Роз’яснення ГУ Держпраці у Дніпропетровській області «Щодо виконання та обліку роботи за сумісництвом» від 28.01.2021 р.
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖПРАЦІ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
РОЗ’ЯСНЕННЯ
від 28.01.2021 р.
Щодо виконання та обліку роботи за сумісництвом
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Статтею 21 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом, відповідно до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 р. № 43.
Працювати на умовах сумісництва працівник може на тому ж самому підприємстві, що є його основним місцем роботи, це внутрішнє сумісництво, або на іншому підприємстві, яке не є його основним місцем роботи — це зовнішнє сумісництво.1
1 Про оформлення трудових відносини з працівником у разі працевлаштування на роботу за сумісництвом детально йдеться у статті «Сумісники: регламентація та особливості трудових відносин (частина 1)» в журналі «Все про працю і зарплату» № 4/2021, стор. 56. (Ред.)
Статтею 50 КЗпП визначено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.
Стаття 102-1 КЗпП визначає, що працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.2
2 Про тривалість робочого часу та оплату праці за місцем роботи за сумісництвом детально йдеться у статті «Сумісники: робочий час, оплата праці, оподаткування, трудові гарантії (частина 2)» на стор. 8 цього номера. (Ред.)
Підставою для нарахування заробітної плати працівникам є табель обліку робочого часу (далі — табель). Типова форма табелю затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 р. № 489. У табелі має бути відображено фактичне використання робочого часу. Облік використання робочого часу здійснюється за кожний робочий день (зміну). Кількість відпрацьованого часу слід заповнювати у годинах. Умовні позначення видів неявок працівників робляться лише на підставі офіційних документів.