законодавства про працю, крім передбачених абзацами другим – восьмим частини другої цієї статті, в розмірі мінімальної заробітної плати.

Таким чином, роботодавці за ненарахування компенсації у випадку, якщо це передбачено приписом за наслідками перевірки Державної служби України з питань праці (далі — Держпраці), можуть бути притягнуті до фінансової відповідальності у вигляді штрафу в розмірі мінімальної заробітної плати.

Що стосується застосування більш суворих фінансових санкцій до роботодавців за ненарахування компенсації, то Держпраці в листі від 19.05.2016 р. № 5548/4/4.3-ДП-16  роз’яснила, що в КЗпП і в частині першій статті 12 Закону про оплату праці, якими визначені мінімальні державні гарантії в оплаті праці, не згадується про проведення компенсації. Тому компенсація (на відміну від індексації), виходячи з положень частини другої статті 12 Закону про оплату праці, не відноситься до мінімальних державних гарантій в оплаті праці, за недотримання яких накладається штраф у розмірі, передбаченому абзацом п’ятим частини другої статті 265 КЗпП (у двократному розмірі мінімальної заробітної плати за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення). Також в цьому листі Держпраці повідомила, що за порушення вимог Порядку № 159 роботодавці несуть відповідальність у вигляді штрафу в розмірі мінімальної заробітної плати (абзац дев’ятий ч. другої ст. 265 КЗпП).

Водночас згідно з абзацом четвертим частини другої статті 265 КЗпП за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплату їх не в повному обсязі на роботодавців накладається штраф у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Штрафи, зазначені в частині другій статті 265 КЗпП, накладаються Держпраці згідно з нормами Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. № 509.

Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю, в тому числі не звільняє від нарахування компенсації (ч. десята ст. 265 КЗпП).

Несвоєчасна виплата заробітної плати та ненарахування компенсації є порушеннями законодавства про працю, за які до відповідальності притягуються також винні посадові особи роботодавця (ст. 36 Закону про оплату праці, ст. 7 Закону № 2050).

Так, відповідно до статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КпАП) порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплата її не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю тягнуть за собою накладення штрафу на винних посадових осіб підприємств та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності в розмірі від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі — нмдг), тобто від 510 до 1700 грн.

Повторне протягом року вчинення зазначених порушень (в т. ч. ненарахування компенсації), за які особу вже було піддано адміністративному стягненню, або ті самі діяння, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, тягнуть за собою накладення штрафу на винних посадових осіб підприємств та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від 100 до 300 нмдг, тобто від 1700 до 5100 грн.

Протоколи про адміністративне правопорушення складаються посадовими особами Держпраці та її територіальних органів. На підставі підписаних протоколів формується справа про адміністративне правопорушення, яка направляється до суду, який і виносить рішення про накладення адміністративного штрафу (ст. 221, абз. сімнадцятий п. 1 ч. першої ст. 255 КпАП).

Звертаємо увагу, що порушення встановлених термінів виплати заробітної плати працівникам і ненарахування компенсації як складової заробітної плати є окремими (різними) порушеннями, тому за кожне з них на роботодавця і винних посадових осіб роботодавця може бути накладено штрафи у вищевказаних розмірах.

Відсутність коштів у роботодавця не є виправданням щодо невиплати або несвоєчасної виплати заробітної плати, ненарахування компенсації і непроведення остаточного розрахунку при звільненні, тому не виключає відповідальність роботодавця.

Наймані керівники підприємства повинні пам’ятати, що згідно з пунктом 1-1 статті 41 КЗпП якщо з їхньої вини заробітна плата виплачувалася несвоєчасно, вони можуть бути звільнені з ініціативи роботодавця.

Крім того, відповідно до пункту 9 частини першої статті 134 КЗпП керівник підприємства, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати (затримка більше одного місяця), що привело до виплати компенсації, і за умови, що держбюджет та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством, притягується до повної матеріальної відповідальності в розмірі шкоди, заподіяної з його вини підприємству (тобто в розмірі суми нарахованої компенсації всім працівникам підприємства).

Також безпідставна невиплата заробітної плати більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства чи громадянином – суб’єктом підприємницької діяльності, тягне кримінальну відповідальність у вигляді накладення штрафу від 500 до 1000 нмдг (від 8500 до 17 000 грн.) або залучення до виправних робіт на строк до 2 років або позбавлення волі на строк до 2 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років. Це саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, карається штрафом від 1000 до 1500 нмдг (від 17 000 до 25 500 грн.) або обмеженням волі на строк до 3 років, або позбавленням волі на строк до 5 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до неї особою здійснено виплату заробітної плати (ст. 175 Кримінального кодексу України).

Відмова роботодавця від виплати компенсації, що є складовою заробітної плати, може бути оскаржена громадянином (працівником) в судовому порядку (ст. 7 Закону № 2050, п. 8 Порядку № 159).

Нагадаємо, що згідно з частиною другою статті 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судова практика свідчить про те, що в разі непроведення, а також ненарахування роботодавцем виплат, належних працівникові (в тому числі під час остаточного розрахунку при звільненні), працівник, в т. ч. колишній, має право звернутися до суду з позовом до роботодавця про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Так, Конституційний Суд України в резолютивній частині свого рішення від 15.10.2013 р. № 9-рп/2013 (у справі № 1-18/2013) зробив такий висновок: положення частини другої статті 233 КЗпП слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Аналогічний висновок містить пункт 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 р. № 14 та лист цього суду від 07.05.2013 р. № 708/0/4-13.

В іншому рішенні — від 15.10.2013 р. № 8-рп/2013 (у справі № 1-13/2013) Конституційний Суд України зазначив таке: положення частини другої статті 233 КЗпП необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто всіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснено роботодавцем нарахування таких виплат.

Таким чином, якщо роботодавцем нараховувалась, але не виплачувалася працівнику заробітна плата (окремі її складові), то це є порушенням законодавства про працю, за яке роботодавець притягується до фінансової відповідальності (ст. 265 КЗпП) і відповідальності у вигляді нарахування компенсації, а його посадові особи, винні в зазначеному порушенні, притягуються до адміністративної відповідальності. При цьому якщо зазначене порушення вчинено керівником підприємства, то його може бути звільнено, притягнуто до повної матеріальної відповідальності та кримінальної відповідальності.

Якщо роботодавцем необґрунтовано не нараховувалась заробітна плата (окремі її складові), то це також є порушенням законодавства про працю, за яке винні посадові особи роботодавця можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності, при цьому працівник може звернутися до суду про стягнення належних йому, але не нарахованих сум заробітної плати, без обмеження будь-яким строком, в тому числі після свого звільнення.