Разъяснение ГУ Гоструда в Днепропетровской области «О выполнении и учете работы по совместительству» от 28.01.2021 г.Роз’яснення ГУ Держпраці у Дніпропетровській області «Щодо виконання та обліку роботи за сумісництвом» від 28.01.2021 р.
ГЛАВНОЕ УПРАВЛЕНИЕ ГОСТРУДА В ДНЕПРОПЕТРОВСКОЙ ОБЛАСТИ
РАЗЪЯСНЕНИЕ
от 28.01.2021 г.
О выполнении и учете работы по совместительству
Согласно статье 43 Конституции Украины каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Государство создает условия для полного осуществления гражданами права на труд, гарантирует равные возможности в выборе профессии и рода трудовой деятельности, реализует программы профессионально-технического обучения, подготовки и переподготовки кадров в соответствии с общественными потребностями.
Статьей 21 Кодекса законов о труде Украины (далее — КЗоТ) определено, что трудовым договором является соглашение между работником и собственником предприятия, учреждения, организации или уполномоченным им органом или физическим лицом, по которому работник обязуется выполнять работу, определенную этим соглашением, а собственник предприятия, учреждения, организации или уполномоченный им орган или физическое лицо обязуется выплачивать работнику заработную плату и обеспечивать условия труда, необходимые для выполнения работы, предусмотренные законодательством о труде, коллективным договором и соглашением сторон.
Работник имеет право реализовать свои способности к продуктивному и творческому труду путем заключения трудового договора на одном или одновременно на нескольких предприятиях, в учреждениях, организациях, если иное не предусмотрено законодательством, коллективным договором или соглашением сторон.
Совместительством считается выполнение работником, кроме своей основной, другой регулярной оплачиваемой работы на условиях трудового договора в свободное от основной работы время на том же или другом предприятии, в учреждении, организации или у гражданина (предпринимателя, частного лица) по найму, в соответствии с Положением об условиях работы по совместительству работников государственных предприятий, учреждений и организаций, утвержденным приказом Министерства труда Украины, Министерства юстиции Украины, Министерства финансов Украины от 28.06.1993 г. № 43.
Работать на условиях совместительства работник может на том же предприятии, которое является его основным местом работы, это внутреннее совместительство, или на другом предприятии, не являющимся его основным местом работы, — это внешнее совместительство.1
1 Об оформлении трудовых отношениях с совместителями подробно идет речь в статье «Совместители: регламентация и особенности трудовых отношений (часть 1)» журнала «Все о труде и зарплате» № 4/2021, стр. 56. (Ред.)
Статьей 50 КЗоТ определено, что нормальная продолжительность рабочего времени работников не может превышать 40 часов в неделю. Предприятия и организации при заключении коллективного договора могут устанавливать меньшую норму продолжительности рабочего времени, чем предусмотрено в части первой этой статьи.
Статья 102-1 КЗоТ определяет, что работники, работающие по совместительству, получают заработную плату за фактически выполненную работу.2
2 О продолжительности рабочего времени и оплате труда при работе по совместительству подробно рассказано в статье «Совместители: рабочее время, оплата труда, налогообложение, трудовые гарантии (часть 2)» на стр. 8 этого номера. (Ред.)
Основанием для начисления заработной платы работникам является табель учета рабочего времени (далее — табель). Типовая форма табеля утверждена приказом Государственного комитета статистики Украины от 05.12.2008 г. № 489. В табеле должно быть отражено фактическое использование рабочего времени. Учет использования рабочего времени осуществляется за каждый рабочий день (смену). Количество отработанного времени следует заполнять в часах. Условные обозначения видов неявок работников делаются только на основании официальных документов.
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖПРАЦІ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
РОЗ’ЯСНЕННЯ
від 28.01.2021 р.
Щодо виконання та обліку роботи за сумісництвом
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Статтею 21 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом, відповідно до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 р. № 43.
Працювати на умовах сумісництва працівник може на тому ж самому підприємстві, що є його основним місцем роботи, це внутрішнє сумісництво, або на іншому підприємстві, яке не є його основним місцем роботи — це зовнішнє сумісництво.1
1 Про оформлення трудових відносини з працівником у разі працевлаштування на роботу за сумісництвом детально йдеться у статті «Сумісники: регламентація та особливості трудових відносин (частина 1)» в журналі «Все про працю і зарплату» № 4/2021, стор. 56. (Ред.)
Статтею 50 КЗпП визначено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.
Стаття 102-1 КЗпП визначає, що працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.2
2 Про тривалість робочого часу та оплату праці за місцем роботи за сумісництвом детально йдеться у статті «Сумісники: робочий час, оплата праці, оподаткування, трудові гарантії (частина 2)» на стор. 8 цього номера. (Ред.)
Підставою для нарахування заробітної плати працівникам є табель обліку робочого часу (далі — табель). Типова форма табелю затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 р. № 489. У табелі має бути відображено фактичне використання робочого часу. Облік використання робочого часу здійснюється за кожний робочий день (зміну). Кількість відпрацьованого часу слід заповнювати у годинах. Умовні позначення видів неявок працівників робляться лише на підставі офіційних документів.