ЗАСНОВНИКИ ДЕРЖАВНИХ І КОМУНАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ОТРИМАЛИ ПРАВО ВСТАНОВЛЮВАТИ СВОЇМ ПРАЦІВНИКАМ БІЛЬШИЙ РОЗМІР ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ
Цим документом (далі — Закон № 4789), який набрав чинності 12.04.2026, внесено зміни до статті 22 Закону України «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 № 1841-III (далі — Закон про позашкільну освіту).
Так, частину 1 статті 22 Закону про позашкільну освіту після абзацу сьомого доповнено новим абзацом восьмим такого змісту:
«Засновники державних і комунальних закладів позашкільної освіти мають право встановлювати посадові оклади, доплати, надбавки та грошові винагороди у розмірі, що перевищує розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, а також мають право встановлювати для працівників додаткові винагороди та допомоги, крім передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері освіти.».
Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 4789 доручено Кабінету Міністрів України протягом 3 місяців з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Таким чином, Закон № 4789 спрямований на розширення фінансової автономії засновників державних і комунальних закладів позашкільної освіти у сфері оплати праці, що сприятиме підвищенню рівня заробітної плати працівників зазначених закладів освіти.
На думку народних депутатів, реалізація Закону № 4789 має на меті підвищення соціальних гарантій, престижності та мотивації праці працівників позашкільної освіти та створення умов для залучення і утримання кваліфікованих кадрів, а також підвищення якості освітніх послуг.
ЗАТВЕРДЖЕНО ПОРЯДОК ПОДВІЙНОГО ЗАРАХУВАННЯ ДО ВИКОНАННЯ «ІНВАЛІДНОГО» НОРМАТИВУ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ І ТА ІІ ГРУПИ
Цим документом, який набрав чинності 16.04.2026, але застосовується з 01.01.2026, Уряд затвердив:
Нагадаємо, що з 1 січня 2026 року статтею 18-2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.91 № 875-XII (далі — Закон № 875) встановлено новий норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (далі — норматив), порядок його виконання та відповідальність за невиконання нормативу (докладно про це йдеться у статті «Виконання нормативу з працевлаштування інвалідів з 2026 року» у ВПЗ № 1/2026, стор. 87).
Абзацом десятим частини 6 статті 18-2 Закону № 875 встановлено, що роботодавець у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, має право зарахувати до виконання нормативу забезпечення роботою осіб з інвалідністю І групи незалежно від причин її встановлення або осіб з інвалідністю ІІ групи з порушенням зору або психічними розладами у розрахунку одна працююча особа з інвалідністю за двох штатних працівників (два робочих місця визначеного нормативу).
На виконання вищенаведеної норми й затверджено Порядок № 490, який визначає механізм зарахування роботодавцем до виконання нормативу, встановленого частиною 6 статті 18-2 Закону № 875, забезпечення роботою осіб з інвалідністю І групи незалежно від причин її встановлення або осіб з інвалідністю ІІ групи з порушенням зору або психічними розладами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 490 до виконання нормативу зараховується одна працевлаштована особа з інвалідністю у розрахунку за двох штатних працівників (два робочих місця визначеного нормативу) (далі — подвійне зарахування) за умови, що така особа є:
– особою з інвалідністю І групи незалежно від причин її встановлення;
– особою з інвалідністю ІІ групи з порушенням зору за наявності хвороби згідно з додатком до Порядку № 490;
– особою з інвалідністю ІІ групи з психічними розладами за наявності хвороби згідно з додатком до Порядку № 490.
У додатку до Порядку № 490 наведено Перелік хвороб відповідно до національного класифікатора НК 025:2021 «Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я», які надають право на зарахування роботодавцем до виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю однієї працевлаштованої особи з інвалідністю другої групи з порушеннями зору або психічними розладами у розрахунку за двох штатних працівників (далі — Перелік хвороб).
Подвійне зарахування застосовується за умови відсутності в особи з інвалідністю протипоказань, визначених переліком медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи або оточуючих, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 № 577.
Роботодавець має право застосувати подвійне зарахування у разі, коли:
– особа з інвалідністю, визначена пунктом 3 Порядку № 490, працює на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах найманої праці чи служби (незалежно від виду служби та органу проходження такої служби), передбачених законодавством (крім осіб, які виконують роботу або надають послуги на умовах цивільно-правового договору), або проходить стажування та отримує заробітну плату в розмірі, що перевищує розмір мінімальної заробітної плати (далі — МЗП), на підставі договору про стажування;
– розмір оплати праці особи з інвалідністю, визначеної пунктом 3 Порядку № 490, за повністю відпрацьований календарний місяць перевищує встановлений законом розмір МЗП при нормальній тривалості робочого часу або у разі, коли за рахунок заходів розумного пристосування тривалість робочого часу є скороченою або неповною.
У разі недотримання вищезазначених вимог працевлаштування особи з інвалідністю, визначеної пунктом 3 Порядку № 490, не може бути зараховано до виконання нормативу у відповідному обліковому періоді.
У разі втрати працевлаштованою особою, визначеною у пункті 3 Порядку № 490, статусу особи з інвалідністю або зміни статусу на такий, який не дає право на подвійне зарахування, роботодавець втрачає право на подвійне зарахування до виконання нормативу щодо такої особи з наступного кварталу після кварталу, в якому роботодавцю стало відомо про зміну/втрату такого статусу.
Перелік документів, які підтверджують встановлення особам І та ІІ групи інвалідності та є підставою для застосування роботодавцем подвійного зарахування (виписка з акта огляду МСЕК, витяг з рішення ЕКОПФО тощо), наведено в пункті 6 Порядку № 490.
Таким чином, Порядком № 490 визначено умови та підстави подвійного зарахування та перелік діагнозів, які надають право на подвійне зарахування. Норми цього Порядку роботодавці повинні застосовувати вже в обліковому періоді — І квартал 2026 року.
Звертаємо увагу, що станом на 24.04.2026 не затверджено форму звітності про нарахування, обчислення та сплату внеску на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю, яку роботодавці/платники зазначеного внеску зобов’язані подавати до податкового органу в разі невиконання нормативу за наслідками звітного кварталу.
ЗАТВЕРДЖЕНО ПОРЯДОК НАДАННЯ РОБОТОДАВЦЯМ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ У ПЕРІОД ПРОСТОЮ ПРАЦІВНИКА АБО ПРИЗУПИНЕННЯ З ПРАЦІВНИКОМ ДІЇ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ «ТОЧКА ОПОРИ»
Цим документом, який набрав чинності 08.04.2026, Уряд затвердив Порядок надання роботодавцям державної підтримки у період простою працівника або призупинення з працівником дії трудового договору «Точка опори» (далі — Порядок № 449).
Пунктом 1 Порядку № 449 встановлено, що цей Порядок визначає умови та механізм надання роботодавцям державної підтримки у період простою працівника або призупинення з працівником дії трудового договору «Точка опори» (далі — допомога) за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі — Фонд) у межах видатків, передбачених на заходи сприяння зайнятості в бюджеті Фонду.
Допомога надається у формі відшкодування роботодавцям частини витрат на оплату праці працівника у період простою або призупинення з працівником дії трудового договору, а також сплати єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ), нарахованого на суму такої допомоги.
Право роботодавця на отримання допомоги виникає у разі встановлення факту пошкодження або знищення майна роботодавця внаслідок бойових дій, терористичних актів або диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, що сталися після 1 січня 2026 року (п. 4 Порядку № 449).
Умови, за яких надається допомога, визначено у пункті 3 Порядку № 449 (зокрема, відсутність у роботодавця заборгованості з виплати заробітної плати та/або сплати ЄСВ, заборгованості перед державним (місцевим) бюджетом із податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на податкові органи, на 1 число місяця, що передує місяцю, у якому буде прийматися рішення про надання допомоги, і на кожне 1 число місяця періоду надання допомоги).
Згідно з пунктом 5 Порядку № 449 допомога надається на строк до 3 календарних місяців з дати оформлення простою працівника або призупинення з працівником дії трудового договору за кожного працівника, який перебуває у трудових відносинах з роботодавцем не менше 6 календарних місяців до призупинення дії трудового договору або оформлення простою працівника з оплатою часу простою відповідно до законодавства.
Надання допомоги може бути продовжено на строк до 6 календарних місяців, але не більш як до дня припинення або скасування воєнного стану, за умови затвердження роботодавцем плану заходів щодо відновлення господарської діяльності (далі — план) та здійснення відповідно до плану одного або кількох заходів, спрямованих на відновлення господарської діяльності.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 449 допомога розраховується як різниця між нарахованою середньомісячною заробітною платою працівника за 6 календарних місяців, що передують простою, та оплати часу простою відповідно до законодавства, але не більше двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день прийняття рішення про надання допомоги.
Перелік документів, які необхідно подати роботодавцю для отримання допомоги, наведено в пункті 8 Порядку № 449.
РОЗШИРЕНО ПЕРЕЛІК ПІДПРИЄМСТВ, ЯКІ МОЖУТЬ БРОНЮВАТИ ВСІХ СВОЇХ ПРАЦІВНИКІВ-ВІЙСЬКОВОЗОБОВ’ЯЗАНИХ
Цим документом, який набрав чинності 17.03.2026, внесено зміни (доповнення) до пункту 9 Критеріїв та порядку, за якими здійснюється визначення підприємств, установ та організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період (далі — Критерії та порядок), затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час» від 27.01.2023 № 76 (далі — Постанова № 76).
Так, підпункт 1 пункту 9 Критеріїв та порядку доповнено абзацом, згідно з яким Міністерством оборони України можуть бути визначені критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період підприємства, установи та організації, що виконують контракти (договори) про закупівлю послуг з перевезення військових вантажів, ремонту, утримання, експлуатації озброєння, військової та спеціальної техніки, боєприпасів та їх складових частин, а також закупівлю товарів оборонного призначення, необхідних для ремонту, утримання, експлуатації озброєння, військової та спеціальної техніки, укладені з командуваннями видів, окремих родів сил Збройних Сил.
Таким чином, Уряд розширив критерії визначення підприємств, установ та організацій критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, завдяки чому фактично доповнив перелік критично важливих підприємств новою категорією підприємств, які можуть бронювати всіх своїх працівників-військовозобов’язаних (абзац дев’ятий п. 5 Порядку бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого Постановою № 76).