Лист Міністерства економіки України «Щодо механізму зміни основного місця роботи на місце роботи за сумісництвом» від 07.10.2021 № 4712-06/49022-07

МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 07.10.2021  № 4712-06/49022-07

Щодо механізму зміни основного місця роботи на місце роботи за сумісництвом

(Витяг)

Міністерство економіки України розглянуло лист <…> і в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до частини другої статті 21 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Зазначена норма КЗпП дає право працівникам виконувати роботу на умовах сумісництва.

Згідно з пунктом 12 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» основне місце роботи — місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування на її підставі.

Також пунктом 3-1 частини другої статті 16 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що застрахована особа зобов’язана повідомляти страхувальника, в якого особа працює за основним місцем роботи, про визначення особою такого місця роботи як основного згідно з поданою нею заявою (до її відкликання).

Таким чином, основне місце роботи працівника може визначатися за його заявою.

Щоб змінити основне місце роботи, працівник повинен відкликати попередню заяву про визначення такого місця роботи основним. З дати заяви про відкликання ознака основного місця роботи змінюється на роботу за сумісництвом.

При зміні основного місця роботи на роботу за сумісництвом, на нашу думку, роботодавцю доцільно внести зміни до трудового договору з цим працівником.

Слід зазначити, що законодавством про працю не передбачено вимоги відкликання заяви працівником про визначення основного місця роботи у разі звільнення, а також не встановлено типову форму заяви при прийнятті на роботу (звільнення з роботи).

З огляду на викладене, вважаємо, що при укладенні трудового договору повідомлення працівником роботодавця стосовно визначення основного місця роботи може бути зазначено у заяві про прийняття на роботу, написаній у довільній формі, з урахуванням Національного стандарту України ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», прийнятого наказом державного підприємства «Український науково дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 № 144.

Одночасно повідомляємо, що листи міністерств не є нормативно-правовими актами, вони мають інформаційний характер і не встановлюють правових норм.

<…>

Заступник Міністра економіки України                             Світлана ГЛУЩЕНКО

__________________________________________________________________________

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ: Вищенаведений лист Мінекономіки свідчить про те, що нарешті з’явилося хоч одне адекватне роз’яснення державного органу стосовно зміни працівником основного місця роботи на місце роботи за сумісництвом або навпаки в одного роботодавця за однією посадою.

Справа в тому, що тривалий час Мінсоцполітики у низці своїх листів¹, Держпраці у листі від 16.09.2021 № 6147/4/4.1-ЗВ-21 (див. ВПЗ № 9/2021, с. 116) і Мінекономіки у листі від 22.10.2021 № 4706-01/51196-09 (див. ВПЗ № 9/2021, с. 114) повідомляли, що якщо працівник, який працює у роботодавця за сумісництвом, бажає працювати у нього на тій самій посаді за основним місцем роботи, то таку процедуру слід реалізувати через механізм звільнення працівника з місця роботи за сумісництвом та прийняття його за основним місцем роботи з укладенням нового трудового договору. Якщо працівник, який працює у роботодавця за основним місцем роботи, бажає працювати у нього на тій самій посаді за сумісництвом, то його потрібно звільнити з основного місця роботи та прийняти на роботу за сумісництвом з укладенням нового трудового договору. Такий підхід Мінсоцполітики, Держпраці та Мінекономіки пояснюють тим, що законодавство про працю (зокрема КЗпП) не містить іншого механізму реалізації вказаної процедури, а переведення працівника з основного місця роботи на місце роботи за сумісництвом або навпаки застосувати неможливо, оскільки у вказаних випадках посада працівника не змінюється (при переведенні має змінюватися посада працівника).

На нашу думку, про яку ми докладно повідомляли у статті², є і альтернативний спосіб — змінити місце роботи за сумісництвом на основне місце роботи або навпаки в одного роботодавця за однією посадою можна і без звільнення працівника, оскільки такий механізм законодавством не заборонений. Для цього працівнику потрібно написати заяву про зміну способу виконання посадових (трудових) обов’язків за своєю посадою, якою відкликати свою попередню заяву, де було зазначено, що це місце роботи є основним або за сумісництвом. На підставі такої заяви роботодавець видає наказ про зміну способу виконання працівником посадових (трудових) обов’язків за своєю посадою. Також сторони трудового договору (роботодавець і працівник) вносять зміни або доповнення до раніше укладеного трудового договору.

Таким чином, у листі, що коментується, Мінекономіки фактично підтвердило нашу позицію. Зміна позиції Мінекономіки обумовлена тим, що з 10 червня 2021 року згідно з пунктом 12 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ (далі — Закон № 2464) та пунктом 3-1 частини 2 статті 16 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі — Закон № 1058) працівник визначає основне місце роботи у поданій заяві, яка може бути ним відкликана. Відповідно, й місце роботи за сумісництвом працівник визначає у поданій заяві, яка може бути ним відкликана. Відкликати такі заяви працівник може в будь-який час шляхом подання нової заяви, в якій буде зазначено про зміну цього місця роботи на основне або за сумісництвом.

Отже, для зміни у працівника основного місця роботи на місце роботи за сумісництвом або навпаки в одного роботодавця за однією посадою не обов’язково звільняти працівника та знову приймати його на роботу.

Що стосується відсутності у КЗпП вищенаведеної норми, яку містять пункт 12 статті 1 Закону № 2464 та пункт 3-1 частини 2 статті 16 Закону № 1058, то слід враховувати, що КЗпП, як і будь-який інший Кодекс, встановлює лише загальні засади правовідносин у певній сфері, тому він не може містити норм, які деталізують всі аспекти трудових відносин. Зокрема, в КЗпП немає норми про обов’язковість подання громадянином заяви про прийняття на роботу, хоча саме на підставі такої заяви роботодавцем видається наказ про прийняття на роботу, і між сторонами укладається трудовий договір. При цьому саме у заяві про прийняття на роботу громадянин повідомляє, яким для нього буде місце роботи у роботодавця — основне чи за сумісництвом, що в подальшому відображається у наказі про прийняття на роботу.

Крім того, статтею 9 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) визначено, що положення цього Кодексу застосовуються до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Стаття 8 ЦКУ визначає, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Таким чином, якщо КЗпП або ЦКУ не регулюють якесь питання трудових відносин (зокрема, щодо механізму визначення основного місця роботи у працівника), то застосовуються норми інших актів законодавства, що регулюють подібні за змістом відносини (аналогія закону). Тому саме норми пункту 12 статті 1 Закону № 2464 та пункту 3-1 частини 2 статті 16 Закону № 1058 мають бути застосовані для врегулювання зазначеного питання трудових відносин (механізму оформлення зміни основного місця роботи на місце роботи за сумісництвом або навпаки).