Виправлення помилок в нарахуванні заробітної плати

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, на заробітну плату не нижчу від визначеної законом, а право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Зазначені права гарантуються працівникам нормами Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) і Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР (далі — Закон про оплату праці).

Підстава для виплати і розміри заробітної плати

Відповідно до статті 21 Закону про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

З норм статті 21 КЗпП випливає, що працівник, який уклав трудовий договір з власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою (далі — роботодавець), зобов’язується виконувати роботу, визначену цим договором, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату.¹

Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП, ст. 1 Закону про оплату праці).

Роботодавець зобов’язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи (ст. 30 Закону про оплату праці).

При укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть здійснюватися відрахування у випадках, передбачених законодавством (ст. 29 Закону про оплату праці).

Згідно зі статтею 97 КЗпП і статті 15 Закону про оплату праці форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. Якщо колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов’язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (далі — профспілка підприємства).

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також розміри надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вищевикладених вимог.

Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника (ст. 21 Закону про оплату праці).

При невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата провадиться за фактично виконану роботу (ст. 111 КЗпП).

Роботодавець не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами (ч. четверта ст. 97 КЗпП, ст. 22 Закону про оплату праці).

Повідомлення працівника про виплачувану заробітну плату

Відповідно до статті 110 КЗпП та статті 30 Закону про оплату праці при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:

а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;

б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати;

в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Вищевказані дані відображаються в «зарплатних» відомостях. Типова форма № П-6 «Розрахунково-платіжна відомість працівника», яка складається на роботодавцем на кожного працівника, і типова форма № П-7 «Розрахунково-платіжна відомість (зведена)», в якій відображається загальна інформація про виплати всім працівникам підприємства, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 р. № 489. За потреби підприємства можуть самостійно розробити і використовувати форми «зарплатних» відомостей, в яких відображаються вищезазначені дані.

Типова форма № П-6 «Розрахунково-платіжна відомість працівника» заповнюється за підсумками місяця (а не окремо при виплаті зарплати за І і ІІ половини місяця), тому в ній відображається сукупна заробітна плата працівника за місяць.

Якщо нарахування заробітної плати на підприємстві ведеться автоматизовано (за допомогою комп’ютерних програм), і кошти перераховуються працівникам на їхні «зарплатні» рахунки в банку, то роботодавець може надавати працівникам на їхню вимогу паперову копію (роздруківку) електронної відомості, що містить «зарплатні» дані по працівнику.

Звертаємо увагу, що під утриманнями із заробітної плати розуміються передбачені законодавством податки і збори (наразі — податок на доходи фізичних осіб і військовий збір), а під відрахуваннями — всі інші суми, які стягуються з працівника.

Види помилок при нарахуванні та виплаті заробітної плати

Помилки, які трапляються при нарахуванні заробітної плати, умовно можна поділити на два види:

І — лічильні помилки — трапляються через неправильно проведені арифметичні розрахунки, як правило, внаслідок неуважності особи, відповідальної за нарахування заробітної плати;

ІІ — нелічильні помилки — помилки, допущені внаслідок неправильного застосування законодавства, норм колективного договору та інших внутрішніх документів підприємства (наприклад, наказів керівника про нарахування різних виплат працівникам), неточностей в облікових документах підприємства (табелі обліку робочого часу, актах, авансових звітах, відомостях) тощо.

Звертаємо увагу, що законодавством не встановлено, що є лічильною помилкою. Але Пленум Верховного Суду України в підпункті 1 пункту 24 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.99 р. № 13 (далі — Постанова ВСУ № 13) роз’яснив наступне: при вирішенні спорів, пов’язаних із застосуванням статті 127 КЗпП, суди мають враховувати, що до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той же період тощо. Не можуть вважатися ними не пов’язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору.

Таким чином, лічильною помилкою може бути, зокрема:

1. Помилка в арифметичних (математичних) діях (в додаванні, відніманні, множенні, діленні), наприклад, коли неправильно обчислена сума однієї (кількох) складових заробітної плати (премії, доплати, надбавки, винагороди), що призвело до неправильної загальної суми заробітної плати, або коли кожна окрема складова заробітної плати обчислена правильно, але загальна сума заробітної плати визначена невірно;

2. Помилка механічна при введенні вихідних даних у комп’ютерну програму, яка обчислює загальну суму заробітної плати (нараховану або до виплати «на руки»), наприклад, неправильно введено число — розмір окладу, годинної ставки, розмір або відсоток премії, доплати, надбавки, кількість відпрацьованих робочих днів (хоча в табелі зазначено все вірно), розмір належних до утримання податку на доходи фізичних осіб і військового збору.

3. Помилка внаслідок збою в роботі бухгалтерської комп’ютерної програми, або коли така програма неправильно працює (обчислює суми, округлює тощо), що призвело до завищення (заниження) загальної суми заробітної плати, хоча всі дані в програму вводяться правильно.

До нелічильних помилок, зокрема, належать:

1. Неправильне застосування норм законодавства (наприклад, при обчисленні оплати днів відрядження не виконувалося порівняння середньоденного заробітку в розрахунковому періоді та денного заробітку в місяці відрядження² — порушена норма частини четвертої статті 121 КЗпП).

2. Неправильне застосування норм внутрішніх розпорядчих документів підприємства, в т. ч. колективного договору (наприклад, наказом керівника (колективним договором) встановлено відсоток надбавки в розмірі 15% окладу, а фактично надбавка нарахована в розмір 20% окладу, чи нарахована і виплачена працівнику премія, якої він був позбавлений наказом керівника підприємства).

3. Неправильне ведення внутрішньої документації, що призвело до надання спотвореної інформації бухгалтеру, який на її підставі нарахував заробітну плату (наприклад, в табелі обліку робочого часу неправильно відображено відпрацьований працівником час або неправильно складений авансовий звіт, що призвело до неправильного підрахунку сум, що підлягають виплаті працівнику).

4. Неправильне відображення (написання) в зарплатній відомості, яка заповнюється вручну, суми заробітної плати, яка бухгалтерією була нарахована правильно.

Крім вище зазначених лічильних і нелічильних помилок, можливі ситуації, коли заробітна плата була нарахована правильно, але при її виплаті працівнику з каси підприємства касиром (відповідальною особою) була видана неправильна сума готівки або при перерахуванні заробітної плати на «зарплатний» рахунок працівника в банку в платіжному дорученні була неправильно вказана сума коштів, що підлягає перерахуванню.

При допущенні всіх вище зазначених помилок виплата заробітної плати працівнику можлива як в меншому, так і в більшому розмірі, ніж належить, тому розглянемо порядок виправлення таких помилок.

Виправлення помилок, пов’язаних з нарахуванням заробітної плати в меншому розмірі

Помилка (лічильна і нелічильна), пов’язана з нарахуванням працівникові заробітної плати в меншому розмірі, може бути виявлена як самим працівником, так і особою, відповідальною за нарахування заробітної плати.

Якщо помилку виявив працівник, то він може подати на ім’я керівника підприємства заяву, в якій повідомити про виплату йому заробітної плати в меншому розмірі. На підставі такої заяви керівник проводить службове розслідування, за наслідками якого підтверджується (не підтверджується) факт нарахування заниженої заробітної плати і встановлюється винуватець (якщо це можливо).

Якщо зазначений в заяві працівника факт заниження заробітної плати підтвердився за наслідками проведеного службового розслідування (його результати відображаються в акті виявлення помилки), або допущену помилку (лічильну або нелічильну) в нарахуванні заробітної плати в меншому розмірі, ніж належить, виявила посадова особа підприємства (наприклад, бухгалтер, який нараховував зарплату), якою має бути складена службова (доповідна) записка, то незалежно від того, через який строк виявлена помилка, підприємство повинно донарахувати та виплатити працівникові частину заробітної плати, яку помилково не було нараховано та, відповідно, не було виплачено.³

Для донарахування працівнику заробітної плати керівник підприємства має видати наказ, в якому необхідно вказати причину такого донарахування, суму, що підлягає донарахуванню, і термін її виплати працівнику. Цей наказ є підставою для донарахування бухгалтерією заробітної плати працівнику.

Звертаємо увагу, що на ненараховану помилково заробітну плату компенсація втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати, передбачена Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 р. № 2050-III та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159, не нараховується, оскільки така компенсація нараховується тільки в разі несвоєчасної (затримки на один і більше календарних місяців) виплати нарахованої заробітної плати.⁴

Якщо на подану працівником заяву про виплату йому заробітної плати в меншому розмірі немає реакції з боку керівництва підприємства (не проводиться службове розслідування), то працівник може звернутися безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду з позовом до підприємства про стягнення належної йому заробітної плати.

Звертаємо увагу, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ч. друга ст. 233 КЗпП).

Що стосується відповідальності посадових осіб підприємства за неправильне нарахування заробітної плати або неправильне заповнення (ведення) облікових документів (табеля тощо), внаслідок яких працівнику була нарахована заробітна плата в меншому розмірі, то після проведення службового розслідування і встановлення вини таких осіб вони можуть бути притягнуті (але не обов’язково!) до дисциплінарної відповідальності, передбаченої законодавством (зокрема статтею 147 КЗпП — догана, звільнення), статутом або положенням про дисципліну, чинним на підприємстві.

Виправлення помилок, пов’язаних з нарахуванням заробітної плати в більшому розмірі

Якщо внаслідок допущеної лічильної помилки має місце нарахування і, відповідно, виплата працівнику заробітної плати в більшому розмірі, ніж належить, то після виявлення такої помилки необхідно повідомити про неї працівника (бажано в письмовій формі).

Працівник, отримавши від роботодавця повідомлення про помилку в сумі нарахованої (виплаченої) йому заробітної плати, може самостійно повернути підприємству надміру отримані кошти шляхом їх внесення до каси або перерахування на поточний рахунок підприємства.

Якщо після отримання від роботодавця повідомлення про помилку працівник добровільно не повертає підприємству надміру отримані кошти, то для їх повернення (наприклад, шляхом відрахування із заробітної плати працівника) роботодавець повинен виконати деякі положення КЗпП.

Відповідно до статті 127 КЗпП відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) роботодавця, зокрема, для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цьому випадку роботодавець вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня виплати неправильно обчисленої суми (п. 1 ч. другої ст. 127 КЗпП).

Таким чином, якщо працівник не оспорює відрахування, то документальною підставою для здійснення відрахування з його заробітної плати є наказ (розпорядження) роботодавця, який повинен бути виданий своєчасно і обов’язково доведений до відома працівника (під підпис).

Наприклад, якщо внаслідок лічильної помилки працівнику була нарахована в більшому розмірі заробітна плата за серпень 2020 року, яка виплачена 7 вересня 2020 року, то наказ (розпорядження) керівника про відрахування помилково виплаченої суми повинен бути виданий не пізніше 7 жовтня 2020 року.

Згоду працівника на відрахування з його заробітної плати надміру виплачених сум може бути підтверджено його письмовою заявою або підписом на повідомленні про помилку чи наказі керівника під словами «не заперечую» (див. зразок наказу).

Звертаємо увагу, якщо роботодавець протягом одного місяця з дня виплати працівнику надміру нарахованої суми через лічильну помилку не видав наказ (розпорядження) про відрахування, то таке відрахування в подальшому проблематичне, оскільки ані стаття 127 КЗпП, ані інші норми цього документу не містять жодних причин (випадків), за наявності яких роботодавець може видати наказ (розпорядження) про відрахування пізніше одного місяця з дня виплати працівнику надміру нарахованої суми через лічильну помилку.⁵ В такому випадку надміру отримані суми заробітної плати залишаються у працівника і повернути їх підприємству він може тільки в добровільному порядку або за рішенням суду.

Що стосується звернення роботодавця до суду для повернення неправильно нарахованої та виплаченої працівнику суми, якщо працівник її оспорює, то в пункті 24 Постанови ВСУ № 13 вказано, що вимоги про повернення працівником авансу, виданого в рахунок заробітної плати, і сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, розглядаються судами в тому разі, коли роботодавець не має можливості провести відрахування із заробітної плати у зв’язку з тим, що працівник оспорює підстави і розмір останнього, або минув місячний строк для видання відповідного наказу (розпорядження), або з інших причин.

Що стосується відрахування надміру нарахованої суми заробітної плати працівнику внаслідок нелічильних помилок, то законодавством (в т. ч. КЗпП) воно не передбачено, тому повернути такі суми працівник може тільки в добровільному порядку. Це випливає, наприклад, зі статті 1215 Цивільного кодексу України, згідно з якою не підлягає поверненню безпідставно набута заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Якщо підприємство все ж таки відрахує надміру виплачені суми через нелічильну помилку без згоди працівника, останній може звернутися до суду у зв’язку з неправомірними діями роботодавця.

Якщо надміру нараховані суми з працівника не відраховуються (наприклад, закінчився строк видання наказу чи допущена нелічильна помилка), то керівник підприємства повинен прийняти рішення про те, яким чином вони повинні бути відшкодовані підприємству:

– за рахунок осіб, які допустили помилку, шляхом їх притягнення до матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну ними підприємству;

або

– за рахунок підприємства, якщо винні особи не встановлені (наприклад, якщо помилка допущена через збій в роботі бухгалтерської програми) чи таке рішення прийнято особисто керівником підприємства.

Відшкодування шкоди винною посадовою особою у зв’язку
з надмірною виплатою заробітної плати працівнику

Якщо строк для видання керівником наказу (розпорядження) про відрахування надміру виплаченої працівнику суми заробітної плати закінчився, і працівник її в добровільному порядку підприємству не повернув, то підприємству заподіяно шкоду. Винуватець заподіяної підприємству шкоди (у вигляді суми надміру нарахованої і виплаченої працівнику заробітної плати) встановлюється шляхом проведення службового розслідування, за наслідками якого складається відповідний акт.

В результаті службового розслідування може бути встановлено, що винуватцями надмірної виплати заробітної плати є дві (три тощо) посадові особи (наприклад, табельник і бухгалтер, бухгалтер по заробітній платі та головний бухгалтер).

Статтею 130 КЗпП визначено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.

Згідно зі статтею 132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству при виконанні трудових обов’язків, працівники (крім тих, що є посадовими особами), з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві (наприклад, якщо між працівником і підприємством укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності — п. 1 ст. 134 КЗпП).

Отже, якщо пряма дійсна шкода, заподіяна працівником підприємству, перевищує середній місячний заробіток працівника, то з суми (розміру) шкоди відшкодовується лише сума, що дорівнює середньому місячному заробітку.⁶

Крім того, статтею 133 КЗпП встановлено випадки обмеженої матеріальної відповідальності працівників. Так, пунктом 2 статті 133 КЗпП встановлено, що керівники підприємств та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах та їх заступники у відповідності із законодавством несуть обмежену матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної з їхньої вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам.⁷

Якщо на підприємстві штатним розписом передбачена посада головного бухгалтера, то відповідальність працівника, який обіймає цю посаду і очолює самостійний структурний підрозділ (бухгалтерію), настає відповідно до пункту 2 статті 133 КЗпП за шкоду, заподіяну зайвими грошовими виплатами працівникам, у розмірі заподіяної з його вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Пленум Верховного Суду України в пункті 6 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29.12.92 р. № 14 (далі — Постанова ВСУ № 14) роз’яснив, що вищевказані службові особи (керівники та їх заступники) у випадках здійснення зайвих грошових виплат працівникам несуть матеріальну відповідальність у межах свого середньомісячного заробітку за ту частину шкоди, що не відшкодована особами, безпосередньо винними в заподіянні підприємству шкоди. При цьому загальна сума, що підлягає стягненню, не повинна перевищувати заподіяну шкоду. На керівників та їх заступників покладається матеріальна відповідальність у зазначених межах, якщо з їхньої вини не було своєчасно вжито заходів для покриття шкоди особами, які безпосередньо її заподіяли, й таку можливість підприємство втратило.

Працівники, які не є керівниками підприємства і структурних підрозділів або їх заступниками, за шкоду, заподіяну зайвими грошовими виплатами, викликаними неналежним виконанням ними трудових обов’язків, несуть матеріальну відповідальність згідно з частиною першою статті 132 КЗпП (тобто в розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку), крім випадків, для яких статтею 134 КЗпП передбачена повна матеріальна відповідальність (п. 7 Постанови ВСУ № 14).

Розмір заподіяної підприємству шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку. Розмір підлягаючої покриттю шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і межі матеріальної відповідальності (ст. 135-3 КЗпП).

Наприклад, якщо працівнику нараховано і виплачено зайву заробітну плату, на яку був нарахований єдиний соціальний внесок (далі — ЄСВ), але працівник відмовився повертати зайву заробітну плату підприємству, а для роботодавця строк її відрахування закінчився, то розмір шкоди буде дорівнювати сумі зайво виплаченої заробітної плати і сплаченого з неї ЄСВ.

Якщо ж працівник, якому виплачена зайва заробітна плата, добровільно її повертає підприємству після закінчення встановленого строку для її відрахування роботодавцем, а сума сплаченого з неї ЄСВ податковим органом не зараховується в рахунок майбутніх платежів ЄСВ або не повертається підприємству (страхувальнику)⁸, то розмір заподіяної підприємству шкоди буде дорівнювати сумі ЄСВ, сплаченого підприємством з надміру нарахованої заробітної плати працівнику.

Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою роботодавця працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно (ч. п’ята ст. 130 КЗпП).

Якщо працівник добровільно не покриває шкоду, то на підставі норми пункту 3 частини другої статті 127 КЗпП для відшкодування шкоди, заподіяної з вини працівника (працівників) підприємству (ст. 136 КЗпП), роботодавець має право з винного працівника (винних працівників) стягнути суму шкоди, тобто провести відрахування з його (їх) заробітної плати.

Згідно зі статтею 136 КЗпП покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням роботодавця, а керівниками підприємств та їх заступниками — за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Розпорядження роботодавця або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено (видано) не пізніше 2 тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше 7 днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством (тобто в комісії по трудових спорах або в суді).

Під фразою «звернено до виконання» щодо розпорядження роботодавця слід розуміти передачу такого розпорядження бухгалтеру, який нараховує заробітну плату працівникам, а не реальне відрахування коштів із заробітної плати працівника, яке проводиться при її виплаті.

Наприклад, якщо працівнику була помилково нарахована в більшому розмірі заробітна плата за липень 2020 року, яка була виплачена 7 серпня 2020 року, при цьому помилка (заподіяння шкоди підприємству) виявлена 21 вересня 2020 року, то наказ керівника підприємства про відрахування із зарплати винуватця повинен бути виданий не пізніше 5 жовтня 2020 року (див. приклад 1 нижче). Якщо винуватець повідомлений про відрахування 21 вересня 2020 року, то розпорядження керівника має бути проведено бухгалтером (звернено до виконання) не раніше 28 вересня 2020 року, а саме відрахування коштів може бути проведено при виплаті заробітної плати за ІІ половину вересня.

У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання роботодавцем позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду. Стягнення з керівників підприємств та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу (ст. 136 КЗпП).

Для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, встановлено строк в 1 рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Цей же термін (1 рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди) застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу з позовом про стягнення з керівників підприємств та їх заступників матеріальної шкоди (ст. 233 КЗпП).

Розрахунок середнього місячного заробітку для визначення суми відшкодування заподіяної шкоди

Якщо працівники, винні в заподіянні шкоди підприємству у вигляді нарахування зайвої заробітної плати, притягуються до матеріальної відповідальності згідно зі статтею 132 КЗпП, або якщо керівники підприємств (структурних підрозділів) та їх заступники за заподіяння такої шкоди притягуються до обмеженої матеріальної відповідальності згідно зі статтею 133 КЗпП у межах середнього місячного заробітку, то останній розраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100). Підставою для цього є підпункт «л» пункту 1 зазначеного Порядку.

Середній місячний заробіток (середньомісячна заробітна плата) обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю видання наказу керівником підприємства (місяцю прийняття рішення судом) про відшкодування шкоди, або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював на підприємстві менше 2 календарних місяців. У разі якщо працівник останні 2 календарні місяці перед місяцем видання зазначеного наказу керівником (місяцем прийняття рішення судом) не працював, середній місячний заробіток обчислюється виходячи з виплат за попередні 2 місяці роботи на даному підприємстві. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (абз. третій – четвертий п. 2, абз. третій п. 4 Порядку № 100, абз. третій п. 4 Постанови ВСУ № 14).

Перелік виплат, які включаються до розрахунку середньої заробітної плати, наведено в пункті 3 Порядку № 100, а перелік виплат, які не включаються до розрахунку середньої заробітної плати, — в пункті 4 цього Порядку. При обчисленні середньої заробітної плати за останні 2 місяці також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов’язків, щорічної і додаткової відпусток, службового відрядження, проходження медогляду, військової служби в особливий період тощо), та допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю (абз. другий п. 4 Порядку № 100).

У разі якщо середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2 місяців робочі дні на кількість відпрацьованих робочих днів. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, встановленим з дотриманням вимог законодавства (п. 8 Порядку № 100).

ПРИКЛАД 1

Обчислення середнього місячного заробітку з метою визначення максимальної суми,
що підлягає відрахуванню із заробітної плати працівника для відшкодування шкоди, заподіяної підприємству

На підприємстві 21 вересня 2020 року виявлено помилку, яка полягає в нарахуванні працівнику-економісту зайвої заробітної плати за липень 2020 року, яку він отримав 7 серпня 2020 року, але зайво отримані кошти підприємству не повернув. У зв’язку з цим було проведено службове розслідування, за результатами якого винним в заподіянні підприємству шкоди визнано працівника-табельника. На підставі наказу керівника, виданого 24 вересня 2020 року, із заробітної плати працівника-табельника за його згодою, починаючи із заробітної плати за вересень (за ІІ половину вересня) 2020 року, провадиться відрахування для погашення заподіяної підприємству шкоди в розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше середнього місячного заробітку цього працівника.

Оскільки наказ про відрахування виданий керівником у вересні 2020 року, то розрахунковий період для обчислення середнього місячного заробітку працівника включає останні 2 календарні місяці: липень – серпень 2020 року.

У розрахунковому періоді працівник-табельник, який має посадовий оклад 6500 грн. і працює з режимом роботи — 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю, відпрацював:

– в липні — 11 днів (далі — відпрац. д.) з 23 робочих днів (далі — р. д.) за графіком роботи, за які отримав зарплату в сумі 3108,70 грн. (6500 грн. : 23 р. д. х 11 відпрац. д.), а інші робочі дні цього місяця не відпрацьовані працівником у зв’язку з перебуванням у щорічній відпустці (з 16 по 31 липня);

– в серпні — 15 днів з 20 робочих днів за графіком роботи, за які отримав зарплату в сумі 4875 грн. (6500 грн. : 20 р. д. х 15 відпрац. д.), а інші робочі дні цього місяця не відпрацьовані працівником у зв’язку з хворобою (з 10 по 14 серпня).

Кількість робочих днів за графіком роботи працівника в розрахунковому періоді:

23 р. д. (липень) + 20 р. д. (серпень) = 43 р. д.

Кількість відпрацьованих днів в розрахунковому періоді:

11 відпрац. д. (липень) + 15 відпрац. д. (серпень) = 26 відпрац. д.

При обчисленні середньої заробітної плати відпускні і «лікарняні», нараховані відповідно за дні відпустки в липні і дні хвороби в серпні, не враховуються (абз. другий п. 4 Порядку № 100).

Сума виплат, що враховуються при обчисленні середнього заробітку в розрахунковому періоді:

3108,70 грн. (зарплата за липень) + 4875 грн. (зарплата за серпень) = 7983,70 грн.

Середньоденна заробітна плата:

7983,70 грн. : 26 відпрац. д. = 307,07 грн.

Середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді:

(23 р. д. (липень) + 20 р. д. (серпень)) : 2 = 21,5 р. д.

Середній місячний заробіток працівника:

307,07 грн. х 21,5 р. д. = 6602,01 грн.

Таким чином, максимальний розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню працівником-табельником, становить 6602,01 грн. При цьому відшкодування шкоди саме в такому розмірі не завжди може бути здійснено одноразово із заробітної плати за один місяць (див. приклад 5 нижче), оскільки законодавством встановлено обмеження щодо максимального розміру загальних відрахувань при кожній виплаті заробітної плати.

_______________________________________________________________________

Обмеження при проведенні відрахувань із заробітної плати працівника

Згідно зі статтею 128 КЗпП і статтею 26 Закону про оплату праці при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20%, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, — 50% заробітної плати, яка належить до виплати працівникам.

При відрахуванні із заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником повинно бути збережено 50% заробітку. У разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70% заробітної плати.⁹

Звертаємо увагу, що для покриття шкоди підприємству із заробітку працівника можна відрахувати суму, яка не перевищує 20% суми, що належить йому до виплати «на руки», тобто не більше 20% суми заробітку, попередньо зменшеної на суму податку на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) і військового збору. Це обумовлено тим, що частина нарахованої працівнику заробітної плати у вигляді ПДФО і військового збору, що підлягають утриманню, виплаті працівникові не підлягає.¹⁰

Вищезазначені норми щодо максимальних розмірів відрахувань містить і стаття 70 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (далі — Закон № 1404). Цією статтею також встановлено, що розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (останній вже не утримується).

Таким чином, при відрахуванні за наказом (розпорядженням) керівника підприємства сум, надміру виплачених внаслідок нелічильної помилки або внаслідок лічильної помилки, але із закінченням строку видання наказу, при притягненні винного працівника до матеріальної відповідальності загальна сума відрахувань не може перевищувати 20% заробітку, що підлягає виплаті працівнику «на руки». І тільки у випадках, коли відрахування здійснюються за кількома виконавчими документами, максимальний розмір відрахувань збільшується до 50%, а при утриманні аліментів на дітей — до 70% заробітку. Отже, в найгіршому варіанті (при будь-яких обставинах) працівник повинен отримати не менше 30% заробітної плати. Відрахування можуть проводитися як із зарплати за І половину місяця, так і з зарплати за II половину місяця з урахуванням вищевикладених обмежень.

Виняток з вищенаведеного правила — ситуація, коли відрахування здійснюється на підставі заяви працівника. У цьому випадку роботодавець має право відрахувати із заробітної плати працівника ту суму коштів, яку він вказав у своїй заяві.

Також слід пам’ятати, що не з усіх виплат, нарахованих працівнику, здійснюються відрахування для покриття шкоди, заподіяної підприємству. Так, відповідно до статті 129 КЗпП та статті 26 Закону про оплату праці не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно із законодавством стягнення не звертається.

Вичерпний перелік виплат, на які не може бути звернено стягнення, наведено в частині 1 статті 73 Закону № 1404. До нього, зокрема, включені: допомога у зв’язку з вагітністю та пологами, допомога на лікування, допомога на поховання, неоподатковувана сума матеріальної допомоги, польове забезпечення, «роз’їзні» надбавки, компенсація витрат у зв’язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням, грошова компенсація за видане обмундирування, дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Оподаткування при донарахуванні заробітної плати
та проведенні відрахувань із заробітної плати

При донарахуванні працівнику заробітної плати необхідно нарахувати, а при виплаті — сплатити з неї в загальному порядку ЄСВ, ПДФО та військовий збір (далі — ВЗ). Донарахована заробітна плата повинна бути відображена у звітності з ЄСВ, ПДФО та ВЗ в тому звітному (податковому) періоді, в якому здійснено донарахування.

Це узгоджується з підпунктом 1.6.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5, відповідно до якого якщо нарахування фонду оплати праці (далі — ФОП) здійснюються за попередній період, зокрема у зв’язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, вони відображаються у ФОП того місяця, в якому були здійснені нарахування.

У разі виявлення надміру нарахованої заробітної плати в місяці виправлення помилки оформляється бухгалтерська довідка, в якій вказується зайва сума заробітної плати, в якому місяці і з якої причини вона була виплачена працівнику, а також кореспонденція рахунків у зв’язку з виправленням помилки. Типова форма бухгалтерської довідки наведена в Методичних рекомендаціях по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 р. № 356.

Для виправлення помилок при надмірному нарахуванні заробітної плати підприємство зменшує суму заробітної плати поточного місяця на помилкову суму. У цьому випадку автоматично зменшується і база для нарахування ЄСВ, утримання ПДФО і ВЗ.

При виправленні помилок роботодавцем здійснюється перерахунок нарахованого (виплаченого) доходу і, як наслідок, податкових зобов’язань¹¹, після чого приймається рішення про необхідність доплати податкового зобов’язання, а за наявності переплати відбувається зарахування ЄСВ, ПДФО та ВЗ в рахунок майбутніх платежів, або їхні суми повертаються страхувальнику, платнику податку за спеціальною процедурою. Також за потреби здійснюється коригування витрат і доходів у бухгалтерському (податковому) обліку.

Якщо виявлено надмірне нарахування доходу, з якого не сплачуються ЄСВ, ПДФО та ВЗ (наприклад, разової матеріальної допомоги), то на підставі наказу керівника здійснюється тільки відрахування такого надміру виплаченого доходу без коригування податкових зобов’язань.

При виявленні помилки, що полягає в неутриманні (утриманні в заниженому розмірі) ПДФО і ВЗ з оподатковуваного доходу, внаслідок чого працівник отримує дохід в надмірному розмірі, необхідно в місяці виявлення такої помилки з оподатковуваного доходу працівника утримати ПДФО і ВЗ¹¹, а також на підставі наказу керівника провести відрахування з доходу працівника надміру отриманої ним суми.

ПРИКЛАД 2

Відрахування із заробітної плати працівника за поточний місяць
надміру нарахованої заробітної плати в попередньому місяці

Працівнику, оклад якого становить 8300 грн., за серпень 2020 року було нараховано і виплачено заробітну плату в сумі 8800 грн., з якої 500 грн. помилково нараховано та виплачено 7 вересня. Помилку виявлено 10 вересня, а 11 вересня керівником підприємства виданий наказ про проведення відрахування із заробітної плати працівника (за його згодою) надміру виплаченої йому суми, починаючи із заробітної плати за вересень (за І половину вересня). Працівник повністю відпрацював І половину вересня при 5-денному робочому тижні з вихідними днями в суботу та неділю.

Із заробітної плати за І половину вересня, яка становить 4150 грн. (8300 грн. : 22 р. д. х 11 відпрац. д.), підлягають утриманню:

– ПДФО в сумі: 4150 грн. х 18% = 747 грн.

– ВЗ в сумі: 4150 грн. х 1,5% = 62,25 грн.

Сума заробітної плати за І половину вересня, що підлягає виплаті працівнику «на руки» (до проведення відрахування надміру нарахованої суми):

4150 – 747 – 62,25 = 3340,75 грн.

Максимальний розмір відрахувань із заробітної плати за І половину вересня для повернення надміру виплаченої заробітної плати за серпень:

3340,75 грн. х 20% = 668,15 грн.

Таким чином, із заробітної плати за І половину вересня можна відрахувати всю суму надміру нарахованої (виплаченої) заробітної плати (500 грн. з коригуванням на ПДФО і ВЗ), оскільки вона не перевищує максимальний розмір відрахувань із зарплати (668,15 грн.).

З надміру нарахованих 500 грн. заробітної плати за серпень підприємство сплатило:

– ЄСВ в сумі: 500 грн. х 22% = 110 грн.

– ПДФО в сумі: 500 грн. х 18% = 90 грн.

– ВЗ в сумі: 500 грн. х 1,5% = 7,50 грн.

У бухгалтерському обліку підприємства операції нарахування заробітної плати і відрахування з неї надміру нарахованих працівнику сум відображаються таким чином:

№ з/п	Дата	Зміст операції	Бухгалтерський облік		Сума, грн.
			Д-т	К-т
Нарахування за серпень
1	31.08	Нараховано працівнику зарплату за серпень	93	661	8800,00
2	31.08	Нараховано ЄСВ на зарплату за серпень: 8800 х 22%	93	651	1936,00
3	31.08	Утримано ПДФО із зарплати за серпень: 8800 х 18%	661	641/пдфо	1584,00
4	31.08	Утримано ВЗ із зарплати за серпень: 8800 х 1,5%	661	642/вз	132,00
5	07.09	Виплачено працівнику зарплату за серпень з каси підприємства: 8800 – 1584 – 132	661	301	7084,00
Нарахування за І половину вересня
1	15.09	Нараховано працівнику зарплату за І половину вересня	93	661	4150,00
2	15.09	Нараховано ЄСВ на зарплату за І половину вересня: 4150 х 22%	93	651	913,00
3	15.09	Утримано ПДФО із зарплати за І половину вересня: 4150 х 18%	661	641/пдфо	747,00
4	15.09	Утримано ВЗ із зарплати за І половину вересня: 4150 х 1,5%	661	642/вз	62,25
5	15.09	Відраховано надміру нараховану зарплату згідно з наказом керівника	661	93	500,00
6	22.09	Відкориговано суми надміру нарахованих і утриманих (виправлення помилки методом «сторно»):
		нарахованого ЄСВ на зарплату серпня	93	651	110,00
		утриманого ПДФО із зарплати серпня	661	641/пдфо	90,00
		утриманого ВЗ із зарплати серпня	661	642/вз	7,50
7	22.09	Виплачено працівнику зарплату за І половину вересня з каси підприємства: 4150 – 747– 62,25 – 500 + 90 + 7,50	661	301	2938,25

ПРИКЛАД 3

Відрахування із заробітної плати працівника за поточний місяць надміру нарахованої
заробітної плати в попередньому місяці, якщо сума відрахування перевищує обмеження

Працівнику, оклад якого становить 5000 грн., за серпень 2020 року було нараховано та виплачено заробітну плату в розмірі 5600 грн., з якої 600 грн. помилково нараховано та виплачено 7 вересня. Помилка була виявлена 24 вересня, а 25 вересня керівником підприємства виданий наказ про проведення відрахування із заробітної плати працівника (за його згодою) надміру виплаченої йому суми, починаючи із заробітної плати за вересень (за ІІ половину цього місяця). Працівник повністю відпрацював вересень за 5-денним робочим тижнем з вихідними днями в суботу та неділю.

Із заробітної плати за ІІ половину вересня, розмір якої становить 2500 грн. (5000 грн. : 22 р. д. х 11 відпрац. д.), підлягають утриманню:

– ПДФО в сумі: 2500 грн. х 18% = 450 грн.

– ВЗ в сумі: 2500 грн. х 1,5% = 37,50 грн.

Сума заробітної плати за ІІ половину вересня, що підлягає виплаті працівнику «на руки» (до проведення відрахування помилково нарахованої суми):

2500 – 450 – 37,50 = 2012,50 грн.

Максимальний розмір відрахувань із заробітної плати за ІІ половину вересня:

2012,50 грн. х 20% = 402,50 грн.

Таким чином, із заробітної плати за ІІ половину вересня можна відрахувати не всю суму надміру нарахованої (виплаченої) заробітної плати за серпень (надміру нараховано — 600 грн., «на руки» виплачено — 483 грн. (600 грн. – 600 грн. х 18% – 600 грн. х 1,5%)), а тільки частину цієї зарплати в сумі 402,50 грн. Іншу частину надміру нарахованої (виплаченої) заробітної плати за серпень необхідно буде відрахувати із заробітної плати за жовтень.

ПРИКЛАД 4

Відрахування із заробітної плати працівника в поточному місяці надміру нарахованої
заробітної плати в попередньому місяці у зв’язку з помилкою в нарахуванні доходу
і неутриманням з нього ПДФО і військового збору

Працівнику, оклад якого становить 6000 грн., за серпень 2020 року було нараховано та виплачено заробітну плату в розмірі 9300 грн., в тому числі оклад — 6000 грн. і матеріальну допомогу систематичного характеру (надається всім працівникам один раз на рік) у розмірі 3300 грн. Сума матеріальної допомоги була помилково виплачена в більшому розмірі (на 300 грн.), ніж передбачено за посадою працівника, оскільки її необхідно було нарахувати в розмірі 50% від окладу, тобто в сумі 3000 грн. (6000 грн. х 50%). Крім того, з суми нарахованої матеріальної допомоги, що належить до фонду оплати праці, помилково не були утримані ПДФО і ВЗ, що призвело до виплати доходу працівнику «на руки» в більшому розмірі. Обидві помилки були виявлені 10 вересня, а 11 вересня керівником підприємства виданий наказ про проведення відрахування із заробітної плати працівника, починаючи із заробітної плати за вересень (за І половину цього місяця). Працівник повністю відпрацював І половину вересня при 5-денному робочому тижні з вихідними днями в суботу та неділю.

Оскільки працівнику помилково було нараховано частину матеріальної допомоги в сумі 300 грн. (3300 – 3000), яка підлягає відрахуванню, то внаслідок виявленої помилки в несплаті ПДФО і ВЗ з «правильної» матеріальної допомоги, яка дорівнює 3000 грн., підприємство повинно сплатити:

– ЄСВ в сумі: 3000 грн. х 22% = 660 грн.

– ПДФО в сумі: 3000 грн. х 18% = 540 грн.

– ВЗ в сумі: 3000 грн. х 1,5% = 45 грн.

Відповідно, на суму не утриманих з матеріальної допомоги ПДФО і ВЗ в розмірі 585 грн. (540 + 45), а також на помилково нараховану частину матеріальної допомоги в сумі 300 грн. працівник отримав заробітну плату більше, ніж йому належить.

Із заробітної плати за І половину вересня, сума якої становить 3000 грн. (6000 грн. : 22 р. д. х 11 відпрац. д.), підлягають утриманню:

– ПДФО в сумі: 3000 грн. х 18% = 540 грн.

– ВЗ в сумі: 3000 грн. х 1,5% = 45 грн.

Визначимо суму заробітної плати за І половину вересня, що підлягає виплаті працівнику з урахуванням утримань з неї ПДФО і ВЗ, а також з урахуванням утримань з неї ПДФО і ВЗ, які не утримані з матеріальної допомоги в серпні, але без проведення відрахування надміру виплаченої матеріальної допомоги:

3000 грн. – 540 грн. (ПДФО із зарплати) – 45 грн. (ВЗ із зарплати) – 540 грн. (ПДФО із матдопомоги) – 45 грн. (ВЗ із матдопомоги) = 1830 грн.

Максимальний розмір відрахувань із заробітної плати за І половину вересня:

1830 грн. х 20% = 366 грн.

Таким чином, із заробітної плати за І половину вересня можна відрахувати всю суму надміру нарахованої (виплаченої) в серпні матеріальної допомоги (300 грн.), оскільки вона не перевищує максимальний розмір відрахувань із заробітної плати (366 грн.).

ПРИКЛАД 5

Відрахування із заробітної плати працівника суми шкоди, заподіяної підприємству

Використовуємо дані прикладу 1: у вересні 2020 року згідно з наказом керівника із заробітної плати працівника-табельника відраховується сума шкоди, заподіяної підприємству внаслідок неналежного виконання ним трудових обов’язків (неправильне табелювання, внаслідок якого працівнику-економісту нарахована зайва зарплата, яку такий працівник підприємству добровільно не повернув, а відрахувати її вже неможливо), в розмірі середньомісячного заробітку, який за останні 2 відпрацьовані місяці становить у працівника-табельника 6602,01 грн.

Припустимо, що працівнику-табельнику за вересень виплачена заробітна плата в розмірі окладу — 6500 грн. Із заробітної плати за вересень (для спрощення розрахунків будемо використовувати загальну суму заробітної плати за цей місяць) підлягають утриманню:

– ПДФО в сумі: 6500 грн. х 18% = 1170 грн.

– ВЗ в сумі: 6500 грн. х 1,5% = 97,50 грн.

Сума заробітної плати за вересень, що підлягає виплаті працівнику «на руки» (до проведення відрахування суми шкоди):

6500 – 1170 – 97,50 = 5232,50 грн.

Максимальний розмір відрахувань із заробітної плати за вересень:

5232,50 грн. х 20% = 1046,50 грн.

Таким чином, із заробітної плати за вересень можна відрахувати не всю суму шкоди в розмірі середньомісячного заробітку (6602,01 грн.), а тільки її частину в розмірі 1046,50 грн. Інша частина шкоди в розмірі 5555,51 грн. (6602,01 – 1046,50) повинна бути відрахована із заробітної плати працівника за наступні місяці.

У бухгалтерському обліку підприємства операція відрахування із заробітної плати працівника суми шкоди, заподіяної підприємству, відображається таким чином (див. стор. 55):

№ з/п	Зміст операції	Бухгалтерський облік		Сума, грн.
		Д-т	К-т
1	Нараховано працівнику зарплату за вересень	92	661	6500,00
2	Нараховано ЄСВ на зарплату: 6500 х 22%	92	651	1430,00
3	Утримано ПДФО із зарплати: 6500 х 18%	661	641/пдфо	1170,00
4	Утримано ВЗ із зарплати: 6500 х 1,5%	661	642/вз	97,50
5	Відображено заборгованість працівника в розмірі заподіяної підприємству шкоди	375	716	6602,01
6	Відраховано на відшкодування шкоди згідно з наказом керівника	661	375	1046,50
7	Перераховано ЄСВ	651	311	1430,00
8	Перераховано ПДФО	641/пдфо	311	1170,00
9	Перераховано ВЗ	642/вз	311	97,50
10	Виплачено працівнику зарплату з каси підприємства: 6500 – 1170 – 97,50 – 1046,50	661	301	4186,00

Виправлення помилок, допущених при перерахуванні (видачі) коштів працівнику

Якщо заробітна плата була нарахована працівнику правильно, але була допущена помилка при заповненні платіжного доручення на перерахування коштів з поточного рахунку підприємства на «зарплатний» рахунок працівника у банку, внаслідок чого працівнику перераховано заробітну плату в більшому або меншому розмірі, ніж належить, і ця помилка була виявлена, то її виправлення здійснюється в тому ж порядку, що і виправлення помилки при неправильному нарахуванні заробітної плати, не пов’язаному з помилками у визначенні податкових зобов’язань.

У цьому випадку працівник може в добровільному порядку повернути надміру виплачені йому кошти шляхом перерахування їх на поточний рахунок підприємства або внесення до каси підприємства. При поверненні працівником коштів до каси підприємства ця операція оформляється проводкою Дт 301 Кт 661. Оприбуткування повернутої працівником суми надміру отриманої заробітної плати до каси підприємства повинно бути відображено на підставі прибуткового касового ордера. Далі такі надходження повинні бути відображені в касовій книзі.

Якщо в зазначеному випадку працівник добровільно не поверне підприємству надміру перераховані на його «зарплатний» рахунок у банку кошти, роботодавець має право видати наказ (розпорядження) про відрахування із заробітної плати працівника (за його згодою) надміру перераховану йому суму не пізніше одного місяця з дня такого перерахування (п. 1 ч. другої ст. 127 КЗпП).

Якщо заробітна плата виплачувалася готівкою касиром (іншою особою, уповноваженою на виплату заробітної плати), і працівник поставив свій підпис в зарплатній відомості (видатковому касовому ордері) про отриману суму, але в подальшому з’ясувалося, що сума готівки, фактично видана касиром і отримана працівником, не відповідає сумі, зазначеній в зарплатній відомості (видатковому касовому ордері), то довести таку невідповідність можна тільки по залишку готівки у касира (якщо, звичайно, він сам не організував занижену виплату в корисливих цілях). У цьому випадку все залежить від моральних якостей (порядності) співробітників, а щоб такої ситуації не було, радимо працівникам рахувати гроші не відходячи від каси.