Робота у вихідні дні: особливості виконання і трудові гарантії

Згідно зі статтею 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується, зокрема, наданням днів щотижневого відпочинку. Вихідні та святкові дні, а також інші умови релізації цього права визначаються законом.

Законодавчим актом, яким визначено порядок встановлення вихідних днів на підприємствах, в установах, організаціях, у фізичних осіб – підприємців (далі разом — підприємства), є Кодекс законів про працю України (далі — КЗпП).

Встановлення вихідних днів

Главою V «Час відпочинку» КЗпП визначено порядок встановлення вихідних днів на підприємстві та їх пересення на інші дні, підстави для залучення до роботи у вихідний день, види компенсації за роботу у вихідний день.

Трудовий розпорядок (графік роботи) на підприємстві (для структурних підрозділів, окремих груп працівників або окремих працівників), в т. ч. робочі та вихідні дні, час початку і закінчення щоденної роботи (зміни), визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку¹ або графіками змінності, які погоджуються роботодавцем з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства (далі — профспілка підприємства), після чого затверджуються наказом керівника підприємства і доводяться до відома всіх працівників (ст. 52, 57, 142 КЗпП).

Нормальна і максимальна тривалість робочого тижня визначена статтями 50 і 51 КЗпП, а встановлення кількості вихідних днів регламентується статтями 67–69 КЗпП.

Згідно зі статтею 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства при укладенні колективного договору можуть встановлювати і меншу норму тривалості робочого часу.

Для окремих категорій працівників встановлюється скорочена тривалість робочого часу, визначена статтею 51 КЗпП.

Відповідно до статті 67 КЗпП при 5-денному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при 6-денному робочому тижні — один вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при 5-денному робочому тижні встановлюється графіком роботи підприємства, погодженим з профспілкою підприємства. Як правило, другий вихідний день надається разом з загальним вихідним днем.

Для більшості підприємств, що працюють з 5-денним робочим тижнем, другим вихідним днем є субота.

На підприємствах, де робота не може бути перервана в загальний вихідний день (неділя) у зв’язку з необхідністю обслуговування населення (магазини, підприємства побутового обслуговування, театри, музеї та інші), вихідні дні встановлюються місцевими радами (ст. 68 КЗпП). В цьому випадку вихідними днями можуть бути, наприклад, понеділок і вівторок.

На підприємствах, зупинення роботи яких неможливе з виробничо-технічних умов або через необхідність безперервного обслуговування населення, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов’язаних з роботою транспорту, вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності, що затверджується роботодавцем за погодженням з профспілкою підприємства (ст. 69 КЗпП).

На підприємствах з безперервним циклом виробництва вихідні дні надаються згідно з графіками роботи таким чином, щоб працівники могли щотижня використовувати, як правило, два вихідних дні. При цьому не обов’язково, щоб один з них припадав на загальний вихідний день (неділю).²

В мирний час тривалість щотижневого безперервного відпочинку працівників повинна бути не менше 42 годин (ст. 70 КЗпП).

Наприклад, якщо на підприємстві встановлено 6-денний робочий тиждень з вихідним днем у неділю і початком роботи в понеділок о 9.00, то робочий день напередодні в суботу повинен бути закінчений не пізніше ніж о 15.00 (9 годин в суботу з 15 до 24 години + 24 години в неділю + 9 годин в понеділок з 0.00 до 9.00 = 42 години).

Встановлення вихідних днів у період воєнного стану

Особливості встановлення часу роботи та відпочинку в період дії воєнного стану визначено Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136).

Згідно зі статтею 6 Закону № 2136 нормальна тривалість робочого часу в період дії воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо).

Для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури, яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу в період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень.

У період дії воєнного стану 5-денний або 6-денний робочий тиждень встановлюється роботодавцем. Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.

Тривалість щотижневого безперервного відпочинку в період дії воєнного стану може бути скорочена до 24 годин.

Наприклад, якщо на підприємстві встановлено 6-денний робочий тиждень з вихідним днем у неділю і початком робочої зміни в понеділок у 0.00, то робоча зміна напередодні в суботу має закінчитися не пізніше 24.00.

Вищевикладені норми про нормальну та скорочену тривалість робочого часу для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури, про тривалість щотижневого безперервного відпочинку в період дії воєнного стану не застосовуються до праці неповнолітніх.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 73 КЗпП.

Отже, у період дії воєнного стану відсутні святкові та неробочі дні, встановлені статтею 73 КЗпП, а саме є звичайними робочими чи вихідними днями (залежно від графіка роботи підприємства чи працівника) наступні дні:

– 1 січня — Новий рік;

– 8 березня — Міжнародний жіночий день;

– 1 травня — День праці;

– 8 травня — День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 – 1945 років;

– 28 червня — День Конституції України;

– 15 липня — День Української Державності;

– 24 серпня — День незалежності України;

– 1 жовтня — День захисників і захисниць України;

– 25 грудня — Різдво Христове;

– один день (неділя) — Пасха (Великдень);

– один день (неділя) — Трійця.

Перенесення вихідних і робочих днів

Згідно з частиною третьою статті 67 КЗпП у випадку, коли святковий або неробочий день, встановлений статтею 73 КЗпП, збігається з вихідним днем, то вихідний день переноситься на наступний день після святкового або неробочого.

Проте на період воєнного стану дію вищенаведеної частини третьої статті 67 КЗпП (як і статті 73 КЗпП — див. вище) призупинено частиною 6 статті 6 Закону № 2136, тому якщо у період воєнного стану святковий або неробочий день, встановлений статтею 73 КЗпП, збігається з вихідним днем, то вихідний день не переноситься на наступний день після святкового або неробочого.

У мирний час, крім вищевказаного обов’язкового перенесення вихідного дня, можливе перенесення вихідних та робочих днів і в інших випадках.

Перенесення вихідних та робочих днів, крім випадків, встановлених КЗпП, визначається трудовим та/або колективним договором. У разі відсутності відповідного положення у трудовому та/або колективному договорі перенесення вихідних та робочих днів здійснюється за наказом (розпорядженням) роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності первинної профспілкової організації — з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників (ч. четверта ст. 67 КЗпП).

Отже, підприємства можуть самостійно переносити робочі (вихідні) дні на інші дні з метою створення нормальних умов для виробничого процесу або надання працівникам більш тривалого відпочинку (наприклад, можливе перенесення робочого дня з дня професійного свята на інший день).

Прийняте роботодавцем рішення про перенесення робочих днів змінює графік роботи підприємства і може змінювати норму тривалості робочого часу в місяцях, в яких здійснено таке перенесення (наприклад, якщо роботодавець переносить робочий день з одного на інший місяць, то змінюється норма тривалості робочого часу в цих двох місяцях).

При перенесенні робочих днів за самостійним рішенням роботодавця річна норма тривалості робочого часу не змінюється.

У наказі про перенесення робочих днів обов’язково вказуються дати, з яких і на які переносяться робочі та вихідні дні, а також причина такого перенесення. Наказ про перенесення робочих днів необхідно довести до відома всіх працівників, в т. ч. до тих, які перебувають у відпустці, відрядженні, на «лікарняному», які виконують державні обов’язки тощо.

Також слід враховувати, що всі дії щодо надання відпусток, виходу на роботу, залучення до роботи у вихідні дні, а також оплата днів перебування працівників у відрядженні тощо повинні здійснюватися на підставі виданого наказу про перенесення робочих днів, тобто згідно із зміненим графіком роботи підприємства у зв’язку з таким перенесенням.³

Наприклад, якщо роботодавець в поточному році відповідним наказом переніс робочий день з понеділка 23 серпня на суботу 28 серпня, то працівникові, направленому у відрядження з 16 по 23 серпня, за день перебування у відрядженні 23 серпня нараховувати заробітну плату (середній заробіток) не потрібно, оскільки цей день на підприємстві є вихідним, але в суботу 28 серпня працівник повинен вийти на роботу. Якщо ж при зазначеному перенесенні робочого дня працівник з 25 по 31 серпня перебував у відрядженні, то за день перебування у відрядженні 28 серпня (субота) йому необхідно нарахувати заробітну плату (середній заробіток), оскільки цей день є робочим днем на підприємстві та робота в цей день підлягає оплаті.

Якщо працівник був відсутній на роботі у встановлений (після перенесення) робочий день без поважної причини, то це може бути кваліфіковано як прогул. Відсутність працівника на роботі в робочі дні з поважної причини має підтверджуватися відповідним документом (листок непрацездатності, наказ про надання відпустки тощо).³

³ Див. також листи Мінсоцполітики від 08.08.2018  № 78/0/206-18 та від 05.08.2016  № 11535/0/14-16/13  в журналі «Все про працю і зарплату» відповідно № 10/2018, стор. 125, та № 10/2016, стор. 125, лист Мінсоцполітики від 15.05.2012  № 155/13/133-12 та лист Мінпраці від 07.04.2011  № 77/13/133-11.

Тривалість роботи напередодні вихідних днів

Згідно з частиною другою статті 53 КЗпП напередодні вихідних днів тривалість роботи при 6–денному робочому тижні не може перевищувати 5 годин.

Проте на період воєнного стану дію статті 53 КЗпП призупинено частиною 6 статті 6 Закону № 2136, тому тривалість роботи у період воєнного стану при 6-денному робочому тижні напередодні вихідного дня може перевищувати 5 годин.

Що стосується скорочення тривалості роботи напередодні вихідних днів для підприємств з 5–денним робочим тижнем, то таке скорочення не передбачено законодавством, але може бути передбачено графіком роботи (правилами внутрішнього трудового розпорядку) підприємства.

Порядок залучення до роботи у вихідні дні

Залучення до роботи у вихідний день (тобто в день, який не є робочим згідно з графіком роботи або змінності) зазвичай стосується тільки окремих працівників, присутність яких на роботі в зазначений день вкрай необхідна, і від виконання поставлених перед ними на цей день завдань залежить подальша нормальна господарська діяльність підприємства або його підрозділів.

Згідно зі статтею 71 КЗпП робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу профспілки підприємства і лише у виняткових випадках, а саме для:

• відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їхніх наслідків;
• відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;
• виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства в цілому або його окремих підрозділів;
• виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) роботодавця.

Звертаємо увагу, що наведений у статті 71 КЗпП перелік випадків залучення до роботи у вихідні дні є вичерпним, тому підприємство не може його розширити. Якщо залучення працівників до роботи у вихідні дні відбулося у випадках, які не належать до перерахованих вище випадків, то це є порушенням законодавства про працю, за яке роботодавці (юридичні та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю) згідно з абзацом десятим частини другої статті 265 КЗпП притягуються до фінансової відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі мінімальної заробітної плати. Крім того, відповідно до статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КпАП) винні посадові особи підприємств (зокрема, керівник підприємства) несуть адміністративну відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі — нмдг), тобто від 510 до 1700 грн.

Залучення до роботи у вихідні дні у період воєнного стану

Вищенаведені норми статті 71 КЗпП щодо залучення працівників до роботи у вихідні дні не застосовуються у період воєнного стану (ч. 6 ст. 6 Закону № 2136). Тому в період воєнного стану роботодавець може залучати працівників до роботи у вихідні дні не тільки у випадках, наведених у статті 71 КЗпП, а й в інших випадках без отримання дозволу профспілки підприємства.

Проте як у мирний час, так і в період воєнного стану залучати працівників до роботи у вихідні дні необхідно на підставі наказу (розпорядження) роботодавця. Такий наказ повинен бути виданий напередодні (безпосередньо перед або за один і більше днів до вихідного дня, в який працівники залучаються до роботи), щоб працівники (за потреби — їхні безпосередні керівники) мали можливість підготуватися до виконання поставленого завдання або спланувати виробничий процес. У наказі про залучення до роботи у вихідні дні обов’язково вказуються дата виходу на роботу, час роботи (якщо його можна заздалегідь визначити), а також особи, на яких цей наказ поширюється. Тобто в наказі про залучення до роботи у вихідний день потрібно зазначити поіменно (ПІБ, посада) всіх працівників, які залучаються до роботи у вихідний день (зразок наказу див. нижче).

Всіх працівників, які залучаються до роботи у вихідний день, необхідно ознайомити з наказом. Тільки в цьому випадку виконання наказу про роботу у вихідний день є обов’язковим для працівників (за відсутності, звичайно, поважних причин, що не дозволяють вийти працівникові на роботу в такий день, наприклад, хвороба).

Невихід працівника на роботу у вихідний день згідно з наказом керівника підприємства є порушенням трудової дисципліни, за яке на працівника може бути накладено дисциплінарне стягнення, передбачене статтею 147 КЗпП (догана, звільнення) або положенням про дисципліну підприємства.⁴

Крім того, відсутність працівника на роботі більше 3 годин без поважних причин розцінюється як прогул, за який його можна звільнити на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП.⁵

У разі залучення конкретного працівника до роботи у вихідний день під останнім слід розуміти вихідний день саме цього працівника, встановлений йому правилами внутрішнього розпорядку або графіками змінності, а не вихідний день підприємства. Якщо робочі дні конкретного працівника припадають на загальні вихідні дні підприємства (субота, неділя), то додатковий наказ про залучення цього працівника до роботи в такі дні не видається.

Звертаємо увагу, що до роботи у вихідні дні заборонено залучати:

– вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років (ст. 176 КЗпП);

– батьків, які виховують дітей без матері (в т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів (ст. 186-1 КЗпП);

– осіб віком до 18 років (ст. 192 КЗпП).

Залучення до роботи у вихідні дні громадян похилого віку (тобто які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (в загальному випадку — 60 років), або яким до досягнення пенсійного віку залишилося не більше 1,5 року) можливе лише за їх згодою і за умови, що це не протипоказано їм за станом здоров’я (ч. третя ст. 13, ст. 10 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.93 № 3721-XII).

Відповідно до частини 4 статті 56 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII для виконання невідкладних або непередбачуваних завдань державні службовці, для яких законом не передбачено обмежень щодо роботи, на підставі наказу (розпорядження) керівника державної служби, про який повідомляється виборний орган первинної профспілкової організації (за наявності), зобов’язані з’явитися на службу і працювати, зокрема, у вихідні дні. За роботу в ці дні держслужбовцям надається грошова компенсація у розмірі та порядку, визначених законодавством про працю, або протягом місяця надаються відповідні дні відпочинку за заявами держслужбовців. Забороняється залучати до роботи у вихідні дні держслужбовців — вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років.

Компенсація за роботу у вихідні дні

За роботу у вихідний день законодавством передбачено надання працівнику компенсації.

Відповідно до статті 72 КЗпП робота у вихідний день компенсується за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку (так званого відгулу) або у грошовій формі у подвійному розмірі (далі — компенсація).

Отже, у разі залучення працівника згідно із законодавством до роботи в його вихідний день (який визначений графіком роботи працівника) робота в такий день компенсується одним з двох способів: оплатою в подвійному розмірі або наданням іншого дня відпочинку.⁶

Вид компенсації за роботу у вихідний день визначається за згодою між роботодавцем і працівником, після чого відображається в наказі (розпорядженні) керівника про залучення працівника до роботи у вихідний день.⁷ Вид компенсації працівник може вказати в заяві, поданій на ім’я керівника підприємства, яка і буде підставою для відображення виду компенсації в наказі.

Компенсація у вигляді іншого дня відпочинку

Якщо працівник як компенсацію обрав інший день відпочинку, то питання про терміни його надання законодавством не врегульовано. Оскільки при залученні до роботи у вихідний день можливе недотримання норми статті 70 КЗпП про мінімальну тривалість щотижневого безперервного відпочинку (в мирний час становить не менше 42 годин, а в період воєнного стану може бути скорочена до 24 годин), то інший день відпочинку в порядку компенсації доцільно надавати (якщо це можливо) через найкоротший проміжок часу після роботи у вихідний день, наприклад, у найближчий робочий день після роботи у вихідний день. Але сторони трудового договору можуть домовитися про надання працівнику іншого дня відпочинку в будь-який інший день або про його приєднання до початку або закінчення відпустки.⁸ Рекомендуємо роботодавцям порядок надання іншого дня відпочинку відобразити в колективному договорі, оскільки згідно зі статтею 13 КЗпП і статтею 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93 № 3356-XII (далі — Закон про колдоговори) в колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, зокрема режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку.

Якщо працівник як компенсацію за роботу у вихідний день обрав інший день відпочинку, то бажану дату його надання працівник може вказати в заяві, поданій на ім’я керівника підприємства (конкретна дата надання іншого дня відпочинку може бути вказана в заяві з видом обраної компенсації).

Заява працівника про надання іншого дня відпочинку (приєднання іншого дня відпочинку до відпустки) за роботу у вихідний день може бути такою:

Керівник, розглянувши заяву працівника, може як задовольнити його прохання, так і запропонувати інші варіант компенсації або дату надання іншого дня відпочинку. Незгода керівника з проханням працівника надати день відпочинку в певну дату повинна бути аргументованою із зазначенням поважних причин, через які прохання не може бути задоволено. Поважними можуть бути причини, наприклад, виробничого або організаційного характеру (безперервне виробництво, відпустки або відсутність з поважних причин інших працівників цієї ж професії тощо). Результати розгляду заяви керівником негайно доводяться до відома працівника. У разі незгоди з пропозицією керівника працівник може написати нову заяву з іншою своєю пропозицією і подати її на розгляд керівнику. В разі згоди з пропозицією керівника працівник може вказати про це на тому ж аркуші, на якому ним написано заяву, або на аркуші з альтернативною пропозицією керівника.

Якщо дата надання працівнику іншого дня відпочинку за роботу у вихідний день узгоджена сторонами трудового договору до видання наказу про залучення працівника до роботи у вихідний день, то вона відображається в такому наказі (див. наказ вище).

Якщо заяву з бажаною датою надання іншого дня відпочинку за роботу у вихідний день подано працівником після роботи у вихідний день, то дата надання іншого дня відпочинку вказується в окремому наказі роботодавця.

Наказ про надання іншого дня відпочинку за роботу у вихідний день на підставі поданої працівником заяви (див. заяву вище) може мати такий вигляд:

Якщо дата надання працівнику іншого дня відпочинку не узгоджена і не визначена в наказі роботодавця, то працівник не має права самовільно визначати (встановлювати собі) інший день відпочинку.⁹ Якщо працівник без узгодження з роботодавцем використає в робочий день на свій розсуд день відпочинку за роботу у вихідний день, то невихід на роботу в такий робочий день може бути розцінений як порушення трудової дисципліни (в тому числі як прогул) і на працівника може бути накладено дисциплінарне стягнення відповідно до статті 147 КЗпП (в тому числі він може бути звільнений за прогул на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП).

При наданні працівнику компенсації у вигляді іншого дня відпочинку також слід враховувати, що ані КЗпП, ані інші законодавчі акти не містять норми, згідно з якою інший день відпочинку може надаватися працівнику тільки в разі, якщо він у вихідний день відпрацював повний робочий день. Тому за роботу у вихідний день інший день відпочинку надається на повний робочий день незалежно від тривалості роботи (кількості відпрацьованих годин) у вихідний день.

Якщо як компенсація за роботу у вихідний день працівнику надається інший день відпочинку, то оплата всіх годин роботи у вихідний день здійснюється в одинарному розмірі, а інший день відпочинку не оплачується.¹⁰ Якщо в цьому випадку кількість відпрацьованих працівником годин у вихідний день буде менше або більше кількості годин роботи за графіком в день, в якому працівнику надається інший день відпочинку, то місячна заробітна плата, що розраховується з розміру окладу (місячної тарифної ставки), обчислюється пропорційно відпрацьованим годинам в місяці залучення до роботи у вихідний день (див. приклади 1–4 нижче).

Компенсація у вигляді оплати в подвійному розмірі

Про обраний вид компенсації за роботу у вихідний день — оплату в подвійному розмірі працівник може повідомити в заяві, поданій на ім’я керівника підприємства, на підставі якої вид компенсації відображається в наказі (розпорядженні) про залучення до роботи у вихідний день.

Заява працівника про вибір «оплатного» виду компенсації може мати такий вигляд:

Якщо працівником як компенсація за роботу у вихідний день обрана оплата в подвійному розмірі, то відповідно до частини другої статті 72 КЗпП така оплата здійснюється за правилами статті 107 КЗпП (див. таблицю і приклади 5–7 нижче).

Порядок оплати роботи у вихідний день

Категорії працівників	Розмір оплати роботи вихідний день
Працівники з відрядною системою оплати праці	за подвійними відрядними розцінками
Працівники, робота яких оплачується за годинними або денними ставками	у розмірі подвійної годинної або денної ставки

Оплаті в подвійному розмірі підлягають години, фактично відпрацьовані працівником у вихідний день, незалежно від того, виконано чи ні місячну норму праці в місяці залучення до роботи у вихідний день.

Якщо на загальний вихідний день — неділю (ч. друга ст. 67 КЗпП) припадає робочий день працівника згідно з його графіком роботи (змінності), то оплата за роботу в такий день повинна здійснюватися як за звичайний робочий день в одинарному розмірі, а не як за роботу у вихідний день.

Оплата в подвійному розмірі здійснюється працівникам, які працюють позмінно (наприклад, на підприємствах з безперервним циклом роботи), тільки в тому випадку, якщо вони залучалися до роботи безпосередньо у свій вихідний день, визначений для них графіком змінності. Це може бути понеділок, вівторок тощо.¹¹

Для працівників, яким встановлено місячний оклад (місячна тарифна ставка), розмір денної (годинної) ставки визначається шляхом ділення місячного окладу (місячної тарифної ставки) на кількість робочих днів (годин) згідно з графіком роботи працівника у місяці залучення до роботи у вихідний день.¹¹

¹¹ Див. також листи Мінсоцполітики від 09.12.2014  № 922/13/155-14 та від 12.02.2018  № 238/0/101-18/284  в журналі «Все про працю і зарплату» № 5/2015, стор. 116, та № 3/2018, стр. 120, лист Мінпраці від 18.05.2007  № 376/13/84-07.

Табелювання при роботі у вихідні дні

В табелі обліку використання робочого часу типової форми № П-5 (далі — табель), яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 (далі — Наказ № 489), фактично відпрацьовані години у вихідні дні відображаються за кодом «РВ» або «06».

Інший день відпочинку за роботу у вихідний день, що надається як компенсація і не підлягає оплаті, відображається в табелі як інший невідпрацьований час, передбачений законодавством, за кодом «ІН» або «22».¹²

Для відображення в табелі звичайних вихідних днів Наказом № 489 спеціальний код не встановлено, тому підприємства можуть самостійно його встановити і використовувати.

Гарантії в оплаті праці при роботі у вихідні дні

Згідно зі статтею 97 КЗпП та статтею 22 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР (далі — Закон про оплату праці) роботодавець не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Умови колективних (трудових) договорів або угод, які погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, їх забороняється включати в договори і угоди (ст. 9 КЗпП, ст. 5 Закону про колдоговори).

Госпрозрахункові підприємства мають право в колективному договорі (за його відсутності — в Положенні про оплату праці, трудових договорах з працівниками) встановлювати розмір оплати праці за роботу у вихідний день вище розміру, встановленого статтею 107 КЗпП (ст. 97 КЗпП, ст. 15 Закону про оплату праці).

Звертаємо увагу, що нарахування працівнику подвійної оплати за роботу у вихідний день, якщо такий вид компенсації узгоджений сторонами, є мінімальною державною гарантією в оплаті праці (ст. 12 Закону про оплату праці).

Невиконання (недотримання) зазначеної мінімальної державної гарантії в оплаті праці тягне за собою накладення штрафу на роботодавців у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абз. п’ятий ч. другої ст. 265 КЗпП), а винні посадові особи підприємств відповідно до статті 41 КпАП несуть адміністративну відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі від 30 до 100 нмдг (від 510 до 1700 грн).

Не виплачена своєчасно роботодавцем оплата за роботу у вихідний день обов’язково підлягає виплаті працівнику при остаточному розрахунку з ним в день звільнення. Якщо цього не зробити, то роботодавець ризикує бути притягнутим до відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, у вигляді нарахування такому працівнику середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за 6 місяців.¹³

Нарахування заробітної плати при роботі у вихідні дні

При нарахуванні заробітної плати працівникам необхідно враховувати, що норма про подвійну оплату за роботу у вихідні та святкові (неробочі) дні, що наведена в частині першій статті 107 КЗпП, поширюється тільки на годинні/денні ставки або відрядні розцінки і не поширюється на інші виплати працівникам (різні доплати, надбавки тощо).

Водночас такі інші виплати, які обчислюються виходячи з розміру тарифної ставки (посадового окладу), виплачуються в загальному порядку і нараховуються на одинарну тарифну ставку (посадовий оклад) працівника¹⁴  (див. приклад 9 нижче). Премії можуть нараховуватися на подвійну оплату, якщо це передбачено колективним договором (Положенням про преміювання).

Працівникам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, оплата за роботу у вихідні та святкові дні здійснюється в подвійному розмірі з урахуванням доплати, встановленої за роботу в зоні відчуження (ст. 39, 44 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 № 796-XII).

Отже,  таким працівникам оплата за роботу у вихідний день у подвійному розмірі обчислюється з окладу та доплати за роботу у зоні відчуження.

Звертаємо увагу, що оплата (доплата) за роботу у вихідні дні включається до складу заробітної плати, яка порівнюється з мінімальною заробітною платою, оскільки така виплата є оплатою відпрацьованого часу і не зазначена у переліку виплат, які не включаються до мінімальної заробітної плати, наведеного в частині другій статті 3-1 Закону про оплату праці (див. нижче приклад 1).¹⁵

Розглянемо на конкретних прикладах порядок оплати роботи у вихідні дні в різних ситуаціях.

ПРИКЛАД 1

Оплата праці, якщо тривалість роботи у вихідний день менше тривалості
робочого дня, в який працівнику надається інший день відпочинку

На підприємстві з 5-денним робочим тижнем і вихідними днями в суботу та неділю тривалість робочого дня становить 8 годин. Норма робочого часу в березні 2025 року при 40-годинному робочому тижні становить 21 робочий день (далі — р. д.) або 168 робочих годин (далі — р. г.).¹⁶ Працівник, місячний оклад якого становить 7500 грн, на підставі наказу керівника був залучений до роботи у вихідний день — суботу 15 березня і відпрацював в цей день 6 годин (далі — відпрац. г.). За домовленістю сторін як компенсація за роботу у вихідний день працівнику надано інший день відпочинку в п’ятницю 21 березня.

Визначимо годинну ставку працівника в березні:

7500 грн : 168 р. г. = 44,64 грн

Оскільки за роботу у вихідний день працівнику надано інший день відпочинку, відпрацьовані години у вихідний день оплачуються в розмірі одинарної годинної ставки, встановленої в місяці залучення до роботи у вихідний день (у березні).

Сума оплати за відпрацьовані 6 годин у вихідний день (15 березня):

6 відпрац. г. х 44,64 грн = 267,84 грн

Враховуючи, що працівник не працював у п’ятницю 21 березня, заробітна плата за цей день йому не нараховується.

Оскільки працівник, без урахування роботи у вихідний день 15 березня, відпрацював у березні 20 з 21 робочого дня або 160 з 168 робочих годин, передбачених графіком роботи на цей місяць (не відпрацьовано один робочий день у п’ятницю 21 березня тривалістю 8 робочих годин), сума заробітної плати за цей відпрацьований час у березні в нього становить:

7500 грн : 21 р. д. х 20 відпрац. д. = 7142,86 грн

або

7500 грн : 168 р. г. х 160 відпрац. г. = 7142,86 грн

В даному випадку немає розбіжностей в сумі заробітної плати за місяць, розрахованої з денної та годинної ставок. Але якщо визначати проміжний розмір денної та годинної ставок, то через їхнє округлення така розбіжність може бути. Для більш точного розрахунку рекомендуємо використовувати годинну ставку і норму робочого часу в годинах¹⁷, якщо на підприємстві не введена внутрішнім «зарплатним» документом оплата праці за денними ставками.

Враховуючи, що працівник у березні, крім відпрацювання робочих днів, установлених графіком, працював також у свій вихідний день (15 березня), загальна сума його заробітної плати за березень становить¹⁸:

7142,86 + 267,84 = 7410,70 грн (І спосіб)

Оскільки всі 166 відпрацьованих годин (160 відпрац. г. за графіком + 6 відпрац. г. у вихідний день) у березні підлягають оплаті в одинарному розмірі, розрахунок загальної суми заробітної плати за березень можна зробити і таким чином:

7500 грн : 168 р. г. х 166 відпрац. г. = 7410,71 грн (ІІ спосіб)

Як видно, І та ІІ способи розрахунку дають загальну місячну заробітну плату працівника в березні з різницею в 1 копійку. Це обумовлено тим, що при розрахунку суми оплати за відпрацьовані 6 годин у вихідний день спочатку обчислювалася годинна ставка (має заокруглюватися до двох знаків після коми — до копійок), і тільки потім вона множилася на кількість відпрацьованих годин. Рекомендуємо застосовувати ІІ спосіб розрахунку місячної заробітної плати (без проміжних округлень).

Звертаємо увагу, що місячна заробітна плата працівника в березні є меншою за розмір його окладу (7410,71 грн < 7500 грн), оскільки працівником не виконана місячна норма праці — відпрацьовано всього 166 робочих годин (160 годин в робочі дні та 6 годин у вихідний день) замість передбачених графіком роботи 168 робочих годин.

Відповідно, мінімальна заробітна плата працівника в цьому місяці обчислюється пропорційно відпрацьованому часу (виконаній нормі праці), що передбачено частиною п’ятою статті 3-1 Закону про оплату праці.

Визначимо «пропорційну» мінімальну заробітну плату працівника в березні:

8000 грн : 168 р. г. х 166 відпрац. г. = 7904,76 грн

Оскільки нарахована працівнику в березні заробітна плата за відпрацьований час (з урахуванням оплати за роботу у вихідний день, яка включається до заробітної плати для її порівняння з мінімальною заробітною платою) менше «пропорційної» мінімальної заробітної плати (7410,71 грн < 7904,76 грн), працівнику необхідно нарахувати доплату до зазначеної «пропорційної» мінімальної заробітної плати в розмірі:

7904,76 – 7410,71 = 494,05 грн

Загальна сума заробітної плати, що підлягає нарахуванню працівнику в березні:

7410,71 грн (зарплата за відпрацьований час) + 494,05 грн (доплата до мінімальної заробітної плати) = 7904,76 грн¹⁹

ПРИКЛАД 2

Оплата праці, якщо тривалість роботи у вихідний день більше тривалості
робочого дня, в який працівнику надається інший день відпочинку

На підприємстві встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю і тривалістю робочого дня — 8 годин. У березні 2025 року норма робочого часу становить 21 робочий день або 168 робочих годин. Працівник, місячний оклад якого становить 10 000 грн, на підставі наказу керівника був залучений до роботи у вихідний день — неділю 23 березня для ліквідації наслідків аварії та відпрацював в цей день 10 годин. На підставі заяви працівника як компенсація за роботу у вихідний день йому надано інший день відпочинку в найближчий робочий день — понеділок 24 березня.

Визначимо годинну ставку працівника в березні:

10 000 грн : 168 р. г. = 59,52 грн

Оскільки за роботу у вихідний день працівнику надано інший день відпочинку, відпрацьовані години у вихідний день оплачуються в розмірі одинарної годинної ставки, встановленої в місяці залучення працівника до роботи у вихідний день (у березні).

Розмір оплати за 10 відпрацьованих годин у вихідний день (23 березня):

10 відпрац. г. х 59,52 грн = 595,20 грн

Враховуючи, що працівник не відпрацював робочий день у понеділок 24 березня (в цей день йому надано день відпочинку за роботу у вихідний день), заробітна плата за цей день йому не нараховується.

Оскільки працівник, без урахування виконання роботи у вихідний день, в березні відпрацював 20 з 21 робочого дня або 160 з 168 робочих годин, передбачених графіком роботи на цей місяць (не відпрацьовано один робочий день в понеділок 24 березня тривалістю 8 робочих годин), сума заробітної плати за цей відпрацьований час в березні у нього становить:

10 000 грн : 21 р. д. х 20 відпрац. д. = 9523,81 грн

або

10 000 грн : 168 р. г. х 160 відпрац. г. = 9523,81 грн

В даному випадку немає розбіжностей в сумі заробітної плати за місяць, розрахованої з денної та годинної ставок. Для більш точного розрахунку заробітної плати рекомендуємо використовувати годинну ставку і норму робочого часу в годинах, якщо внутрішнім «зарплатним» документом підприємства не введена оплата праці за денними ставками.

Оскільки працівник в березні, крім роботи в робочі дні, передбачені графіком, працював також у свій вихідний день, загальна сума його заробітної плати за березень (при використанні годинної ставки для розрахунків) становить:

9523,81 + 595,20 = 10 119,01 грн (І спосіб)

Враховуючи, що кожна з 170 відпрацьованих годин у березні (160 відпрац. г. за графіком + 10 відпрац. г. у вихідний день) підлягає оплаті в одинарному розмірі, а також те, що вище розрахована годинна ставка працівника в цьому місяці становить 59,52 грн, розрахунок загальної суми заробітної плати за березень можна зробити також наступним способом:

10 000 грн : 168 р. г. х 170 відпрац. г. = 10 119,08 грн (ІІ спосіб).

Як видно, І та ІІ способи розрахунку дають загальну місячну заробітну плату працівника в березні з різницею в 7 копійок. Рекомендуємо застосовувати ІІ спосіб розрахунку місячної заробітної плати (без проміжних округлень).

Звертаємо увагу, що місячна заробітна плата працівника в березні більше розміру його окладу (10 119,08 грн > 10 000 грн), оскільки працівником перевиконана місячна норма праці: відпрацьовано 170 робочих годин (160 годин в робочі дні і 10 годин у вихідний день) замість передбачених графіком роботи 168 робочих годин.

ПРИКЛАД 3

Оплата праці, якщо тривалість роботи у вихідний день відповідає тривалості
робочого дня, в який працівнику надається інший день відпочинку

Працівнику, який працює на підприємстві — об’єкті критичної інфраструктури, на період воєнного стану встановлено 6-денний 45-годинний робочий тиждень з робочими днями у понеділок–п’ятницю по 8 робочих годин, у суботу — 5 робочих годин та вихідним днем у неділю (ч. 1 ст. 6 Закону № 2136). На підставі наказу керівника для ліквідації наслідків аварії цей працівник був залучений до роботи у вихідний день — неділю 30 березня 2025 року, в який  відпрацював 8 годин. Оскільки у працівника тільки один вихідний день на тиждень, як компенсацію за роботу у вихідний день йому надано інший день відпочинку в найближчий робочий день — понеділок 31 березня, тривалість робочого дня в який за графіком роботи становить 8 годин. Норма робочого часу працівника в березні — 193 робочих години (21 р. д. х 8 р. г. + 5 р. д. х 5 р. г.). Місячний оклад працівника — 14 500 грн (з урахуванням збільшення тривалості робочого тижня у період воєнного стану — ч. 7 ст. 6 Закону № 2136).

Враховуючи, що за роботу у вихідний день працівнику надано інший день відпочинку, відпрацьовані години у вихідний день оплачуються в розмірі одинарної годинної ставки, встановленої в місяці залучення до роботи у вихідний день (в березні).

Визначимо годинну ставку працівника в березні:

14 500 грн : 193 р. г. = 75,1295 ≈ 75,13 грн

Сума оплати за 8 відпрацьованих годин у вихідний день (30 березня):

8 відпрац. г. х 75,13 грн = 601,04 грн

Враховуючи, що працівник не відпрацював робочий день в понеділок 31 березня, за цей день заробітна плата йому не нараховується.

Оскільки працівник без урахування роботи у вихідний день (30 березня) відпрацював у березні 185 з 193 робочих годин, передбачених графіком роботи на цей місяць (не відпрацьовано один робочий день в понеділок 31 березня тривалістю 8 робочих годин), сума заробітної плати за ці відпрацьовані години в березні у нього становить:

14 500 грн : 193 р. г. х 185 відпрац. г. = 13 898,96 грн

Працівник в березні, крім відпрацювання робочих днів згідно з графіком, працював також у свій вихідний день, тому загальна сума його заробітної плати за березень становить:

13 898,96 + 601,04 = 14 500 грн

Враховуючи, що працівником виконана місячна норма праці в березні — всього відпрацьовано 193 робочих години (185 годин в робочі дні та 8 годин у вихідний день), і всі години роботи підлягають оплаті в одинарному розмірі, то фактично працівнику належить виплатити в цьому місяці заробітну плату в розмірі окладу.

Вище розрахована місячна заробітна плата дорівнює окладу незважаючи на те, що застосовувалось округлення розміру годинної ставки в бік збільшення до сотих (з 75,1295 до 75,13 грн), але таке буває не завжди. Тому рекомендуємо округлення робити не на етапі визначення годинної ставки, а в кінці. В нашому випадку працівнику необхідно виплатити заробітну плату за березень в розмірі окладу — 14 500 грн (14 500 грн : 193 р. г. х 193 відпрац. г.).

ПРИКЛАД 4

Оплата праці, якщо за роботу у вихідний день працівнику надається інший день відпочинку в наступному місяці

На підприємстві встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю і тривалістю робочого дня — 8 годин. При 40-годинному робочому тижні у 2025 році норма робочого часу становить: у березні — 168 робочих годин або 21 робочий день; у квітні — 176 робочих годин або 22 робочих дні.

Працівник, місячний оклад якого становить 12 000 грн, на підставі наказу керівника був залучений до роботи у вихідний день — суботу 29 березня і відпрацював в цей день 5 годин. На підставі заяви працівника як компенсація за роботу у вихідний день йому надано інший день відпочинку в наступному місяці — 4 квітня (п’ятниця).

Визначимо заробітну плату працівника у березні та квітні, якщо в цих місяцях працівник відпрацював всі інші робочі дні, передбачені графіком роботи.

Оскільки за роботу у вихідний день працівнику надано інший день відпочинку, відпрацьовані години у вихідний день у березні оплачуються в розмірі одинарної годинної ставки, встановленої в цьому місяці.

Годинна ставка працівника в березні:

12 000 грн : 168 р. г. = 71,43 грн

Сума оплати за роботу у вихідний день 29 березня:

5 відпрац. г. х 71,43 грн = 357,15 грн

Заробітна плата працівника в березні:

12 000 + 357,15 = 12 357,15 грн

Враховуючи, що у квітні працівник не відпрацював робочий день у п’ятницю 4 квітня тривалістю 8 робочих годин (в цей день йому надано день відпочинку за роботу у вихідний день у березні), заробітна плата за цей день йому не нараховується.

Оскільки працівник у квітні відпрацював 21 з 22 робочих днів або 168 з 176 робочих годин, передбачених графіком роботи на цей місяць (не відпрацьовано один робочий день у п’ятницю 4 квітня тривалістю 8 робочих годин), сума заробітної плати у квітні в нього становить:

12 000 грн : 22 р. д. х 21 відпрац. д. = 11 454,55 грн

або

12 000 грн : 176 р. г. х 168 відпрац. г. = 11 454,55 грн

В даному випадку немає розбіжностей в сумі заробітної плати за місяць, розрахованої з денної та годинної ставок.

Звертаємо увагу: незважаючи на використання іншого дня відпочинку в наступному місяці — квітні, місячна норма робочого часу працівника в цьому місяці не змінюється.²⁰

ПРИКЛАД 5

Оплата роботи у вихідний день, якщо компенсацією обрана подвійна оплата
(працівнику встановлено місячний оклад)

На підприємстві встановлено 5-денний 40-годинний робочий тиждень з 8-годинним робочим днем з вихідними днями в суботу та неділю. Норма робочого часу в березні 2025 року — 168 робочих годин. Працівник, місячний оклад якого становить 15 000 грн, на підставі наказу керівника був залучений до роботи у свій вихідний день — суботу 15 березня і відпрацював в цей день 7 годин. Всі ці години відпрацьовано понад встановлену місячну норму робочого часу. Як компенсація за роботу у вихідний день працівнику виплачується подвійна годинна ставка за кожну годину роботи у вихідний день.

Визначимо годинну ставку працівника в березні:

15 000 грн : 168 р. г. = 89,29 грн

Сума оплати за відпрацьовані години у вихідний день:

7 відпрац. г. х 89,29 грн х 2 = 1250,06 грн

Загальна сума заробітної плати за березень:

15 000 + 1250,06 = 16 250,06 грн

ПРИКЛАД 6

Оплата роботи у вихідний день в подвійному розмірі при погодинній оплаті праці

Працівнику, який працює позмінно з підсумованим обліком робочого часу при обліковому періоді — квартал, встановлено погодинну оплату праці з годинною ставкою — 70 грн. Норма робочого часу працівника у березні 2025 року згідно з графіком змінності становить 176 робочих годин. Працівник згідно з наказом керівника був залучений до роботи у свій вихідний день — четвер 20 березня 2025 року і відпрацював в цей день 5 годин. Крім того, працівник у березні відпрацював всі встановлені графіком змінності 176 робочих годин.

Сума оплати за роботу у вихідний день:

5 відпрац. г. х 70 грн х 2 = 700 грн

Загальна сума заробітної плати за березень:

176 відпрац. г. х 70 грн + 700 грн = 13 020 грн

ПРИКЛАД 7

Оплата роботи у вихідний день в подвійному розмірі при відрядній оплаті праці

На підприємстві встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю. Для працівника виробничого цеху підприємства встановлена відрядна оплата праці — 60 грн за виготовлену одиницю продукції. У березні 2025 року працівник згідно з наказом керівника був залучений до роботи у вихідний день — суботу 9 березня і виготовив в цей день 10 одиниць продукції. Крім того, відпрацювавши у березні 21 робочий день (всі робочі дні, передбачені графіком роботи), працівник виготовив за ці дні 220 одиниць продукції (далі — од.).

Сума оплати за роботу у вихідний день:

10 од. х 60 грн х 2 = 1200 грн

Загальна сума заробітної плати за березень:

220 од. х 60 грн + 1200 грн = 14 400 грн

__________________________________________________________________________________

Оплата роботи у вихідні дні при нарахуванні працівникам доплат, надбавок і премій

Крім тарифної складової заробітної плати, працівникам у встановлених випадках нараховуються заохочувальні та компенсаційні виплати: доплати, надбавки, премії, винагороди тощо. Такі виплати здійснюються також працівникам, які залучаються до роботи у вихідні дні, за що їм нараховується оплата (доплата) у вищерозглянутому порядку.

Як зазначалося вище, при виконанні роботи у вихідні дні доплати і надбавки нараховуються на одинарну (не подвійну) годинну ставку.

Якщо працівник залучається до роботи у вихідний день, і при цьому така робота виконується частково або повністю в нічний (вечірній) час (наприклад, у разі ліквідації наслідків аварії), то працівникові, крім оплати за відпрацьовані години у вихідний день, нараховується доплата за роботу в нічний (вечірній) час в порядку, встановленому колективним договором з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (територіальними) угодами.

Нагадаємо, що відповідно до статті 108 КЗпП робота у нічний час (з 10 години вечора до 6 години ранку) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (територіальною) угодами та колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Звертаємо увагу, що стаття 108 КЗпП в питанні здійснення підвищеної оплати за роботу вночі не містить винятків щодо роботи у вихідний день, тому нарахування працівнику такої підвищеної оплати при роботі вночі в зазначений день також є обов’язковим.

Якщо підприємство через своїх представників приймало участь у підписанні Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2019 – 2021 роки від 14.05.2019 (далі — Генеральна угода)²¹, яка продовжує діяти дотепер, то доплата за роботу в нічний час повинна виплачуватися працівникам в розмірі не нижче 35% годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час, а за роботу у вечірній час (з 18 до 22 годин) при багатозмінному режимі роботи — не нижче 20% годинної тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за кожну годину роботи в такий час (додаток 3 до Генеральної угоди).²²

Якщо підприємство перебуває в сфері дії галузевої (територіальної) угоди, то розмір доплати за роботу в нічний (вечірній) час в колективному договорі повинен бути встановлений в розмірі не нижче, ніж визначено такою угодою (ст. 9 Закону про колдоговори).²³

Вищерозглянута доплата за роботу в нічний (вечірній) час, якщо така робота виконувалася у вихідний день, нараховується на одинарну (не подвійну) годинну ставку працівника в місяці її нарахування.²⁴

ПРИКЛАД 8

Оплата праці працівника, залученого до роботи у вихідний день,
яка частково виконувалася в нічний час (працівнику встановлено місячний оклад)

На підприємстві встановлено 5-денний 40-годинний робочий тиждень з 8-годинним робочим днем і вихідними днями в суботу та неділю. Норма робочого часу в березні 2025 року — 168 робочих годин. Працівник, місячний оклад якого становить 11 000 грн, виконав місячну норму робочого часу, встановлену на березень, і, крім того, для ліквідації наслідків аварії на підставі наказу керівника був залучений до роботи у свій вихідний день — суботу 15 березня. В цей день він працював з 19.00 до 24.00, тобто всього працівник відпрацював 5 годин, в тому числі 2 години в нічний час (з 22.00 до 24.00). За роботу у вихідний день як компенсація йому нараховується оплата в розмірі подвійної годинної ставки за кожну годину роботи у вихідний день.

Визначимо годинну ставку працівника в березні:

11 000 грн : 168 р. г. = 65,48 грн

Сума оплати за відпрацьовані години у вихідний день:

5 відпрац. г. х 65,48 грн х 2 = 654,80 грн

Оскільки працівник у вихідний день 15 березня відпрацював 2 години в нічний час, йому необхідно нарахувати доплату за роботу вночі, яка на підприємстві виплачується в розмірі 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

Сума доплати за роботу в нічний час:

2 відпрац. г. х 65,48 грн х 20% = 26,19 грн

Загальна сума заробітної плати за березень:

11 000 + 654,80 + 26,19 = 11 680,99 грн

ПРИКЛАД 9

Оплата праці, якщо в місяці залучення до роботи у вихідний день працівнику виплачувалися доплата, надбавка і премія

На підприємстві встановлено 5-денний 40-годинний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю. Тривалість робочого дня — 8 годин. Норма робочого часу в березні 2025 року — 168 робочих годин. Працівнику, місячний оклад якого становить 10 000 грн, у березні виплачуються надбавка за високі досягнення у праці в розмірі 10% окладу, місячна виробнича премія в розмірі 20% окладу і доплата за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника (призваного на військову службу під час мобілізації) в розмірі 30% окладу.

На підставі наказу керівника підприємства працівник був залучений до роботи у вихідний день — суботу 22 березня і відпрацював в цей день 4 години, виконуючи посадові обов’язки за своєю посадою без виконання обов’язків за посадою тимчасово відсутнього працівника. За роботу у вихідний день як компенсація йому нараховується оплата у розмірі подвійної годинної ставки за кожну годину роботи у вихідний день.

Всього в березні працівник відпрацював 172 години (168 годин в робочі дні та 4 години у вихідний день). Положенням про преміювання встановлено, що виробнича премія нараховується на одинарну (не подвійну) оплату за роботу у вихідний день.

Годинна ставка працівника в березні:

10 000 грн : 168 р. г. = 59,52 грн

Сума оплати за відпрацьовані години у вихідний день:

4 відпрац. г. х 59,52 грн х 2 = 476,16 грн

Оскільки працівник працював у вихідний день і виконував в цей день посадові обов’язки за своєю посадою без виконання обов’язків за посадою тимчасово відсутнього працівника, то надбавка за високі досягнення у праці і виробнича премія в березні нараховуються йому з урахуванням відпрацьованого часу у вихідний день, при цьому нарахування надбавки і премії за відпрацьовані години у вихідний день здійснюється на одинарну годинну ставку. Доплата за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника нараховується без урахування відпрацьованого часу у вихідний день.

Сума надбавки за високі досягнення у праці в березні:

172 відпрац. г. х 59,52 грн х 10% = 1023,74 грн

Сума премії в березні:

172 відпрац. г. х 59,52 грн х 20% = 2047,49 грн

Сума доплати за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника в березні:

10 000 грн х 30% = 3000 грн

Загальна сума заробітної плати за березень:

10 000 грн (оклад) + 476,16 грн (оплата за роботу у вихідний день) + 1023,74 грн (надбавка) + 2047,49 грн (премія) + 3000 грн (доплата) = 16 547,39 грн

___________________________________________________________________________________

Оплата роботи у вихідні дні при підсумованому обліку робочого часу

Вихідні дні працівників, які працюють позмінно з підсумованим обліком робочого часу, можуть припадати на будь-які дні тижня (див. приклад 6 нижче).

У місячному та інших облікових періодах, що перевищують місяць, кількість вихідних днів за графіками роботи (змінності) не повинна бути меншою, ніж кількість повних тижнів цього облікового періоду. Робота у визначені вихідні дні компенсується у порядку, передбаченому законодавством — статтею 72 КЗпП, тобто наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі (п. 9 Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2006 № 138).

Якщо працівник, який працює позмінно з підсумованим обліком робочого часу, наказом роботодавця був залучений до роботи у свій вихідний день (не загальновстановлений, а встановлений для цього працівника графіком змінності), то при виборі «оплатного» способу компенсації за роботу у вихідний день години такої роботи, що перевищують норму робочого часу за обліковий період, повинні бути оплачені в подвійному розмірі як години роботи у вихідний день згідно із статтею 107 КЗпП і вже не підлягають оплаті в подвійному розмірі відповідно до статті 106 КЗпП у складі надурочних годин, які визначаються в кінці облікового періоду.²⁵

При визначенні годинної ставки для оплати фактично відпрацьованих годин у вихідний день працівникам з підсумованим обліком робочого часу необхідно місячний оклад працівника розділити на місячну норму робочого часу, встановлену правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіком змінності для працівника в місяці його залучення до роботи у вихідний день.²⁶

Оплата роботи у вихідні дні у відрядженні

Для працівників, які направляються у відрядження, Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 59 (далі — Інструкція № 59), норми якої поширюються тільки на державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів (далі — бюджетні установи), встановлено, зокрема, такі гарантії:

– якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства (п. 9 р. I Інструкції № 59), тобто відповідно до статті 107 КЗпП — в подвійному розмірі.²⁷ Норма про те, що працівник направляється у відрядження спеціально для роботи у вихідні дні, повинна бути відображена в наказі про відрядження. Якщо працівник був направлений у відрядження із завданням виконувати роботу тільки в робочі дні, що припадають на період відрядження, а у вихідні дні він у відрядженні не працював, то вважається, що він використав свої вихідні дні за призначенням як щотижневий відпочинок (після повернення з відрядження додаткові вихідні дні працівнику не надаються). При цьому дні вибуття або прибуття з відрядження, які збігаються з вихідними днями, не вважаються такими, в які працівник спеціально відряджений для роботи у ці дні, тому і оплата в подвійному розмірі за роботу в ці дні працівникам бюджетних установ не виплачується;²⁸

– якщо працівник відбуває у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження надається інший день відпочинку (п. 10 р. I Інструкції № 59). Тобто надання працівникові іншого дня відпочинку в цьому випадку є обов’язком бюджетної установи²⁹, але такий день відпочинку оплаті не підлягає;

– якщо наказом про відрядження передбачено повернення працівника з відрядження у вихідний день, то працівникові може надаватися інший день відпочинку відповідно до законодавства у сфері регулювання трудових відносин (п. 11 р. I Інструкції № 59). Тобто питання надання іншого дня відпочинку повинно бути врегульоване внутрішнім документом бюджетної установи²⁹, але такий день відпочинку оплаті не підлягає.

²⁹ Див. також лист Мінпраці від 19.06.2008  № 154/13/116-08.

Вищенаведені гарантії, які передбачені Інструкцією № 59 для працівників бюджетних установ, можуть відобразити в колективному договорі (Положенні про відрядження, трудових договорах з працівниками) і підприємства, які не фінансуються з бюджетів (далі — госпрозрахункові підприємства), що випливає зі статті 121 КЗпП.³⁰ При цьому такі гарантії можуть бути ними збільшені. Наприклад, за вибуття у відрядження (прибуття з відрядження) у вихідний день може бути передбачена компенсація у вигляді нарахування оплати в розмірі одинарної (подвійної) денної ставки або, як варіант, оплати в розмірі одинарної (подвійної) годинної ставки тільки за години, в які працівник перебував у дорозі до місця відрядження або з місця відрядження до місця постійної роботи. Крім того, за прибуття з відрядження у вихідний день може бути передбачено обов’язкове надання іншого дня відпочинку або за вибором працівника — інший день відпочинку або оплата в розмірі одинарної (подвійної) денної (годинної) ставки.

Незважаючи на те що госпрозрахункові підприємства самостійні в питаннях оплати праці працівників, вони, як і бюджетні установи, оплату за дні роботи у відрядженні у вихідні дні, обумовленої в наказі про відрядження, здійснюють працівникам в подвійному розмірі відповідно до статті 107 КЗпП.³⁰ Це узгоджується з нормою частини третьої статті 71 КЗпП, згідно з якою залучення працівників до роботи у вихідні дні здійснюється за письмовим наказом роботодавця.

³⁰ Див. лист Мінекономіки від 21.08.2020  № 3511-06/51797-07 та лист Мінсоцполітики від 26.04.2013  № 478/13/84-13  в журналі «Все про працю і зарплату» відповідно № 9/2020, стор. 103, та № 8/2013, стор. 122, листи Мінпраці від 15.10.2007  № 250/06/186-07  та від 13.06.2007  № 442/13/84-07.

ПРИКЛАД 10

Оплата роботи працівника у вихідний день у відрядженні на підставі табеля приймаючої сторони

Працівник підприємства «А», на якому встановлено 5-денний робочий тиждень з двома вихідними днями (субота і неділя) та 8-годинний робочий день, був направлений у відрядження в період з 11 по 20 березня 2025 року (10 календарних днів, з них 8 робочих днів за графіком роботи на підприємстві «А») на підприємство «Б», на якому встановлено 6-денний робочий тиждень з одним вихідним днем (неділя).

У наказі про відрядження зазначено, що працівник повинен працювати як в робочі дні свого підприємства (11–14 та 17–20 березня), так і у вихідний день свого підприємства — 15 березня (субота), який є робочим на підприємстві «Б».

Підприємство «Б» надало підприємству «А» витяг з табеля, засвідчений підписом керівника і печаткою підприємства «Б», згідно з яким працівник у відрядженні 15 березня (субота — вихідний день на підприємстві «А») відпрацював 7 годин.

Колективним договором (Положенням про відрядження) підприємства «А» передбачено нарахування оплати за кожну відпрацьовану годину у вихідний день у відрядженні в розмірі подвійної годинної ставки.

Оклад працівника за основним місцем роботи (на підприємстві «А») становить 15 000 грн, а норма робочого часу в березні — 21 робочий день або 168 робочих годин.

Годинна ставка працівника в березні:

15 000 грн : 168 р. г. = 89,29 грн

Відпрацьовані 7 годин у відрядженні у вихідний день 15 березня (субота) оплачуються працівнику в розмірі подвійної годинної ставки наступним чином:

7 відпрац. г. х 89,29 грн х 2 = 1250,06 грн

Денний заробіток працівника в березні:

15 000 грн : 21 р. д. = 714,29 грн

Середньоденний заробіток працівника в розрахунковому періоді (січень – лютий):

(15 000 грн + 15 000 грн) : (23 відпрац. д. + 20 відпрац. д.) = 697,67 грн

Розрахунки показали, що розмір денного заробітку працівника в березні вище середньоденного заробітку (714,29 грн > 697,67 грн), тому за робочі дні відрядження працівнику виплачується денний заробіток.

Заробітна плата за 8 робочих днів, що припадають на період відрядження (11–14 та 17–20 березня) за графіком роботи підприємства «А» (місце постійної роботи):

714,29 грн х 8 р. д. = 5714,32 грн

Загальна оплата праці працівника за час відрядження:

5714,32 грн (зарплата за робочі дні відрядження) + 1250,06 грн (зарплата за роботу у відрядженні у вихідний день) = 6964,38 грн

___________________________________________________________________________________

Врахування при обчисленні середньої заробітної плати
та оподаткування оплати за роботу у вихідні дні

Оплата за роботу у вихідні дні як гарантійна виплата, передбачена чинним законодавством (ч. друга ст. 2 Закону про оплату праці), є додатковою заробітною платою, тому вона враховується під час обчислення середньої заробітної плати при нарахуванні:

• виплат, що розраховуються відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 (відпускні, середній заробіток за час відрядження, за час виконання державних і громадських обов’язків, вихідна допомога тощо). При розрахунку «середньозарплатних» виплат виходячи з останніх 2 місяців роботи відпрацьовані працівником вихідні дні (відпрацьовані години у вихідний день) враховуються при підрахунку відпрацьованих робочих днів (годин) у розрахунковому періоді (незважаючи на те, що спочатку робота у вихідний день за графіком роботи не передбачалася);
• страхових виплат («лікарняні», «декретні» та інші), сума яких розраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266.

Оскільки оплата за роботу у вихідні дні є додатковою заробітною платою, то у складі заробітної плати вона в загальному порядку підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, військовим збором і єдиним соціальним внеском, а в бухгалтерському (податковому) обліку підприємства включається до витрат за категоріями працівників.