Робота за трудовим і цивільно-правовим договорами: схожість та відмінності

Незважаючи на те, що головною метою при укладенні як трудового договору, так і договору цивільно-правового характеру є виконання громадянином певних робіт, сфера застосування зазначених видів договорів різна. Так, особливості укладення, виконання та розірвання трудового договору регулюються трудовим законодавством, зокрема Кодексом законів про працю України (далі — КЗпП), а порядок укладення та виконання договорів цивільно-правового характеру — Цивільним кодексом України.

Громадянин, який уклав з суб’єктом господарювання трудовий договір, розглядається законодавством про працю як працівник, а громадянин, який уклав з суб’єктом господарювання цивільно-правовий договір, — як фізична особа (підрядник, виконавець і т. п.).

Робота за трудовим договором

Робота за трудовим договором починається після прийняття працівника на роботу та укладення з ним зазначеного договору.

Укладення трудового договору

Згідно зі статтею 21 КЗпП працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях (далі — підприємства), якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Трудовий договір — це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом чи фізичною особою (далі — роботодавець), за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Оскільки про різні аспекти роботи на умовах трудового договору йдеться в кожному номері нашого журналу, а детально про укладення трудового договору при прийнятті працівника на роботу з урахуванням останніх нововведень в законодавстві розказано у статті одного з попередніх номерів журналу¹, то в рамках цієї статті зупинимося тільки на основних аспектах оформлення трудових відносин в частині, необхідній для їх порівняння з особливостями укладення цивільно-правового договору.

Отже, укладаючи трудовий договір, працівник стає членом трудового колективу і зобов’язується підпорядковуватися правилам внутрішнього трудового розпорядку, з якими його ознайомлюють до початку роботи (ст. 29 КЗпП). Зі свого боку роботодавець зобов’язується не тільки виплачувати працівникові заробітну плату, а й здійснювати соціальний захист працівника, який забезпечується, зокрема шляхом надання оплачуваних щорічних, навчальних та додаткових відпусток (в т. ч. працівникам, які мають дітей), соціального пакета, страхових виплат («лікарняних», «декретних» тощо).

Статтею 23 КЗпП визначено, що трудовий договір може бути безстроковим (укладеним на невизначений строк), строковим (укладеним на визначений строк, встановлений за погодженням сторін), а також таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Якщо після закінчення строку трудового договору, укладеного на визначений строк або на час виконання певної роботи, трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не вимагає їх припинення, то дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Також вважається укладеним на невизначений строк трудовий договір, який був переукладений один чи декілька разів, за винятком трудового договору, укладеного на визначений строк (ч. друга ст. 39-1 КЗпП).

Відповідно до статті 24 КЗпП трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Тобто трудовий договір можна укладати і в усній формі, за винятком окремих випадків, вичерпний перелік яких встановлений зазначеною статтею КЗпП.

При укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, — також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи (наприклад, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера).

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням роботодавця. При цьому працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору та повідомлення органу Державної податкової служби України про прийняття працівника на роботу за трудовим договором (ч. четверта ст. 24 КЗпП).

Особливою формою трудового договору є контракт. У ньому угодою сторін можуть встановлюватися строк дії контракту, права, обов’язки і відповідальність сторін (в т. ч. матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання контракту, в т. ч. дострокового. Сфера застосування контракту визначається законами України (ст. 21 КЗпП). Тобто контракт може бути укладений тільки у випадках, якщо це прямо передбачено актами законодавства.

Випробування при прийнятті на роботу

Згідно зі статтею 26 КЗпП при укладенні трудового договору може бути обумовлено угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Перелік категорій працівників, яким не може бути встановлено випробування, наведено в частині третій статті 26 КЗпП (зокрема, особам, які не досягли 18 років).²

Строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати 3 місяців, а в окремих випадках за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації — 6 місяців. Строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця (ст. 27 КЗпП).

Якщо строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах (ст. 28 КЗпП).²

Виконання роботи

Працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством (ст. 30 КЗпП). Тобто, виконуючи роботу за трудовим договором, працівник не може залучити до неї інших осіб (наприклад, колег).

Кожний працівник повинен виконувати свої обов’язки відповідно до затвердженої для його посади (спеціальності) посадової (робочої) інструкції і трудового договору. При цьому роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (ст. 31 КЗпП).

Оплата праці

За виконання своїх посадових (трудових) обов’язків, передбачених трудовим договором, працівникові виплачується заробітна плата. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства і максимальним розміром не обмежується (ст. 94 КЗпП).

Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати (ст. 3-1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР; далі — Закон про оплату праці). Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці (ст. 95 КЗпП, ст. 3 Закону про оплату праці).

Нагадаємо, що згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-ІХ в поточному бюджетному році розмір мінімальної заробітної плати становить:

– у місячному розмірі: в січні – листопаді — 6000 грн., в грудні — 6500 грн.;

– у погодинному розмірі: в січні – листопаді — 36,11 грн., в грудні — 39,12 грн.³

Питання державного і договірного регулювання оплати праці працівників регулюються КЗпП, Законом про оплату праці та іншими нормативно-правовими актами, а структуру заробітної плати (складові фонду оплати праці) визначено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі — Інструкція № 5).

Розірвання трудового договору

Порядок розірвання трудового договору регулюється статтями 36–45 КЗпП. Всі підстави припинення трудового договору наведені у статті 36 КЗпП.⁴

Припинення трудового договору оформляється наказом роботодавця, який доводиться до відома працівника під підпис. В день звільнення роботодавець зобов’язаний видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення і виплатити всі належні йому від підприємства суми, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника (ст. 47, 116 КЗпП).⁵

У разі несвоєчасної виплати належних працівникові при звільненні сум йому виплачується середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпП).⁶

Звільнення з укладенням цивільно-правового договору

Якщо роботодавець з метою зменшення витрат на оплату праці ініціює зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, то розірвання трудового договору (звільнення працівника) здійснюється за пунктом 1 статті 40 КЗпП. Про наступне звільнення на такій підставі роботодавець зобов’язаний повідомити працівника не пізніше ніж за два місяці (ст. 49-2 КЗпП).

Якщо скорочення чисельності або штату працівників підприємства відбулося через тимчасові фінансові труднощі, але роботодавець не бажає назавжди втратити звільненого фахівця, він може запропонувати своєму колишньому працівникові після звільнення укласти з підприємством цивільно-правовий договір (далі — ЦПД).

Якщо ініціатором переведення на роботу за ЦПД є працівник, а роботодавець не заперечує, то звільнення може бути здійснено за угодою сторін згідно з пунктом 1 статті 36 КЗпП⁷ або за ініціативою працівника згідно зі статтею 38 КЗпП⁸. В останньому випадку працівник повинен попередити роботодавця про своє звільнення в письмовому вигляді не пізніше ніж за два тижні до дати звільнення. Якщо ж працівник вирішив звільнитися через неможливість продовжувати роботу (наприклад, переїзд на нове місце проживання, вступ до навчального закладу, неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком, вихід на пенсію та інші поважні причини), то роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Оскільки день звільнення працівника є останнім днем його роботи, то вже з наступного дня після звільнення він може укласти з підприємством ЦПД на виконання робіт (надання послуг).

Крім того, законодавством не заборонено укладення працівником зі своїм підприємством ЦПД на виконання робіт (надання послуг) в період роботи за трудовим договором. Але в такій ситуації необхідно уникнути дублювання виконання однієї і тієї ж роботи за трудовим договором і за ЦПД.

Також підприємство-роботодавець може укласти зі своїм працівником, який перебуває у черговій щорічній відпустці (наприклад, з бухгалтером, системним адміністратором), на час перебування у такій відпустці ЦПД для виконання ним як фізичною особою певних робіт, в тому числі передбачених його посадовими обов’язками згідно з трудовим договором, якщо такі обов’язки на підприємстві нема кому виконувати в період тимчасової відсутності штатного працівника.⁹

Заповнення трудової книжки

Починаючи з 10 червня 2021 року трудові книжки працівників, які працевлаштовуються, зберігаються у них, а облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

На вимогу працівника, який вперше приймається на роботу, трудова книжка оформляється роботодавцем в обов’язковому порядку не пізніше 5 днів після прийняття на роботу.

Роботодавець на вимогу працівника зобов’язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі (ст. 48 КЗпП).

Виконання робіт і надання послуг за цивільно-правовим договором

Стаття 626 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) визначає ЦПД як домовленість двох або більше сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. ЦПД може бути одностороннім (одна сторона бере на себе обов’язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов’язку щодо першої сторони), двостороннім (якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору), багатостороннім (якщо правами та обов’язками наділені декілька сторін договору).

ЦПД є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Учасниками цивільних відносин є, зокрема, фізичні особи та юридичні особи, а підставами виникнення цивільних прав та обов’язків з дій таких осіб є, зокрема, договори, порядок укладення яких (в залежності від видів зобов’язань, визначених договором) регулюється окремими статтями ЦКУ.

Види цивільно-правових договорів

ЦКУ визначено кілька видів ЦПД. До них, зокрема, належать договори: купівлі-продажу (глава 54 ЦКУ); найму або оренди, в т. ч. житла (глави 58, 59 ЦКУ); підряду (глава 61 ЦКУ); виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт (глава 62 ЦКУ); надання послуг (глава 63 ЦКУ); перевезення (глава 64 ЦКУ); транспортного експедирування (глава 65 ЦКУ); зберігання (глава 66 ЦКУ); страхування (глава 67 ЦКУ), доручення (глава 68 ЦКУ); комісії (глава 69 ЦКУ); розпорядження майновими правами інтелектуальної власності (глава 75 ЦКУ).

Серед всіх вище зазначених видів ЦПД нас цікавлять тільки договір підряду і договір про надання послуг як найбільш близькі за змістом до трудових договорів.

Договір підряду

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ст. 837 ЦКУ).

Обов’язковими нормами (істотними умовами) договору підряду є:

• ціна роботи (встановлюється за домовленістю сторін і може бути визначена у кошторисі; ст. 843, 844 ЦКУ);

• строк виконання роботи, тобто час, протягом якого підрядник зобов’язаний виконати роботу повністю або поетапно (якщо такий строк не встановлений, то підрядник зобов’язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки відповідно до суті зобов’язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту; ст. 846 ЦКУ);

• порядок оплати роботи;

• якість роботи та її гарантія (підрядник зобов’язаний передати замовникові якісно виконану роботу, яка повинна відповідати умовам договору підряду або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові; ст. 857–859 ЦКУ);

• порядок передачі підрядником замовнику результату роботи для її подальшого споживання та інформації щодо особливостей експлуатації або іншого використання предмета договору підряду, а також порядок прийняття роботи замовником (ст. 853, 861 ЦКУ);

• конфіденційність одержаної сторонами інформації (наприклад, якщо при виконанні роботи були застосовані нові рішення і технічні знання (новітні технології), у т. ч. які не захищаються законом, то сторони не мають права розголошувати їх без попередньої домовленості між собою; ст. 862 ЦКУ).

Підрядник зобов’язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов’язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна, а також зобов’язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків. Підрядник відповідає за невиконання або неналежне виконання роботи, спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, якщо не доведе, що ці недоліки не могли бути ним виявлені при належному прийманні матеріалу. Ризик випадкового знищення (пошкодження, псування) матеріалу до настання строку здачі підрядником визначеної договором підряду роботи несе сторона, яка надала матеріал, а після настання цього строку — сторона, яка пропустила строк, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 839–842 ЦКУ).

Характерною особливістю договору підряду є те, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником — як замовник. Замовник і субпідрядник не мають права пред’являти один одному вимоги, пов’язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 838 ЦКУ).

Договір про надання послуг

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦКУ).

Майже всі зазначені вище обов’язкові норми і особливості договору підряду характерні й для договору про надання послуг. Так, виконавець повинен надати послугу особисто, але у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (ст. 902 ЦКУ).

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 ЦКУ).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов’язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов’язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 903 ЦКУ).

Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання договору виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 906 ЦКУ).

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом (ст. 907 ЦКУ).

Відмінності між договором підряду та договором про надання послуг

Спільною рисою договорів про виконання робіт і договорів про надання послуг є те, що за їх допомоги оформлюються правовідносини між двома сторонами з надання певного виду робіт і послуг. Для того щоб правильно визначити правову конструкцію, яку слід застосувати для врегулювання даних правовідносин, необхідно чітко розмежовувати поняття робіт та послуг.

Характерною ознакою послуг є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від надавача або від одержувача, синхронність надання й одержання, неможливість зберегти, споживчість послуги при її наданні.

Предметом підрядних відносин може бути як створювана річ, так і обробка, переробка, ремонт вже існуючої речі.

Наприклад, правові відносини з надання маркетингових, консультаційних, бухгалтерських, юридичних та аудиторських послуг мають ознаки правовідносин, які регулюються договором про надання послуг.¹⁰

Укладення і виконання ЦПД

Статтею 638 ЦКУ визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

ЦПД може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі ЦПД, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами (ст. 639 ЦКУ).

Як правило, укладення договору підряду (надання послуг) відбувається у письмовій формі після того, як сторони обговорили всі нюанси, що стосуються виконання робіт (надання послуг), і досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Для укладення зазначених договорів підрядник (виконавець) зобов’язаний подати підприємству (замовнику) паспорт або інший документ, що засвідчує особу, а також довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, оскільки підприємство (замовник) є податковим агентом при виплаті винагороди за виконану роботу (надану послугу) підряднику (виконавцю).

Договори підряду (надання послуг) укладаються в двох примірниках і скріплюються підписами сторін: керівника підприємства — замовника робіт (послуг) та фізичної особи – підрядника (виконавця). Підпис керівника підприємства засвідчується печаткою (за її наявності).

ЦПД вважається виконаним після того, як замовник прийняв і оплатив виконані підрядником роботи (надані виконавцем послуги) згідно з актом виконаних робіт (наданих послуг).

Кількість ЦПД, які підприємство може укласти з однією і тією ж фізичною особою протягом певного строку (наприклад, місяця, півріччя, року), законодавством не обмежена.

Трудова книжка при укладенні зазначених договорів фізичною особою – підрядником (виконавцем) замовнику не подається і, відповідно, записи про виконання робіт (надання послуг) до неї не вносяться.

Оплата роботи за ЦПД

Порядок оплати замовником виконаної підрядником роботи (наданої виконавцем послуги) встановлюється в договорі підряду (про надання послуг).

Відповідно до статті 843 ЦКУ у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо вони у договорі не встановлені, то ціна роботи встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 844 ЦКУ ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися тільки за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов’язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом. Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв’язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов’язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи. Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов’язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором.

Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник — його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати. У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами (субпідрядниками), підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору.

Договором підряду може бути передбачена виплата підряднику авансу. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи (оформлення акта виконаних робіт) за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, — достроково (ст. 854 ЦКУ).

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (ч. 2 ст. 849 ЦКУ).

Відмінності між трудовим та цивільно-правовим договорами

Сторони як трудового, так і цивільно-правового договору переслідують єдину мету: виконання певної роботи на умовах її оплати. Однак досягнення цієї мети у них відбувається різними шляхами.

Так, за договором підряду, укладеним між замовником (роботодавцем) і підрядником (виконавцем), останній зобов’язується за винагороду виконати для замовника індивідуально визначену роботу. При цьому замовником оплачується не процес праці, а його кінцеві результати, які визначають після закінчення роботи і оформляють актами прийому-передачі виконаної роботи (наданої послуги). На підставі зазначених актів здійснюється оплата: фізичній особі виплачується винагорода за виконану роботу (надану послугу), при цьому ЦПД може бути передбачено попередню або поетапну оплату. Сума винагороди за ЦПД встановлюється виключно за згодою сторін, законодавством не передбачено обмежень в частині мінімального або максимального розміру винагороди.

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності, а при укладанні ЦПД процес праці не регламентується: підрядник (виконавець) не зараховується до штату підприємства, не видається наказ про його прийняття на роботу, не вноситься запис до його трудової книжки і на нього не поширюється дія внутрішнього трудового розпорядку. Метою ЦПД є отримання певного матеріального результату незалежно від того, в яких умовах і яким способом досягається цей результат. Підрядник (виконавець), на відміну від працівника, самостійно організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.¹¹

За трудовим договором працівника приймають на роботу на посаду, передбачену штатним розписом підприємства, для виконання певної роботи (функцій) за конкретною професією (спеціальністю, посадою, кваліфікацією) з обов’язковим підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку і внесенням за вимогою працівника відповідного запису до трудової книжки. Працівникові створюються всі умови праці, необхідні для виконання визначених трудовим договором робіт з постійним контролем їх виконання, гарантується виплата заробітної плати не нижче встановленої законодавством, а також надаються (дотримуються) встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо¹² (див. основні відмінності між трудовим і цивільно-правовим договорами в таблиці на стор. 68–69).

Таблиця

Відмінності між трудовим та цивільно-правовим договорами

Оподаткування виплат за трудовим і цивільно-правовим договорами

Невеликі відмінності існують в порядку оподаткування доходів працівника та фізичної особи, отриманих ними відповідно за трудовим і цивільно-правовим договорами.

Податок на доходи фізичних осіб і військовий збір

Згідно з підпунктом 164.2.1 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Що стосується оподаткування виплат за ЦПД, то відповідно до підпункту 164.2.2 ПКУ до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включаються суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов ЦПД.

Таким чином, заробітна плата і винагорода за ЦПД обкладаються податком на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) і військовим збором (далі — ВЗ), але за різними нормами ПКУ.

Статтею 169 ПКУ передбачено застосування податкової соціальної пільги (далі — ПСП) тільки до заробітної плати. При цьому пунктом 164.6 ПКУ визначено, що при нарахуванні доходів у формі заробітної плати база оподаткування ПДФО визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, — обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду (з моменту їх сплати), а також на суму ПСП (за її наявності).

При нарахуванні доходів у вигляді винагороди за ЦПД за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування ПДФО не зменшується на суму ПСП і вищевказаних страхових внесків.

Також не зменшується сума нарахованих заробітної плати та винагороди за ЦПД на суму ПСП та встановлених утримань при визначенні бази оподаткування ВЗ. Застосування «натурального» коефіцієнта (п. 164.5 ПКУ) з метою визначення бази оподаткування ВЗ не передбачено.

Заробітна плата і винагорода за ЦПД обкладаються ПДФО за ставкою 18% і ВЗ за ставкою 1,5%.

У додатку 4ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі — Податковий розрахунок) в місяці нарахування (виплати) всією сумою заробітна плата відображається з ознакою доходу 101, а винагорода за ЦПД — з ознакою доходу 102.

Єдиний соціальний внесок

Заробітна плата і сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за ЦПД є базою нарахування ЄСВ (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI; далі — Закон про ЄСВ).

Якщо строк дії ЦПД перевищує календарний місяць, то з метою визначення бази нарахування ЄСВ загальна сума винагороди ділиться на кількість місяців дії ЦПД і отриманий результат (сума) відноситься (додається) до доходу кожного такого місяця, тобто розподіляється в рівній сумі по місяцях дії ЦПД (ч. 2 ст. 7 Закону про ЄСВ).

Ставка ЄСВ, яка застосовується до заробітної плати та винагороди за виконання робіт (надання послуг) за ЦПД, однакова і в загальному випадку становить 22%, в т. ч. при виплаті винагороди за ЦПД інваліду (а не 8,41%). Для працівника за основним місцем роботи ЄСВ сплачується з загальної бази нарахування ЄСВ (заробітна плата, винагорода за ЦПД, «лікарняні», «декретні»), а якщо вона менше мінімальної заробітної плати, то ЄСВ сплачується з мінімальної заробітної плати за ставкою 22% (ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ). При виплаті винагороди за ЦПД не за основним місцем роботи ЄСВ сплачується з фактично нарахованої суми винагороди.

Який договір краще для підприємства

Пріоритетність того чи іншого договору для виконання конкретних робіт підприємство має визначити самостійно, враховуючи специфіку своєї діяльності.

Укладення ЦПД замість трудового договору дозволить підприємству, зокрема:

• зменшити витрати на створення робочого місця для працівника і забезпечення його знаряддями і засобами праці;
• заощадити на адмініструванні та веденні обліку виконаної роботи (не потрібно залучати посадових осіб підприємства до складання кадрових та інших документів (видання наказу про прийняття на роботу, ведення особової картки, табелю обліку використання робочого часу), проведення інструктажів тощо);
• зменшити витрати на соціальний захист (оплата відпусток, надання складових соціального пакета тощо);
• зменшити витрати на сплату ЄСВ (не потрібно сплачувати ЄСВ з мінімальної заробітної плати, якщо сума винагороди за ЦПД в розрахунку на місяць менше мінімальної заробітної плати не за основним місцем роботи).

Крім того, ЦПД дозволяє нівелювати всі ризики невиконання належним чином робіт (надання послуг) шляхом чіткого визначення в ньому прав і обов’язків сторін, умов виконання робіт (надання послуг), встановлення відповідальності недобросовісної сторони.

Негативним моментом укладення ЦПД є те, що замовник отримує кінцевий результат виконання робіт (надання послуг) і вже не може на цьому етапі змінити «готовий продукт», а при роботі за трудовим договором на будь-якому її проміжному етапі можна провести коригування (втрутитися в трудовий процес) і домогтися найкращого результату роботи, дорученої працівникові.

Оскільки дуже часто підрядники (виконавці) з різних причин не дотримуються строків виконання робіт, замовник може отримати невчасно або взагалі не отримати від підрядника (виконавця) результат роботи, визначений в ЦПД.

Практика підміни трудових відносин цивільно-правовими

Існують різні причини, через які роботодавці замість укладення з працівником трудового договору оформлюють відносини з фізичними особами шляхом укладення договору підряду (про надання послуг). Одні не хочуть оплачувати відпустки і надавати соціальний пакет, другі бажають заощадити на витратах по створенню робочого місця, треті економлять на сплаті ЄСВ (якщо сума винагороди за ЦПД менше мінімальної заробітної плати не за основним місцем роботи), четверті йдуть на це вимушено через неможливість знайти працівника необхідної спеціальності (кваліфікації), який би погодився працювати в штаті підприємства (з підпорядкуванням трудовому розпорядку), або через неможливість в якийсь період часу виконання певної роботи штатними працівниками підприємства у зв’язку з їхньою тимчасовою відсутністю (перебування у відпустці, хвороба тощо).

Якщо підприємство практикує залучення фізичних осіб до виконання робіт за ЦПД, при цьому такі особи виконують роботу на території підприємства в робочий час, встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку, то це може свідчити про підміну трудових відносин цивільно-правовими. Безпідставна підміна роботодавцем трудового договору цивільно-правовим договором про виконання робіт (надання послуг) може бути оскаржена працівником або інспектором праці за результатами проведеної перевірки в суді, внаслідок чого правовідносини сторін можуть бути визнані трудовими з покладанням на підприємство обов’язку укласти з працівником трудовий договір «заднім» числом¹³, виплатити йому всі компенсації за час роботи (зарплату, відпускні, «лікарняні» тощо), а також сплатити з виплаченого особі доходу ПДФО, ВЗ і ЄСВ.

Отже, за наявності у роботи, яку планується доручити, ознак, притаманних трудовим відносинам, з громадянином необхідно укладати трудовий договір, а за наявності ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, потрібно укладати ЦПД.

Особливо необхідно бути уважними при зазначенні назви договору при його укладенні між сторонами. Практика свідчить про те, що часто роботодавці (свідомо або через незнання) укладають з фізичними особами не трудовий договір, а трудову угоду. Але ні трудове, ні цивільно-правове законодавство не містять терміну «трудова угода». КЗпП, наприклад, використовує тільки терміни «трудовий договір» і «трудові відносини», а ЦКУ — «цивільні відносини», «договірні відносини».

Наявність слова «трудова» в назві угоди деяких громадян вводить в оману, і вони помилково вважають, що з ними укладають аналог трудового договору, чого насправді немає. Поняття «трудовий договір» і «трудова угода» не є тотожними. Тому якщо підприємство, бажаючи завуалювати укладення ЦПД, уклало з громадянином трудову угоду, яка має ознаки ЦПД, то у працівника не буде державних гарантій, передбачених законодавством про працю.

Якщо ж підприємство уклало з працівником трудову угоду, яка має ознаки трудового договору, то в разі розгляду питання статусу відносин між сторонами трудової угоди в суді, останній може визнати таку угоду трудовим договором.¹⁴

Нагадаємо, що згідно з частиною шостою статті 235 КЗпП при винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства ПДФО та суми ЄСВ за встановлений період роботи.

Більш того, згідно з абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП юридичні та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування і сплати ЄСВ та податків несуть відповідальність у вигляді штрафу в 10-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Серед інших помилок правовідносин при укладенні ЦПД відзначимо наступні:

• в ЦПД з фізичною особою детально регламентується процес роботи (зокрема, встановлюється час щоденної роботи), хоча необхідно робити акцент на результатах робіт або послуг, які замовник хоче отримати;
• на підприємстві ведеться кадрова робота щодо фізичної особи, з якою укладено ЦПД (зокрема, така особа табелюється);
• в ЦПД використовуються терміни, не характерні для такого виду договорів (в назвах сторін вживаються слова «працівник» і «адміністрація», а замість поняття «винагорода» використовується термін «заробітна плата»);
• не оформляються акти виконаних робіт (наданих послуг).