Набрав чинності Закон, яким встановлено граничний строк призупинення
трудового договору та порядок комунікації роботодавця з працівником
Цим документом (далі — Закон № 4412), що набрав чинності 14.06.2025 (за винятком окремих норм), внесено зміни до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136), якими встановлено граничний строк призупинення трудового договору, порядок комунікації роботодавця з працівником, права та обов’язки сторін під час призупинення трудового договору.
Так, Законом № 4412 статтю 5 Закону № 2136 доповнено частиною 3 такого змісту:
«3. У період дії воєнного стану працівник, робоче місце якого розташоване на територіях активних бойових дій, який відсутній на роботі, не підлягає звільненню на підставі пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Час відсутності на роботі такого працівника не підлягає оплаті та не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки».».
Нагадаємо, що пунктом 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) передбачено розірвання роботодавцем трудового договору з працівником у випадку його прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Отже, у період дії воєнного стану не може бути звільнений за прогул (за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП) працівник, робоче місце якого розташоване на територіях активних бойових дій, який відсутній на роботі.
У частині 1 статті 7 Закону № 2136 уточнено, що у період дії воєнного стану порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів на територіях активних та можливих бойових дій, перелік яких затверджений у порядку, встановленому законодавством, визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці.
Таким чином, роботодавець самостійно визначає порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів, якщо він здійснює господарську діяльність на територіях активних та можливих бойових дій, перелік яких затверджений у порядку, встановленому законодавством.
Нагадаємо, що наразі діє лише Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 (далі — Перелік № 376). Але пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4412 доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти та забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Законом № 4412 статтю 7 Закону № 2136 доповнено частинами 3 і 4 такого змісту:
«3. Кожна із сторін трудового договору зобов’язана постійно (у тому числі під час призупинення дії трудового договору) забезпечувати можливість комунікації з нею та невідкладно (у строк не більше 10 календарних днів) інформувати іншу сторону трудового договору про зміну своїх контактних даних, зокрема адреси місцезнаходження (місця проживання), адреси електронної пошти (за наявності), номерів телефону тощо. Виконання цього обов’язку забезпечується:
роботодавцем — шляхом внесення відповідних змін до відомостей про нього, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань;
роботодавцем — фізичною особою, яка не є підприємцем, — шляхом надсилання інформації на адресу місцезнаходження (місця проживання), адресу електронної пошти та/або за номером телефону працівника;
працівником — шляхом надсилання інформації на адресу місцезнаходження роботодавця або адресу електронної пошти роботодавця, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. У разі відсутності у працівника можливості надіслати інформацію засобами поштового зв’язку та/або технічними засобами електронних комунікацій роботодавець може бути повідомлений з використанням засобів телефонного зв’язку шляхом надсилання текстового повідомлення на офіційний номер телефону роботодавця.
4. У разі якщо одна із сторін трудового договору не виконує вимогу, передбачену частиною третьою цієї статті, здійснення іншою стороною трудового договору комунікації за останніми відомими їй адресою місцезнаходження (місця проживання), адресою електронної пошти або номером телефону вважається належним виконанням такою стороною вимоги щодо повідомлення іншої сторони трудового договору.
У разі відсутності поштового зв’язку та/або технічних засобів електронних комунікацій за останніми відомими контактними даними визначена законодавством вимога щодо повідомлення такої сторони про виникнення та/або припинення трудових прав та обов’язків та/або про припинення/розірвання трудового договору не застосовується.».
Законом № 4412 частину 1 статті 13 Закону № 2136 викладено в такій новій редакції:
«1. Призупинення дії трудового договору — це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв’язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов’язки, передбачені трудовим договором.
Під час та за період призупинення дії трудового договору роботодавець не зобов’язаний виплачувати працівнику заробітну плату, здійснювати гарантійні та компенсаційні виплати (крім сум, які належали такому працівнику на день призупинення дії трудового договору) і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і трудовим договором (у тому числі надавати, оплачувати та компенсувати будь-які відпустки, дні відпочинку, допомогу по тимчасовій непрацездатності, подавати відповідні заяви-розрахунки, передбачені законодавством про загальнообов’язкове державне соціальне страхування).
Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін сукупно на строк не більше ніж 90 календарних днів під час дії воєнного стану (враховуючи строки його продовження) (раніше було — на строк не більше ніж період дії воєнного стану; — Ред.).
За згодою сторін строк призупинення дії трудового договору може бути продовжений на строк понад 90 календарних днів, але не більше ніж до дня припинення або скасування воєнного стану.
У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану або до закінчення встановленого у наказі (розпорядженні) строку роботодавець повинен за 14 календарних днів (раніше було — за 10 календарних днів; — Ред.) до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.
Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору не позбавляє його сторони права припинити трудовий договір з підстав, визначених законом.
Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням.
Після закінчення строку призупинення дії трудового договору, визначеного абзацами третім і четвертим цієї частини, дія трудового договору відновлюється в повному обсязі. У разі неможливості виконання сторонами трудового договору, дію якого відновлено, передбачених ним обов’язків цей трудовий договір припиняється з підстав, визначених законом.
У разі припинення трудового договору роботодавець зобов’язаний провести розрахунок із працівником, а також видати трудову книжку (за умови зберігання трудової книжки у роботодавця) не пізніше наступного робочого дня після пред’явлення звільненим працівником письмової вимоги. У разі відсутності доступу до трудової книжки або її втрати роботодавець зобов’язаний видати працівнику дублікат трудової книжки в порядку та строки, встановлені законодавством.».
Зауважимо, що абзац третій частини 1 статті 13 Закону № 2136, в якому зазначено, що призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін сукупно на строк не більше ніж 90 календарних днів під час дії воєнного стану (враховуючи строки його продовження), буде введений в дію через 9 місяців з дня набрання чинності Законом № 4412, тобто з 14.03.2026. З цієї ж дати буде введений в дію новий абзац другий частини 2 статті 13 Закону № 2136, яким передбачено наступне:
«Наказ (розпорядження) роботодавця, яким визначено строк призупинення дії трудового договору, що перевищує строк, передбачений абзацом третім частини першої цієї статті (тобто перевищує 90 календарних днів; — Ред.), втрачає чинність наступного дня після закінчення строку, визначеного законом, крім випадку його продовження за домовленістю сторін.».
Після набрання чинності нового абзацу другого частини 2 статті 13 Закону № 2136 наразі чинний абзац другий буде вважатися абзацом третім частини 2 статті 13 Закону № 2136.
Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4412 встановлено, що:
– роботодавці зобов’язані протягом 60 календарних днів з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 15 серпня 2025 року) у разі розміщення неактуальної інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань оновити відомості про своє місцезнаходження та інформацію про засоби комунікації для здійснення зв’язку з ними;
– роботодавці – фізичні особи, які не є підприємцями, зобов’язані протягом 60 календарних днів з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 15 серпня 2025 року) у разі зміни інформації про їх адресу місцезнаходження (місця проживання) та/або інформації для здійснення зв’язку з ними надіслати таку інформацію на адресу місцезнаходження (місця проживання), адресу електронної пошти та/або за номером телефону працівника;
– працівники, які у період дії воєнного стану були відсутні на роботі протягом 90 календарних днів поспіль та/або робочі місця яких розташовані на тимчасово окупованих територіях відповідно до Переліку № 376, зобов’язані протягом 60 календарних днів з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 15 серпня 2025 року) надіслати роботодавцю актуальну інформацію про засоби комунікації з ними, адресу місцезнаходження (місця проживання), адресу електронної пошти та номери телефонів.
Внесено зміни до Інструкції про порядок нарахування ЄСВ, якими уточнено документи,
що підтверджують встановлення інвалідності для застосування пільгової ставки ЄСВ
Цим документом, який набрав чинності 20.06.2025, внесено зміни до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі — Інструкція № 449). Змінами визначено документи, які підтверджують встановлення працівнику інвалідності для застосування пільгової ставки єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ).
Так, абзаци сьомий та восьмий підпункту 5 пункту 2 розділу III Інструкції № 449 викладено в такій новій редакції:
«Підтвердженням встановлення працівнику інвалідності є належним чином засвідчений витяг із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності, отриманий відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», або копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності, яка видана до 1 січня 2025 року.
Нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених в абзацах третьому – п’ятому цього підпункту, здійснюється роботодавцем із дати отримання від працівника документів щодо встановлення інвалідності та проводиться протягом строку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи».».
Враховуючи вищенаведене, якщо працівнику інвалідність встановлено у 2025 році, то він має надати роботодавцю витяг із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі — ЕКОПФО) щодо встановлення інвалідності, який формується в електронній формі (файл в форматі PDF, засвідчений електронним підписом та електронною печаткою Міністерства охорони здоров’я України), але може бути роздрукований і на папері. З дня отримання роботодавцем від працівника витягу із рішення ЕКОПФО щодо встановлення інвалідності (роботодавцю потрібно мати роздруківку такого витягу) до доходу працівника застосовується ставка ЄСВ у розмірі 8,41%.
Якщо працівнику інвалідність встановлено до 1 січня 2025 року, термін дії довідки МСЕК закінчується в період з 01.01.2025 по 30.06.2025, при цьому працівник не пізніше 30.06.2025 пройшов повторний огляд і йому підтверджено інвалідність, про що свідчить витяг із рішення ЕКОПФО щодо встановлення інвалідності, який працівник надав роботодавцю, то до доходу такого працівника з 01.01.2025 продовжується застосовуватися ставка ЄСВ у розмірі 8,41% до наступного огляду ЕКОПФО.
Якщо у працівника термін дії довідки МСЕК закінчився, але він в період з 01.01.2025 по 30.06.2025 повторний огляд не пройшов, то до 01.07.2025 до доходу такого працівника застосовується ставка ЄСВ у розмірі 8,41%, а починаючи з 01.07.2025 — в розмірі 22%.
Якщо у працівника термін дії довідки МСЕК закінчується у липні – грудні 2025 року, то такий працівник повинен пройти повторний огляд не пізніше дня закінчення дії довідки МСЕК (дня, встановленого для повторного огляду) та отримати витяг із рішення ЕКОПФО щодо підтвердження інвалідності. Тільки в цьому разі до доходу працівника й надалі буде застосовуватися ставка ЄСВ у розмірі 8,41%.
Якщо працівнику інвалідність встановлено пожиттєво (має безстроковий статус), то йому проходити оцінювання повсякденного функціонування не потрібно (за ним зберігаються всі права та пільги, в т. ч. пільгова ставка ЄСВ у розмірі 8,41%). Повторне оцінювання можливе виключно за бажанням особи з інвалідністю або за рішенням суду.
Докладно — див роз’яснення МОЗ і ДПСУ на стор. 116, 117, 118 цього номера.
Набрав чинності Закон, яким запроваджено єдині підходи
в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад
Цим документом (далі — Закон № 4282), що набрав чинності 04.06.2025, внесено зміни, зокрема, до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі — Закон про держслужбу), які спрямовані на підвищення прозорості та справедливості в оплаті праці державних службовців (далі — держслужбовці) шляхом запровадження системи оплати праці на основі класифікації посад.
Так, статтю 50 «Оплата праці державних службовців» Закону про держслужбу викладено в новій редакції, згідно з якою заробітна плата держслужбовця складається з:
1) сталої заробітної плати — посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця;
2) варіативної заробітної плати — премії за результатами щорічного оцінювання службової діяльності, місячної або квартальної премії.
Стала заробітна плата держслужбовця є фіксованою виплатою та основною винагородою за виконання посадових обов’язків, яка гарантується Законом про держслужбу.
Варіативна заробітна плата залежить від особистого внеску держслужбовця в загальний результат роботи державного органу (далі — держорган), є винагородою за ініціативну роботу, своєчасне і якісне виконання завдань, виконання додаткового обсягу завдань.
Державний службовець може отримувати гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством. Вони встановлюються держслужбовцям незалежно від їхньої заробітної плати, не входять до її сталої або варіативної складової та не враховуються при формуванні фонду сталої та варіативної заробітної плати. Такі виплати є частиною державних гарантій, спрямованих на компенсацію витрат, що виникають у зв’язку з виконанням службових обов’язків або реалізацією спеціального правового статусу держслужбовця.
До гарантійних та компенсаційних виплат належать: компенсація у зв’язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань; грошова допомога, що виплачується з наданням щорічної основної відпустки; інші гарантійні та компенсаційні виплати, встановлені законодавством.
До премій держслужбовця належать:
1) премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності;
2) місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску держслужбовця в загальний результат роботи держоргану.
Загальний розмір вищезазначених премій, які може отримати держслужбовець за рік, не може перевищувати 30% фонду його сталої заробітної плати за рік.
Розмір місячної премії держслужбовця не може перевищувати 30% розміру його посадового окладу за фактично відпрацьований час протягом місяця, за який виплачується премія. Розмір квартальної премії не може перевищувати 90% розміру його посадового окладу за фактично відпрацьований час протягом кварталу, за який виплачується премія.
Крім того, в новій редакції викладено статтю 52 «Надбавки, премії та компенсації» Закону про держслужбу. Нею передбачено, що надбавка за вислугу років на державній службі (далі — держслужба) встановлюється на рівні 2% посадового окладу держслужбовця за кожний календарний рік стажу держслужби, але не більше 30% посадового окладу.
Розмір надбавки за ранг держслужбовця визначається Кабінетом Міністрів України під час затвердження схеми посадових окладів на посадах державної служби.
Компенсація у зв’язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, встановлюється в розмірі та порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Типове положення про преміювання затверджується Національним агентством України з питань державної служби (далі — НАДС).
Встановлення премій держслужбовцям здійснюється керівником держслужби залежно від особистого внеску держслужбовця в загальний результат роботи держоргану відповідно до затвердженого ним Положення про преміювання у відповідному держоргані.
Фонд преміювання держоргану встановлюється у розмірі 20% загального фонду посадових окладів за рік та економії фонду оплати праці.
Також в новій редакції викладено статтю 51 Закону про держслужбу, яка встановлює порядок визначення схем посадових окладів на посадах держслужби.
Відповідно до абзацу першого частини 3 статті 51 Закону про держслужбу розміри посадових окладів на посадах держслужби встановлюються з урахуванням каталогу типових посад держслужби і критеріїв віднесення до таких посад, зіставлення рівня оплати праці на типових посадах держслужби з рівнем оплати праці у приватному секторі в Україні.
З 01.01.2027 набере чинності абзац другий частини 3 статті 51 Закону про держслужбу, відповідно до якого зіставлення рівня оплати праці на типових посадах держслужби з рівнем оплати праці у приватному секторі в Україні проводиться щороку НАДС під час підготовки проекту схеми посадових окладів на посадах державної служби.
З 01.01.2026 набере чинності частина 6 статті 51 Закону про держслужбу, згідно з якою мінімальний розмір посадового окладу на посадах держслужби в держорганах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст, районів у містах, не може становити менше двох з половиною розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року.
Також частину першу статті 57 Закону про держслужбу викладено в новій редакції, згідно з якою грошова допомога держслужбовцям до щорічної основної відпустки виплачується у розмірі суми посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за ранг держслужбовця станом на останній день місяця, що передує першому дню такої відпустки, незалежно від фактично відпрацьованого часу протягом цього місяця (раніше грошова допомога до відпустки виплачувалася в розмірі середньомісячної заробітної плати).
Розділ XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про держслужбу доповнено пунктами 14-2 – 14-4 ,якими, зокрема, встановлено, що тимчасово, на період дії воєнного стану та протягом 6 місяців з дня його припинення чи скасування, Кабінет Міністрів України може встановлювати додаткові коригуючі коефіцієнти для оплати праці держслужбовців різних держорганів з урахуванням особливостей адміністративно-територіальних одиниць, на територію яких поширюється юрисдикція таких органів, а для держслужбовців в апаратах (секретаріатах) судів, інших органах та установах системи правосуддя допускається встановлення також інших коефіцієнтів до посадових окладів, у тому числі за рахунок коштів спеціального фонду Державного бюджету України. На період дії воєнного стану фонд преміювання держоргану не може перевищувати 20% загального фонду сталої заробітної плати за рік.
Розділом II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4282 встановлено, що у 2025 році класифікація посад держслужби проводиться відповідно до Алгоритму проведення класифікації посад державної служби в умовах воєнного стану, затвердженого Кабінетом Міністрів України.