Матеріальна допомога працівникам

В даний воєнний час господарська діяльність багатьох суб’єктів господарювання обмежена або призупинена, що призвело до зменшення розмірів або призупинення виплати заробітної плати працівникам таких суб’єктів. Однією з можливостей фінансово допомогти працівникам є надання їм матеріальної допомоги роботодавцем.

Головний «трудовий» документ — Кодекс законів про працю України (далі — КЗпП), а також головний «зарплатний» документ — Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР (далі — Закон про оплату праці) не містять норм про необхідність виплати роботодавцями всім або більшості працівників матеріальної допомоги. Єдиний виняток зроблено для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 14 років або дітей з інвалідністю, яким відповідно до статті 185 КЗпП роботодавець повинен в разі необхідності надавати матеріальну допомогу. На жаль, в яких випадках і в якій сумі повинна надаватися матеріальна допомога зазначеним жінкам, ні КЗпП, ні інші нормативно-правові акти не визначають.

Водночас статтею 9-1 КЗпП встановлено, що підприємства, установи, організації (далі — підприємства) в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно із законодавством трудові та соціально-побутові пільги для працівників.

Крім того, відповідно до статті 13 КЗпП та статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93 № 3356-XII (далі — Закон про колдоговори) в колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, встановлення гарантій, компенсацій, пільг, забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників. Також колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Таким чином, підприємства та фізичні особи – підприємці (далі — роботодавці) за рахунок власних коштів можуть виплачувати працівникам матеріальну допомогу, а у випадках, передбачених законодавством, про які йдеться нижче, зобов’язані це робити.

Види матеріальної допомоги

Виходячи з норм законодавства і практики виплати матеріальної допомоги, можна зробити висновок, що існує кілька її видів залежно від критеріїв надання (див. таблицю).

Види матеріальної допомоги та їх характеристика

Види матеріальної допомоги	Коротка характеристика
Періодичність надання
Систематична	Надається регулярно один раз за певний період часу (як правило, один раз на рік). Законодавством передбачена виплата окремим категоріям працівників при наданні щорічної відпустки.
Одноразова	Надається нерегулярно за наявності фінансових можливостей (як правило, один раз на декілька років) або при настанні певних подій у працівника, що тягнуть за собою фінансові витрати (наприклад, необхідність оплати лікування)
Обов’язковість надання
Обов’язкова	Передбачена законодавством або колективним договором і не залежить від фінансового стану підприємства
Необов’язкова	Виплачується в окремих випадках за рішенням керівника підприємства за наявності фінансових можливостей
Кількість (категорії) працівників, яким надається
Для всіх або більшості працівників	Категорії працівників визначені законодавством або колективним договором
Окремим працівникам	Виплачується лише окремій категорії працівників, визначеній колективним договором (керівникам різних рівнів), або окремим працівникам (на підставі їхніх заяв)
Напрями використання
Цільова	Надається на конкретні цілі (наприклад, на лікування, оздоровлення, поховання)
Нецільова	Використовується працівником на власний розсуд
Розмір і порядок обчислення
Залежно від рівня заробітної плати	Надається в розмірі посадового окладу (його частини) або середньомісячного заробітку (його частини)
Залежно від потреб	Надається в розмірі, зазначеному в заяві працівника (наприклад, в розмірі вартості лікування чи медичного обслуговування працівника або члена його сім’ї)
Форма виплати (надання)
Грошова	Виплачується працівнику з каси підприємства або перераховується на його рахунок в банку
Натуральна	Надається у негрошовій формі (наприклад, у вигляді оплати послуг з лікування або медичного обслуговування працівника, що надаються закладом охорони здоров’я, якому підприємство безпосередньо перераховує кошти)
Фонд оплати праці (ФОП)
Включається до ФОП	Належить до інших заохочувальних та компенсаційних виплат ФОП згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі — Інструкція № 5)
Не включається до ФОП	Не включається до ФОП згідно з Інструкцією № 5

Виплата матеріальної допомоги на госпрозрахункових підприємствах

Умови запровадження та розміри різних виплат працівникам госпрозрахункові підприємства встановлюють самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. Якщо колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов’язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (ст. 97 КЗпП, ст. 15 Закону про оплату праці).

Таким чином, якщо госпрозрахункове підприємство планує надавати всім або більшості своїх працівників систематичну матеріальну допомогу, то умови, розмір і порядок її виплати встановлюються в колективному договорі.

Якщо колективний договір на підприємстві не укладено, то всі аспекти надання такої допомоги можна обумовити в локальному документі підприємства, погодженому з представниками трудового колективу, наприклад, в Положенні про соціальне забезпечення або Положенні про матеріальну допомогу, затвердженому наказом керівника підприємства.¹

Якщо підприємство не планує надавати всім або більшості своїх працівників систематичну матеріальну допомогу, але за рішенням керівника готове виплачувати в окремих випадках разову матеріальну допомогу працівникам, яким вона особливо потрібна, то це також доцільно прописати в колективному договорі (Положенні про соціальне забезпечення).

Найчастіше госпрозрахунковими підприємствами в колективному договорі передбачається виплата матеріальної допомоги на оздоровлення всім працівникам підприємства або окремим категоріям працівників (наприклад, керівникам структурних підрозділів та посадовим особам, які належать до керівництва підприємства). Зазвичай допомога на оздоровлення надається в розмірі посадового окладу або у відсотках від нього (наприклад, в розмірі 50% окладу). Також зазначена допомога може надаватися і в розмірі середньомісячної заробітної плати або у відсотках від неї.

Як правило, матеріальна допомога на оздоровлення виплачується працівникам перед наданням щорічної основної відпустки разом з відпускними (в тому числі якщо працівник ще не відпрацював 6 місяців на цьому підприємстві після прийняття на роботу).¹

Якщо відпустка працівникові надається частинами², то госпрозрахункові підприємства повинні обумовити в колективному договорі (локальному документі) порядок виплати допомоги на оздоровлення: разово (всією сумою) при наданні однієї з частин щорічної відпустки (зазвичай більшої) згідно із заявою працівника або частинами, наприклад, пропорційно наданим дням відпустки. У другому випадку необхідно встановити порядок розрахунку суми частини допомоги на оздоровлення, якщо протягом року відбувається зміна розміру окладу працівника (для випадку, якщо допомога на оздоровлення виплачується в розмірі окладу або у відсотках від нього).

Щоб уникнути непорозумінь з працівниками в колективному договорі (локальному документі) необхідно також обумовити порядок визначення розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, що надається до щорічної відпустки, якщо така допомога виплачується в одному місяці, а відпустка надається на початку наступного місяця. Зазвичай встановлюється, що матеріальна допомога на оздоровлення, яка виплачується до відпустки, надається в розмірі посадового окладу (його частини), встановленого на момент надання (перший день) щорічної відпустки. В цьому випадку якщо відпустка надається працівникові, наприклад, з 1 липня, а матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу разом з відпускними виплачується йому напередодні — 30 червня, і на підприємстві з 1 липня підвищуються посадові оклади всіх працівників, то зазначена матеріальна допомога повинна бути виплачена в розмірі посадового окладу, що діє з 1 липня, оскільки початок відпустки припадає на липень.

Якщо госпрозрахункове підприємство планує виплачувати працівникам матеріальну допомогу на оздоровлення саме до щорічної основної відпустки, то в колективному договорі (локальному документі) слід обумовити, що подією, з якою пов’язане надання зазначеної допомоги, є щорічна основна відпустка, а не конкретний робочий або календарний рік. В цьому випадку якщо працівник з якихось причин не використає таку відпустку за робочий рік і, відповідно, не отримає матеріальну допомогу на оздоровлення до цієї відпустки, то при наданні йому такої невикористаної відпустки в наступному робочому році (наступних робочих роках), він не втратить своє право на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення до вказаної відпустки, яка надається за минулий робочий рік, а також матиме право на отримання зазначеної допомоги при наданні щорічної основної відпустки за поточний робочий рік.

Наприклад, якщо працівник не використав щорічну основну відпустку за робочий рік з 5 квітня 2024 року по 4 квітня 2025 року, а використає її в серпні 2025 року, а також захоче використати у вересні 2025 року щорічну основну відпустку за робочий рік з 5 квітня 2025 року по 4 квітня 2026 року (тобто будуть використані поспіль дві щорічні основні відпустки за два робочих роки), то матеріальну допомогу на оздоровлення підприємство повинно виплатити до відпустки, використаної в серпні 2025 року, за минулий робочий рік і до відпустки, використаної працівником у вересні 2025 року, за поточний робочий рік.

Водночас госпрозрахункові підприємства в колективному договорі (локальному документі) можуть встановити, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується в будь-який час протягом календарного року (тобто не обов’язково при наданні щорічної основної відпустки) на підставі заяви працівника, а в разі її неотримання в минулому календарному році з вини працівника (наприклад, ним не подавалася заява про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення) на наступний календарний рік вона не переноситься або може бути виплачена в наступному календарному році за наявності фінансової можливості (не виключена ситуація, коли в минулому календарному році у підприємства була можливість виплатити працівнику матеріальну допомогу на оздоровлення, а в поточному календарному році через фінансові труднощі такої можливості немає).

Також можна встановити, що матеріальна допомога на оздоровлення, яка виплачується до відпустки, надається в розмірі посадового окладу (його частини), встановленого на момент (день) її виплати, а не на момент надання (перший день) щорічної основної відпустки.

Крім виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, госпрозрахункове підприємство, враховуючи свої фінансові можливості, може виплачувати окремим працівникам на підставі їхніх заяв разову матеріальну допомогу у зв’язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання. Крім того, можлива разова або систематична (наприклад, щорічна) виплата підприємством матеріальної допомоги працівникам, у яких народилася дитина, або працівникам, які виходять на пенсію, мають неповнолітніх дітей та/або дитину з інвалідністю, перебувають у відпустці для догляду за дитиною, або працівникам для оплати навчання у виші тощо.

Вищеперелічені види матеріальної допомоги найчастіше є нецільовою виплатою, коли роботодавець не відстежує, на що працівник витратив надані йому кошти. Водночас підприємство може надати працівнику і цільову матеріальну допомогу, наприклад, на лікування, перерахувавши кошти безпосередньо закладу охорони здоров’я за лікування (медичне обслуговування) працівника (його родичів) на підставі наданого вказаним закладом рахунку (рахунків)³, або на навчання, сплативши його вартість безпосередньо навчальному закладу за навчання працівника (його дитини).⁴

Що стосується граничних розмірів матеріальної допомоги, то госпрозрахунковими підприємствами така допомога може надаватися працівникам в будь-якій сумі та залежить лише від фінансових можливостей підприємства.

Якщо надання матеріальної допомоги працівникам передбачено в колективному договорі як обов’язкова виплата, але роботодавець її з якихось причин не надає, то це є порушенням положень колективного договору.

Згідно зі статтею 18 Закону про колдоговори на осіб, які представляють роботодавця і з вини яких порушено чи не виконано зобов’язання щодо колективного договору, накладається штраф до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто до 1700 грн.), і вони також несуть дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади.

Водночас згідно зі статтею 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору (у тому числі про виплату матеріальної допомоги; — Авт.) може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Виплата матеріальної допомоги працівникам в бюджетній сфері

Умови та порядок виплати, розмір, категорії отримувачів матеріальної допомоги, зокрема на оздоровлення і на соціально-побутові потреби, в установах і організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів (далі — бюджетні установи), встановлені законами України, постановами Кабінету Міністрів України та наказами центральних органів виконавчої влади (міністерств тощо).

В бюджетній сфері законодавством передбачена як обов’язкова виплата допомоги на оздоровлення окремим категоріям працівників при наданні їм щорічної відпустки, так і виплата зазначеної допомоги, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за наявності фінансових можливостей.

Так, відповідно до статті 57 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі — Закон про держслужбу) державним службовцям (далі — держслужбовці) надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги, яка виплачується у розмірі посадового окладу станом на останній день місяця, що передує першому дню такої відпустки, незалежно від фактично відпрацьованого часу протягом цього місяця.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 54 Закону про держслужбу держслужбовцям може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, порядок надання та розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2016 № 500 затверджено Порядок надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Згідно з цим Порядком держслужбовцям матеріальна допомога може надаватися один раз на рік у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати на підставі особистої заяви у порядку, затвердженому керівником державної служби (далі — держслужба). Рішення про надання матеріальної допомоги держслужбовцям приймається керівником держслужби у державному органі (далі — держорган) в межах затвердженого фонду оплати праці. Рішення про надання керівнику держслужби у держоргані та його заступникам матеріальної допомоги приймається керівником відповідного держоргану за погодженням із відповідним органом вищого рівня (у разі наявності такого органу). Держслужбовцям, переведеним з одного держоргану в інший, матеріальна допомога надається за умови, що вони не отримували її за попереднім місцем роботи у році, в якому були переведені.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 № 268 (далі — Постанова № 268), підпунктом 3 пункту 3, пунктом 4 Умов оплати праці працівників патронатних служб в державних органах та підпунктом 3 пункту 3, пунктом 4 Умов оплати праці працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, і працівників Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, Управління адміністративними будинками Державного управління справами, Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1112 (далі — Постанова № 1112), керівникам держорганів, на які поширюється дія зазначених нормативних документів, надано право в межах затвердженого ФОП виплачувати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника, та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника. При цьому фактичний розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань працівникам держорганів, на які поширюється дія Постанови № 268 та Постанови № 1112, визначається керівниками цих держорганів виходячи з обставин, викладених у заяві працівника, і фінансових можливостей таких держорганів.

Крім держслужбовців, допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі посадового окладу в обов’язковому порядку виплачується посадовим особам місцевого самоврядування (ч. п’ята ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III). Ця допомога і матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в межах встановленого ФОП може виплачуватися посадовим особам місцевого самоврядування в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (пп. 3 п. 2 Постанови № 268).

Згідно з підпунктом 2.2 пункту 2 наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» від 23.03.2021 № 609 керівники мають право в межах установленого ФОП надавати робітникам, зазначеним у назві цього наказу, матеріальну допомогу, у тому числі на оздоровлення (але тільки одну на рік), у розмірі середньомісячного заробітку, крім матеріальної допомоги на поховання.

Крім вище зазначених категорій працівників, допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі посадового окладу (ставки заробітної плати) та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за рішенням керівника установи в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) на рік в межах ФОП, затвердженого для установи на відповідний рік, виплачується:

• працівникам державних і комунальних бібліотек, які обіймають посади, включені до Переліку посад працівників державних і комунальних бібліотек, які провадять культурну, освітню, інформаційну, науково-дослідну, методичну діяльність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати доплати за вислугу років працівникам державних і комунальних бібліотек» від 22.01.2005 № 84 (п. 3 цієї постанови);
• працівникам державних і комунальних музеїв, які обіймають посади, включені до Переліку посад працівників державних і комунальних музеїв, які провадять культурно-освітню та науково-дослідну діяльність, пов’язану з комплектуванням музейних зібрань, експозиційною, фондовою, видавничою, реставраційною, пам’яткоохоронною роботою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію окремих положень частини другої статті 28 Закону України «Про музеї та музейну справу» від 22.01.2005 № 82 (п.п. 2 – 4 цієї постанови, абз. восьмий і дев’ятий ч. другої ст. 28 Закону України «Про музеї та музейну справу» від 29.06.95 № 249/95-ВР);
• працівникам державних і комунальних клубних закладів, парків культури та відпочинку, центрів (будинків) народної творчості, центрів культури та дозвілля, інших культурно-освітніх центрів, які обіймають посади, включені до Переліку посад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Питання виплати працівникам державних і комунальних клубних закладів, парків культури та відпочинку, центрів (будинків) народної творчості, центрів культури та дозвілля, інших культурно-освітніх центрів доплати за вислугу років, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань» від 09.12.2015 № 1026 (пп. 2, 3 п. 2 цієї постанови).

Допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу обов’язково виплачується медичним і фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів (установ) під час надання щорічної основної відпустки (п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 524).

Педагогічним та науково-педагогічним працівникам виплачується допомога на оздоровлення в розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) за основним місцем роботи при наданні щорічної відпустки незалежно від тижневого (річного) навчального навантаження або обсягу роботи, що виконується (ч. 1 ст. 57 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII, п.п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації окремих положень частини першої статті 57 та частини четвертої статті 61 Закону України «Про освіту» від 31.01.2001 № 78). Крім цієї допомоги, зазначені працівники мають право на отримання матеріальної допомоги в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 № 1298 (далі — Постанова № 1298).

Згідно з підпунктом «б» пункту 4 Постанови № 1298 керівники місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівники бюджетних установ, закладів та організацій в межах ФОП, затвердженого в кошторисах доходів і видатків, мають право надавати працівникам матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення, в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік (крім матеріальної допомоги на поховання).

Якщо працівник бюджетної установи (держоргану) отримав матеріальну допомогу в поточному році, але, не відпрацювавши повний поточний рік, звільняється, то чинним законодавством не передбачено повернення матеріальної допомоги, в тому числі на оздоровлення, яку виплачено згідно з Постановою № 1298.

Також не передбачено повернення працівником коштів, виплачених йому бюджетною установою (держорганом) як допомога на оздоровлення, у разі невикористання повної щорічної основної відпустки у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю та подальшим звільненням.⁵

Розрахунок суми матеріальної допомоги

Якщо працівнику виплачується матеріальна допомога на оздоровлення до щорічної відпустки в розмірі посадового окладу (його частини), то сума такої допомоги повинна дорівнювати розміру посадового окладу (його частини), встановленому працівнику в місяці надання щорічної відпустки (якщо законодавством або колективним договором підприємства не передбачено інше).

Якщо працівнику виплачується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в розмірі посадового окладу (його частини), то сума такої допомоги повинна дорівнювати розміру посадового окладу (його частини), встановленому працівнику в місяці надання матеріальної допомоги (якщо законодавством або колективним договором підприємства не передбачено інше).

Якщо матеріальна допомога (допомога на оздоровлення) виплачується в розмірі середньомісячної заробітної плати, то розрахунок суми такої допомоги здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 (далі — Порядок № 100).

Згідно з абзацом першим пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для надання матеріальної (грошової) допомоги проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання матеріальної (грошової) допомоги.

Отже, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю надання матеріальної допомоги, а якщо передбачена виплата матеріальної допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки в розмірі середньомісячної заробітної плати, то остання обчислюється виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю початку відпустки (подією, у зв’язку з якою нараховується матеріальна допомога на оздоровлення, є щорічна відпустка).⁶

Працівникові, який пропрацював на підприємстві менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому виплачується матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць (абз. третій п. 2 Порядку № 100).

Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. Також з розрахункового періоду виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану (абз. сьомий п. 2 Порядку № 100).

Абзацом восьмим пункту 2 Порядку № 100 встановлено, що якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього – п’ятого пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до абзацу третього пункту 4 Порядку № 100 якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору (абз. четвертий п. 4 Порядку № 100), тобто пропорційно до виконаної норми праці або відпрацьованого часу в місяці.

Якщо середня заробітна плата обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду (абз. п’ятий п. 4 Порядку № 100).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. До виплат, зазначених в пункті 4 Порядку № 100, здебільшого належать одноразові виплати (виплати за виконання окремих доручень, компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, виплати, пов’язані зі святковими та ювілейними датами, днем народження тощо).⁷

Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані.

Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати (далі разом — премія) за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період. Якщо період, за який нараховано премію, працівником відпрацьовано частково, під час обчислення середньої заробітної плати враховується сума у розмірі не більше фактично нарахованої суми премії.⁷

Відповідно до абзацу другого пункту 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування матеріальної (грошової) допомоги не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов’язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.

Згідно з абзацом третім пункту 7 Порядку № 100 у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування матеріальної (грошової) допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 12 місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів. Під час обчислення середньої заробітної плати за 12 місяців виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п’ятого пункту 4 цього Порядку (див. вище), на число робочих днів за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов’язана відповідна виплата, згідно з графіком роботи підприємства (абз. четвертий п. 7 Порядку № 100).

Середньомісячне число робочих днів розраховується шляхом ділення на 12 сумарного числа робочих днів за останні 12 календарних місяців згідно з графіком роботи підприємства, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. п’ятий п. 7 Порядку № 100), а якщо працівнику встановлено індивідуальний графік роботи, то середньомісячна кількість робочих днів визначається згідно з графіком роботи працівника.⁸

ПРИКЛАД 1

Визначення суми матеріальної допомоги, якщо вона обчислюється
із середньої заробітної плати, а розрахунковий період становить 12 календарних місяців

На підприємстві встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю. Колективним договором підприємства передбачена виплата всім працівникам матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати при наданні щорічної основної відпустки. З 2020 року на підприємстві працює працівник, якому згідно з графіком відпусток на підставі наказу керівника підприємства надається щорічна основна відпустка з 07.07.2025 (понеділок). На підставі поданої працівником заяви та за наказом керівника працівнику напередодні відпустки 04.07.2025 (п’ятниця) виплачується матеріальна допомога в розмірі середньомісячної заробітної плати та відпускні.⁹

У розрахунковому періоді — останні 12 календарних місяців (липень 2024 року – червень 2025 року), що передують місяцю виплати матеріальної допомоги (липень 2025 року), заробітна плата працівника, що враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування матеріальної допомоги (оклад, постійні доплати, надбавки, виробничі місячні премії, індексація тощо), становить 137 654,98 грн.

У розрахунковому періоді (липень 2024 року – червень 2025 року), який включає 261 робочий день (далі — р. д.), працівник перебував у відпустці без збереження заробітної плати (ч. перша ст. 26 Закону України «Про відпустки») в період з 01 по 15 січня 2025 року (15 календарних днів), на який припадає 11 робочих днів за графіком роботи підприємства (працівника). Період відпустки без збереження заробітної плати виключається з розрахункового періоду на підставі абзацу сьомого пункту 2 Порядку № 100 (час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток).

Кількість відпрацьованих робочих днів (далі — відпрац. д.) працівником у розрахунковому періоді (липень 2024 року – червень 2025 року):

261 р. д. – 11 р. д. (відпустка без зарплати)= 250 відпрац. д.

Середньоденна заробітна плата:

137 654,98 грн : 250 відпрац. д. = 550,62 грн

Середньомісячне число робочих днів за останні 12 календарних місяців (липень 2024 року – червень 2025 року) згідно з графіком роботи підприємства:

261 р. д. : 12 = 21,75 р. д.

Сума матеріальної допомоги (середня місячна заробітна плата):

550,62 грн х 21,75 р. д. = 11 975,99 грн

Звертаємо увагу, що при визначенні середньоденної заробітної плати та середньомісячного числа робочих днів ми здійснювали округлення до двох знаків після коми — саме таке округлення цих величин застосовано у прикладі, наведеному в роз’ясненні Мінекономіки від 15.09.2023 (див. ВПЗ № 7/2023, стор. 88). Водночас Мінекономіки в листі від 16.05.2024 № 4707-05/36086-09 (див. ВПЗ № 6/2024, стор. 114) стосовно округлення при обчисленні середньої заробітної плати повідомило, що оскільки проміжковий показник не є підсумковим показником, то, як правило, його не округлюють при розрахунку, а застосовують довгий дріб і округлюють кінцевий результат. Разом з тим, якщо комп’ютерна програма округлює середній денний заробіток до двох знаків чи до іншої кількості знаків після коми, то помилки немає. Отже, порядок округлення розрахункових показників при обчисленні середньої заробітної плати рекомендуємо зафіксовувати у локальних актах про оплату праці або колективному договорі.

Таким чином, при визначенні суми матеріальної допомоги комп’ютерною програмою можна не застосовувати округлення проміжкових показників (середньоденної заробітної плати та середньомісячного числа робочих днів), а одразу визначати підсумковий показник, який округлювати до двох знаків після коми.

В такому разі сума матеріальної допомоги становитиме:

(137 654,98 грн : 250 відпрац. д.) х (261 р. д. : 12) = 550,61992 х 21,75 = 11 975,98326 = 11 975,98 грн

ПРИКЛАД 2

Визначення суми матеріальної допомоги, якщо вона обчислюється
із середньої заробітної плати, а розрахунковий період становить декілька місяців

На підприємстві встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю. Колективним договором підприємства передбачена виплата працівникам матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати при наданні щорічної основної відпустки, за умови, що працівником відпрацьовано на підприємстві не менше 6 календарних місяців.

Працівника прийнято на роботу 2 грудня 2024 року. Йому згідно з графіком відпусток на підставі наказу керівника підприємства надається щорічна основна відпустка з 14.07.2025 (понеділок). На підставі поданої працівником заяви та за наказом керівника працівнику напередодні відпустки 10.07.2025 (четвер) виплачується матеріальна допомога в розмірі середньомісячної заробітної плати та відпускні.

Розрахунковий період включає 7 відпрацьованих працівником календарних місяців: грудень 2024 року – червень 2025 року. Грудень 2024 року включається до розрахункового періоду як повний місяць, оскільки дата прийняття працівника на роботу — 2 грудня 2024 року (понеділок) є першим робочим днем грудня 2024 року, а 1 грудня 2024 року — неділя — вихідний день (абз. третій п. 2 Порядку № 100).

У розрахунковому періоді (грудень 2024 року – червень 2025 року), який включає 151 робочий день, заробітна плата працівника, що враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування матеріальної допомоги (оклад, постійні доплати, надбавки, виробничі місячні премії тощо), становить 91 743,85 грн.

У розрахунковому періоді працівник хворів у період з 10 по 21 березня 2025 року, на який припадає 10 робочих днів за графіком роботи підприємства (працівника). Нараховані працівнику «лікарняні» за період хвороби не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для нарахування матеріальної допомоги (абз. другий п. 4 Порядку № 100).

Кількість відпрацьованих робочих днів працівником у розрахунковому періоді (грудень 2024 року – червень 2025 року):

151 р. д. – 10 р. д. (хвороба) = 141 відпрац. д.

Середньоденна заробітна плата:

91 743,85 грн : 141 відпрац. д. = 650,67 грн

Середньомісячне число робочих днів за останні 12 календарних місяців (липень 2024 року – червень 2025 року) згідно з графіком роботи підприємства:

261 р. д. : 12 = 21,75 р. д.

Звертаємо увагу, що при обчисленні середньомісячного числа робочих днів береться загальна кількість робочих днів не у розрахунковому періоді (не у фактично відпрацьованих працівником місяцях), а за останні 12 календарних місяців згідно з графіком роботи підприємства (див. приклад у роз’ясненні Мінекономіки від 15.09.2023 у ВПЗ № 7/2023, стор. 88).

Сума матеріальної допомоги (середня місячна заробітна плата):

650,67 грн х 21,75 р. д. = 14 152,07 грн

ПРИКЛАД 3

Визначення суми матеріальної допомоги, якщо вона обчислюється
із середньої заробітної плати, а в розрахунковому періоді немає заробітної плати

Колективним договором підприємства передбачена виплата працівникам матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати при наданні щорічної основної відпустки. Працівниця з 2022 року по 14.07.2025 перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а 15.07.2025 вийшла на роботу і подала заяву про надання щорічної основної відпустки з 21.07.2025 та заяву про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення до цієї відпустки. На підставі поданої заяви за наказом керівника підприємства працівниці 18.07.2025 (напередодні відпустки) виплачується матеріальна допомога в розмірі середньомісячної заробітної плати та відпускні. Посадовий оклад працівниці у липні 2025 року становить 7800 грн.

У розрахунковому періоді — останні 12 календарних місяців (липень 2024 року – червень 2025 року) у працівниці немає відпрацьованих днів і заробітної плати, тому обчислення середньомісячної заробітної плати для нарахування матеріальної допомоги проводиться з установленого працівниці посадового окладу або з мінімальної заробітної плати (залежно від того, що більше). Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду (абз. третій – п’ятий п. 4 Порядку № 100).

Під час обчислення середньої заробітної плати за 12 місяців виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п’ятого пункту 4 Порядку № 100, на число робочих днів за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю виплати матеріальної допомоги, згідно з графіком роботи підприємства (абз. четвертий п. 7 Порядку № 100).

Враховуючи, що посадовий оклад працівниці у липні 2025 року є меншим від розміру мінімальної заробітної плати (7800 грн < 8000 грн), обчислення середньої заробітної плати здійснюється з мінімальної заробітної плати — 8000 грн.

Оскільки на підприємстві встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю, то на останні 12 календарних місяців (розрахунковий період: липень 2024 року – червень 2025 року) припадає 261 робочий день згідно з графіком роботи підприємства.

Умовна заробітна плата працівниці в розрахунковому періоді:

8000 грн х 12 місяців = 96 000 грн

Середньоденна заробітна плата:

96 000 грн : 261 р. д. = 367,82 грн

Середньомісячне число робочих днів за останні 12 календарних місяців згідно з графіком роботи підприємства:

261 р. д. : 12 = 21,75 р. д.

Сума матеріальної допомоги (середня місячна заробітна плата):

367,82 грн х 21,75 р. д. = 8000,09 грн

Звертаємо увагу: якби розмір посадового окладу працівника становив, наприклад, 8200 грн, тобто був більший за розмір мінімальної заробітної плати, (8200 грн > 8000 грн), то для розрахунку заробітної плати в умовному розрахунковому періоді необхідно було б використовувати розмір посадового окладу — 8200 грн.

_____________________________________________________________________________

Документальне оформлення надання матеріальної допомоги

Для отримання матеріальної допомоги працівник має подати роботодавцю відповідну заяву, в якій необхідно зазначити підстави для надання допомоги (сімейні обставини, соціально-побутові потреби, оздоровлення особисте або дітей тощо), напрямок її використання (якщо допомога цільового характеру, наприклад на лікування, навчання) і бажаний розмір допомоги (якщо він не встановлений законодавством або колективним договором).

В деяких випадках заяву можна не подавати (наприклад, якщо згідно з колективним договором допомога на оздоровлення виплачується до щорічної основної відпустки, а остання надається повної тривалості).

Виплата працівнику матеріальної допомоги здійснюється на підставі наказу керівника, в якому повинні бути зазначені сума такої допомоги і підстава для її виплати (норма законодавства, колективний договір, заява працівника).

Якщо допомога на оздоровлення виплачується при наданні щорічної основної відпустки, то про необхідність її виплати можна вказати в наказі про надання відпустки.

Матеріальна допомога і заробітна плата (ФОП)

Від того, відноситься чи ні матеріальна допомога до заробітної плати (ФОП), залежить порядок її оподаткування, відображення в обліку та звітності, тому розглянемо види матеріальної допомоги в контексті Закону про оплату праці та розробленої відповідно до нього Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі — Інструкція № 5).

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону про оплату праці, згідно з якою заробітна плата має такі складові: основну заробітну плату; додаткову заробітну плату; інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Аналіз переліку виплат, що включаються до складових заробітної плати, визначених у статті 2 Закону про оплату праці, дозволяє зробити висновок, що жоден з видів матеріальної допомоги не включається до складу основної та додаткової заробітної плати. Водночас до інших заохочувальних та компенсаційних виплат включаються виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Таким чином, деякі види матеріальної допомоги можуть бути віднесені до заробітної плати у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Більш детально структура заробітної плати викладена в Інструкції № 5 (в тексті цього документа замість терміна «заробітна плата» використовується термін «фонд оплати праці»). В Інструкції № 5 матеріальна допомога залежно від її виду згадується двічі: у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат ФОП та у складі виплат, які не належать до ФОП.

Так, згідно з підпунктом 2.3.3 Інструкції № 5 до інших заохочувальних та компенсаційних виплат ФОП (тобто до заробітної плати) належить матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв’язку з екологічним станом, крім сум, зазначених у пункті 3.31 Інструкції № 5, тобто крім матеріальної допомоги разового характеру, яка надається окремим працівникам у зв’язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання).

Департамент статистики праці Державного комітету статистики України в листі від 23.02.2010 № 09/3-16/35 (далі — лист Держкомстату № 09/3-16/35) роз’яснив, що виплата зазначеної у підпункті 2.3.3 Інструкції № 5 матеріальної допомоги (яка належить до ФОП) повинна бути передбачена чинним законодавством або колективним договором підприємства. Підстави, періодичність (систематичність) виплати і розміри цієї допомоги також повинні бути обумовлені в колективному договорі. Прикладом таких нарахувань може служити матеріальна допомога на оздоровлення при наданні відпустки, що здійснюється раз на рік.

Хоча Інструкція № 5 не конкретизує, як часто має виплачуватися матеріальна допомога, щоб вважати її систематичною, логічним буде висновок, що для віднесення до ФОП вона повинна виплачуватися як мінімум щороку. Крім того, для віднесення матеріальної допомоги до ФОП необхідно, щоб вона була передбачена в колективному договорі в розділі «Оплата праці» (тобто не в розділі «Соціальне забезпечення»), а при відсутності колективного договору — в Положенні про оплату праці, затвердженому наказом керівника підприємства.

Прикладами передбаченої законодавством матеріальної допомоги, що належить до ФОП, є вищерозглянуті допомога на оздоровлення до щорічної відпустки, яка надається один раз на рік держслужбовцям, посадовим особам місцевого самоврядування, іншим посадовим особам та працівникам держорганів відповідно до Постанови № 268 та Постанови № 1112, педагогічним і науково-педагогічним працівникам, працівникам державних і комунальних бібліотек, працівникам державних і комунальних музеїв, працівникам державних і комунальних клубних і аналогічних закладів, медичним і фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів (установ), і матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, що надається зазначеним особам і працівникам бюджетних установ відповідно до Постанови № 1298.

Не належать до ФОП (заробітної плати) наступні види допомоги:

• матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством окремим працівникам у зв’язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання (п. 3.31 Інструкції № 5);
• соціальна допомога та виплати за рахунок коштів підприємства, встановлені колективним договором: працівникам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною, на народження дитини, сім’ям з неповнолітніми дітьми (п. 3.4 Інструкції № 5);
• одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію, згідно з діючим законодавством та колективними договорами, включаючи грошову допомогу держслужбовцям та науковим (науково-педагогічним) працівникам (п. 3.6 Інструкції № 5);
• оплата послуг з лікування працівників, наданих установами охорони здоров’я, крім матеріальної допомоги, яка має систематичний характер і надається всім або більшості працівників (п. 3.30 Інструкції № 5);
• матеріальна та благодійна допомога, виплачена особам, які не перебувають у трудових відносинах з підприємством (п. 3.32 Інструкції № 5).

Можливість виплати вищезазначених видів матеріальної допомоги бажано відобразити в колективному договорі підприємства в розділі «Соціальне забезпечення».

Крім вищенаведеної класифікації видів матеріальної допомоги, для цілей її включення до ФОП на підставі підпункту 2.3.3 Інструкції № 5 або невключення до ФОП на підставі пункту 3.31 Інструкції № 5 можна використовувати ще й такий критерій класифікації, як «передбачуваність виплати» матеріальної допомоги. Згідно з цим критерієм розрізняють наступні два види виплат:

• матеріальна допомога, виплата якої передбачена чинним законодавством або локальними документами підприємства, тобто яка планується — має певну періодичність (систематичність) виплати, встановлений розмір та інші ознаки і характеристики, які підлягають плануванню;

• матеріальна допомога, що виплачується підприємством негайно в непередбачених випадках (підставою для її виплати є заява працівника), тобто коли необхідність виплати і розмір такої допомоги заздалегідь невідомі, оскільки обставини, що вимагають фінасової допомоги, виникають раптово.

Саме перший вид матеріальної допомоги повинен включатися до ФОП, а другий, відповідно, — ні (лист Держкомстату № 09/3-16/35).

Пунктом 3.33 Інструкції № 5 передбачено ще один вид матеріальної допомоги, яка не включається до ФОП — матеріальна допомога як у грошовій, так і натуральній формі незалежно від її розміру, що надається на підставі рішень Уряду України у зв’язку зі стихійним та екологічним лихом, аваріями та катастрофами місцевими органами державної виконавчої влади, профспілками, благодійними фондами та іноземними державами. Оскільки таку допомогу виплачує не роботодавець, а органи державної влади (профспілки, благодійні фонди) громадянам, то в цій статті на ній зупинятися не будемо.

Оподаткування ПДФО матеріальної допомоги

Для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) існує кілька видів матеріальної допомоги.

1. Нецільова систематична допомога всім або більшості працівників.

Якщо виплата матеріальної допомоги має систематичний характер і така допомога надається всім або більшості працівників (наприклад, допомога на оздоровлення до щорічної відпустки), при цьому її виплата передбачена законодавством або галузевою (територіальною) угодою, підписантом якої є представники підприємства з боку роботодавця та трудового колективу, або колективним договором (Положенням про оплату праці, затвердженим наказом керівника підприємства), то така матеріальна допомога з метою оподаткування ПДФО прирівнюється до заробітної плати і в її складі вся сума такої допомоги включається до загального місячного оподатковуваного доходу працівника на підставі підпункту 164.2.1 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) і обкладається ПДФО за ставкою 18% (п. 167.1 ПКУ).¹⁰

Вищезазначена матеріальна допомога є тією, яка згідно з підпунктом 2.3.3 Інструкції № 5 належить до інших заохочувальних та компенсаційних виплат ФОП, тому вона обкладається ПДФО.

В місяці нарахування сума такої матеріальної допомоги враховується у складі заробітної плати працівника, тому може впливати на отримання (неотримання) ним права на застосування податкової соціальної пільги.

У Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі — Податковий розрахунок), форму якого затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, сума зазначеної систематичної матеріальної допомоги відображається в розділі і додатка 4ДФ у складі заробітної плати за ознакою доходу «101».

2. Нецільова разова допомога окремим працівникам.

Якщо роботодавець надає окремим працівникам на підставі їхніх заяв у зв’язку з особистими обставинами нецільову благодійну (матеріальну) допомогу, що має разовий характер, наприклад на соціально-побутові потреби, то її оподаткування регулюється пунктом 170.7 ПКУ.

Згідно з абзацом третім підпункту 170.7.1 ПКУ нецільовою вважається допомога, яка надається без встановлення умов або напрямів її використання.

Відповідно до абзацу першого підпункту 170.7.3 ПКУ не включається до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами — юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, який не перевищує суми граничного розміру доходу, що дає право на застосування податкової соціальної пільги (у 2025 році — 4240 грн). Сума нецільової благодійної допомоги, що перевищує зазначений розмір, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку згідно з підпунктом 164.2.20 ПКУ у складі інших доходів, крім зазначених у статті 165 ПКУ, і підлягає оподаткуванню ПДФО у джерела виплати за ставкою 18% (п. 167.1 ПКУ).¹¹

Вищезазначена нецільова благодійна допомога фактично є тією матеріальною допомогою разового характеру, яка надається підприємством окремим працівникам і не включається до ФОП згідно з пунктом 3.31 Інструкції № 5.

Звертаємо увагу, щоб уникнути помилкового оподаткування нецільової благодійної (разової) допомоги необхідно враховувати суми всіх виплат такої допомоги протягом календарного (податкового) року.

Наприклад, якщо працівникові протягом 2025 року нецільову (матеріальну) допомогу надали в лютому в розмірі 1500 грн, в серпні в розмірі 2000 грн і в листопаді в розмірі 1000 грн, то в листопаді сукупний розмір зазначеної допомоги за рік перевищив не оподатковуваний ПДФО розмір допомоги (4240 грн), тому з частини цієї допомоги, наданої в листопаді, яка дорівнює 260 грн (1500 + 2000 + 1000 – 4240), необхідно утримати ПДФО.

На думку ДПСУ¹², як не оподатковувана, так і оподатковувана ПДФО нецільова благодійна допомога в розділі і додатка 4ДФ Податкового розрахунку відображається за однією ознакою доходу «169» (тобто без застосування ознаки доходу «127» для оподатковуваної частини допомоги).

3. Цільова благодійна допомога працівникам на лікування.

Цільова благодійна допомога надається під визначені умови та напрями її витрачання (абз. третій пп. 170.7.1 ПКУ). Фізична особа, яка отримала цільову благодійну допомогу, повинна використовувати її за призначенням і згідно з умовами, визначеними в документах, на підставі яких вона надавалася.

Перелік виплат, які є цільовою благодійною допомогою, і умови їх звільнення від оподаткування ПДФО наведені в підпунктах 170.7.4 – 170.7.6 ПКУ.

Підпунктом «а» пп. 170.7.4 ПКУ визначено, що не включається до оподатковуваного доходу цільова благодійна допомога, що надається резидентами — юридичними чи фізичними особами у будь-якій сумі закладу охорони здоров’я для компенсації вартості платних послуг з лікування платника податку або члена його сім’ї першого ступеня споріднення (до них належать батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені, — пп. 14.1.263 ПКУ), особи з інвалідністю (далі — інвалід), дитини-інваліда або дитини, в якої хоча б один із батьків є інвалідом; дитини-сироти, напівсироти; дитини з багатодітної чи малозабезпеченої родини; дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав, у тому числі для придбання ліків (донорських компонентів, протезно-ортопедичних виробів, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідів) у розмірах, які не перекриваються виплатами з фонду загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, крім витрат на:

• косметичне лікування або косметичну хірургію (включаючи косметичне протезування, не пов’язане з медичними показаннями);
• водолікування та геліотерапію, не пов’язані з хронічними захворюваннями;
• лікування та протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, гальванопластики та порцеляни;
• аборти (крім абортів, які проводяться за медичними показаннями, або якщо вагітність стала наслідком зґвалтування);
• операції з переміни статі;
• лікування венеричних захворювань (крім СНІДу та венеричних захворювань, причиною яких стало нестатеве зараження або зґвалтування);
• лікування тютюнової чи алкогольної залежності;
• придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, які не включені до переліку життєво необхідних, затвердженого Кабінетом Міністрів України (ДФСУ вказує¹³ на необхідність застосовувати в даному випадку Національний перелік основних лікарських засобів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 № 333, в редакціі постанови від 23.12.2021 № 1431).

До запровадження системи загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування норми підпункту «а» пп. 170.7.4 ПКУ поширюються на загальну суму (вартість) благодійної допомоги, отриманої набувачем на такі цілі (з урахуванням вищевказаних обмежень).

Звертаємо увагу, що при наданні цільової благодійної допомоги кошти «на руки» працівнику не видаються. Вони перераховуються підприємством на банківський рахунок закладу охорони здоров’я на підставі заяви працівника, в якій зазначається заклад, де буде здійснюватися лікування, і  рахунку (рахунків), наданого таким закладом.

Набувач цільової благодійної допомоги у вигляді коштів має право на її використання протягом строку, встановленого умовами такої допомоги, але не більше 12 календарних місяців, наступних за місяцем отримання такої допомоги, крім допомоги, наданої на лікування, право на використання якої становить не більше 24 календарних місяців. Якщо така допомога не використовується її набувачем (працівником) протягом зазначеного строку та не повертається благодійнику (роботодавцю) до його закінчення, то набувач допомоги (працівник) зобов’язаний включити невикористану суму такої допомоги до складу загального річного оподатковуваного доходу та сплатити з неї ПДФО (пп. 170.7.5 ПКУ). Набувач цільової благодійної допомоги (працівник) має право звернутися до контролюючого органу з поданням щодо продовження строку використання такої цільової благодійної допомоги з наведенням обставин, які свідчать про неможливість її повного використання у зазначені строки, а керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу має право прийняти рішення про таке продовження (пп. 170.7.6 ПКУ).

Цільова благодійна допомога в розділі і додатка 4ДФ Податкового розрахунку відображається за ознакою доходу «169».

4. Допомога працівникам на лікування та медичне обслуговування.

На підставі підпункту 165.1.19 ПКУ не обкладаються ПДФО кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку (працівника) або члена його сім’ї першого ступеня споріднення, дитини, яка перебуває під опікою або піклуванням платника податку (працівника), за умови документального підтвердження витрат, пов’язаних із наданням зазначеної допомоги (у разі надання коштів), у тому числі, але не виключно, для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних виробів, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідів, за рахунок коштів благодійної організації або його роботодавця, в тому числі в частині витрат роботодавця на обов’язковий профілактичний огляд працівника згідно із Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та на вакцинацію працівника, спрямовану на профілактику захворювань в період загрози епідемій, за наявності відповідних підтвердних документів, крім витрат, які компенсуються виплатами з фонду загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування (наразі цей фонд не створений).

На думку¹⁴ головного податкового органу, норми підпункту 165.1.19 ПКУ повинні бути застосовані роботодавцем за наявності відповідних підтвердних документів, тобто за фактом проведення лікування та медичного обслуговування платника податків (працівника). При цьому роботодавці для підтвердження фактично проведених ними витрат, пов’язаних з лікуванням та медичним обслуговуванням працівника (члена його сім’ї), повинні мати документи, що дозволяють ідентифікувати постачальника послуг (продавця товарів) та їх одержувача (покупця) і підтверджують обсяги і вартість послуг (товарів): договори на медичне обслуговування (обстеження), акти наданих послуг, платіжні та розрахункові документи тощо. Це стосується і лікування за кордоном.¹⁵

Документами, що підтверджують необхідність проведення лікування (медичного обслуговування) працівника, можуть бути будь-які документи, надані медичними закладами, що підтверджують необхідність проведення конкретного лікування (медичного обслуговування) працівника: довідки, виписки з амбулаторних (медичних) карт, рецепти тощо.¹⁵

Допомога на лікування та медичне обслуговування працівника, зазначена в підпункті 165.1.19 ПКУ, в розділі І додатка 4ДФ Податкового розрахунку відображається за ознакою доходу «143».

5. Допомога на поховання.

Згідно з підпунктом 165.1.22 ПКУ не обкладаються ПДФО кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на поховання платника податку:

• будь-якою фізичною особою, благодійною організацією, Пенсійним фондом України, відповідним структурним підрозділом місцевої державної адміністрації, фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування України або професійною спілкою;
• роботодавцем такого померлого платника податку (працівника) за його останнім місцем роботи (у тому числі перед виходом на пенсію) у розмірі, що не перевищує подвійний розмір суми, що дає право на застосування податкової соціальної пільги. Сума перевищення за її наявності остаточно оподатковується під час її нарахування (виплати, надання).

Таким чином, у 2025 році не обкладається ПДФО допомога на поховання платника податку (працівника), надана останнім роботодавцем в сумі, що не перевищує 8480 грн (2 х 4240 грн). Перевищення зазначеної суми обкладається ПДФО. Якщо роботодавець померлого платника податку за його останнім місцем роботи виплачує його родичам (іншим особам, які здійснюють поховання) допомогу на поховання, частина якої обкладається ПДФО (у 2025 році — частина допомоги, що перевищує 8480 грн), то така оподатковувана частина допомоги на підставі підпункту 164.2.20 ПКУ як інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПКУ, відображається в розділі І додатка 4ДФ Податкового розрахунку за ознакою доходу «127», а не оподатковувана ПДФО допомога на поховання — за ознакою доходу «146».

Якщо будь-яка матеріальна допомога вищерозглянутих видів надається у негрошовій формі (наприклад, допомога на поховання надається родичам померлого працівника його останнім роботодавцем як оплата наданих ритуальних послуг), то з метою визначення бази оподаткування ПДФО до оподатковуваної частини допомоги (за аналогією з оподатковуваною частиною подарунка, наданого у негрошовій формі) застосовується «натуральний» коефіцієнт, встановлений пунктом 164.5 ПКУ. В цьому випадку сума оподатковуваної частини матеріальної допомоги, наданої в негрошовій формі, в графах 3 і 3а розділу І додатка 4ДФ Податкового розрахунку відображається зі збільшенням на «натуральний» коефіцієнт за ознакою доходу «127» (як інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПКУ).

Сплата ПДФО з оподатковуваних видів (частин) матеріальної допомоги здійснюється податковим агентом в день виплати матеріальної допомоги (пп. 168.1.2 ПКУ).

Оподаткування матеріальної допомоги військовим збором

Все вищевикладене щодо оподаткування ПДФО матеріальної допомоги всіх видів стосується і військового збору (далі — ВЗ), оскільки згідно з підпунктом 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ об’єктом оподаткування ВЗ для фізичних осіб є доходи, визначені статтею 163 ПКУ.

У статті 163 ПКУ зазначено, що об’єктом оподаткування є, зокрема: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються ПДФО під час їх нарахування (виплати, надання).

Звільняються від оподаткування ВЗ доходи, що згідно з розділом IV ПКУ не включаються до оподатковуваного доходу фізичних осіб (пп. 1.7 п. 16-1 підр. 10 р. ХХ ПКУ).

Таким чином, всі вищезгадані види (розміри) матеріальної допомоги, які обкладаються ПДФО, обкладаються і ВЗ.¹⁶

Нарахована сума ВЗ на матеріальну допомогу (допомогу на оздоровлення) або на її частину та перерахована сума ВЗ до бюджету відображаються у графах 5а та 5 розділу і додатка 4ДФ Податкового розрахунку.

Матеріальна допомога і єдиний соціальний внесок

Базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний соціальний внесок, ЄСВ) для роботодавців відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI є, зокрема, сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».

Згідно з підпунктом 5 пункту 3 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (в редакції наказу Мінфіну від 21.12.2020 № 790), визначення видів виплат, що належать до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄСВ передбачено Інструкцією № 5.

Як зазначалося вище, в підпункті 2.3.3 Інструкції № 5 у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат ФОП (тобто заробітної плати) вказана матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв’язку з екологічним станом).

Отже, якщо підприємство виплачує матеріальну допомогу, що має систематичний характер, всім або більшості працівників, яка надається відповідно до нормативно-правових актів або колективного договору (як за умови подання заяви працівником, так і без неї) , то така допомога, як складова заробітної плати, є базою нарахування ЄСВ.¹⁷

Матеріальна допомога, яка не включається до ФОП згідно з Інструкцією № 5, а також вказана в Переліку видів виплат, які здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 № 1170 (далі — Перелік № 1170), не є базою нарахування ЄСВ.

Зокрема, до матеріальної допомоги, що не є базою нарахування ЄСВ, належать:

• матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством окремим працівникам у зв’язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання (п. 14 р. I Переліку № 1170, п. 3.31 Інструкції № 5).¹⁸ Зазначена допомога не обкладається ЄСВ незалежно від того, скільки разів на рік вона виплачується працівнику на підставі його заяв;

  ¹⁸ Див. роз’яснення Східного МУ ДПС по роботі з ВПП від 30.10.2023, ІПК ДФСУ від 19.02.2019  № 600/6/99-99-13-02-03-15/ІПК  та від 22.10.2018  № 4511/6/99-99-13-02-03-15/ІПК, листи ГУ ДФС в м. Києві від 02.09.2016  № 19643/10/26-15-13-01-12  та від 25.02.2016  № 4186/10/26-15-12-04-12  в журналі «Все про працю і зарплату» відповідно № 3/2024, стор. 100, № 3/2019, стор. 123, № 1/2019, стор. 106, № 1/2017, стор. 122, та № 7/2016, стор. 113.

• соціальна допомога та виплати за рахунок коштів підприємства, встановлені колективним договором: працівникам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною, на народження дитини, сім’ям з неповнолітніми дітьми (п. 1 р. I Переліку № 1170, п. 3.4 Інструкції № 5);
• одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію згідно з діючим законодавством та колективними договорами, включаючи грошову допомогу держслужбовцям та науковим (науково-педагогічним) працівникам (п. 2 р. I Переліку № 1170, п. 3.6 Інструкції № 5);
• оплата послуг з лікування працівників, наданих установами охорони здоров’я (п. 13 р. ІІ Переліку № 1170, п. 3.30 Інструкції № 5);¹⁹

  ¹⁹ Див. також лист ПФУ від 18.01.2013 № 1428/03-30 в журналі «Все про працю і зарплату» № 3/2013, стор. 126.

• матеріальна та благодійна допомога, виплачена особам, які не перебувають у трудових відносинах з підприємством (п. 3.32 Інструкції № 5).

Бухгалтерський і податковий облік матеріальної допомоги

Податковий облік ведеться за правилами, встановленими для бухгалтерського обліку, з урахуванням різниць для осіб, які їх застосовують (пп. 134.1.1 ПКУ).

Оскільки для матеріальної (фінансової) допомоги фізичним особам ПКУ (в т. ч. його пп. 140.5.10) не передбачає різниць, суми матеріальної допомоги, які включаються до витрат у бухгалтерському обліку, автоматично потрапляють і до «податкових» витрат.²⁰

У бухгалтерському обліку матеріальна допомога включається до витрат таким чином: «зарплатна» матеріальна допомога — у складі витрат операційної діяльності як витрати на оплату праці, «незарплатна» матеріальна допомога — у складі інших операційних витрат (п.п. 23, 26 НП(С)БО 16 «Витрати»).

«Зарплатна» матеріальна допомога відображається на рахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою» (Дт 949 Кт 661), а «незарплатна» — на рахунку 663 «Розрахунки за іншими виплатами» (Дт 949 Кт 663).