Щодо відновлення на підприємстві під час воєнного стану дії статті 73 та частини третьої статті 67 КЗпП, якими встановлено святкові дні та додаткові вихідні дні
Чи можна на госпрозрахунковому підприємстві під час воєнного стану зробити вихідними днями святкові та неробочі дні, передбачені статтею 73 КЗпП, а також встановити додаткові вихідні дні, якщо святкові та неробочі дні, передбачені статтею 73 КЗпП, припадають на вихідні дні (суботу та неділю)?
Так, можна.
Нагадаємо, що відповідно до частини 6 статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136) у період дії воєнного стану не застосовуються, зокрема, норми:
– статті 73 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), якою визначені святкові та неробочі дні;
– частини третьої статті 67 КЗпП, згідно з якою у випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73 КЗпП) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.
Отже, під час дії воєнного стану святкові та неробочі дні, визначені статтею 73 КЗпП, є звичайними робочими чи вихідними днями, а якщо святкові та неробочі дні, визначені статтею 73 КЗпП, збігаються з вихідним днем, вихідний день не переноситься на наступний після святкового або неробочого.
Зважаючи на зміст запитання, госпрозрахункове підприємство фактично хоче відновити дію норм частини третьої статті 67 та статті 73 КЗпП у період дії воєнного стану, що збільшить кількість вихідних днів в окремих місяцях календарного року. Госпрозрахункове підприємство може це зробити з наступних підстав.
Згідно з частиною другою статті 13 КЗпП та частиною другою статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93 № 3356-XII у колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових відносин, зокрема, режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку.
Відповідно до статті 142 КЗпП трудовий розпорядок на підприємствах визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку (далі — ПВТР), які затверджуються трудовими колективами за поданням роботодавця і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) (далі — профорган) на основі типових правил.1
1 Детально про складання та зміст правил внутрішнього трудового розпорядку йдеться у статті «Правила внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві: зміст і затвердження» журналу «Все про працю і зарплату» № 9/2024, стор. 102.
ПВТР зазвичай є складовою колективного договору, а в разі відсутності колективного договору на підприємстві затверджуються наказом керівника підприємства, погодженим з профорганом (за відсутності профспілки на підприємстві — з уповноваженими представниками працівників).
Колективним договором (ПВТР) право встановлювати додаткові вихідні дні може бути делеговано керівнику підприємства за погодженням з профорганом (за відсутності профспілки на підприємстві — з уповноваженими представниками працівників).
Згідно з частиною першою статті 9-1 КЗпП підприємства в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові та соціально-побутові пільги для працівників.
Таким чином, порядок встановлення додаткових вихідних днів на госпрозрахунковому підприємстві визначається колективним договором (ПВТР), а за відсутності колективного договору — наказом (розпорядженням) керівника підприємства, погодженим з профорганом (за відсутності профспілки на підприємстві — з уповноваженими представниками працівників).
Якщо госпрозрахункове підприємство бажає відновити дію норм частини третьої статті 67 та статті 73 КЗпП у період воєнного стану, що потягне за собою встановлення додаткових вихідних днів, то про це потрібно зазначити в колективному договорі (ПВТР), а за його відсутності — в наказі (розпорядженні) керівника підприємства, погодженому з профорганом (за відсутності профспілки на підприємстві — з уповноваженими представниками працівників).
Основна частина вищезазначеного наказу (розпорядження) керівника підприємства може мати такий текст:
«1. Установити, що у ТОВ «МЕРКУРІЙ» з 1 квітня 2026 року не застосовується частина 6 статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в частині незастосування у період дії воєнного стану норм частини третьої статті 67 та статті 73 Кодексу законів про працю України.
2. Керівникам структурних підрозділів та уповноваженим посадовим особам при складанні графіків роботи (змінності) і табелю обліку використання робочого часу враховувати, що у ТОВ «МЕРКУРІЙ» з 1 квітня 2026 року застосовуються норми частини третьої статті 67 та статті 73 Кодексу законів про працю України.».
На підставі вищенаведеного наказу на підприємстві зміниться (фактично зменшиться) норма робочого часу в квітні–серпні, жовтні та грудні 2026 року.
Так, на підприємстві, що працює з 5-денним робочим тижнем і вихідними днями в суботу та неділю, на підставі статті 73 КЗпП п’ятниця 1 травня (День праці), п’ятниця 8 травня (День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 – 1945 років), середа 15 липня (День Української Державності), понеділок 24 серпня (День незалежності України), четвер 1 жовтня (День захисників і захисниць України), п’ятниця 25 грудня (Різдво Христове) будуть святковими та одночасно вихідними днями. Також на підприємстві на підставі частини третьої статті 67 КЗпП вихідними днями будуть понеділки 13 квітня (після неробочого дня 12 квітня — Пасха), 1 червня (після неробочого дня 31 травня — Трійця), 29 червня (після святкового дня 28 травня — День Конституції України).
Для працівників, яким встановлено посадові оклади (місячні тарифні ставки), за умови виконання оновленої норми робочого часу заробітна плата не зміниться (їм за кожний повністю відпрацьований місяць будуть виплачені посадові оклади). У працівників з погодинною оплатою праці через зменшення норми робочого часу в деяких місяцях заробітна плата стане менше, оскільки вони отримують заробітну плату за фактично відпрацьовані години.
Що стосується питання, за який час необхідно попередити працівників про відновлення норм частини третьої статті 67 і статті 73 КЗпП та фактичну зміну норми робочого часу в окремих місяцях, то відповідно до частини 2 статті 3 Закону № 2136 у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 КЗпП, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.
Рекомендуємо роботодавцям вносити зміни до колективного договору (ПВТР) або видавати наказ (розпорядження) про відновлення норм частини третьої статті 67 і статті 73 КЗпП та ознайомлювати з такими змінами всіх працівників завчасно, щоб уповноважені посадові особи відповідних структурних підрозділів встигли оновити графіки роботи (змінності) з наступним відображенням нових вихідних днів у табелі обліку робочого часу, а працівники могли заздалегідь спланувати свій робочий час та час відпочинку.