Работа по трудовому и гражданско-правовому договорам: сходства и различияРобота за трудовим і цивільно-правовим договорами: схожість та відмінності

Несмотря на то что главной целью при заключении как трудового договора, так и договора гражданско-правового характера является выполнение гражданином определенных работ, сфера применения указанных видов договоров различна. Так, особенности заключения, выполнения и расторжения трудового договора регулируются трудовым законодательством, в частности Кодексом законов о труде Украины (далее — КЗоТ), а порядок заключения и выполнения договоров гражданско-правового характера — Гражданским кодексом Украины.

Гражданин, заключивший с субъектом хозяйствования трудовой договор, рассматривается законодательством о труде как работник, а гражданин, заключивший с субъектом хозяйствования гражданско-правовой договор, — как физическое лицо (подрядчик, исполнитель и т. п.).

Работа по трудовому договору

Работа по трудовому договору начинается после принятии работника на работу и заключения с ним указанного договора.

Заключение трудового договора

Согласно статье 21 КЗоТ работник имеет право реализовать свои способности к производительному и творческому труду путем заключения трудового договора на одном или одновременно на нескольких предприятиях, в учреждениях, организациях (далее — предприятия), если иное не предусмотрено законодательством, коллективным договором или соглашением сторон.

Трудовой договор — это соглашение между работником и собственником предприятия или уполномоченным им органом или физическим лицом (далее — работодатель), по которому работник обязуется выполнять работу, определенную этим соглашением, а работодатель обязуется выплачивать работнику заработную плату и обеспечивать условия труда, необходимые для выполнения работы, предусмотренной законодательством о труде, коллективным договором и соглашением сторон.

Поскольку о различных аспектах работы на условиях трудового договора идет речь в каждом номере нашего журнала, а детально о заключении трудового договора при принятии работника на работу с учетом последних новшеств в законодательстве рассказано в статье одного из предыдущих номеров журнала¹, то в этой статье остановимся только на основных аспектах оформления трудовых отношений в части, необходимой для их сравнения с особенностями заключения гражданско-правового договора.

Итак, заключая трудовой договор, работник становится членом трудового коллектива и обязуется подчиняться правилам внутреннего трудового распорядка, с которыми его ознакамливают до начала работы (ст. 29 КЗоТ). Со своей стороны работодатель обязуется не только выплачивать работнику заработную плату, но и осуществлять социальную защиту работника, которая обеспечивается, в частности путем предоставления оплачиваемых ежегодных, учебных и дополнительных отпусков (в т. ч. работникам, имеющим детей), социального пакета, страховых выплат («больничных» и т. д.).

Статьей 23 КЗоТ определено, что трудовой договор может быть бессрочным (заключенным на неопределенный срок), срочным (заключенным на определенный срок, установленный по согласованию сторон), а также заключаемым на время выполнения определенной работы.

Если после окончания срока трудового договора, заключенного на определенный срок или на время выполнения определенной работы, трудовые отношения фактически продолжаются и ни одна из сторон не требует их прекращения, то действие этого договора считается продленным на неопределенный срок. Также считается заключенным на неопределенный срок трудовой договор, который был перезаключен один или несколько раз, за исключением трудового договора, заключенного на определенный срок (ч. вторая ст. 39-1 КЗоТ).

В соответствии со статьей 24 КЗоТ трудовой договор заключается, как правило, в письменной форме. То есть трудовой договор можно заключать и в устной форме, за исключением отдельных случаев, исчерпывающий перечень которых установлен указанной статьей КЗоТ.

При заключении трудового договора гражданин обязан представить паспорт или другой документ, удостоверяющий личность, трудовую книжку (при наличии) или сведения о трудовой деятельности из реестра застрахованных лиц Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования, а в случаях, предусмотренных законодательством, — документ об образовании (специальности, квалификации), о состоянии здоровья, соответствующий военно-учетный документ и другие документы.

Заключение трудового договора оформляется приказом или распоряжением работодателя. При этом работник не может быть допущен к работе без заключения трудового договора и уведомления органа Государственной налоговой службы Украины о принятии работника на работу по трудовому договору (ч. четвертая ст. 24 КЗоТ).

Особой формой трудового договора является контракт. В нем соглашением сторон могут устанавливаться срок действия контракта, права, обязанности и ответственность сторон (в т. ч. материальная), условия материального обеспечения и организации труда работника, условия расторжения контракта, в т. ч. досрочного. Сфера применения контракта определяется законами Украины (ст. 21 КЗоТ). То есть контракт может быть заключен только в случаях, если это прямо предусмотрено актами законодательства.

Испытание при принятии на работу

Согласно статье 26 КЗоТ при заключении трудового договора может быть предусмотрено соглашением сторон испытание с целью проверки соответствия работника поручаемой работе. Условие об испытании должно быть оговорено в приказе (распоряжении) о принятии на работу. В период испытания на работников распространяется законодательство о труде.

Перечень категорий работников, которым не может быть установлено испытание, приведен в части третьей статьи 26 КЗоТ.²

Срок испытания при принятии на работу не может превышать 3 месяцев, а в отдельных случаях по согласованию с выборным органом первичной профсоюзной организации — 6 месяцев. Срок испытания при принятии на работу рабочих не может превышать одного месяца (ст. 27 КЗоТ).

Если срок испытания закончился, а работник продолжает работать, то он считается выдержавшим испытание, и последующее прекращение трудового договора допускается только на общих основаниях (ст. 28 КЗоТ).²

Выполнение работы

Работник должен выполнять порученную ему работу лично и не имеет права перепоручать ее выполнение другому лицу, за исключением случаев, предусмотренных законодательством (ст. 30 КЗоТ). То есть, выполняя работу по трудовому договору, работник не может привлечь к ней других лиц (например, коллег).

Каждый работник должен выполнять свои обязанности согласно утвержденной для его должности (специальности) должностной (рабочей) инструкции и трудовому договору. При этом работодатель не имеет права требовать от работника выполнения работы, не обусловленной трудовым договором (ст. 31 КЗоТ).

Оплата труда

За выполнение своих должностных обязанностей (выполненную работу) работнику выплачивается заработная плата. Размер заработной платы зависит от сложности и условий выполняемой работы, профессионально-деловых качеств работника, результатов его труда и хозяйственной деятельности предприятия и максимальным размером не ограничивается (ст. 94 КЗоТ).

Размер заработной платы работника за полностью выполненную месячную (часовую) норму труда не может быть ниже размера минимальной заработной платы (ст. 3-1 Закона Украины «Об оплате труда» от 24.03.1995 № 108/95-ВР; далее — Закон об оплате труда). Минимальная заработная плата устанавливается одновременно в месячном и почасовом размерах. Минимальная заработная плата является государственной социальной гарантией, обязательной на всей территории Украины для предприятий, учреждений, организаций всех форм собственности и хозяйствования и физических лиц, использующих труд наемных работников, по любой системе оплаты труда (ст. 95 КЗоТ, ст. 3 Закона об оплате труда).³

Напомним, что согласно статье 8 Закона Украины «О Государственном бюджете Украины на 2021 год» от 15.12.2020 № 1082-ІХ в текущем бюджетном году размер минимальной заработной платы составляет:

– в месячном размере: в январе – ноябре — 6000 грн., в декабре — 6500 грн.;

– в почасовом размере: в январе – ноябре — 36,11 грн., в декабре — 39,12 грн.

Вопросы государственного и договорного регулирования оплаты труда работников регулируются КЗоТ, Законом об оплате труда и другими нормативно-правовыми актами, а структура заработной платы (составляющие фонда оплаты труда) определена Инструкцией по статистике заработной платы, утвержденной приказом Государственного комитета статистики Украины от 13.01.2004 № 5 (далее — Инструкция № 5).

Расторжение трудового договора

Порядок расторжения трудового договора регулируется статьями 36–45 КЗоТ. Все основания прекращения трудового договора приведены в статье 36 КЗоТ.⁴

Прекращение трудового договора оформляется приказом работодателя, который доводится до сведения работника под подпись. В день увольнения работодатель обязан выдать работнику копию приказа (распоряжения) об увольнении и выплатить все причитающиеся ему от предприятия суммы, а также по требованию работника внести соответствующие записи об увольнении в трудовую книжку, которая хранится у работника (ст. 47, 116 КЗоТ).⁵

В случае несвоевременной выплаты причитающихся работнику при увольнении сумм ему выплачивается средний заработок за все время задержки по день фактического расчета (ст. 117 КЗоТ).⁶

Увольнение с заключением гражданско-правового договора

Если работодатель в целях уменьшения расходов на оплату труда инициирует изменения в организации производства и труда, сокращение численности или штата работников, то расторжение трудового договора (увольнение работника) осуществляется согласно пункту 1 статьи 40 КЗоТ. Об увольнении на таком основании работодатель обязан уведомить работника не позднее чем за два месяца (ст. 49-2 КЗоТ).

Если сокращение численности или штата работников предприятия состоялось из-за временных финансовых трудностей, но работодатель не желает навсегда потерять уволенного специалиста, он может предложить своему бывшему работнику после увольнения заключить с предприятием гражданско-правовой договор (далее — ГПД).

Если инициатором перевода на работу по ГПД является работник, а работодатель не возражает, то увольнение может быть осуществлено по соглашению сторон согласно пункту 1 статьи 36 КЗоТ⁷ или по инициативе работника согласно статье 38 КЗоТ⁸ — в таком случае работник должен предупредить работодателя о своем увольнении в письменном виде не позднее чем за две недели до даты увольнения. Если же работник решил уволиться из-за невозможности продолжать работу (например, переезд на новое место жительства, поступление в учебное заведение, невозможность проживания в данной местности, подтвержденная медицинским заключением, и другие уважительные причины), то работодатель должен расторгнуть трудовой договор в срок, о котором просит работник.

Поскольку день увольнения работника является последним днем его работы, то уже со следующего дня после увольнения он может заключить с предприятием ГПД на выполнение работ (предоставление услуг).

Кроме того, законодательством не запрещено заключение работником со своим предприятием ГПД на выполнение работ (предоставление услуг) и в период работы по трудовому договору. Но в такой ситуации необходимо избежать дублирования выполнения одной и той же работы по трудовому договору и по ГПД.

Также предприятие-работодатель может заключить со своим работником, который находится в очередном ежегодном отпуске (например, бухгалтером, системным администратором), на время пребывания в отпуске ГПД для выполнения последним определенных работ, в т. ч. предусмотренных его должностными обязанностями согласно трудовому договору, если такие обязанности на предприятии некому выполнять в период временного отсутствия штатного работника.⁹

Заполнение трудовой книжки

Начиная с 10 июня 2021 года трудовые книжки трудоустраиваемых работников хранятся у них, а учет трудовой деятельности работника осуществляется в электронной форме в реестре застрахованных лиц Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования.

По требованию работника, который впервые принимается на работу, трудовая книжка оформляется работодателем в обязательном порядке не позднее 5 дней после принятия на работу.

Работодатель по требованию работника обязан вносить в трудовую книжку, которая хранится у работника, записи о принятии на работу, переводе и увольнении, поощрениях и награждениях за успехи в работе (ст. 48 КЗоТ).

Выполнение работ и предоставление услуг по гражданско-правовому договору

Статья 626 Гражданского кодекса Украины (далее — ГКУ) определяет ГПД как договоренность двух или более сторон, направленную на установление, изменение или прекращение гражданских прав и обязанностей. ГПД может быть односторонним, двусторонним, многосторонним. Договор является двусторонним, если правами и обязанностями наделены обе стороны договора.

ГПД является обязательным для выполнения сторонами (ст. 629 ГКУ).

Участниками гражданских отношений являются, в частности, физические лица и юридические лица, а основаниями возникновения гражданских прав и обязанностей из действий таких лиц являются, в частности, договоры, порядок заключения которых (в зависимости от видов обязательств, определенных договором) регулируется отдельными статьями ГКУ.

Виды гражданско-правовых договоров

ГКУ определены несколько видов ГПД. к ним, в частности относятся договоры: купли-продажи (глава 54 ГКУ); найма или аренды, в т. ч. жилья (главы 58, 59 ГКУ); подряда (глава 61 ГКУ); выполнения научно-исследовательских или опытно-конструкторских и технологических работ (глава 62 ГКУ); предоставления услуг (глава 63 ГКУ); перевозки (глава 64 ГКУ); транспортного экспедирования (глава 65 ГКУ); хранения (глава 66 ГКУ); страхования (глава 67 ГКУ), поручения (глава 68 ГКУ); комиссии (глава 69 ГКУ); распоряжения имущественными правами интеллектуальной собственности (глава 75 ГКУ).

Среди всех выше перечисленных видов ГПД нас интересуют только договор подряда и договор о предоставлении услуг как наиболее близкие по содержанию к трудовым договорам.

Договор подряда

По договору подряда одна сторона (подрядчик) обязуется на свой риск выполнить определенную работу по заданию второй стороны (заказчика), а заказчик обязуется принять и оплатить выполненную работу. Договор подряда может заключаться на изготовление, обработку, переработку, ремонт вещи или на выполнение другой работы с передачей ее результата заказчику (ст. 837 ГКУ).

Обязательными нормами (существенными условиями) договора подряда являются:

• цена работы (устанавливается по договоренности сторон и может быть определена в смете; ст. 843, 844 ГКУ);
• срок выполнения работы, то есть время, в течение которого подрядчик обязан выполнить работу полностью или поэтапно (если такой срок не установлен, то подрядчик обязан выполнить работу, а заказчик имеет право требовать ее выполнения в разумные сроки в соответствии с сутью обязательств, характером и объемом работы и обычаями делового оборота; ст. 846 ГКУ);
• порядок оплаты работы;
• качество работы и его гарантия (подрядчик обязан передать заказчику качественно выполненную работу, которая должна соответствовать условиям договора подряда или требованиям, которые обычно ставятся, на момент передачи ее заказчику; ст. 857–859 ГКУ);
• порядок передачи подрядчиком заказчику результата работы для ее последующего потребления и информации относительно особенностей эксплуатации конечного результата работы, а также порядок приема работы заказчиком (ст. 853, 861 ГКУ);
• конфиденциальность полученной сторонами информации (например, если при выполнении работы были применены новые решения и технические знания (новейшие технологии), в т. ч. которые не защищаются законом, то стороны не имеют права разглашать их без предварительной договоренности между собой; ст. 862 ГКУ).

Подрядчик обязан выполнить работу, определенную договором подряда, из своего материала и своими средствами, если иное не установлено договором. Если работа выполняется частично или в полном объеме из материала заказчика, подрядчик отвечает за неправильное использование этого материала. Подрядчик обязан принимать все меры для сохранения имущества, переданного ему заказчиком, отвечает за утрату или повреждение этого имущества и обязан предоставить заказчику отчет об использовании материала и вернуть его остаток (ст. 839–841 ГКУ).

Характерной особенностью договора подряда является возможность привлечения подрядчиком к выполнению работы других лиц (субподрядчиков), оставаясь ответственным перед заказчиком за результат их работы. В этом случае подрядчик выступает перед заказчиком как генеральный подрядчик, а перед субподрядчиком — как заказчик (ст. 838 ГКУ).

Договор о предоставлении услуг

По договору о предоставлении услуг одна сторона (исполнитель) обязуется по заданию второй стороны (заказчика) предоставить услугу, которая потребляется в процессе совершения определенного действия или осуществления определенной деятельности, а заказчик обязуется оплатить исполнителю указанную услугу, если иное не установлено договором (ст. 901 ГКУ).

Почти все вышеперечисленные обязательные нормы и особенности договора подряда характерны и для договора о предоставлении услуг. Так, исполнитель должен предоставить услугу лично, но в случаях, установленных договором, исполнитель имеет право возложить выполнение договора о предоставлении услуг на другое лицо, оставаясь ответственным в полном объеме перед заказчиком за нарушение договора (ст. 902 ГКУ).

Срок договора о предоставлении услуг устанавливается по договоренности сторон, если иное не установлено законом или другими нормативно-правовыми актами (ст. 905 ГКУ).

Если договором предусмотрено предоставление услуг за плату, заказчик обязан оплатить предоставленную ему услугу в размере, сроки и порядке, установленными договором. В случае невозможности выполнить договор о предоставлении услуг не по вине исполнителя заказчик обязан выплатить исполнителю разумную плату. Если невозможность выполнить договор возникла по вине заказчика, он обязан выплатить исполнителю плату в полном объеме, если иное не установлено договором или законом (ст. 903 ГКУ).

Убытки, нанесенные заказчику невыполнением или ненадлежащим выполнением договора о предоставлении услуг за плату, подлежат возмещению исполнителем, в случае наличия его вины, в полном объеме, если иное не установлено договором. Исполнитель, который нарушил договор о предоставлении услуг за плату при осуществлении им предпринимательской деятельности, отвечает за это нарушение, если не докажет, что надлежащее выполнение договора оказалось невозможным в результате действия непреодолимой силы, если иное не установлено договором или законом (ст. 906 ГКУ).

Порядок и последствия расторжения договора о предоставлении услуг определяются договоренностью сторон или законом (ст. 907 ГКУ).

Отличия между договором подряда и договором о предоставлении услуг

Общей чертой договоров о выполнении работ и договоров о предоставлении услуг является то, что с их помощью оформляются правоотношения между двумя сторонами по предоставлению определенного вида работ и услуг. Для того чтобы правильно определить правовую конструкцию, которую следует применить для урегулирования данных правоотношений, необходимо четко разграничивать понятие работ и услуг.

Характерным признаком услуг является отсутствие результата имущественного характера, неотделимость от поставщика или от получателя, синхронность предоставления и получения, невозможность сохранить, потребляемость услуги при ее предоставлении. 

Предметом подрядных отношений может быть как создаваемая вещь, так и обработка, переработка, ремонт уже существующей вещи.

Например, правовые отношения по предоставлению маркетинговых, консультационных, бухгалтерских, юридических и аудиторских услуг имеют признаки правоотношений, которые регулируются договором о предоставлении услуг.¹⁰

Заключение и выполнение ГПД

Статьей 638 ГКУ определено, что договор является заключенным, если стороны в надлежащей форме достигли согласия по всем существенным условиям договора. Существенными условиями договора являются условия о предмете договора, условиях, которые определены законом как существенные или являются необходимыми для договоров данного вида, а также все те условия, относительно которых по заявлению хотя бы одной из сторон должно быть достигнуто согласие. Договор заключается путем предложения одной стороны заключить договор (оферты) и принятия предложения (акцепта) второй стороной.

ГПД может быть заключен в любой форме, но если стороны договорились заключить его в письменной форме, то такой договор является заключенным с момента его подписания сторонами (ст. 639 ГКУ).

Как правило, заключение договора подряда (предоставления услуг) происходит в письменной форме после того, как стороны обсудили все нюансы, касающиеся выполнения работ (предоставления услуг), и достигли согласия по всем существенным условиям договора.

Для заключения указанных договоров подрядчик (исполнитель) обязан представить предприятию (заказчику) паспорт или другой документ, удостоверяющий личность, а также справку о присвоении идентификационного номера, поскольку предприятие (заказчик) является налоговым агентом при выплате вознаграждения за выполненную работу (предоставленную услугу) подрядчику (исполнителю).

Указанные договоры заключаются в двух экземплярах и скрепляются подписями сторон: руководителя предприятия — заказчика работ (услуг) и физического лица — подрядчика (исполнителя). Подпись руководителя предприятия удостоверяется печатью (при ее наличии).

ГПД считается выполненным после того, как заказчик принял и оплатил выполненные подрядчиком работы (предоставленные исполнителем услуги) согласно акту выполненных работ (предоставленных услуг). Количество ГПД, которые предприятие может заключить с одним и тем же физическим лицом в течение определенного срока (например, месяца, полугодия, года), законодательством не ограничено.

Трудовая книжка при заключении указанных договоров физическим лицом — подрядчиком (исполнителем) не представляется и, соответственно, записи заказчиком о выполнении для предприятия работ (предоставлении услуг) в нее не вносятся.

Оплата работы согласно ГПД

Порядок оплаты заказчиком выполненной подрядчиком работы (предоставленной исполнителем услуги) устанавливается в договоре подряда (предоставления услуг).

В статье 843 ГКУ указано, что в договоре подряда устанавливается цена работы или способы ее определения. Если они в договоре не установлены, то цена работы определяется по решению суда на основе цены, которая обычно применяется за аналогичную работу с учетом необходимых расходов, определенных сторонами. Цена работы в договоре подряда включает возмещение расходов подрядчика и плату за выполненную им работу.

Согласно статье 844 ГКУ цена в договоре подряда может быть определена в смете. Если работа выполняется в соответствии со сметой, составленной подрядчиком, смета вступает в силу и становится частью договора подряда с момента подтверждения ее заказчиком. Смета на выполнение работы может быть приблизительной или твердой. Смета является твердой, если иное не установлено договором. Изменения к твердой смете могут вноситься только по согласованию сторон. В случае превышения твердой сметы все связанные с этим расходы несет подрядчик. Если в связи с необходимостью проведения дополнительной работы существенно превышена приблизительно определенная смета, подрядчик обязан своевременно предупредить об этом заказчика. Заказчик, не согласившийся на превышение сметы, имеет право отказаться от договора подряда. В этом случае подрядчик может требовать от заказчика оплаты выполненной части работы. Подрядчик, который своевременно не предупредил заказчика о необходимости превышения приблизительной сметы, обязан выполнить договор подряда по цене, установленной договором.

Подрядчик не имеет права требовать увеличения твердой сметы, а заказчик — ее уменьшения в случае, если на момент заключения договора подряда нельзя было предусмотреть полный объем работы или необходимые для этого расходы. В случае существенного роста после заключения договора стоимости материала, оборудования, которое должно было быть предоставлено подрядчиком, а также стоимости услуг, которые предоставлялись ему другими лицами (субподрядчиками), подрядчик имеет право требовать увеличения сметы. В случае отказа заказчика от увеличения сметы подрядчик имеет право требовать расторжения договора.

Договором подряда может быть предусмотрена выплата подрядчику аванса. Если договором подряда не предусмотрена предоплата выполненной работы или отдельных ее этапов, заказчик обязан уплатить подрядчику оговоренную цену после окончательной сдачи работы (оформления акта выполненных работ) при условии, что она выполнена надлежащим образом и в согласованный срок или, с согласия заказчика, — досрочно (ст. 854 ГКУ).

Если подрядчик своевременно не начал работу или выполняет ее настолько медленно, что окончание ее в срок становится явно невозможным, заказчик вправе отказаться от договора подряда и требовать возмещения убытков (ч. 2 ст. 849 ГКУ).

Различия между трудовым и гражданско-правовым договорами

Стороны как трудового договора, так и гражданско-правового договора преследуют единственную цель: выполнение определенной работы на условиях ее оплаты. Однако достижение этой цели у них происходит разными путями.

Так, по договору подряда, заключенному между заказчиком (работодателем) и подрядчиком (исполнителем), последний обязуется за вознаграждение выполнять для предприятия индивидуально определенную работу. При этом заказчиком оплачивается не процесс труда, а его конечные результаты, которые определяют после окончания работы и оформляют актами приема-передачи выполненной работы (предоставленной услуги). На основании указанных актов осуществляется оплата: физическому лицу выплачивается вознаграждение за выполненную работу (предоставленную услугу), при этом ГПД может быть предусмотрена предварительная или поэтапная оплата. Сумма вознаграждения по ГПД устанавливается исключительно по соглашению сторон, законодательством не предусмотрены ограничения в части минимального или максимального размера вознаграждения.

Основным признаком, отличающим подрядные отношения от трудовых, является то, что трудовым законодательством регулируется процесс организации трудовой деятельности, а при заключении ГПД процесс труда не регламентируется: подрядчик (исполнитель) не зачисляется в штат предприятия, не издается приказ о его принятии на работу, не вносится запись в его трудовую книжку и на него не распространяется действие внутреннего трудового распорядка. Целью ГПД является получение определенного материального результата независимо от того, в каких условиях и каким способом достигается этот результат. Подрядчик (исполнитель), в отличие от работника, самостоятельно организовывает свою работу и выполняет ее на собственный риск.¹¹

По трудовому договору работника принимают на работу на должность, включенную в штатное расписание предприятия, для выполнения определенной работы (функций) по конкретной профессии (специальности, должности, квалификации) с обязательным подчинением внутреннему трудовому распорядку и внесением по требованию работника соответствующей записи в его трудовую книжку. Работнику создаются все условия труда, необходимые для выполнения определенных трудовым договором работ с постоянным контролем их выполнения, гарантируется выплата заработной платы не ниже установленной законодательством, а также предоставляются (соблюдаются) установленные трудовым законодательством гарантии, льготы, компенсации и т. д.¹² (см. основные различия между трудовым и гражданско-правовым договорами в таблице на стр. 68–69).

Таблица

Различия между трудовым и гражданско-правовым договорами

Трудовой договор	Гражданско-правовой договор
1. Предмет договора
Процесс труда (выполнение работником определенной трудовой функции)	Конечный результат выполнения работ (предоставления услуг)
2. Стороны договора
Работодатель и работник	Заказчик и подрядчик (исполнитель)
3. Статус лица, выполняющего работу
Гражданин приобретает статус работника. Его принимают на работу на должность, предусмотренную штатным расписанием предприятия. По требованию работника вносятся записи в его трудовую книжку	По договору подряда физическое лицо приобретает статус подрядчика, по договору о предоставлении услуг — исполнителя. Подрядчик (исполнитель) не включается в штат предприятия-заказчика
4. Особенности выполнения работы
Работник обязан выполнять правила внутреннего трудового распорядка. За их нарушение его могут привлечь к дисциплинарной ответственности. Работодатель создает работнику рабочее место, а работа регламентирована занимаемой должностью и профессионально-квалификационным уровнем подготовки. Работник обязан выполнять работу самостоятельно, без привлечения дополнительных лиц, а материалы для работы предоставляются работодателем	Подрядчик (исполнитель) самостоятельно организовывает свой производственный процесс, выполняя работу на свой риск. Рабочее место ему заказчиком (предприятием) не создается. Подрядчик выполняет работу из своего материала, если иное не установлено договором подряда (предоставления услуг). Подрядчик может перепоручать свою работу субподрядчику
5. Оплата труда и другие выплаты
Работник получает за свой труд заработную плату, оговоренную в штатном расписании (коллективном или трудовом договоре), и имеет право на получение всех компенсационных и поощрительных выплат согласно трудовому законодательству, а также на получение страховых выплат от работодателя и фонда социального страхования («больничных», «декретных»)	Подрядчик (исполнитель) получает за выполненную работу (предоставленную услугу) вознаграждение согласно акту выполненных работ (предоставленных услуг), а при наступлении страхового случая во время действия ГПД имеет право на получение страховых выплат от работодателя и фонда социального страхования («больничных», «декретных»)
6. Охрана труда
Работодатель обязан обеспечить работника безопасными и безвредными условиями труда (ст. 153 КЗоТ). На рабочем месте должны быть соблюдены положения нормативных актов об охране труда. За вредные условия труда предусмотрены льготы и компенсации	Если ГПД не оговорены условия труда подрядчика (исполнителя), то заказчик не отвечает за охрану его труда
7. Отдых, социальное и пенсионное обеспечение
Работник имеет право на отдых (выходные дни), оплачиваемые и неоплачиваемые отпуска согласно трудовому законодательству, на социальное обеспечение согласно коллективному договору, на включение полного месяца пребывания в трудовых отношениях в страховой стаж (при уплате работодателем за этот месяц минимального страхового взноса) для исчисления пенсии. Работнику предоставляются установленные трудовым законодательством льготы, гарантии и компенсации	Подрядчик (исполнитель) организовывает свой отдых самостоятельно. Он имеет право на включение периода работы по договору подряда (предоставления услуг) в страховой стаж для исчисления пенсии пропорционально уплаченной сумме ЕСВ с начисленного ему вознаграждения (при уплате минимального страхового взноса полный месяц засчитывается в страховой стаж для исчисления пенсии)
8. Социальное страхование
Работники являются застрахованными лицами в сфере общеобязательного государственного социального страхования, имеют право на получение страховых выплат («больничных», «декретных»), поскольку за них уплачивается работодателем ЕСВ. Сумма страховых выплат зависит от общего страхового стажа и страхового стажа в течение последних 12 месяцев у работника (ст. 18, 19, 21, 24 Закона Украины «Об общеобязательном государственном социальном страховании» от 23.09.99 № 1105-XIV; далее — Закон № 1105)	Физические лица, выполняющие работы и предоставляющие услуги согласно ГПД, в период действия ГПД имеют право на получение страховых выплат за счет Фонда («больничные», «декретные»), поскольку с их вознаграждения заказчиком уплачивается ЕСВ, часть которого перечисляется на общеобязательное государственное социальное страхование. Сумма страховых выплат зависит от общего страхового стажа и страхового стажа в течение последних 12 месяцев у физического лица (ст. 18, 19, 21, 24 Закона № 1105)

Налогообложение выплат по трудовому и гражданско-правовому договорам

Небольшие различия существуют в порядке налогообложения доходов работника и физического лица, полученных ими соответственно по трудовому и гражданско-правовому договорам.

Налог на доходы физических лиц и военный сбор

Согласно подпункту 164.2.1 Налогового кодекса Украины (далее — НКУ) в состав общего месячного (годового) налогооблагаемого дохода включаются доходы в виде заработной платы, начисленные (выплаченные) налогоплательщику согласно условиям трудового договора (контракта).

Что касается налогообложения выплат по ГПД, то в соответствии с подпунктом 164.2.2 НКУ в состав общего месячного (годового) налогооблагаемого дохода включаются суммы вознаграждений и других выплат, начисленных (выплаченных) налогоплательщику в соответствии с условиями ГПД.

Таким образом, заработная плата и вознаграждение по ГПД облагаются налогом на доходы физических лиц (далее — НДФЛ) и военным сбором (далее — ВС), но по разным нормам НКУ.

Статьей 169 НКУ предусмотрено применение налоговой социальной льготы (далее — НСЛ) только к заработной плате. При этом пунктом 164.6 НКУ определено, что при начислении доходов в форме заработной платы база налогообложения НДФЛ определяется как начисленная заработная плата, уменьшенная на сумму страховых взносов в Накопительный фонд, а в случаях, предусмотренных законом, — обязательных страховых взносов в негосударственный пенсионный фонд (с момента их уплаты), а также на сумму НСЛ (при ее наличии).

При начислении доходов в виде вознаграждения по ГПД за выполнение работ (предоставление услуг) база налогообложения НДФЛ не уменьшается на сумму НСЛ и вышеуказанных платежей.

Также не уменьшается сумма начисленных заработной платы и вознаграждения по ГПД на сумму НСЛ и установленных удержаний при определении базы обложения ВС.

Заработная плата и вознаграждение по ГПД облагаются НДФЛ по ставке 18% и ВС по ставке 1,5%.

В приложении 4ДФ к Налоговому расчету сумм дохода, начисленного (выплаченного) в пользу плательщиков налогов – физических лиц, и сумм удержанного из них налога, а также сумм начисленного единого взноса (далее — Налоговый расчет) в месяце начисления (выплаты) всей суммой заработная плата отражается с признаком дохода 101, а вознаграждение по ГПД — с признаком дохода 102.

Единый социальный взнос

Заработная плата и сумма вознаграждения физическим лицам за выполнение работ (предоставление услуг) по ГПД является базой начисления ЕСВ для работодателей (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закона Украины «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование» от 08.07.2010 № 2464-VI; далее — Закон о ЕСВ). Если срок действия ГПД превышает календарный месяц, то с целью определения базы начисления ЕСВ общая сумма вознаграждения делится на количество месяцев действия ГПД и полученный результат (сумма) относится (прибавляется) к доходу каждого такого месяца, т. е. распределяется в равной сумме по месяцам действия ГПД (ч. 2 ст. 7 Закона о ЕСВ).

Что касается ставки ЕСВ, применяемой к заработной плате и вознаграждению за выполнение работ (предоставление услуг) по ГПД, то она одинакова и в общем случае составляет 22%, в том числе при выплате вознаграждения по ГПД инвалиду (а не 8,41%). Для работника по основному месту работы ЕСВ уплачивается с общей базы начисления ЕСВ (заработная плата, вознаграждение по ГПД и т. д.), а если она меньше минимальной заработной платы, то с последней по ставке 22% (ч. 5 ст. 8 Закона о ЕСВ). При выплате вознаграждения по ГПД не по основному месту работы ЕСВ начисляется на фактический доход.

Какой договор лучше для предприятия

Приоритетность того или иного договора для выполнения конкретных работ предприятие должно определить самостоятельно, учитывая специфику своей деятельности.

Заключение ГПД вместо трудового договора позволит предприятию, в частности:

• уменьшить расходы на создание рабочего места для работника и обеспечение его орудиями и средствами труда;
• сэкономить на администрировании и ведении учета выполненной работы (не нужно привлекать должностных лиц предприятия к составлению кадровых и других документов о принятии на работу и т. п., каждодневному учету выполненной работы в табеле, проведению инструктажей и т. п.);
• уменьшить расходы на социальную защиту (оплата отпусков, социальный пакет);
• уменьшить расходы на уплату ЕСВ (не нужно уплачивать ЕСВ с минимальной заработной платы, если меньше последней сумма вознаграждения по ГПД за месяц).

Кроме того, ГПД позволяет нивелировать все риски невыполнения надлежащим образом работ (предоставления услуг) путем четкого определения в нем прав и обязанностей сторон, условий выполнения работ (предоставления услуг), установления ответственности недобросовестной стороны.

Отрицательным моментом заключения ГПД является то, что заказчик получает конечный результат выполнения работ (предоставления услуг) и уже не может на этом этапе изменить «готовый продукт», в то время как при работе по трудовому договору на любом ее промежуточном этапе можно произвести корректировку (вмешаться в трудовой процесс) и добиться наилучшего результата работы, порученной работнику.

Поскольку очень часто подрядчики (исполнители) не соблюдают по разным причинам сроки выполнения работ, заказчик может получить не вовремя или вообще не получить от подрядчика (исполнителя) результат работы, определенный в ГПД.

Практика подмены трудовых отношений гражданско-правовыми

Существуют разные причины, по которым работодатели вместо заключения с работником трудового договора оформляют отношения с физическими лицами договором подряда (предоставления услуг). Одни не хотят оплачивать отпуска и предоставлять социальный пакет, вторые желают сэкономить на расходах по созданию рабочего места, третьи экономят на уплате ЕСВ (если сумма вознаграждения по ГПД меньше минимальной заработной платы не по основному месту работы), четвертые идут на это вынужденно из-за невозможности найти работника требуемой специальности (квалификации), согласного работать в штате предприятия (по трудовому распорядку), или невозможности в какой-то период времени выполнения определенной работы штатными работниками предприятия из-за их временного отсутствия (в связи с пребыванием в отпуске, болезнью и т. п.).

Если предприятие практикует привлечение физических лиц к выполнению работ по ГПД, при этом такие лица выполняют работу на территории предприятия в рабочее время, установленное правилами внутреннего трудового распорядка, то это может свидетельствовать о подмене трудовых отношений гражданско-правовыми. Безосновательная подмена работодателем трудового договора договором о выполнении работ (предоставлении услуг) может быть обжалована работником или инспектором труда по результатам проведенной проверки в суде, в результате чего правоотношения сторон могут быть признаны трудовыми с возложением на предприятие обязанности заключить с работником трудовой договор «задним» числом¹³, выплатить ему все компенсации за время работы (зарплату, отпускные, «больничные» и т. д.), а также уплатить с выплаченного дохода НДФЛ, ВС и ЕСВ.

Следовательно, при наличии у планируемой к выполнению работы признаков, присущих трудовым отношениям, с гражданином необходимо заключать трудовой договор, а при наличии признаков, присущих гражданско-правовым отношениям, следуют заключать ГПД.

Особо необходимо быть внимательными при указании названия договора при его заключении между сторонами. Часто работодатели (сознательно или по незнанию) заключают с физическими лицами не трудовой договор, а трудовое соглашение. Однако ни трудовое, ни гражданско-правовое законодательство не содержит термина «трудовое соглашение». КЗоТ, например, использует только термины «трудовой договор» и «трудовые отношения», а ГКУ — «гражданские отношения», «договорные отношения».

Наличие слова «трудовое» в названии соглашения некоторых граждан вводит в заблуждение, и они ошибочно считают, что с ними заключают аналог трудового договора, чего на самом деле нет. Понятия «трудовой договор» и «трудовое соглашение» не являются тождественными. Поэтому если предприятие, желая завуалировать заключение ГПД, заключило с гражданином трудовое соглашение, имеющее признаки ГПД, то у работника не будет государственных гарантий, предусмотренных законодательством о труде. Если же предприятие заключило с работником трудовое соглашение, имеющее признаки трудового договора, то в случае рассмотрения вопроса статуса отношений между сторонами трудового соглашения в суде, последний может признать такое соглашение трудовым договором.¹⁴

Напомним, что согласно части шестой статьи 235 КЗоТ при вынесении решения об оформлении трудовых отношений с работником, который выполнял работу без заключения трудового договора, и установлении периода такой работы, орган, рассматривающий трудовой спор, одновременно принимает решение о начислении и выплате такому работнику заработной платы в размере не ниже средней заработной платы по соответствующему виду экономической деятельности в регионе в соответствующем периоде без учета фактически выплаченной заработной платы, о начислении и уплате согласно законодательству НДФЛ и суммы ЕСВ за установленный период работы.

Более того, согласно статье 265 КЗоТ юридические и физические лица – предприниматели, использующие наемный труд, в случае фактического допуска работника к работе без оформления трудового договора (контракта), выплаты заработной платы (вознаграждения) без начисления и уплаты ЕСВ и налогов несут ответственность в виде штрафа в 10-кратном размере минимальной заработной платы, установленной законом на момент выявления нарушения, за каждого работника, по которому совершено нарушение.

Среди прочих ошибок правоотношений при заключении ГПД отметим следующие:

• в ГПД с физическим лицом детально регламентируется процесс работы (в т. ч. определяется время ежедневной работы), хотя необходимо делать акцент на результатах работ или услуг, которые хочет получить заказчик;
• на предприятии ведется кадровая работа (например, табелирование) по физическому лицу, с которым заключен ГПД;
• в ГПД используются термины, не характерные для такого вида договоров (в названиях сторон употребляются слова «работник» и «администрация», вместо понятия «вознаграждение» используется термин «заработная плата»);
• не оформляются акты выполненных работ (предоставленных услуг).

Незважаючи на те, що головною метою при укладенні як трудового договору, так і договору цивільно-правового характеру є виконання громадянином певних робіт, сфера застосування зазначених видів договорів різна. Так, особливості укладення, виконання та розірвання трудового договору регулюються трудовим законодавством, зокрема Кодексом законів про працю України (далі — КЗпП), а порядок укладення та виконання договорів цивільно-правового характеру — Цивільним кодексом України.

Громадянин, який уклав з суб’єктом господарювання трудовий договір, розглядається законодавством про працю як працівник, а громадянин, який уклав з суб’єктом господарювання цивільно-правовий договір, — як фізична особа (підрядник, виконавець і т. п.).

Робота за трудовим договором

Робота за трудовим договором починається після прийняття працівника на роботу та укладення з ним зазначеного договору.

Укладення трудового договору

Згідно зі статтею 21 КЗпП працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях (далі — підприємства), якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Трудовий договір — це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом чи фізичною особою (далі — роботодавець), за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Оскільки про різні аспекти роботи на умовах трудового договору йдеться в кожному номері нашого журналу, а детально про укладення трудового договору при прийнятті працівника на роботу з урахуванням останніх нововведень в законодавстві розказано у статті одного з попередніх номерів журналу¹, то в рамках цієї статті зупинимося тільки на основних аспектах оформлення трудових відносин в частині, необхідній для їх порівняння з особливостями укладення цивільно-правового договору.

Отже, укладаючи трудовий договір, працівник стає членом трудового колективу і зобов’язується підпорядковуватися правилам внутрішнього трудового розпорядку, з якими його ознайомлюють до початку роботи (ст. 29 КЗпП). Зі свого боку роботодавець зобов’язується не тільки виплачувати працівникові заробітну плату, а й здійснювати соціальний захист працівника, який забезпечується, зокрема шляхом надання оплачуваних щорічних, навчальних та додаткових відпусток (в т. ч. працівникам, які мають дітей), соціального пакета, страхових виплат («лікарняних», «декретних» тощо).

Статтею 23 КЗпП визначено, що трудовий договір може бути безстроковим (укладеним на невизначений строк), строковим (укладеним на визначений строк, встановлений за погодженням сторін), а також таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Якщо після закінчення строку трудового договору, укладеного на визначений строк або на час виконання певної роботи, трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не вимагає їх припинення, то дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Також вважається укладеним на невизначений строк трудовий договір, який був переукладений один чи декілька разів, за винятком трудового договору, укладеного на визначений строк (ч. друга ст. 39-1 КЗпП).

Відповідно до статті 24 КЗпП трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Тобто трудовий договір можна укладати і в усній формі, за винятком окремих випадків, вичерпний перелік яких встановлений зазначеною статтею КЗпП.

При укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, — також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи (наприклад, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера).

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням роботодавця. При цьому працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору та повідомлення органу Державної податкової служби України про прийняття працівника на роботу за трудовим договором (ч. четверта ст. 24 КЗпП).

Особливою формою трудового договору є контракт. У ньому угодою сторін можуть встановлюватися строк дії контракту, права, обов’язки і відповідальність сторін (в т. ч. матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання контракту, в т. ч. дострокового. Сфера застосування контракту визначається законами України (ст. 21 КЗпП). Тобто контракт може бути укладений тільки у випадках, якщо це прямо передбачено актами законодавства.

Випробування при прийнятті на роботу

Згідно зі статтею 26 КЗпП при укладенні трудового договору може бути обумовлено угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Перелік категорій працівників, яким не може бути встановлено випробування, наведено в частині третій статті 26 КЗпП (зокрема, особам, які не досягли 18 років).²

Строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати 3 місяців, а в окремих випадках за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації — 6 місяців. Строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця (ст. 27 КЗпП).

Якщо строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах (ст. 28 КЗпП).²

Виконання роботи

Працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством (ст. 30 КЗпП). Тобто, виконуючи роботу за трудовим договором, працівник не може залучити до неї інших осіб (наприклад, колег).

Кожний працівник повинен виконувати свої обов’язки відповідно до затвердженої для його посади (спеціальності) посадової (робочої) інструкції і трудового договору. При цьому роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (ст. 31 КЗпП).

Оплата праці

За виконання своїх посадових (трудових) обов’язків, передбачених трудовим договором, працівникові виплачується заробітна плата. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства і максимальним розміром не обмежується (ст. 94 КЗпП).

Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати (ст. 3-1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР; далі — Закон про оплату праці). Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці (ст. 95 КЗпП, ст. 3 Закону про оплату праці).

Нагадаємо, що згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-ІХ в поточному бюджетному році розмір мінімальної заробітної плати становить:

– у місячному розмірі: в січні – листопаді — 6000 грн., в грудні — 6500 грн.;

– у погодинному розмірі: в січні – листопаді — 36,11 грн., в грудні — 39,12 грн.³

Питання державного і договірного регулювання оплати праці працівників регулюються КЗпП, Законом про оплату праці та іншими нормативно-правовими актами, а структуру заробітної плати (складові фонду оплати праці) визначено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі — Інструкція № 5).

Розірвання трудового договору

Порядок розірвання трудового договору регулюється статтями 36–45 КЗпП. Всі підстави припинення трудового договору наведені у статті 36 КЗпП.⁴

Припинення трудового договору оформляється наказом роботодавця, який доводиться до відома працівника під підпис. В день звільнення роботодавець зобов’язаний видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення і виплатити всі належні йому від підприємства суми, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника (ст. 47, 116 КЗпП).⁵

У разі несвоєчасної виплати належних працівникові при звільненні сум йому виплачується середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпП).⁶

Звільнення з укладенням цивільно-правового договору

Якщо роботодавець з метою зменшення витрат на оплату праці ініціює зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, то розірвання трудового договору (звільнення працівника) здійснюється за пунктом 1 статті 40 КЗпП. Про наступне звільнення на такій підставі роботодавець зобов’язаний повідомити працівника не пізніше ніж за два місяці (ст. 49-2 КЗпП).

Якщо скорочення чисельності або штату працівників підприємства відбулося через тимчасові фінансові труднощі, але роботодавець не бажає назавжди втратити звільненого фахівця, він може запропонувати своєму колишньому працівникові після звільнення укласти з підприємством цивільно-правовий договір (далі — ЦПД).

Якщо ініціатором переведення на роботу за ЦПД є працівник, а роботодавець не заперечує, то звільнення може бути здійснено за угодою сторін згідно з пунктом 1 статті 36 КЗпП⁷ або за ініціативою працівника згідно зі статтею 38 КЗпП⁸. В останньому випадку працівник повинен попередити роботодавця про своє звільнення в письмовому вигляді не пізніше ніж за два тижні до дати звільнення. Якщо ж працівник вирішив звільнитися через неможливість продовжувати роботу (наприклад, переїзд на нове місце проживання, вступ до навчального закладу, неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком, вихід на пенсію та інші поважні причини), то роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Оскільки день звільнення працівника є останнім днем його роботи, то вже з наступного дня після звільнення він може укласти з підприємством ЦПД на виконання робіт (надання послуг).

Крім того, законодавством не заборонено укладення працівником зі своїм підприємством ЦПД на виконання робіт (надання послуг) в період роботи за трудовим договором. Але в такій ситуації необхідно уникнути дублювання виконання однієї і тієї ж роботи за трудовим договором і за ЦПД.

Також підприємство-роботодавець може укласти зі своїм працівником, який перебуває у черговій щорічній відпустці (наприклад, з бухгалтером, системним адміністратором), на час перебування у такій відпустці ЦПД для виконання ним як фізичною особою певних робіт, в тому числі передбачених його посадовими обов’язками згідно з трудовим договором, якщо такі обов’язки на підприємстві нема кому виконувати в період тимчасової відсутності штатного працівника.⁹

Заповнення трудової книжки

Починаючи з 10 червня 2021 року трудові книжки працівників, які працевлаштовуються, зберігаються у них, а облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

На вимогу працівника, який вперше приймається на роботу, трудова книжка оформляється роботодавцем в обов’язковому порядку не пізніше 5 днів після прийняття на роботу.

Роботодавець на вимогу працівника зобов’язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі (ст. 48 КЗпП).

Виконання робіт і надання послуг за цивільно-правовим договором

Стаття 626 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) визначає ЦПД як домовленість двох або більше сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. ЦПД може бути одностороннім (одна сторона бере на себе обов’язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов’язку щодо першої сторони), двостороннім (якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору), багатостороннім (якщо правами та обов’язками наділені декілька сторін договору).

ЦПД є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Учасниками цивільних відносин є, зокрема, фізичні особи та юридичні особи, а підставами виникнення цивільних прав та обов’язків з дій таких осіб є, зокрема, договори, порядок укладення яких (в залежності від видів зобов’язань, визначених договором) регулюється окремими статтями ЦКУ.

Види цивільно-правових договорів

ЦКУ визначено кілька видів ЦПД. До них, зокрема, належать договори: купівлі-продажу (глава 54 ЦКУ); найму або оренди, в т. ч. житла (глави 58, 59 ЦКУ); підряду (глава 61 ЦКУ); виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт (глава 62 ЦКУ); надання послуг (глава 63 ЦКУ); перевезення (глава 64 ЦКУ); транспортного експедирування (глава 65 ЦКУ); зберігання (глава 66 ЦКУ); страхування (глава 67 ЦКУ), доручення (глава 68 ЦКУ); комісії (глава 69 ЦКУ); розпорядження майновими правами інтелектуальної власності (глава 75 ЦКУ).

Серед всіх вище зазначених видів ЦПД нас цікавлять тільки договір підряду і договір про надання послуг як найбільш близькі за змістом до трудових договорів.

Договір підряду

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ст. 837 ЦКУ).

Обов’язковими нормами (істотними умовами) договору підряду є:

• ціна роботи (встановлюється за домовленістю сторін і може бути визначена у кошторисі; ст. 843, 844 ЦКУ);

• строк виконання роботи, тобто час, протягом якого підрядник зобов’язаний виконати роботу повністю або поетапно (якщо такий строк не встановлений, то підрядник зобов’язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки відповідно до суті зобов’язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту; ст. 846 ЦКУ);

• порядок оплати роботи;

• якість роботи та її гарантія (підрядник зобов’язаний передати замовникові якісно виконану роботу, яка повинна відповідати умовам договору підряду або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові; ст. 857–859 ЦКУ);

• порядок передачі підрядником замовнику результату роботи для її подальшого споживання та інформації щодо особливостей експлуатації або іншого використання предмета договору підряду, а також порядок прийняття роботи замовником (ст. 853, 861 ЦКУ);

• конфіденційність одержаної сторонами інформації (наприклад, якщо при виконанні роботи були застосовані нові рішення і технічні знання (новітні технології), у т. ч. які не захищаються законом, то сторони не мають права розголошувати їх без попередньої домовленості між собою; ст. 862 ЦКУ).

Підрядник зобов’язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов’язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна, а також зобов’язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків. Підрядник відповідає за невиконання або неналежне виконання роботи, спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, якщо не доведе, що ці недоліки не могли бути ним виявлені при належному прийманні матеріалу. Ризик випадкового знищення (пошкодження, псування) матеріалу до настання строку здачі підрядником визначеної договором підряду роботи несе сторона, яка надала матеріал, а після настання цього строку — сторона, яка пропустила строк, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 839–842 ЦКУ).

Характерною особливістю договору підряду є те, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником — як замовник. Замовник і субпідрядник не мають права пред’являти один одному вимоги, пов’язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 838 ЦКУ).

Договір про надання послуг

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦКУ).

Майже всі зазначені вище обов’язкові норми і особливості договору підряду характерні й для договору про надання послуг. Так, виконавець повинен надати послугу особисто, але у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (ст. 902 ЦКУ).

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 ЦКУ).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов’язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов’язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 903 ЦКУ).

Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання договору виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 906 ЦКУ).

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом (ст. 907 ЦКУ).

Відмінності між договором підряду та договором про надання послуг

Спільною рисою договорів про виконання робіт і договорів про надання послуг є те, що за їх допомоги оформлюються правовідносини між двома сторонами з надання певного виду робіт і послуг. Для того щоб правильно визначити правову конструкцію, яку слід застосувати для врегулювання даних правовідносин, необхідно чітко розмежовувати поняття робіт та послуг.

Характерною ознакою послуг є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від надавача або від одержувача, синхронність надання й одержання, неможливість зберегти, споживчість послуги при її наданні.

Предметом підрядних відносин може бути як створювана річ, так і обробка, переробка, ремонт вже існуючої речі.

Наприклад, правові відносини з надання маркетингових, консультаційних, бухгалтерських, юридичних та аудиторських послуг мають ознаки правовідносин, які регулюються договором про надання послуг.¹⁰

Укладення і виконання ЦПД

Статтею 638 ЦКУ визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

ЦПД може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі ЦПД, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами (ст. 639 ЦКУ).

Як правило, укладення договору підряду (надання послуг) відбувається у письмовій формі після того, як сторони обговорили всі нюанси, що стосуються виконання робіт (надання послуг), і досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Для укладення зазначених договорів підрядник (виконавець) зобов’язаний подати підприємству (замовнику) паспорт або інший документ, що засвідчує особу, а також довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, оскільки підприємство (замовник) є податковим агентом при виплаті винагороди за виконану роботу (надану послугу) підряднику (виконавцю).

Договори підряду (надання послуг) укладаються в двох примірниках і скріплюються підписами сторін: керівника підприємства — замовника робіт (послуг) та фізичної особи – підрядника (виконавця). Підпис керівника підприємства засвідчується печаткою (за її наявності).

ЦПД вважається виконаним після того, як замовник прийняв і оплатив виконані підрядником роботи (надані виконавцем послуги) згідно з актом виконаних робіт (наданих послуг).

Кількість ЦПД, які підприємство може укласти з однією і тією ж фізичною особою протягом певного строку (наприклад, місяця, півріччя, року), законодавством не обмежена.

Трудова книжка при укладенні зазначених договорів фізичною особою – підрядником (виконавцем) замовнику не подається і, відповідно, записи про виконання робіт (надання послуг) до неї не вносяться.

Оплата роботи за ЦПД

Порядок оплати замовником виконаної підрядником роботи (наданої виконавцем послуги) встановлюється в договорі підряду (про надання послуг).

Відповідно до статті 843 ЦКУ у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо вони у договорі не встановлені, то ціна роботи встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 844 ЦКУ ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися тільки за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов’язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом. Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв’язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов’язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи. Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов’язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором.

Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник — його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати. У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами (субпідрядниками), підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору.

Договором підряду може бути передбачена виплата підряднику авансу. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи (оформлення акта виконаних робіт) за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, — достроково (ст. 854 ЦКУ).

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (ч. 2 ст. 849 ЦКУ).

Відмінності між трудовим та цивільно-правовим договорами

Сторони як трудового, так і цивільно-правового договору переслідують єдину мету: виконання певної роботи на умовах її оплати. Однак досягнення цієї мети у них відбувається різними шляхами.

Так, за договором підряду, укладеним між замовником (роботодавцем) і підрядником (виконавцем), останній зобов’язується за винагороду виконати для замовника індивідуально визначену роботу. При цьому замовником оплачується не процес праці, а його кінцеві результати, які визначають після закінчення роботи і оформляють актами прийому-передачі виконаної роботи (наданої послуги). На підставі зазначених актів здійснюється оплата: фізичній особі виплачується винагорода за виконану роботу (надану послугу), при цьому ЦПД може бути передбачено попередню або поетапну оплату. Сума винагороди за ЦПД встановлюється виключно за згодою сторін, законодавством не передбачено обмежень в частині мінімального або максимального розміру винагороди.

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності, а при укладанні ЦПД процес праці не регламентується: підрядник (виконавець) не зараховується до штату підприємства, не видається наказ про його прийняття на роботу, не вноситься запис до його трудової книжки і на нього не поширюється дія внутрішнього трудового розпорядку. Метою ЦПД є отримання певного матеріального результату незалежно від того, в яких умовах і яким способом досягається цей результат. Підрядник (виконавець), на відміну від працівника, самостійно організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.¹¹

За трудовим договором працівника приймають на роботу на посаду, передбачену штатним розписом підприємства, для виконання певної роботи (функцій) за конкретною професією (спеціальністю, посадою, кваліфікацією) з обов’язковим підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку і внесенням за вимогою працівника відповідного запису до трудової книжки. Працівникові створюються всі умови праці, необхідні для виконання визначених трудовим договором робіт з постійним контролем їх виконання, гарантується виплата заробітної плати не нижче встановленої законодавством, а також надаються (дотримуються) встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо¹² (див. основні відмінності між трудовим і цивільно-правовим договорами в таблиці на стор. 68–69).

Таблиця

Відмінності між трудовим та цивільно-правовим договорами

Трудовий договір	Цивільно-правовий договір
1. Предмет договору
Процес праці (виконання працівником певної трудової функції)	Кінцевий результат виконання робіт (надання послуг)
2. Сторони договору
Роботодавець і працівник	Замовник і підрядник (виконавець)
3. Статус особи, залученої до роботи
Громадянин набуває статусу працівника. Його приймають на роботу на посаду, передбачену штатним розписом підприємства. На вимогу працівника вносяться записи до його трудової книжки	За договором підряду фізична особа набуває статусу підрядника, за договором про надання послуг — виконавця. Підрядник (виконавець) не включається до штату підприємства-замовника
4. Особливості виконання роботи
Працівник зобов’язаний виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку. За їх порушення його можуть притягнути до дисциплінарної відповідальності. Роботодавець створює працівнику робоче місце, а робота регламентована обійманою посадою і професійно-кваліфікаційним рівнем підготовки. Працівник зобов’язаний виконувати роботу самостійно, без залучення сторонніх осіб, а матеріали для роботи надаються роботодавцем	Підрядник (виконавець) самостійно організовує свій виробничий процес, виконуючи роботу на власний ризик. Робоче місце йому замовником (підприємством) не створюється. Підрядник виконує роботу зі свого матеріалу, якщо інше не встановлено договором підряду (про надання послуг). Підрядник може передоручати свою роботу субпідряднику
5. Оплата праці та інші виплати
Працівник отримує за свою роботу заробітну плату, визначену у штатному розписі (колективному або трудовому договорі), і має право на отримання всіх компенсаційних і заохочувальних виплат відповідно до трудового законодавства, а також на отримання страхових виплат від роботодавця і фонду соціального страхування («лікарняних», «декретних»)	Підрядник (виконавець) отримує за виконану роботу (надану послугу) винагороду згідно з актом виконаних робіт (наданих послуг), а при настанні страхового випадку під час дії ЦПД має право на отримання страхових виплат від роботодавця і фонду соціального страхування («лікарняних», «декретних»)
6. Охорона праці
Роботодавець створює для працівника безпечні та нешкідливі умови праці (ст. 153 КЗпП). На робочому місці повинні бути додержані положення нормативних актів з охорони праці. За роботу із шкідливими і небезпечними умовами праці передбачені пільги і компенсації	Якщо ЦПД не обумовлені умови праці підрядника (виконавця), то замовник не відповідає за охорону його праці
7. Відпочинок, соціальне і пенсійне забезпечення
Працівник має право на відпочинок (вихідні дні), оплачувані та неоплачувані відпустки відповідно до трудового законодавства, на соціальне забезпечення згідно з колективним договором, на включення повного місяця перебування в трудових відносинах до страхового стажу (за умови сплати роботодавцем за цей місяць мінімального страхового внеску) для обчислення пенсії. Працівникові надаються встановлені трудовим законодавством пільги, гарантії і компенсації	Підрядник (виконавець) організовує свій відпочинок самостійно. Він має право на включення періоду роботи за договором підряду (надання послуг) до страхового стажу для обчислення пенсії пропорційно до сплаченої суми ЄСВ з нарахованої йому винагороди (повний місяць зараховується до страхового стажу за умови сплати за цей місяць мінімального страхового внеску)
8. Соціальне страхування
Працівники є застрахованими особами у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування, мають право на отримання страхових виплат («лікарняних», «декретних»), оскільки за них роботодавцем сплачується ЄСВ. Сума страхових виплат залежить від загального страхового стажу та страхового стажу протягом останніх 12 місяців у працівника (ст. 18, 19, 21, 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV; далі — Закон № 1105)	Фізичні особи, які виконують роботи та надають послуги за ЦПД, в період дії ЦПД мають право на отримання страхових виплат («лікарняні», «декретні»), оскільки з їхньої винагороди замовником сплачується ЄСВ, частина якого перераховується на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Сума страхових виплат залежить від загального страхового стажу та страхового стажу протягом останніх 12 місяців у фізичної особи (ст. 18, 19, 21, 24 Закону № 1105)

Оподаткування виплат за трудовим і цивільно-правовим договорами

Невеликі відмінності існують в порядку оподаткування доходів працівника та фізичної особи, отриманих ними відповідно за трудовим і цивільно-правовим договорами.

Податок на доходи фізичних осіб і військовий збір

Згідно з підпунктом 164.2.1 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Що стосується оподаткування виплат за ЦПД, то відповідно до підпункту 164.2.2 ПКУ до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включаються суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов ЦПД.

Таким чином, заробітна плата і винагорода за ЦПД обкладаються податком на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) і військовим збором (далі — ВЗ), але за різними нормами ПКУ.

Статтею 169 ПКУ передбачено застосування податкової соціальної пільги (далі — ПСП) тільки до заробітної плати. При цьому пунктом 164.6 ПКУ визначено, що при нарахуванні доходів у формі заробітної плати база оподаткування ПДФО визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, — обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду (з моменту їх сплати), а також на суму ПСП (за її наявності).

При нарахуванні доходів у вигляді винагороди за ЦПД за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування ПДФО не зменшується на суму ПСП і вищевказаних страхових внесків.

Також не зменшується сума нарахованих заробітної плати та винагороди за ЦПД на суму ПСП та встановлених утримань при визначенні бази оподаткування ВЗ. Застосування «натурального» коефіцієнта (п. 164.5 ПКУ) з метою визначення бази оподаткування ВЗ не передбачено.

Заробітна плата і винагорода за ЦПД обкладаються ПДФО за ставкою 18% і ВЗ за ставкою 1,5%.

У додатку 4ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі — Податковий розрахунок) в місяці нарахування (виплати) всією сумою заробітна плата відображається з ознакою доходу 101, а винагорода за ЦПД — з ознакою доходу 102.

Єдиний соціальний внесок

Заробітна плата і сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за ЦПД є базою нарахування ЄСВ (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI; далі — Закон про ЄСВ).

Якщо строк дії ЦПД перевищує календарний місяць, то з метою визначення бази нарахування ЄСВ загальна сума винагороди ділиться на кількість місяців дії ЦПД і отриманий результат (сума) відноситься (додається) до доходу кожного такого місяця, тобто розподіляється в рівній сумі по місяцях дії ЦПД (ч. 2 ст. 7 Закону про ЄСВ).

Ставка ЄСВ, яка застосовується до заробітної плати та винагороди за виконання робіт (надання послуг) за ЦПД, однакова і в загальному випадку становить 22%, в т. ч. при виплаті винагороди за ЦПД інваліду (а не 8,41%). Для працівника за основним місцем роботи ЄСВ сплачується з загальної бази нарахування ЄСВ (заробітна плата, винагорода за ЦПД, «лікарняні», «декретні»), а якщо вона менше мінімальної заробітної плати, то ЄСВ сплачується з мінімальної заробітної плати за ставкою 22% (ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ). При виплаті винагороди за ЦПД не за основним місцем роботи ЄСВ сплачується з фактично нарахованої суми винагороди.

Який договір краще для підприємства

Пріоритетність того чи іншого договору для виконання конкретних робіт підприємство має визначити самостійно, враховуючи специфіку своєї діяльності.

Укладення ЦПД замість трудового договору дозволить підприємству, зокрема:

• зменшити витрати на створення робочого місця для працівника і забезпечення його знаряддями і засобами праці;
• заощадити на адмініструванні та веденні обліку виконаної роботи (не потрібно залучати посадових осіб підприємства до складання кадрових та інших документів (видання наказу про прийняття на роботу, ведення особової картки, табелю обліку використання робочого часу), проведення інструктажів тощо);
• зменшити витрати на соціальний захист (оплата відпусток, надання складових соціального пакета тощо);
• зменшити витрати на сплату ЄСВ (не потрібно сплачувати ЄСВ з мінімальної заробітної плати, якщо сума винагороди за ЦПД в розрахунку на місяць менше мінімальної заробітної плати не за основним місцем роботи).

Крім того, ЦПД дозволяє нівелювати всі ризики невиконання належним чином робіт (надання послуг) шляхом чіткого визначення в ньому прав і обов’язків сторін, умов виконання робіт (надання послуг), встановлення відповідальності недобросовісної сторони.

Негативним моментом укладення ЦПД є те, що замовник отримує кінцевий результат виконання робіт (надання послуг) і вже не може на цьому етапі змінити «готовий продукт», а при роботі за трудовим договором на будь-якому її проміжному етапі можна провести коригування (втрутитися в трудовий процес) і домогтися найкращого результату роботи, дорученої працівникові.

Оскільки дуже часто підрядники (виконавці) з різних причин не дотримуються строків виконання робіт, замовник може отримати невчасно або взагалі не отримати від підрядника (виконавця) результат роботи, визначений в ЦПД.

Практика підміни трудових відносин цивільно-правовими

Існують різні причини, через які роботодавці замість укладення з працівником трудового договору оформлюють відносини з фізичними особами шляхом укладення договору підряду (про надання послуг). Одні не хочуть оплачувати відпустки і надавати соціальний пакет, другі бажають заощадити на витратах по створенню робочого місця, треті економлять на сплаті ЄСВ (якщо сума винагороди за ЦПД менше мінімальної заробітної плати не за основним місцем роботи), четверті йдуть на це вимушено через неможливість знайти працівника необхідної спеціальності (кваліфікації), який би погодився працювати в штаті підприємства (з підпорядкуванням трудовому розпорядку), або через неможливість в якийсь період часу виконання певної роботи штатними працівниками підприємства у зв’язку з їхньою тимчасовою відсутністю (перебування у відпустці, хвороба тощо).

Якщо підприємство практикує залучення фізичних осіб до виконання робіт за ЦПД, при цьому такі особи виконують роботу на території підприємства в робочий час, встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку, то це може свідчити про підміну трудових відносин цивільно-правовими. Безпідставна підміна роботодавцем трудового договору цивільно-правовим договором про виконання робіт (надання послуг) може бути оскаржена працівником або інспектором праці за результатами проведеної перевірки в суді, внаслідок чого правовідносини сторін можуть бути визнані трудовими з покладанням на підприємство обов’язку укласти з працівником трудовий договір «заднім» числом¹³, виплатити йому всі компенсації за час роботи (зарплату, відпускні, «лікарняні» тощо), а також сплатити з виплаченого особі доходу ПДФО, ВЗ і ЄСВ.

Отже, за наявності у роботи, яку планується доручити, ознак, притаманних трудовим відносинам, з громадянином необхідно укладати трудовий договір, а за наявності ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, потрібно укладати ЦПД.

Особливо необхідно бути уважними при зазначенні назви договору при його укладенні між сторонами. Практика свідчить про те, що часто роботодавці (свідомо або через незнання) укладають з фізичними особами не трудовий договір, а трудову угоду. Але ні трудове, ні цивільно-правове законодавство не містять терміну «трудова угода». КЗпП, наприклад, використовує тільки терміни «трудовий договір» і «трудові відносини», а ЦКУ — «цивільні відносини», «договірні відносини».

Наявність слова «трудова» в назві угоди деяких громадян вводить в оману, і вони помилково вважають, що з ними укладають аналог трудового договору, чого насправді немає. Поняття «трудовий договір» і «трудова угода» не є тотожними. Тому якщо підприємство, бажаючи завуалювати укладення ЦПД, уклало з громадянином трудову угоду, яка має ознаки ЦПД, то у працівника не буде державних гарантій, передбачених законодавством про працю.

Якщо ж підприємство уклало з працівником трудову угоду, яка має ознаки трудового договору, то в разі розгляду питання статусу відносин між сторонами трудової угоди в суді, останній може визнати таку угоду трудовим договором.¹⁴

Нагадаємо, що згідно з частиною шостою статті 235 КЗпП при винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства ПДФО та суми ЄСВ за встановлений період роботи.

Більш того, згідно з абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП юридичні та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування і сплати ЄСВ та податків несуть відповідальність у вигляді штрафу в 10-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Серед інших помилок правовідносин при укладенні ЦПД відзначимо наступні:

• в ЦПД з фізичною особою детально регламентується процес роботи (зокрема, встановлюється час щоденної роботи), хоча необхідно робити акцент на результатах робіт або послуг, які замовник хоче отримати;
• на підприємстві ведеться кадрова робота щодо фізичної особи, з якою укладено ЦПД (зокрема, така особа табелюється);
• в ЦПД використовуються терміни, не характерні для такого виду договорів (в назвах сторін вживаються слова «працівник» і «адміністрація», а замість поняття «винагорода» використовується термін «заробітна плата»);
• не оформляються акти виконаних робіт (наданих послуг).