Інваліди на підприємстві: виконання нормативу і звітність за 2020 рік

Законодавчим актом, який визначає гарантії працевлаштування осіб з інвалідністю (далі — інваліди), є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.91 р. № 875-XII (далі — Закон № 875).

Згідно зі статтею 17 цього Закону з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях (далі — підприємства), а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів (далі — ФСЗІ) або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інвалідів.

Відповідно до статті 25 Закону № 875 підприємства, фізичні особи, які використовують найману працю, створюють безпечні і не шкідливі для здоров’я умови праці, вживають заходів до запобігання інвалідності та відновлення працездатності інвалідів. у разі працевлаштування інвалідам забезпечують розумне пристосування робочих місць.

Роботодавці можуть приймати на роботу інвалідів як на звичайні робочі місця, так і на спеціальні (якщо це необхідно внаслідок захворювання інваліда і визначено рекомендаціями медіко-соціальної експертної комісії). Спеціальні робочі місця створюються роботодавцями з урахуванням індивідуальних програм реабілітації. Але в даний час атестація робочих місць за умовами праці для інвалідів проводиться на загальних підставах¹ відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 р. № 442, і передбачає, перш за все, визначення та підтвердження права працівників на пенсію за віком на пільгових умовах за Списками № 1 і № 2, щорічні додаткові відпустки і підвищену оплату праці за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, скорочений робочий тиждень, інші пільги і компенсації, передбачені законодавством.²

При дотриманні певних умов роботодавцям надається дотація на створення спеціальних робочих місць для працевлаштування безробітних інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості (далі — ДСЗ). Надання цієї дотації роботодавцю для покриття власних витрат здійснюється відповідно до Порядку надання дотації роботодавцю за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 р. № 1836.

Норматив для працевлаштування інвалідів та його виконання

Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, (далі разом — роботодавці) установлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, — у кількості одного робочого місця.

Роботодавці самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону № 875, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч. друга ст. 19 Закону № 875).

Роботодавці самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону № 875 (ч. третя ст. 19 Закону № 875).

Відповідно до статті 18 Закону № 875 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до ДСЗ.

Роботодавці зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати ДСЗ інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати до ФСЗІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищенаведених норм Закону № 875 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання реалізації норм Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про зайнятість населення»» від 31.01.2007 р. № 70 (далі — Постанова № 70), якою затверджено кілька Порядків, що регулюють різні аспекти працевлаштування роботодавцями інвалідів, взаємовідносини роботодавців з ДСЗ та ФСЗІ.

Звертаємо увагу, що згідно з нормами статей 5 і 22 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI (далі — Закон № 5067) ДСЗ і її територіальні органи лише сприяють працевлаштуванню інвалідів, які перебувають на обліку та зареєстровані як безробітні, сприяють їм в обранні підходящої роботи, надають роботодавцям послуги з підбору працівників, надають безкоштовно роботодавцям консультації з питань працевлаштування інвалідів. При цьому згідно з пунктом 6 частини 1 статті 14 Закону № 5067 інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», віднесені до категорій осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.³

Враховуючи вищевикладене, в даний час позиція ФСЗІ⁴ така: обов’язок з працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого Законом № 875 нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів покладається виключно на роботодавців, тобто саме вони повинні самостійно здійснювати пошук і працевлаштування інвалідів. При цьому бюджетні установи теж повинні виконувати зазначений норматив (норму частини першої статті 19 Закону № 875).

Що стосується судової практики з цього питання, то Верховний Суд в своїх постановах⁵ виклав наступну правову позицію: якщо причини непрацевлаштування інвалідів не залежали від самого роботодавця (він інформував ДСЗ про наявність вакансій для інвалідів, створив робочі місця для інвалідів, але останні не звертались до нього з проханням їх працевлаштувати, а направлені ДСЗ інваліди відмовились від працевлаштування), то в діях роботодавця відсутній склад порушення, отже, на нього не може бути покладена відповідальність за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з обмеженими можливостями.

Виконанням нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі — норматив) вважається працевлаштування роботодавцем інвалідів, для яких це місце роботи є основним (ч. п’ята ст. 19 Закону № 875).

До виконання роботодавцями нормативу може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів на підприємствах, в організаціях громадських організацій інвалідів (далі — ГОІ) шляхом створення господарських об’єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями ГОІ з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань (ч. шоста ст. 19 Закону № 875).

Постановою № 70 затверджено Порядок зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць, визначеного статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі — Порядок зарахування).

Відповідно до пункту 3 Порядку зарахування виконання нормативу за звітний період також може бути забезпечене шляхом виконання однієї з таких умов:

– загальна чисельність працевлаштованих інвалідів, для яких таке місце роботи є основним, на підприємствах, що входять до складу господарського об’єднання (далі — госпоб’єднання), є не меншою, ніж сума нормативів для кожного з таких підприємств;

– кількість працюючих інвалідів на підприємстві ГОІ за основним місцем роботи, що перевищує 50% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, що входить до складу госпоб’єднання, є більшою, ніж кількість нестворених робочих місць для працевлаштування інвалідів на всіх інших підприємствах, що входять до складу відповідного госпоб’єднання, згідно з установленим нормативом таких робочих місць;

– розміщення на підприємстві ГОІ, яке не входить до складу госпоб’єднання, або на підприємстві із чисельністю зайнятих інвалідів за основним місцем роботи, що становить не менше 50% середньооблікової чисельності штатних працівників, замовлення на придбання товарів (робіт, послуг), які безпосередньо виготовляються такими підприємствами, за умови, що сума річних витрат на оплату праці інвалідів на підприємстві, на якому розміщено замовлення, перевищує суму адміністративно-господарських санкцій, які підприємство повинне сплатити у разі невиконання нормативу.

Таким чином, виконавши одну із вищезазначених умов, роботодавець виконує норматив (в останньому випадку — не працевлаштовуючи інвалідів безпосередньо у себе).

Рішення про виконання нормативу у вищевказаних випадках роботодавцем та госпоб’єднаннями, до складу яких входять підприємства ГОІ щодо зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до виконання нормативу таких робочих місць за звітний період роботодавцям та госпоб’єднанням, до складу яких входять підприємства ГОІ, приймається відділенням ФСЗІ протягом 30 календарних днів після подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів.

Реєстрація роботодавців у Фонді соціального захисту інвалідів

Відповідно до частини дев’ятої статті 19 Закону № 875 роботодавці, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях ФСЗІ за своїм місцезнаходженням (за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб – підприємців).

Постановою № 70 затверджено Порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю (далі — Порядок реєстрації).

Згідно з пунктом 3 зазначеного Порядку роботодавці для реєстрації в ФСЗІ, яка проводиться безкоштовно, подають (надсилають рекомендованим листом) відділенню ФСЗІ заяву про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів за формою, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 14.03.2007 р. № 98 (далі — Наказ № 98), де, зокрема, зазначається кількість працюючих згідно зі штатним розкладом на момент узяття на облік, в т. ч. інвалідів.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації ГОІ, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, подають (надсилають) також копію довідки про включення їх до реєстру неприбуткових установ, виданої органом державної податкової служби (далі — довідка).

Роботодавці, які мають відокремлені підрозділи, разом із заявою і копією довідки подають (надсилають) відділенню ФСЗІ відомості про такі підрозділи, а саме форму «Перелік підприємств, що ввійшли до складу господарського об’єднання, та/або відокремлених підрозділів роботодавця» (далі — Перелік підприємств та підрозділів), затверджену наказом Міністерства соціальної політики України від 27.08.2020 р. № 591 (далі — Наказ № 591).

Госпоб’єднання, утворені відповідно до статті 19 Закону № 875, разом із заявою і копією довідки подають:

• копію установчого договору та/або статуту госпоб’єднання;
• перелік підприємств, що увійшли до складу госпоб’єднання (тобто форму Переліку підприємств та підрозділів, затверджену Наказом № 591).

Роботодавець, який раніше був зареєстрований в ФСЗІ, але у якого змінилося найменування чи місцезнаходження юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові чи місце реєстрації проживання фізичної особи – підприємця, подає заяву та копію довідки протягом 10 робочих днів після державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи чи зміни прізвища, імені, по батькові фізичної особи – підприємця.

Оригінали перерахованих вище документів пред’являються під час подання заяви. У разі надсилання заяви поштою копії документів засвідчуються нотаріально.

Датою реєстрації роботодавця у відділенні ФСЗІ вважається дата подання ним вищезазначених документів, а у разі надсилання їх поштою — дата на поштовому штемпелі (п. 4 Порядку реєстрації).

Новостворені роботодавці (у тому числі підприємства, організації ГОІ), в яких кількість працюючих, для яких це місце роботи є основним, збільшилася до 8 і більше осіб, реєструються у відділенні ФСЗІ до 1 лютого року, що настає за роком створення або збільшення кількості працюючих (абз. третій п. 3 Порядку реєстрації).

Таким чином, роботодавець зобов’язаний зареєструватися у відділенні ФСЗІ в період з 1 січня до 1 лютого поточного року в разі, якщо в попередньому році кількість працюючих, для яких це місце роботи є основним, збільшилася до 8 і більше осіб.⁶

Відділення ФСЗІ надсилає роботодавцю протягом 10 робочих днів після реєстрації рекомендованим листом повідомлення про його реєстрацію (довідку) за формою, затвердженою Наказом № 98.

Подання до Фонду соціального захисту інвалідів Звіту за ф. № 10-ПОІ

Відповідно до частини дев’ятої статті 19 Закону № 875 роботодавці, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, щороку подають до відділення ФСЗІ звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Згідно з пунктом 3 Наказу № 591, який набрав чинності 27.10.2020 р. (з урахуванням змін, внесених до нього наказом Мінсоцполітики від 18.12.2020 р. № 821), за 2020 рік зазначений звіт необхідно подавати за новою формою, при цьому Наказом № 591 скасовано старі та затверджено нові:

– форму звіту № 10-ПОІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю» (далі — Звіт ф. № 10-ПОІ);

– Інструкцію щодо заповнення форми звітності № 10-ПОІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю» (далі — Інструкція № 591).

Постановою № 70 затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (далі — Порядок подання звітів). Цей Порядок визначає процедуру подання роботодавцями, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, Звіту ф. № 10-ПОІ відповідному відділенню ФСЗІ та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів — базовому центру зайнятості.

Звіт ф. № 10-ПОІ складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню ФСЗІ (ч. дев’ята ст. 19 Закону № 875, п. 2 Порядку подання звітів).

Звертаємо увагу, що якщо в положенні законодавства (нормі трудового договору) після прийменника «до» вказана дата (позначення кінця терміну), то саме ця дата є кінцевою календарною датою чинності або виконання чого-небудь (див. постанову Верховного Суду від 09.06.2020 р. у справі № 419/1965/18). Отже, кінцевою календарною датою подання Звіту ф. № 10-ПОІ є саме 1 березня, а не день, що передує цій даті.

Оскільки Звіт ф. № 10-ПОІ заповнюється в поточному році за попередній рік, то роботодавці повинні подати (надіслати поштою) до відповідних відділень Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, зазначений Звіт за 2020 рік не пізніше 1 березня 2021 року (це робочий день — понеділок).

У самій формі Звіту ф. № 10-ПОІ у полі «Термін подання» також зазначено, що він подається «не пізніше ніж 1 березня року, наступного за звітним». Про таку останню дату (1 березня) подання Звіту ф. № 10-ПОІ повідомляв і ФСЗІ в деяких своїх листах.⁷

Датою надходження Звіту ф. № 10-ПОІ вважається дата подання роботодавцем цього Звіту до відділення ФСЗІ, а у разі направлення його поштою — дата на поштовому штемпелі (п. 2 Порядку подання звітів).

Подання Звіту ф. № 10-ПОІ в електронному вигляді законодавством не передбачено, але можливе представником роботодавця за дорученням.⁸

Якщо роботодавець не зареєстрований у відповідному відділенні ФСЗІ, але подає Звіт ф. № 10-ПОІ за звітний рік, то він може зареєструватися в цей же день безпосередньо перед поданням Звіту (лист ФСЗІ від 03.08.2009 р. № 1/6-377/06).

Роботодавці, які мають відокремлені підрозділи, належать до числа роботодавців, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, чи госпоб’єднань, створених відповідно до статті 19 Закону № 875, разом зі Звітом ф. № 10-ПОІ надають до відділення ФСЗІ за своїм місцезнаходженням документи, визначені Порядком подання звітів, а також Перелік підприємств та підрозділів, що увійшли до їх складу, за формою згідно з додатком до вказаного Звіту (п. 3 Інструкції № 591).

Роботодавець, який має відокремлені підрозділи, подає Звіт ф. № 10-ПОІ, підготовлений з урахуванням даних цих підрозділів. У разі зміни їх кількості роботодавець разом із Звітом ф. № 10-ПОІ подає відомості про такі підрозділи за формою, наведеною в додатку до цього Звіту (п. 3 Порядку подання звітів).

Зауважимо, що роботодавець, який має відокремлені підрозділи, самостійно визначає, де будуть працевлаштовані інваліди: на головному підприємстві або у відокремлених підрозділах. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів поширюється на підприємство в цілому, а не на кожний підрозділ окремо. Якщо роботодавець має відокремлені підрозділи за кордоном, то у відомостях про ці підрозділи слід вказати відповідні країни і кількість таких підрозділів. Однак відомості про середньооблікову чисельність штатних працівників в цих підрозділах не відображаються у Звіті ф. № 10-ПОІ.

Згідно з пунктом 3 Порядку подання звітів госпоб’єднання, створене відповідно до статті 19 Закону № 875, разом зі зведеним Звітом ф. № 10-ПОІ, підготовленим з урахуванням даних об’єднання та підприємств, що увійшли до його складу (далі — підприємства), подає:

• окремі звіти об’єднання та підприємств про зайнятість і працевлаштування інвалідів;
• Перелік підприємств та підрозділів за формою, наведеною у додатку до Звіту ф. № 10-ПОІ;
• копії договорів, що підтверджують розміщення на підприємстві ГОІ, яке входить до складу госпоб’єднання, замовлення на придбання товарів (робіт, послуг), платіжних доручень за такими договорами, розрахунків витрат на виготовлення товарів (виконання робіт, надання послуг), що підтверджують безпосереднє виготовлення товарів (виконання робіт, надання послуг) підприємством ГОІ та включення до цих витрат заробітної плати інвалідів, які працюють на зазначеному підприємстві.

Якщо до складу госпоб’єднання входить підприємство, яке зареєстроване або повинно бути зареєстроване в іншому відділенні ФСЗІ, то відділення ФСЗІ, якому госпоб’єднання подає Звіт ф. № 10-ПОІ, інформує про це відповідне відділення ФСЗІ.

Визначення кількості штатних працівників
з метою виконання нормативу для працевлаштування інвалідів

Як випливає з норм статей 18 – 20 Закону № 875, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів повинен розраховуватися роботодавцем самостійно виходячи з середньооблікової чисельності (кількості) штатних працівників облікового складу за рік.

Згідно з пунктом 6 Інструкції № 591 середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за звітний рік визначається відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 р. № 286 (далі — Інструкція № 286).

Відповідно до розділу 2 Інструкції № 286 в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.

Облікова кількість штатних працівників визначається на певну дату звітного періоду, наприклад, на перше або останнє число місяця, включаючи прийнятих працівників і виключаючи тих, які вибули в цей день. Якщо підприємство на певну дату з будь-яких причин не працювало (вихідний або святковий день, з природних, технічних та економічних причин), облікова кількість працівників відображається за станом на останній день роботи, що передував цій даті.

В обліковій кількості штатних працівників за кожний календарний день враховуються особи, які фактично працювали, а також відсутні на роботі з будь-яких причин, тобто усі працівники, які перебувають у трудових відносинах, незалежно від виду трудового договору.

Згідно з розділом 3 Інструкції № 286 середня кількість працівників підприємства за період (місяць, квартал, з початку року, рік) визначається як сума таких показників:

• середньооблікова кількість штатних працівників;
• середня кількість зовнішніх сумісників;
• середня кількість працюючих за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до пункту 3.2 Інструкції № 286 середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийняття, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору. Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з’явились або не з’явились на роботу.

Всі категорії працівників (в тому числі тимчасово відсутні), які включаються до середньооблікової кількості штатних працівників, наведені в підпунктах 2.4.1–2.5.7, 2.5.10–2.5.15 Інструкції № 286, а категорії тих, які не включаються до середньооблікової кількості штатних працівників, — в підпунктах 2.5.8–2.5.9, 2.6.1–2.6.7 Інструкції № 286.

Зокрема, до середньооблікової кількості включаються штатні працівники, які фактично вийшли на роботу, включаючи тих, які не працювали з причин простою, а також працівники, прийняті або переведені за ініціативою адміністрації на роботу на неповний робочий день (тиждень) — в обліковій кількості ці працівники враховуються за кожний календарний день як цілі одиниці, включаючи неробочі дні тижня, обумовлені при прийнятті на роботу. Але до працівників, прийнятих та переведених на роботу на неповний робочий день (тиждень), не належать ті категорії працівників, яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, зокрема: працівники, молодші 18 років; зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці; жінки, яким надані додаткові перерви у роботі для годування дитини, інші категорії працівників.

Також до середньооблікової кількості штатних працівників включаються штатні працівники, які перебувають у службових відрядженнях (включаючи закордонні), направлені для виконання робіт вахтовим методом, тимчасово переведені на роботу на інше підприємство на підставі договорів між суб’єктами господарювання, які не з’явились на роботу через хворобу (протягом всього періоду захворювання до повернення на роботу відповідно до листків непрацездатності або до вибуття через інвалідність), виконують державні або громадські обов’язки, направлені з відривом від виробництва до навчальних закладів для підвищення кваліфікації або оволодіння новою професією (спеціальністю), перепідготовки та стажування на інші підприємства або за кордон, перебувають у щорічних (основних і додаткових) відпустках, творчих та інших оплачуваних відпустках, наданих відповідно до законодавства, колективного договору та трудового договору (контракту), відпустках без збереження заробітної плати за згодою сторін та в інших випадках, передбачених законодавством, а також у відпустках з ініціативи адміністрації; іноземні громадяни, які оформлені згідно з національним законодавством (пп. 2.4.4, 2.4.8, 2.4.10, 2.5.1–2.5.7 Інструкції № 286).

Не включаються до середньооблікової кількості штатних працівників працівники, які перебувають у відпустках у зв’язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (пп. 2.5.8–2.5.9 Інструкції № 286), облік яких ведеться окремо (пп. 3.2.2 Інструкції № 286).⁹

Також не включаються до середньооблікової кількості штатних працівників, зокрема, особи, прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств. При цьому працівник, який отримує на одному підприємстві дві, півтори ставки, тобто оформлений за сумісництвом на тому ж підприємстві, де й основне місце роботи (внутрішнє сумісництво), або менше однієї ставки, в обліковій кількості штатних працівників враховується як одна фізична особа (пп. 2.6.1 Інструкції № 286).

Враховуючи вищевикладене, до виконання нормативу і до середньооблікової кількості штатних працівників не включаються інваліди, які є зовнішніми сумісниками.

Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого — по 28 або 29 число), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів поспіль кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував.

Середньооблікова кількість штатних працівників за рік обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства протягом року, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто на 12.

Згідно з пунктом 3 додатка до Інструкції № 286 округлення отриманого результату обчислень (в т. ч. середньооблікової кількості штатних працівників за рік) для відображення у формах державних статистичних спостережень з праці до цілих одиниць здійснюється за правилом парної цифри, тобто:

• якщо остання значуща цифра менше або дорівнює 4, вона відкидається (7,4 ≈ 7);

• якщо остання значуща цифра більше або дорівнює 6 — найближча зліва від неї цифра збільшується на одиницю (2,6 ≈ 3);

• якщо остання значуща цифра 5 — найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю, якщо вона непарна, а парна залишається без змін (3,5 ≈ 4; 6,5 ≈ 6).

Водночас звертаємо увагу, що при обчисленні нормативу для працевлаштування інвалідів, який відповідно до частини другої статті 19 Закону № 875 при розрахунках округлюється до цілого значення, застосовується інше правило округлення, якщо остання значуща цифра 5. Так, згідно з пунктом 9 Інструкції № 591 якщо при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01 в таблиці Звіту ф. № 10-ПОІ), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність (рядок 02), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), що відображаються в цілих одиницях, виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого таким чином: якщо після коми число від 1 до 4, заокруглення відбувається в бік зменшення, якщо після коми число 5 і більше, то число заокруглюється в бік збільшення (наприклад: 3,4 ≈ 3; 4,5 ≈ 5; 5,4 ≈ 5; 6,5 ≈ 7 і т. д.).¹⁰

Середньооблікова кількість штатних працівників на підприємствах, які працювали неповний місяць (наприклад, на створених або ліквідованих підприємствах, таких, що мають сезонний характер виробництва), визначається шляхом ділення суми облікової кількості штатних працівників за всі дні роботи підприємства у звітному місяці, включаючи вихідні та святкові і неробочі дні за період роботи, на число календарних днів у звітному місяці. До створених підприємств не належать підприємства, створені на базі ліквідованих (реорганізованих) юридичних осіб, відокремлених або несамостійних підрозділів. Підприємства, які тимчасово припинили роботу з економічних причин, визначають середньооблікову кількість штатних працівників у середньому за період на загальних підставах (пп. 3.2.4 Інструкції № 286).

Підприємство, що працювало неповний рік (сезонний характер виробництва або створення після січня, за винятком тих підприємств, які вимушено зупиняли виробництво з ініціативи адміністрації), середньооблікову кількість штатних працівників за рік визначає також шляхом підсумовування зазначеної кількості працівників за всі місяці роботи підприємства і ділення одержаної суми на 12 (пп. 3.2.6 Інструкції № 286).¹¹

_______________________________________________________________________________

ПРИКЛАД 1

Визначення середньооблікової кількості штатних працівників,
якщо підприємство відпрацювало повний календарний рік

На підприємстві протягом 2020 року середньооблікова кількість штатних працівників становила: в січні — 438 осіб, в лютому — 430 осіб, в березні – травні — по 435 осіб, в червні – серпні — по 439 осіб, у вересні – грудні — по 440 осіб.

Середньооблікова кількість штатних працівників за 2020 рік:

(438 осіб + 430 осіб + 435 осіб х 3 міс. + 439 осіб х 3 міс. + 440 осіб х 4 міс) : 12 міс. = 5250 осіб : 12 міс. = 437,5 (осіб)

Округлення отриманого результату до цілих одиниць дає 438 осіб (згідно з пунктом 3 додатка до Інструкції № 286 якщо остання значуща цифра 5, то найближча зліва від неї цифра збільшується на одиницю, якщо вона непарна: 437,5 ≈ 438).

Визначаємо норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів:

438 осіб х 4% = 17,5 (осіб)

Після округлення (згідно з пунктом 9 Інструкції № 591 якщо після коми число 5, то воно округлюється в бік збільшення: 17,5 ≈ 18) отримуємо, що норматив для працевлаштування інвалідів на підприємстві у 2020 році становить 18 осіб (інвалідів).

ПРИКЛАД 2

Визначення середньооблікової кількості штатних працівників,
якщо підприємство відпрацювало менше календарного року

Підприємство створено і почало працювати в березні 2020 року. Середньооблікова кількість штатних працівників підприємства по місяцях становила: в березні — 4 особи, в квітні — 25 осіб, в травні — 43 особи, в червні — 58 осіб, в липні — 79 осіб, в серпні — 93 особи, у вересні — 109 осіб, в жовтні – грудні — по 137 осіб.

Середньооблікова кількість штатних працівників за 2020 рік:

(4 особи + 25 осіб + 43 особи + 58 осіб + 79 осіб + 93 особи + 109 осіб + 137 осіб х 3 міс.) : 12 міс. = 822 особи : 12 міс. = 68,5 (осіб)

Округлення отриманого результату до цілих одиниць дає 68 осіб (згідно з пунктом 3 додатка до Інструкції № 286 якщо остання значуща цифра 5, то найближча зліва від неї цифра залишається без змін, якщо вона парна).

Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить:

68 осіб х 4% = 2,7 (особи)

Округлюємо отриманий результат до цілих одиниць і отримуємо норматив для працевлаштування інвалідів на підприємстві у 2020 році — 3 особи (інваліда).

ПРИКЛАД 3

Середньооблікова кількість штатних працівників,
яке дозволяє підприємству не працевлаштовувати інваліда

На підприємстві протягом 2020 року середньооблікова кількість штатних працівників становила: в січні – березні — по 5 осіб, в квітні – червні — по 6 осіб, в липні – серпні — по 8 осіб, у вересні – жовтні — по 9 осіб, в листопаді – грудні — по 11 осіб.

Середньооблікова кількість штатних працівників за 2020 рік:

(5 осіб х 3 міс. + 6 осіб х 3 міс. + 8 осіб х 2 міс. + 9 осіб х 2 міс. + 11 осіб х 2 міс.) : 12 міс. = 89 осіб : 12 міс. = 7,4 (осіб)

Округлення отриманого результату до цілих одиниць дає 7 осіб.

Таким чином, середньооблікова кількість штатних працівників за 2020 рік становить 7 осіб, тому підприємство не зобов’язане було працевлаштовувати інваліда у 2020 році і не зобов’язане реєструватися до 1 лютого 2021 року в ФСЗІ та подавати Звіт ф. № 10-ПОІ за 2020 рік.

Однак якби середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за 2020 рік становила до округлення 7,5 осіб, то це число має бути округлено за правилами до 8, і вказаний показник склав би 8 осіб. У такому випадку підприємство повинно було працевлаштувати одного інваліда у 2020 році, зареєструватися до 1 лютого 2021 року в ФСЗІ і подати Звіт ф. № 10-ПОІ за 2020 рік до 1 березня 2021 року.

_________________________________________________________________________________________

Порядок заповнення Звіту ф. № 10-ПОІ

Заповнення Звіту ф. № 10-ПОІ здійснюється відповідно до Інструкції № 591 роботодавцями, у яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб.

Адресна частина Звіту ф. № 10-ПОІ та сітка кодів заповнюються роботодавцями за даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ). Фізичні особи зазначають реєстраційний номер облікової картки платників податків чи серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) (п. 4 Інструкції № 591).

На відміну від свого попередника, Звіт ф. № 10-ПОІ, крім трьох основних граф (в них зазначаються назва показників (графа А), код рядка (графа Б) і кількість працівників фактично за рік (графа 1)), має ще 12 граф (з нумерацією граф від 2 до 13), в яких зазначається кількість інвалідів з розподілом за статтю (жінки та чоловіки), місцем фактичного проживання (місто; сільські населені пункти та селища міського типу) та віком (від 18 до 35 років, від 36 до 60 років, понад 60 років).

При заповненні розділу «Кількість працівників та фонд оплати праці» Звіту ф. № 10-ПОІ в рядку 01 «Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу, осіб» відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за звітний рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 Інструкції № 286 (див. вище) (п. 6 Інструкції № 591).

У рядку 02 «з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб» відображається середньооблікова кількість штатних працівників за звітний рік, яким встановлено інвалідність, з розподілом за статтю, місцем фактичного проживання та віком. При цьому фізична особа, яка використовує найману працю, якщо їй встановлено інвалідність, збільшує показник рядка 02 на одиницю (п. 7 Інструкції № 591).

У рядку 03 «Кількість осіб з інвалідністю – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» відображається кількість інвалідів – штатних працівників, які відповідно до нормативу, установленого статтею 19 Закону № 875, повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем (п. 8 Інструкції № 591).

Показник рядка 03 для роботодавців, у яких працює від 25 осіб, визначається шляхом множення показника рядка 01 на 4%, а для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб, він дорівнює 1 особі (п. 8 Інструкції № 591).

Як зазначалося вище, показники в рядках 01, 02 і 03 відображаються в цілих одиницях, при цьому якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число від 5 до 9, то воно заокруглюється в бік збільшення).

У рядку 04 «Фонд оплати праці штатних працівників, тис. грн.» відображається сума фонду оплати праці штатних працівників облікового складу, зазначених у рядку 01, за звітний рік.

У рядку 05 «Середньорічна заробітна плата штатного працівника, грн» відображається середньорічна заробітна плата штатного працівника, яка розраховується за формулою

                     рядок 04 х 1000

рядок 05 = ———————–

                       рядок 01

У рядку 06 «Сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, грн» відображається сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити роботодавець у разі невиконання нормативу.

Для роботодавців, у яких працює 25 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій дорівнює

рядок 06 = (рядок 03 – рядок 02) х рядок 05

Для роботодавців, у яких працює від 15 до 25 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій дорівнює:

рядок 06 = 1 х рядок 05

Для роботодавців, у яких працює від 8 до 15 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій дорівнює:

                                рядок 05

рядок 06 = 1 х      ——————

                                 2

ПРИКЛАД 4

Обчислення показників Звіту ф. № 10-ПОІ

Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві за 2020 рік (рядок 01 Звіту ф. № 10-ПОІ) — 438 осіб (див. приклад 1). Середньооблікова кількість штатних працівників за 2020 рік, яким встановлено інвалідність (рядок 02), за фактом — 15 осіб. Фонд оплати праці штатних працівників за 2020 рік (рядок 04) — 36 792 тис. грн. Розрахуємо інші показники для заповнення Звіту ф. № 10-ПОІ.

Кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні були працювати на підприємстві у 2020 році відповідно до встановленого нормативу (рядок 03):

438 осіб х 4% = 18 осіб

Середньорічна заробітна плата штатного працівника у 2020 році (рядок 05):

36 792 000 грн. : 438 осіб = 84 000 грн.

Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2020 році (рядок 06):

(18 осіб – 15 осіб) х 84 000 грн. = 252 000 грн.

У розділі «Кількість працівників та фонд оплати праці» Звіту ф. № 10-ПОІ вишенаведені показники відображаються підприємством наступним чином:

(Витяг)

Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік

<…>

Кількість працівників та фонд оплати праці

Код ряд- ка

Фак- тич- но за рік

З них

Фактично проживають

За віком (повних років)

чоло- віки

жін- ки

у місті

у сільських населених пунктах та селищах міського типу

від 18 до 35 років

від 36 до 60 років

понад 60 років

чоло-віки

жін-ки

чоло-віки

жін-ки

чоло-віки

жін-ки

чоло-віки

жін-ки

чоло-віки

жін-ки

А

Б

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу, осіб

01

438

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб

02

15

11

4

10

3

1

1

3

–

5

2

3

2

Кількість осіб з інвалідністю – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”

03

18

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

Фонд оплати праці штатних працівників, тис. грн

04

36792

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

Середньорічна заробітна плата штатного працівника, грн

05

84000

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

Сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, грн

06

252000

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

<…>

_____________________________________________________________________________

Для спрощення роботи з розрахунку «інвалідного» нормативу розглянемо залежність кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03 Звіту ф. № 10-ПОІ), від середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за рік (рядок 01), якщо остання величина становить від 1 до 1500 осіб (див. таблицю).

Кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві,
залежно від середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу

СКШП1	от 8 до 37	от 38 до 62	от 63 до 87	от 88 до 112	от 113 до 137	от 138 до 162	от 163 до 187	от 188 до 212	от 213 до 237	от 238 до 262	от 263 до 287	от 288 до 312
КІ2	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
СКШП1	от 313 до 337	от 338 до 362	от 363 до 387	от 388 до 412	от 413 до 437	от 438 до 462	от 463 до 487	от 488 до 512	от 513 до 537	от 538 до 562	от 563 до 587	от 588 до 612
КІ2	13	14	15	16	17	18	19	20	21	22	23	24
СКШП1	от 613 до 637	от 638 до 662	от 663 до 687	от 688 до 712	от 713 до 737	от 738 до 762	от 763 до 787	от 788 до 812	от 813 до 837	от 838 до 862	от 863 до 887	от 888 до 912
КІ2	25	26	27	28	29	30	31	32	33	34	35	36
СКШП1	от 913 до 937	от 938 до 962	от 963 до 987	от 988 до 1012	от 1013 до 1037	от 1038 до 1062	от 1063 до 1087	от 1088 до 1112	от 1113 до 1137	от 1138 до 1162	от 1163 до 1187	от 1188 до 1212
КІ2	37	38	39	40	41	42	43	44	45	46	47	48
СКШП1	от 1213 до 1237	от 1238 до 1262	от 1263 до 1287	от 1288 до 1312	от 1313 до 1337	от 1338 до 1362	от 1363 до 1387	от 1388 до 1412	от 1413 до 1437	от 1438 до 1462	от 1463 до 1487	от 1488 до 1512
КІ2	49	50	51	52	53	54	55	56	57	58	59	60

¹ СКШП — середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік, осіб.
² КІ — кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до статті 19 Закону № 875, осіб.

Відповідальність за невиконання нормативу для працевлаштування інвалідів

Адміністративно-господарські санкції

Згідно зі статтею 20 Закону № 875 роботодавці, у яких середньооблікова кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням ФСЗІ адміністративно-господарські санкції (далі — АГС), сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, в т. ч. підприємстві, організації ГОІ, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для роботодавців, у яких працює від 8 до 15 осіб, розмір АГС за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати у таких роботодавців.

Вищенаведені положення про сплату АГС не поширюються на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 20 Закону № 875 та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого Постановою № 70, роботодавці самостійно розраховують згідно з порядком заповнення Звіту ф. № 10-ПОІ і сплачують АГС відділенням ФСЗІ за місцем їх державної реєстрації на відповідні рахунки до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. При цьому до правовідносин із стягнення зазначених АГС не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (цією статтею визначено, що АГС можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через 1 рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності).

Порушення термінів сплати АГС тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120% річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 р. № 223 затверджено Порядок нарахування пені та її сплати (далі — Порядок № 223).

Відповідно до розділу 3 Порядку № 223 нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати АГС по день сплати включно, тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу.

У випадку, коли строк сплати АГС збігається з вихідним (святковим) днем, то останнім днем граничного строку сплати вважається перший робочий день після вихідного (святкового) дня, а пеня нараховується, починаючи з другого робочого дня після вихідного (святкового) дня.

Нарахування пені здійснюється на дату фактичного погашення суми боргу (частини боргу) за кожний календарний день прострочення платежу. При частковому погашенні боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку боргу.

Одноденний розмір пені при розрахунку округлюється до другого знака після коми в загальному порядку арифметичного округлення. Пеня на пеню не нараховується.

Звертаємо увагу, що пункти 3.4 та 4 Порядку № 223 і деякі листи ФСЗІ вказують на те, що останнім днем сплати АГС при невиконанні нормативу є 15 квітня, а нарахування пені в разі їх несплати починається з 16 квітня. Тому норму статті 20 Закону № 875, згідно з якою АГС сплачуються до 15 квітня, необхідно розуміти так, що останнім днем сплати АГС має бути саме 15 квітня (у 2021 році це четвер — робочий день), а не день, що йому передує.

Статтею 20 Закону № 875 встановлено, що сплату АГС і пені роботодавці проводять за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів).

У разі несплати АГС або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно роботодавця.

Вважається, що підприємство, яке подало Звіт ф. № 10-ПОІ до відділення ФСЗІ і самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося невиконання «інвалідного» нормативу, сплатило АГС, вимоги статті 20 Закону № 875 виконало.¹²

Відповідальність посадових осіб

Що стосується відповідальності посадових осіб роботодавців, то згідно з частиною другою статті 188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КпАП) невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання до ФСЗІ звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів тягнуть за собою накладення штрафу від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 340 грн.).

Зауважимо, що на відміну від штрафу за невиконання нормативу, штраф за неподання Звіту ф. № 10-ПОІ накладається на посадову особу, відповідальну за подання цього Звіту.

Протокол про вищенаведені адміністративні правопорушення, який є підставою для звернення до суду, відповідно до статті 255 КпАП складають уповноважені посадові особи органів Державної служби України з питань праці.¹³