Щодо виключення періодів простою, оплаченого в розмірі мінімальної заробітної плати, з розрахункового періоду при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування відпускних

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки.

Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду (абз. шостий п. 2 Порядку № 100). До цього часу належить, зокрема, час простою не з вини працівника (в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України), який згідно з частиною першою статті 113 Кодексу законів про працю України оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Отже, якщо час простою, введеного на період карантину, оплачується працівникам частково — в розмірі 2/3 (3/4, 4/5, 5/6 тощо) окладу, то період такого простою виключається з розрахункового періоду. При цьому, оскільки період (дати початку і закінчення) простою зазначаються в наказі керівника підприємства про введення простою, то з розрахункового періоду виключаються всі календарні дні, в тому числі вихідні дні за графіком роботи підприємства, з дати початку до дати закінчення простою.¹

Якщо час простою, введеного на період карантину, оплачується працівникам в розмірі середнього заробітку, то період такого простою не виключається з розрахункового періоду, а середній заробіток за час простою враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування відпускних (ч. четверта п. 3 Порядку № 100).

Якщо час простою, введеного на період карантину, оплачується працівникам частково — з розрахунку мінімальної заробітної плати, яка більше 2/3 окладу працівника, але менше місячного середнього заробітку (випадок, зазначений в запитанні), то час такого простою виключається з розрахункового періоду, а оплата простою не враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування відпускних.

ПРИКЛАД

Визначення періодів простою, які виключаються з розрахункового періоду
при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування відпускних

Умови як в запитанні: працівнику з 9 серпня 2021 року надається щорічна відпустка тривалістю 24 календарні дні. В розрахунковому періоді (серпень 2020 року – липень 2021 року) на підприємстві був введений простій в періоди карантину з 8 по 24 січня і з 1 по 30 квітня 2021 року. Працівникам, у яких 2/3 окладу менше мінімальної заробітної плати в місячному розмірі, а мінімальна заробітна плата менше місячного середнього заробітку, час простою оплачувався частково — з розрахунку мінімальної заробітної плати. Оклад працівника у 2021 році — 8000 грн., у листопаді – грудні 2020 року — 7500 грн. Працівнику виплачується тільки оклад (доплат, надбавок, премій немає).

Визначимо періоди простою, які виключаються з розрахункового періоду.

1. Час простою в січні (з 8 по 24 січня).

Місячна норма робочого часу в січні 2021 року — 19 робочих днів. На період простою в січні припадає 11 робочих днів за графіком роботи підприємства (працівника).

Працівнику за час простою в січні виплатили оплату простою з розрахунку мінімальної заробітної плати в сумі:

6000 грн. : 19 р. д. х 11 р. д. = 3473,68 грн.

Якби період простою в січні оплачувався з розрахунку 2/3 окладу, то оплата простою у працівника становила:

8000 грн. х 2/3 : 19 р. д. х 11 р. д. = 3087,72 грн.

Якби період простою в січні оплачувався з розрахунку повного окладу, то оплата простою у працівника становила:

8000 грн. : 19 р. д. х 11 р. д. = 4631,58 грн.

Якби період простою в січні оплачувався за середнім заробітком (розрахунковий період: листопад – грудень 2020 року), то оплата простою у працівника становила:

((7500 грн. + 7500 грн.) : (21 відпрац. д. + 22 відпрац. д.)) х 11 р. д. = 3837,21 грн.

Таким чином, час простою в січні працівнику оплачений частково — в сумі 3473,68 грн., що більше оплати простою з розрахунку 2/3 окладу (3087,72 грн.), але менше оплати простою з розрахунку повного окладу (4631,58 грн.) і менше оплати простою за середнім заробітком (3837,21 грн.). Отже, час простою в січні (з 8 по 24 січня), оплачений частково, виключається з розрахункового періоду (абз. шостий п. 2 Порядку № 100).

2. Час простою у квітні (з 1 по 30 квітня).

За період простою у квітні працівнику виплатили мінімальну заробітну плату — 6000 грн.

Якби період простою у квітні оплачувався з розрахунку 2/3 окладу, то оплата простою у працівника становила:

8000 грн. х 2/3 = 5333,33 грн.

Якби період простою у квітні оплачувався з розрахунку повного окладу, то оплата простою у працівника становила 8000 грн.

Якби період простою у квітні оплачувався за середнім заробітком (розрахунковий період: лютий – березень), то оплата простою у працівника становила:

((8000 грн. + 8000 грн.) : (20 відпрац. д. + 22 відпрац. д.)) х 22 р. д. = 8380,95 грн.

Таким чином, час простою у квітні працівнику оплачений частково — в сумі 6000 грн, що більше оплати простою з розрахунку 2/3 окладу (5333,33 грн.), але менше оплати простою з розрахунку повного окладу (8000 грн.) і менше оплати простою за середнім заробітком (8380,95 грн.). Отже, час простою у квітні (з 1 по 30 квітня), оплачений частково, виключається з розрахункового періоду (абз. шостий п. 2 Порядку № 100).

_________________________________________________________________________