Працівники-студенти на підприємстві: навчальна відпустка, трудові гарантії та податкові пільги

Згідно зі статтею 202 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, власник або уповноважений ним орган (далі — роботодавець) повинен створювати необхідні умови для поєднання роботи з навчанням.

Якщо працівник підприємства вступив до закладу вищої освіти (далі — вищий навчальний заклад; виш) без відриву від виробництва на заочну або вечірню форми навчання, то, як правило, йому не змінюється режим роботи, якщо він сам цього не бажає. У цьому випадку він продовжує отримувати попередню заробітну плату відповідно до умов укладеного з роботодавцем трудового договору. Якщо ж працівник потребує зменшення тривалості робочого часу з метою отримання додаткового часу для навчання, роботодавець на його прохання зазвичай встановлює йому неповний робочий час, після чого заробітна плата виплачується працівникові пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку (ст. 56 КЗпП).¹

Що стосується працівників, які вступили до вишу на денну форму навчання, то законодавство не вимагає припинення з ними трудових відносин. Так, згідно зі статтею 53 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 р. № 2145-VIII (далі — Закон про освіту) та статтею 62 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 р. № 1556-VII (далі — Закон про вищу освіту) особи, які навчаються у вишах (студенти, курсанти, аспіранти, ад’юнкти, докторанти, асистенти-стажисти, слухачі, лікарі (провізори)-інтерни, лікарі-резиденти) мають право на трудову діяльність у позанавчальний час, додаткову оплачувану відпустку у зв’язку з навчанням за основним місцем роботи, скорочений робочий час та інші пільги, передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням. Крім того, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники, що вступили до вишу на денну форму навчання, зазвичай потребують зменшення тривалості робочого часу, з огляду на специфіку такого навчання.

Статтею 51 КЗпП передбачено встановлення скороченого робочого часу: для працівників віком від 16 до 18 років скорочений робочий час становить 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років — 24 години на тиждень. Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини вказаної максимальної тривалості робочого часу. Тобто для учнів (студентів) віком від 16 до 18 років, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, скорочений робочий час не може перевищувати 18 годин на тиждень, а віком від 15 до 16 років — 12 годин на тиждень.²

Що стосується режиму роботи працівників, які навчаються у вишах за денною формою навчання та вік яких понад 18 років, то на їхнє прохання роботодавець може встановити їм неповний робочий час, при цьому години роботи повинні бути визначені у позанавчальний час.

Крім гарантій у вигляді встановлення скороченого або неповного робочого часу, законодавством передбачені й інші трудові гарантії працівникам, які навчаються. Однією з них є надання додаткової відпустки у зв’язку з навчанням.

Порядок надання навчальних відпусток

Відповідно до статті 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) одним з видів відпусток є додаткові відпустки у зв’язку з навчанням (далі — навчальні відпустки). Надання цих відпусток регулюється статтями 211, 213, 215, 216 КЗпП та статтями 13, 14, 15 Закону про відпустки.

Залежно від статусу навчального закладу, в якому навчається працівник, виду навчання, порядку оплати тощо навчальні відпустки студентів бувають наступних видів:

– відпустка у зв’язку з навчанням у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі;

– відпустка у зв’язку з навчанням без збереження заробітної плати;

– відпустка у зв’язку з навчанням для працівників, які навчаються у вищих навчальних закладах, де навчальний процес має свої особливості.

Розглянемо порядок надання та оплати навчальних відпусток студентам вишів, які мають надаватися навіть при онлайн-навчанні у зв’язку із введенням карантину, а також трудові гарантії, пов’язані з навчанням працівників у вишах.

Підстава для надання навчальних відпусток

Підставою для надання навчальної відпустки є довідка-виклик навчального закладу на сесію (заняття) та заява працівника про надання навчальної відпустки. Зазначені довідку і заяву працівник повинен подати роботодавцю завчасно (хоча б за декілька днів до дати початку сесії або занять), щоб підприємство могло нарахувати оплату за час навчальної відпустки і своєчасно її виплатити.

У довідці-виклику повинні бути вказані: форма навчання; рівень акредитації навчального закладу; курс, на якому навчається працівник; тривалість (дата початку та закінчення) сесії (занять), встановлена навчальним закладом; підстава для надання навчальної відпустки (наприклад, складання заліків та іспитів).³

Звертаємо увагу, що згідно з частиною 3 статті 26 Закону про освіту організація навчального процесу знаходиться в компетенції керівника навчального закладу, тобто йому належить право розподілу установленої законом тривалості навчальної відпустки протягом навчального року. Тому роботодавець зобов’язаний надавати працівникові навчальну відпустку саме в той час, який визначено в довідці-виклику навчального закладу. Ненадання відпустки в цей час не може бути обґрунтовано виробничими потребами для підприємства, оскільки стаття 202 КЗпП, як зазначено вище, покладає на роботодавця обов’язок створювати працівникам необхідні умови для поєднання роботи з навчанням.⁴ На підставі довідки-виклику навчального закладу і заяви працівника роботодавець видає наказ про надання навчальної відпустки. Типова форма наказу про надання відпустки (№ П-3) затверджена наказом Державного комітету статистики України (далі — Держкомстат) від 05.12.2008 р. № 489.

Наказ про надання відпустки є підставою для нарахування працівнику оплати за час навчальної відпустки та внесення запису про таку відпустку до розділу 5 «Відпустки» Особової картки працівника, типова форма якої (№ П-2) затверджена спільним наказом Держкомстату та Міністерства оборони України від 25.12.2009 р. № 495/656.

Роботодавцям слід враховувати, що навчальна відпустка надається незалежно від щорічних основної та додаткових відпусток. При цьому, на відміну від щорічних відпусток⁵, навчальні відпустки не діляться на частини, не переносяться на інший період, не продовжуються на святкові (неробочі) дні та дні хвороби. Крім того, за невикористані дні навчальних відпусток не виплачується грошова компенсація.

Відпустка і трудові гарантії при навчанні у вищих навчальних закладах,
навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі

Стаття 216 КЗпП та стаття 15 Закону про відпустки визначають право працівників на відпустку у зв’язку з навчанням у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі.

Перелік вишів наведено у статті 28 Закону про вищу освіту. До нього включені: 1) університет; 2) академія, інститут; 3) коледж.

Згідно зі статтею 61 Закону про вищу освіту особами, які навчаються у вишах, є:

1) здобувачі вищої освіти, до яких належать: студенти, курсанти, аспіранти, ад’юнкти, докторанти, асистенти-стажисти;

2) інші особи, які навчаються у вишах, до яких належать: слухачі, лікарі (провізори)-інтерни, лікарі-резиденти.

Відпустка у зв’язку з навчанням у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі надається тільки працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вишах з вечірньою та заочною формами навчання.

Для роботодавця підтвердженням успішного навчання працівника-студента (тобто у якого немає академічної заборгованості) є довідка-виклик навчального закладу.

Вимоги адміністрації підприємства щодо отримання від навчального закладу або працівника-студента довідок про відсутність у нього академічної заборгованості, ненадання працівнику навчальної відпустки в разі ненадання таких довідок, а також вимоги про повернення студентом на підприємство другої відрізної частини довідки-виклику є неправомірними.⁶

Тривалість зазначеної навчальної відпустки залежить від таких критеріїв: форма навчання; рівень акредитації вишу; курс, на якому навчається працівник, та інші (див. таблицю 1).

Таблиця 1

Тривалість відпустки у зв’язку з навчанням у виші та аспірантурі

Навчальні відпустки, зазначені в пунктах 1, 2 і 6 таблиці 1, надаються працівникам протягом навчального року в строки, що визначаються навчальними закладами.

Відпустка, яка надається на період підготовки та захисту дипломного проекту або дипломної роботи (п. 4 таблиці 1), має цільове призначення. Тому в разі захисту дипломного проекту (роботи) до закінчення встановленого строку навчальної відпустки працівник зобов’язаний вийти на роботу наступного дня після захисту (з урахуванням можливості виїхати до місця роботи).

Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту за заочною (вечірньою) формою навчання у навчальних закладах післядипломної освіти та вищих навчальних закладах, що мають у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти, визначається як для осіб, які навчаються на III і наступних курсах вишу відповідного рівня акредитації.

Якщо працівник одночасно навчається на заочному відділенні двох (або більше) вишів або в одному виші на вечірньому, а в другому на заочному відділенні, то при наданні йому навчальної відпустки необхідно враховувати наступне.

Згідно зі статтею 6 Закону про освіту основними принципами освіти в Україні є: доступність для кожного громадянина всіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою; свобода у виборі видів, форм і темпу здобуття освіти, освітньої програми, закладу освіти; рівність доступу до освіти (рівні можливості для всіх).

Отже, громадянин, у т. ч. працюючий, має право на здобуття вищої освіти одночасно в декількох вишах.

Оскільки право на оплачувані навчальні відпустки, що передбачені статтею 216 КЗпП і статтею 15 Закону про відпустки, не обмежується навчанням в одному навчальному закладі, то працівник має право на зазначені відпустки для здачі сесії (відвідування занять) при навчанні як в одному, так і в іншому виші. Якщо час сесій (занять) у навчальних закладах, в яких працівник навчається одночасно (на заочних відділеннях або на заочному і вечірньому відділеннях), відрізняється, то роботодавець зобов’язаний надати працівникові навчальну відпустку на час сесій (занять) у кожному з таких навчальних закладів на підставі виданих ними довідок-викликів.

Наприклад, працівник, який навчається на ІV курсі одного вишу і на I курсі іншого вишу за заочною формою навчання, протягом 2020 – 2021 навчального року має право на оплачувані навчальні відпустки тривалістю відповідно 40 і 30 календарних днів.

Обмеження на кількість днів навчальної відпустки для працівників, які одночасно отримують першу і другу (другу і наступну) вищу освіту в декількох навчальних закладах, чинним законодавством не передбачено.

Крім відпустки, працівникам, які навчаються у вишах та аспірантурі, передбачено надання додаткових днів відпочинку.

Відповідно до статті 218 КЗпП працівникам, які навчаються на останніх курсах вишів, протягом 10 навчальних місяців перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів надається щотижнево при 6-денному робочому тижні один вільний від роботи день для підготовки до занять з оплатою його в розмірі 50% одержуваної заробітної плати, але не нижче мінімального розміру заробітної плати.

При 5-денному робочому тижні кількість вільних від роботи днів змінюється залежно від тривалості робочої зміни за умови збереження загальної кількості вільних від роботи годин.

Протягом 10 навчальних місяців перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів працівникам, за їх бажанням, може бути надано додатково ще один-два вільних від роботи дні на тиждень без збереження заробітної плати.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, за їх бажанням протягом 4 років навчання надається один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50% середньої заробітної плати працівника. Крім того, таким працівникам протягом четвертого року навчання за їх бажанням додатково надається ще один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати (ст. 218 КЗпП, ч. друга ст. 25 Закону про відпустки).

Статтею 219 КЗпП визначено, що роботодавець оплачує працівникам, які навчаються у вишах з вечірньою та заочною формами навчання, проїзд до місця знаходження вишу і назад один раз на рік на настановні заняття, для виконання лабораторних робіт і складання заліків та іспитів у розмірі 50% вартості проїзду.

У такому ж розмірі (50% вартості проїзду) провадиться оплата проїзду для підготовки і захисту дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів.

Навчальна відпустка для працівників, які навчаються у вишах,
де навчальний процес має особливості

Для працівників, які навчаються у вишах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може встановлюватися інша тривалість відпусток у зв’язку з навчанням (ч. п’ята ст. 216 КЗпП, ч. п’ята ст. 15 Закону про відпустки).

На виконання наведеної норми постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.97 р. № 634 затверджено Порядок, тривалість та умови надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості (далі — Порядок № 634).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 634 для працівників, які успішно навчаються у вишах усіх рівнів акредитації за вечірньою та заочною формами навчання, за певними напрямами підготовки, де навчальний процес має свої особливості, понад відпустки, передбачені статтею 216 КЗпП і статтею 15 Закону про відпустки, надаються додаткові навчальні відпустки (див. таблицю 2).

Таблиця 2

Тривалість додаткових навчальних відпусток для працівників,
які навчаються у вишах, де навчальний процес має свої особливості

Вищенаведені відпустки надаються відповідно на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, державних іспитів, підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) (п. 2 Порядку № 634).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 634 вишам, де навчальний процес має свої особливості, дозволено у разі потреби здійснювати перерозподіл додаткових відпусток між курсами навчання в межах загальної тривалості навчального процесу.

Навчальна відпустка при навчанні працівника у виші за кордоном

Працівникам, які навчаються в навчальних закладах за кордоном, додаткові оплачувані навчальні відпустки надаються тільки за умови, що навчання здійснюється у порядку, встановленому законодавством відповідної держави, і закінчується видачою диплома, еквівалентного диплому українського вищого навчального закладу, тобто який визнається в Україні.

Якщо працівник навчається у вишах за кордоном, і таке навчання закінчується видачою диплома, не еквівалентного диплому українського вишу (тобто Україною з державою, в якій знаходиться виш, не укладена угода про визнання еквівалентними в обох країнах диплома про вищу освіту), то немає законодавчої підстави для надання навчальних оплачуваних відпусток працівникам. Водночас питання надання такої відпустки може бути врегульовано колективним договором. У ньому ж може бути вирішене питання про оплату проїзду до місця знаходження вишу за кордоном, оскільки норми статті 219 КЗпП діють лише у разі навчання у вишах України.⁷

Порядок оплати навчальних відпусток

Порядок оплати навчальних відпусток встановлено статтею 217 КЗпП і статтею 21 Закону про відпустки. Згідно зі статтею 217 КЗпП на час навчальних відпусток, наданих працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вишах з вечірньою та заочною формами навчання (ст. 216 КЗпП), за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата.

Заробітна плата за час навчальної відпустки (далі — відпускні) нараховується згідно з наказом керівника про надання відпустки і виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки (ч. четверта ст. 115 КЗпП, ч. перша ст. 21 Закону про відпустки). У зазначеній нормі йдеться про календарні дні. Тому якщо, наприклад, перший день навчальної відпустки — 30 жовтня (п’ятниця), то останнім днем виплати відпускних є 26 жовтня (понеділок), якщо ж перший день відпустки — 26 жовтня (понеділок), то останній день виплати відпускних — 22 жовтня (четвер).⁸

Порядок обчислення середньої заробітної плати для нарахування відпускних за дні навчальної відпустки нічим не відрізняється від порядку нарахування відпускних за дні щорічної відпустки та здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100), шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 календарних місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених статтею 73 КЗпП). Отриманий результат множиться на кількість календарних днів відпустки.⁹

При наданні навчальної відпустки оплачуються всі (календарні) дні цієї відпустки згідно з довідкою-викликом на сесію, в тому числі святкові та неробочі дні, визначені статтею 73 КЗпП.

Якщо в розрахунковому періоді працівник не мав заробітку не зі своєї вини, в т. ч. перебував у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3 років, то середня заробітна плата розраховується виходячи з встановлених за його посадою в штатному розписі (трудовому договорі) на момент проведення розрахунку тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (абз. третій п. 4 Порядку № 100).¹⁰

Якщо працівнику на підставі довідки-виклику вишу була надана і оплачена навчальна відпустка, але працівник за власною ініціативою вийшов з такої відпустки достроково і став до роботи, то, на думку Мінсоцполітики¹¹, відпускні за невикористані працівником дні навчальної відпустки, не відраховуються (відраховуються лише надміру виплачені відпускні за щорічну відпустку).

Робота на умовах неповного робочого часу (ст. 56 КЗпП) або із скороченим робочим часом (ст. 51 КЗпП) не тягне за собою обмеження обсягу трудових прав працівників, тому працівники із зазначеними режимами роботи мають право на оплачувану навчальну відпустку за основним місцем роботи у загальновстановленому порядку.

Що стосується сумісників, то виходячи з норми статті 217 КЗпП оплаті підлягають навчальні відпустки, що надаються тільки за основним місцем роботи. Працівникам, які уклали трудовий договір за сумісництвом, оплата часу навчальних відпусток не передбачена, тому неможливо і надати їм навчальну відпустку. Але на період навчальної відпустки, що надається за основним місцем роботи, за місцем (місцями) роботи за сумісництвом працівнику, за його бажанням, в обов’язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати на строк до закінчення відпустки за основним місцем роботи (п. 14 ч. першої ст. 25 Закону про відпустки).¹²

Надання навчальної відпустки під час перебування у відпустці для догляду за дитиною

Статтею 18 Закону про відпустки визначено, що після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (далі — відпустка по догляду за дитиною).

Чинним законодавством не передбачено підстав для відмови жінці в перериванні за основним місцем роботи відпустки по догляду за дитиною для отримання навчальної відпустки, право на яку підтверджено довідкою-викликом вишу. Тобто жінка, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною, має право перервати цю відпустку з метою отримання навчальної відпустки. При цьому роботодавець не має права вимагати від жінки, щоб вона певний період (наприклад, один робочий день) відпрацювала перед наданням їй навчальної відпустки.

Для отримання навчальної відпустки жінка повинна подати відповідну заяву на ім’я керівника підприємства. На підставі цієї заяви керівник повинен видати наказ про надання жінці навчальної відпустки. Після закінчення навчальної відпустки жінка може знову оформити відпустку по догляду за дитиною до дня виповнення їй 3-річного віку (включно), подавши відповідну заяву. При цьому відпустка по догляду за дитиною не подовжується на кількість днів, протягом яких жінка перебувала у навчальній відпустці (навчальних відпустках).¹³

У табелі обліку використання робочого часу типової форми № П-5 період (календарні дні) перебування працівника в оплачуваній навчальній відпустці (ст. 13, 14, 15, 15-1 Закону про відпустки) відображається за кодом «Н» або «12».

Надання соціальних відпусток працівникам, які навчаються

Якщо під час навчання у працівника виникло право на отримання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3 або 6 років, то такі соціальні відпустки надаються працівникові в загальному порядку, передбаченому КЗпП і Законом про відпустки¹⁴, а за місцем навчання студенту за його бажанням може бути надано академічну відпустку ректором (директором) вишу на підставі висновку лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) студентської поліклініки, а там, де вона відсутня, — головного лікаря лікувально-профілактичного закладу (ЛПЗ), яке проводить медичне обслуговування студентів.¹⁵

Надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються

Згідно зі статтею 212 КЗпП і статтею 10 Закону про відпустки працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою.

Працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва та бажають приєднати відпустку до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою, щорічні відпустки повної тривалості за перший рік роботи надаються до настання 6-місячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві.

Ведення трудових книжок працівників, які навчаються

Згідно зі статтею 48 КЗпП трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад 5 днів. Працівникам, які приймаються на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше 5 днів після прийняття на роботу.

Порядок ведення трудових книжок встановлено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 р. № 58 (далі — Інструкція № 58).

Трудова книжка ведеться за основним місцем роботи працівника (п. 1.1 Інструкції № 58). Для працівників, які продовжували працювати на підприємстві після вступу до навчального закладу (їхні трудові книжки повинні були знаходитися на підприємстві — у «основного» роботодавця), після закінчення навчання за їх бажанням роботодавцем в їхні трудові книжки відповідно до пункту 2.19 Інструкції № 58 вносяться окремим рядком (з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів) записи про час навчання у вишах та про час перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі. Для внесення зазначених записів працівнику необхідно подати з навчального закладу, де він навчався, довідку з необхідними для зазначеного запису даними, засвідчену підписом керівника (уповноваженої особи) та печаткою навчального закладу.¹⁶

Якщо студент не мав трудової книжки, вступив до вишу на денну форму навчання і під час навчання працевлаштувався з роботою в позанавчальний час, то за місцем роботи на нього оформляється трудова книжка.¹⁷ При цьому працевлаштування (робота за трудовим договором) при навчанні у виші на денній формі не є сумісництвом (п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.99 р. № 13). Таке місце роботи, якщо воно єдине, вважається основним місцем роботи. Навчальні заклади не зобов’язані оформляти (заводити) і вести трудові книжки на своїх студентів (учнів), оскільки відносини між навчальним закладом і студентом (учнем) не є трудовими, а місце навчання не є місцем роботи студента (учня).¹⁸

Оплата праці, страхові виплати, стипендія та індексація доходів працівників, які навчаються

Оплата праці працюючого студента здійснюється в загальновстановленому порядку за фактично відпрацьований час.

Що стосується страхових виплат («лікарняних», «декретних» та інших), то вони надаються працівникам-студентам за місцем роботи в загальному порядку на підставі наданого листка непрацездатності, виданого в установленому порядку (за місцем роботи за сумісництвом — копії ЛН, засвідченої за основним місцем роботи).¹⁸

Стосовно стипендії слід враховувати, що джерела її виплати можуть бути різними і залежать від форми навчання особи. Так, якщо особа навчається за державним замовленням, стипендія виплачується із загального фонду державного бюджету. Якщо особа навчається згідно з договором, укладеним між навчальним закладом і юридичною (фізичною) особою, то стипендія може виплачуватися за рахунок коштів цієї юридичної (фізичної) особи, якщо це передбачено умовами укладеної угоди.

Для осіб, які навчаються в навчальних закладах та наукових установах за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, в навчальних закладах, що знаходяться в комунальній власності, за рахунок коштів відповідних бюджетів, умови і порядок виплати стипендії встановлені Порядком призначення і виплати стипендій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2004 р. № 882 (далі — Порядок № 882).

Згідно з пунктами 1 і 4 Порядку № 882 академічні стипендії за результатами навчання у вишах і виявленої при цьому успішності призначаються студентам денної форми навчання вишів I – IV рівня акредитації, крім осіб, які навчаються за освітньо-професійними програмами підготовки магістрів державного управління. Періодичність виплати стипендії — один раз на місяць.

Розміри стипендій, виплачуваних за рахунок бюджету, встановлені постановою Кабінету Міністрів України «Про розміри стипендій у державних та комунальних навчальних закладах, наукових установах» від 28.12.2016 р. № 1047. Згідно з пунктом 1 Розмірів стипендій, затверджених цією постановою, мінімальна ординарна (звичайна) академічна стипендія встановлена в розмірі:

• для студентів вишів I – II рівня акредитації, які навчаються за освітнім рівнем «молодший спеціаліст» або «бакалавр» — 980 грн. на місяць, а з окремих спеціальностей — 1250 грн. на місяць;
• для студентів вишів III – IV рівня акредитації, які навчаються за освітнім рівнем «бакалавр», «спеціаліст» або «магістр» — 1300 грн. на місяць, а з окремих спеціальностей — 1660 грн. на місяць.

Стипендія (як і заробітна плата) є об’єктом індексації, при цьому спочатку індексується стипендія за місцем її виплати, а якщо сума проіндексованої стипендії менше прожиткового мінімуму для працездатних осіб (далі — ПМПО), то виш на прохання студента видає йому довідку про розмір проіндексованої стипендії, на підставі якої за місцем роботи індексується сума заробітної плати, що дорівнює різниці між розміром ПМПО і розміром проіндексованої стипендії (п. 4, 8 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078).¹⁹

Оподаткування доходів працівників, які навчаються

Для працюючих студентів (учнів) основними видами доходу є заробітна плата та стипендія (при її отриманні).

Оподаткування стипендії

Згідно з підпунктом 165.1.26 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) не включається до місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку сума стипендії (включаючи суму її індексації, нараховану відповідно до закону), яка виплачується учню, студенту, курсанту військових навчальних закладів, ординатору, аспіранту або ад’юнкту, але не вище ніж сума, визначена в абзаці першому підпункту 169.4.1 ПКУ (тобто не вище, ніж сума, що дає право на застосування податкової соціальної пільги, яка становить у 2020 році 2940 грн.). Сума перевищення за її наявності підлягає оподаткуванню під час її нарахування (виплати) за ставкою, визначеною пунктом 167.1 ПКУ (18%).

Таким чином, щомісячна стипендія, що виплачується студенту вишу в межах 2940 грн. у 2020 році, не обкладається податком на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) і військовим збором. Перевищення цієї суми обкладається ПДФО і військовим збором як додаткове благо (пп. 164.2.17 ПКУ).²⁰

Що стосується сплати єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ) зі стипендій, то у статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI, що визначає базу нарахування ЄСВ, стипендії відсутні.

Крім того, згідно з пунктом 3.24 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5, витрати на підготовку і перепідготовку кадрів у вигляді стипендії слухачам підготовчих відділень, студентам, аспірантам, направленим підприємствами на навчання з відривом від виробництва у виші, не включаються до фонду оплати праці. Ця ж стипендія вказана в пункті 9 розділу II Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 р. № 1170.

Отже, стипендії, які виплачуються вишами, роботодавцями та іншими особами студентам, не обкладаються ЄСВ.

Оподаткування заробітної плати

Сплата ЄСВ, військового збору і ПДФО із заробітної плати працюючих студентів здійснюється в загальновстановленому порядку. Але від того, з яких джерел такі особи отримують стипендію (якщо взагалі вони її отримують), залежить порядок застосування податкової соціальної пільги (далі — ПСП) до їхньої заробітної плати.

Підпунктом 169.2.3 ПКУ встановлено, що ПСП не може бути застосована до:

• доходів платника податку, інших ніж заробітна плата (в т. ч. до стипендії);
• заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету.

З цієї норми випливає, що якщо працівник отримує стипендію не з бюджету (наприклад, від приватного навчального закладу або від роботодавця, що оплачує навчання працівника) або не отримує її взагалі, то він має право на застосування ПСП при дотриманні інших вимог, встановлених статтею 169 ПКУ.

Згідно з підпунктом «г» пп. 169.1.3 ПКУ розмір ПСП для учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів становить 150% загальної ПСП, тобто у 2020 році дорівнює 1576,50 грн. Зазначені особи (незалежно від форми навчання — денна, вечірня, заочна) мають право на підвищену ПСП лише за таких умов:

– якщо розмір нарахованої заробітної плати не перевищує у 2020 році 2940 грн.;

– якщо подано заяву на застосування ПСП і надано довідку з навчального закладу про те, що студент навчається і не отримує стипендію з бюджету.

ПРИКЛАД

Оподаткування заробітної плати працівників-студентів

На підприємстві на умовах неповного робочого часу — 4 робочі години на день працюють два працівники, які є студентами:

Антонов А. А. навчається у державному виші і отримує стипендію з бюджету;

Борисов Б. Б. навчається у приватному виші і стипендію не отримує.

Заробітна плата кожного працівника у вересні (жовтні) становить 2800 грн.

Розглянемо порядок оподаткування заробітної плати працівників:

грн.

Як видно з таблиці, відсутність факту отримання стипендії з бюджету і наявність підстав для застосування ПСП до заробітної плати (її розмір не перевищує 2940 грн.) дозволяють працівнику Борисову Б. Б., який навчається у приватному виші, отримувати заробітну плату «на руки» більше, ніж у працівника Антонова А. А., який отримує стипендію з бюджету.

_____________________________________________________________________________