УРЯД ЗАТВЕРДИВ ПОРЯДОК НАДАННЯ ВІДПУСТКИ ПРИ НАРОДЖЕННІ ДИТИНИ
Цим документом (далі — Постанова № 693), який набрав чинності 10.07.2021 р., Кабмін затвердив Порядок надання відпустки при народженні дитини (далі — Порядок № 693). Прийняття Постанови № 693 обумовлено частиною шостою статті 19-1 «Відпустка при народженні дитини» Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки). Зазначеною статтею Закон про відпустки був доповнений з 09.05.2021 р., про що ми детально вже повідомляли (див. ВПЗ № 3/2021, стор. 3).
Порядок № 693 визначає механізм та умови надання одноразової оплачуваної відпустки при народженні дитини (далі — «дитяча» відпустка). Ця відпустка надається тривалістю, що визначається працівником у письмовій заяві про її надання, але не більш як 14 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів, не пізніше ніж протягом 3 місяців з дня народження дитини.
На відміну від статті 19-1 Закону про відпустки, пункт 4 Порядку № 693 містить норму, згідно з якою «дитяча» відпустка повинна бути використана працівником не пізніше 104-го дня з дня народження дитини. Ця норма в деяких випадках може привести до неповного використання зазначеної відпустки. Нагадаємо, що строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк (ч. третя, п’ята ст. 241-1 Кодексу законів про працю України; далі — КЗпП).
Наприклад, якщо дитина народилася 1 липня 2021 року, то «дитяча» відпустка має бути надана працівникові не пізніше 1 жовтня 2021 року (не пізніше 3 місяців з дня народження дитини), а працівник має її використати не пізніше 13 жовтня (104 к. д. = 30 к. д. липня + 31 к. д. серпня + 30 к. д. вересня + 13 к. д. жовтня). Для того щоб працівник використав всі 14 календарних днів «дитячої» відпустки, остання повинна бути надана працівнику не пізніше 30 вересня і закінчитися 13 жовтня. Якщо «дитяча» відпустка буде надана працівнику з 1 жовтня 2021 року (в останній можливий день початку відпустки), то працівник зможе використати лише 13 календарних днів цієї відпустки, що, на нашу думку, несправедливо. Логічніше було б в Порядку № 693 прописати, що «дитяча» відпустка має бути використана працівником не пізніше 105-го дня з дня народження дитини або взагалі не вказувати кількість календарних днів, після закінчення яких повинна бути використана працівником «дитяча» відпустка.
У разі народження двох і більше дітей від однієї вагітності тривалість відпустки не збільшується (п. 11 Порядку № 693).
Як в частині першій статті 19-1 Закону про відпустки, так і в пункті 3 Порядку № 693 визначено осіб, які мають право на «дитячу» відпустку. Позитивом Порядку № 693 є те, що в ньому дано визначення термінам «одинока мати» і «одинокий батько», але тільки для цілей надання «дитячої» відпустки.
Пунктами 6–9 Порядку № 693 визначено документи, які повинні надати претенденти на «дитячу» відпустку. Так, всі особи, крім заяви про надання відпустки, повинні пред’явити документ, необхідний для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтво про народження дитини.
Чоловік, дружина якого народила дитину, також повинен надати свідоцтво про шлюб.
Батько дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови, що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, повинен пред’явити також довідку про реєстрацію місця проживання. При цьому ані в статті 19-1 Закону про відпустки, ані в Порядку № 693 не вказано, що батько й мати дитини повинні бути зареєстровані за однією адресою, тому не зовсім зрозуміло, навіщо подавати зазначену довідку, якщо, наприклад, батько і мати дитини спільно проживають в житлі, яке вони орендують (в ньому не зареєстровані), або якщо батько і мати дитини проживають спільно в житлі, в якому зареєстрований тільки один з них. Таким чином, розробники Порядку № 693 обрали найпростіше рішення і вказали лише один документ, який може підтверджувати спільне проживання батька й матері дитини, що несправедливо.
Баба або дід, або інший повнолітній родич, які фактично здійснюють догляд за народженою дитиною, мати чи батько якої є відповідно одинокою матір’ю або одиноким батьком, повинні пред’явити також:
– заяву одинокої матері або одинокого батька, в якій засвідчується невикористання «дитячої» відпустки (тільки для одинокого батька) відпустки та зазначається особа, яка фактично здійснюватиме догляд за дитиною;
– свідоцтво про смерть батька або матері дитини або рішення суду про позбавлення їх батьківських прав, визнання безвісно відсутніми чи оголошення померлими (для підтвердження статусу «одинокого батька» або «одинокої матері»);
– копію витягу з Реєстру про державну реєстрацію народження дитини чи довідки про народження із зазначенням відомостей про батька дитини відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України (подається тільки для підтвердження статусу «одинокої матері»).
Нагадаємо, що згідно зі статтею 135 Сімейного кодексу України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім’я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Працівник, який протягом 3 місяців з дня народження дитини був звільнений та працевлаштований новим роботодавцем, до заяви про надання «дитячої» відпустки повинен додати також довідку про її невикористання на попередньому місці роботи (п. 10 Порядку № 693). Таким чином, «дитяча» відпустка в межах встановленого строку може бути використана працівником лише за одним місцем роботи.
«Дитяча» відпустка не підлягає грошовій компенсації та поділу на частини (п. 5 Порядку № 693).
Граничний строк виплати заробітної плати працівникам за час «дитячої» відпустки не може перевищувати 3 днів з дня її початку (п. 12 Порядку № 693).
Наприклад, якщо «дитячу» відпустку надано з понеділка 16 серпня, то відлік 3 днів починається з наступного дня (ч. п’ята ст. 241-1 КЗпП) — вівторка 17 серпня, а граничний строк виплати відпускних за період зазначеної відпустки — четвер 19 серпня.
Документ — на стор. 90 цього номера.
ЗМІНЕНО НАЗВУ СВЯТКОВОГО ДНЯ 14 ЖОВТНЯ
НА «ДЕНЬ ЗАХИСНИКІВ І ЗАХИСНИЦЬ УКРАЇНИ»
Цим документом (далі — Закон № 1643), який набрав чинності 05.08.2021 р., внесено зміну до статті 73 «Святкові і неробочі дні» Кодексу законів про працю України, а саме святковий день «14 жовтня — День захисника України» перейменовано у святковий день «14 жовтня — День захисників і захисниць України».
За думкою розробників Закону № 1643, зміна назви святкового дня сприятиме гендерно збалансованому висвітленню ролі військовослужбовців у захисті нашої країни та належному вшануванню воїнів обох статей, адже багато жінок нарівні з чоловіками беруть участь у захисті суверенітету й територіальної цілісності України.
Звертаємо увагу, що зміна назви вищевказаного свята не вплинула на кількість святкових і неробочих днів в календарному році (як було, так і залишилося 11 святкових та неробочих днів).
ЗАТВЕРДЖЕНО ПОРЯДОК ПОДАННЯ ВІДОМОСТЕЙ ПРО ТРУДОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ
ПРАЦІВНИКА В ЕЛЕКТРОННІЙ ФОРМІ ДО ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ
Цим документом, який набрав чинності 23.07.2021 р., Пенсійний фонд України (далі — ПФУ) затвердив Порядок подання відомостей про трудову діяльність працівника, фізичної особи – підприємця, фізичної особи, яка забезпечує себе роботою самостійно , в електронній формі (далі — Порядок № 11-1).
На жаль, цей документ розроблявся ще у 2020 році і був прийнятий ПФУ в березні 2021 року до законодавчого запровадження електронного обліку трудової діяльності працівників, тобто не на виконання підпункту 5 частини 4 статті 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI, яким з 10 червня 2021 року встановлено, що порядок та черговість подання відомостей для створення електронних трудових книжок в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — Реєстр) визначаються ПФУ. Дотепер на виконання цієї норми ПФУ не розроблено навіть проекту документу, тому застосовуємо Порядок № 11-1.
Порядок № 11-1, як зазначено в його пункті 1, розроблено відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про запровадження обліку трудової діяльності працівника, фізичної особи – підприємця, фізичної особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, в електронній формі» від 27.11.2019 р. № 1084 (див. ВТЗ № 1/2020, стор. 116), яка діє ще з 26 грудня 2019 року.
Порядок № 11-1 прийнято з метою визначення механізму подання відомостей про трудову діяльність працівника, фізичної особи – підприємця, фізичної особи, яка забезпечує себе роботою самостійно (далі — працівник), в електронній формі до ПФУ.
Відомості про трудову діяльність працівника подаються страхувальником за працівника або самим працівником (п. 3 Порядку № 11-1).
Згідно з пунктом 4 Порядку № 11-1 відомості про трудову діяльність працівника подаються до ПФУ через веб-портал електронних послуг ПФУ в електронній формі з обов’язковим накладанням кваліфікованого електронного підпису страхувальником або працівником, які подають інформацію, одним із таких способів:
– у вигляді копій передбачених законодавством документів, виготовлених шляхом сканування;
– в оцифрованному вигляді — шляхом створення відповідного електронного запису (тобто з набиранням тексту вручну, що має бути ідентичним записам в трудовій книжці, у відповідних полях) в електронному кабінеті страхувальника або застрахованої особи на веб-порталі електронних послуг ПФУ, до якого додаються скановані копії документів, на підставі яких створюється запис.
Повний перелік відомостей про трудову діяльність працівника, які повинен містити електронний запис, наведено в пункті 6 Порядку № 11-1.
Якщо електронний запис створено з помилками та відправлено, формується новий електронний запис.
Подані відомості про трудову діяльність працівника мають містити повну та достовірну інформацію (п. 7 Порядку № 11-1).
Нагадаємо, що включення ПФУ до Реєстру відсутніх відомостей про трудову діяльність працівників здійснюється протягом 5 років (з 10.06.2021 р. до 10.06.2026 р.) на підставі відомостей, поданих роботодавцем або громадянином. Після завершення цих робіт роботодавці видають наявні у них трудові книжки працівникам особисто під підпис (див. статтю «Електронний облік трудової діяльності працівників» у ВПЗ № 3/2021, стор. 104).
Документ — на стор. 92 цього номера.
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ЗАТВЕРДИЛО ПОРЯДОК ВИДАЧІ ЛИСТКІВ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ В ЕЛЕКТРОННОМУ РЕЄСТРІ ЛИСТКІВ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ
Цим документом, який набрав чинності 20.07.2021 р., МОЗ затвердило Порядок видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності (далі — Порядок № 1234).
Згідно з Порядком № 1234 медичний висновок про тимчасову непрацездатність (далі — медвисновок), внесений до Реєстру медичних висновків (далі — РМВ) в електронній системі охорони здоров’я, є підставою для створення листка непрацездатності (далі — ЛН) в Електронному реєстрі листків непрацездатності (далі — ЕРЛН; докладно про створення медвисновків в РМВ та ЛН в ЕРЛН йдеться у статтях «Електронний листок непрацездатності: міф чи реальність» та «Електронний листок непрацездатності: далі буде» журналу «Все про працю і зарплату» № 3/2021, стор. 113, та № 4/2021, стор. 66).
Обов’язковими реквізитами ЛН як електронного документа є єдиний реєстраційний номер ЛН, спеціально призначений для таких цілей кваліфікований електронний підпис (електронна печатка), відомості запису про тимчасову непрацездатність: про тимчасово непрацездатну особу, про випадок тимчасової непрацездатності.
ЛН формується в ЕРЛН на підставі медвисновку (медвисновком) у разі ідентифікації пацієнта як застрахованої особи в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — РЗО).
Дати відкриття та закриття ЛН відповідають датам початку періоду дії та закінчення періоду дії медвисновку, на підставі якого сформований цей ЛН. ЛН вважається виданим з наступного дня після дати закриття ЛН.
На підставі даних медвисновків, що складають один випадок тимчасової непрацездатності, формуються ЛН в порядку черговості створення медвисновків, кожен наступний із яких створюється як продовження першого, шляхом додавання наступного порядкового номеру після знаку «–» до унікального номеру першого ЛН, і, в свою чергу, складають один страховий випадок.
ЛН, сформований на підставі медвисновку, дата початку періоду дії якого відповідає або передує даті припинення трудових відносин (припинення підприємницької або іншої діяльності особи), продовжується до фактичного закінчення випадку тимчасової непрацездатності, без урахування факту зміни статусу застрахованої особи в РЗО.
Співвідношення, за яким категорії медвисновків відповідають причинам непрацездатності, викладені в пунктах 6 і 7 розділу ІI Порядку № 1234.
Документ — на стор. 94 цього номера.
НАБУЛИ ЧИННОСТІ ТИПОВІ ФОРМИ ТРУДОВИХ ДОГОВОРІВ
ПРО НАДОМНУ ТА ДИСТАНЦІЙНУ РОБОТУ
Цим документом, який набрав чинності 16.07.2021 р., Мінекономіки затвердило:
– типову форму трудового договору про надомну роботу;
– типову форму трудового договору про дистанційну роботу.
Затвердження цих типових форм передбачено статтями 60-1 і 60-2 Кодексу законів про працю України (див. статті «Надомна робота: організація, облік, оплата» та «Дистанційна робота: особливості виконання» в журналі «Все про працю і зарплату» № 2/2021, стор. 80 та 94).
Тепер трудові договори про надомну та дистанційну роботу необхідно укладати з працівниками за вказаними типовими формами. Якщо такі трудові договори були укладені раніше, то за потреби до них вносяться відповідні зміни.