ІПК ДПСУ «Щодо повернення ПДФО, сплаченого з вартості страхових платежів на медичне страхування працівника, у разі його звільнення» від 14.09.2020 р. № 3835/ІПК/99-00-04-05-03-06

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 14.09.2020 р. № 3835/ІПК/99-00-04-05-03-06

Щодо повернення ПДФО, сплаченого з вартості страхових платежів
на медичне страхування працівника, у разі його звільнення

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), розглянула звернення щодо оподаткування страхових платежів та в межах компетенції повідомляє.

Товариство повідомило, що здійснює медичне страхування працівників підприємства щоквартально наперед сплачуючи страховій компанії страхові платежі. При звільненні працівника договір його медичного страхування розривається.

У зв’язку з зазначеною ситуацією Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо правомірності доплати звільненому працівнику суми переплати з податку на доходи фізичних осіб, утриманого з доходу у вигляді додаткового блага, за рахунок зменшення зобов’язань підприємства як податкового агента по сплаті податку до бюджету у податковому періоді остаточного розрахунку зі звільненим працівником.

Згідно із Законом України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» (далі — Закон № 85/96) медичне страхування відноситься до добровільного виду страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком (ст. 6 Закону № 85/96).

При цьому ст. 3 Закону № 85/96 зазначено, що страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до пп. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу договір добровільного медичного страхування — договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров’я у разі настання страхового випадку, пов’язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору.

При цьому страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) — це плата за страхування, яку страхувальник зобов’язаний внести страховику згідно з договором страхування (ст. 10 Закону № 85/96).¹

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу встановлено виключний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Водночас, перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема сума страхових платежів (страхових внесків) за договорами добровільного медичного страхування, сплачена будь-якою особою – резидентом за платника податку чи на його користь, крім випадків, визначених у підпунктах «а» – «в» пп. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу (пп. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Пунктом 167.1 ст. 167 Кодексу передбачено, що ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 — 167.5 ст. 167 Кодексу).

Також вказаний дохід є об’єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, поняття якого наведено у пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок (військовий збір) із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.

Особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування (пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Кодексу).

Отже, суми страхових платежів (страхових внесків), що сплачуються юридичною особою (роботодавцем) за договорами добровільного медичного страхування працівників, включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу таких працівників, оподатковуються на підставі пп. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, крім випадків, визначених у підпунктах «а» – «в» пп. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Порядок проведення перерахунку нарахованих сум доходів, утриманого податку та наданих податкових соціальних пільг встановлений п. 169.4 ст. 169 Кодексу.

Роботодавець та/або податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник податку право на застосування податкової соціальної пільги (пп. 169.4.3 п. 169.4 ст. 169 Кодексу).

Враховуючи зазначене, оскільки сплата страхових платежів юридичною особою є оплатою медичних послуг, якими має право скористатися фізична особа – працівник, тобто працівник фактично не отримує кошти, то у разі звільнення працівника, юридична особа здійснює перерахунок сум нарахованого доходу та сум податку на доходи фізичних осіб, результат якого відображає в формі № 1ДФ.² При цьому підстав для повернення податку на доходи фізичних осіб працівнику у юридичної особи не виникає.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.