Неповнолітні працівники на підприємстві

Відповідно до статті 3 Закону України «Про основні засади молодіжної політики в Україні» від 27.04.2021 № 1414-IX метою молодіжної політики держави є створення умов для самореалізації та розвитку потенціалу молоді в Україні, а основними завданнями молодіжної політики є, зокрема, підтримка молоді в питаннях працевлаштування.

У головному трудовому документі — Кодексі законів про працю України (далі — КЗпП) особливостям праці молоді, в тому числі неповнолітніх, присвячена глава XIII (включає статті 187 – 200). З норм статті 187 КЗпП випливає, що до неповнолітніх належать особи, які не досягли 18 років. Водночас частиною 1 статті 32 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) та частиною 2 статті 6 Сімейного кодексу України визначено, що неповнолітніми вважаються особи (діти) у віці від 14 до 18 років (до досягнення 14 років дитина вважається малолітньою).

Перед тим, як розглядати особливості трудової діяльності неповнолітніх, розглянемо їх права, обов’язки та відповідальність.

Права та відповідальність неповнолітніх осіб

Цивільні права і відповідальність

Стаття 32 ЦКУ встановлює для неповнолітніх осіб неповну цивільну дієздатність, згідно з якою вони мають право:

• самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

• самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

• бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;

• самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним особою на своє ім’я (грошовими коштами на рахунку);

– самостійно укладати договір про отримання електронних довірчих послуг.

Крім того, неповнолітні (як і малолітні) згідно з частиною 1 статті 32 ЦКУ з урахуванням норм статті 31 ЦКУ мають право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини (тобто ті, які задовольняють побутові потреби особи, відповідають її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосуються предмета, який має невисоку вартість), а також здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

За згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників неповнолітня особа може вчиняти інші правочини. Також за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклувальника неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами на її ім’я у фінансову установу (ч. 2, 3 ст. 32 ЦКУ).

За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права. При цьому якщо в подальшому обставини, які були підставою для таких обмежень, відпали, суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права (ч. 5 ст. 32 ЦКУ).

Порядок обмеження цивільної дієздатності неповнолітніх встановлено Цивільним процесуальним кодексом України (ч. 6 ст. 32 ЦКУ), а саме статтями 45, 47, 59, 60, 232, 295–297, 301–304 цього документа.

Відповідно до статті 33 ЦКУ неповнолітня особа особисто несе цивільну відповідальність за:

• порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону;

• порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника (якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник);

• шкоду, завдану нею іншій особі, відповідно до статті 1179 ЦКУ.

Статтею 1179 ЦКУ визначено, що неповнолітня особа відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини . Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов’язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини. Обов’язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Згідно зі статтею 35 ЦКУ повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини. Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду. Також повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою діяльністю. За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації його як підприємця.

Повна цивільна дієздатність, надана фізичній особі (в тому числі неповнолітній), поширюється на усі її цивільні права та обов’язки, а у разі припинення трудового договору або підприємницької діяльності надана їй повна цивільна дієздатність зберігається і надалі.

Трудові права і обов’язки неповнолітніх

У трудових правовідносинах неповнолітні прирівнюються у правах до повнолітніх (тобто повинні сумлінно виконувати трудові обов’язки, особисто виконувати доручену  роботу, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку та трудової дисципліни тощо). У галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці неповнолітні користуються пільгами, встановленими законодавством України (ст. 187 КЗпП).

Зупинимося детально на різних аспектах трудових відносин між роботодавцями та неповнолітніми працівниками.

Прийняття на роботу неповнолітніх осіб

Відповідно до статті 188 КЗпП не допускається прийняття на роботу осіб молодше 16 років. За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли 15 років. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу здобувачів освіти закладів загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої чи вищої освіти, які здобувають у будь-якій формі початкову, базову середню чи профільну середню освіту для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час (наприклад, під час літніх канікул) при досягненні ними 14–річного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.¹

На кожному підприємстві, в установі, організації (далі — підприємство) має вестися спеціальний облік працівників, які не досягли 18 років, із зазначенням дати їх народження (ст. 189 КЗпП). Для обліку неповнолітніх на підприємствах в довільній формі ведеться журнал обліку працівників, які не досягли 18 років.² Ведення такого обліку (журналу) дозволяє встановити коло працівників, які мають право на пільги, встановлені для неповнолітніх, а також дає можливість контролювати строки користування такими пільгами.

При прийнятті неповнолітніх працівників на роботу в мирний час обов’язковою умовою є укладення трудового договору в письмовій формі (п. 5 ч. першої ст. 24 КЗпП). Але згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136) у період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору.

При укладенні трудового договору неповнолітній громадянин (як і всі інші) зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу (наприклад, свідоцтво про народження), трудову книжку (за її наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, — також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи (ч. друга ст. 24 КЗпП).

Якщо трудової книжки у працівника немає, то на його вимогу підприємство її оформляє самостійно не пізніше 5 днів після прийняття працівника на роботу і вносить до неї відповідні записи (ч. друга ст. 48 КЗпП, п.п. 1.1, 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58).

Що стосується надання неповнолітньою особою при прийнятті на роботу військово-облікового документа, то відповідно до частини 3 статті 14 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.92 № 2232-XII щороку з 1 січня до 31 липня громадяни України чоловічої статі, яким у рік взяття на військовий облік виповнюється 17 років, беруться на військовий облік призовників із внесенням відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів шляхом:

– проходження електронної ідентифікації та уточнення своїх персональних даних засобами електронного кабінету призовника, військовозобов’язаного, резервіста (далі — додаток «Резерв+») в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

– особистого прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з поданням необхідних документів, перелік яких встановлюється Міністерством оборони України.

Отже, якщо підприємство в серпні – грудні приймає на роботу чоловіка, якому в поточному календарному році виповнюється 17 років, то він повинен надати військово-обліковий документ в електронній формі (через додаток «Резерв+») або в паперовій формі, оскільки такий чоловік вже мав стати на військовий облік з 1 січня до 31 липня поточного року, внаслідок чого його статус змінився з допризовника на призовника.

Якщо підприємство в січні – липні приймає на роботу чоловіка, якому в поточному календарному році виповнюється 17 років, то прийняти його на роботу можна без військово-облікового документа, але слід нагадати такому чоловіку про його обов’язок стати на військовий облік з 1 січня до 31 липня поточного року.

Після перевірки всіх наданих документів з неповнолітньою особою укладається трудовий договір, що оформляється наказом або розпорядженням роботодавця з направленням повідомлення ДПСУ про прийняття працівника на роботу (ч. четверта ст. 24 КЗпП).

В мирний час при прийнятті на роботу осіб, які не досягли 18 років, а також молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів випробування (випробувальний термін) не встановлюється (ч. третя ст. 26 КЗпП). Але згідно з частиною 2 статті 2 Закону № 2136 при укладенні трудового договору в період дії воєнного стану умова про випробування працівника під час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників (в тому числі для осіб, які не досягли 18 років).

Однією з трудових гарантій молоді, в тому числі неповнолітньої, є також норма статті 197 КЗпП, відповідно до якої працездатній молоді — громадянам віком від 15 до 28 років після закінчення або припинення навчання у закладах середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої чи вищої освіти надається перше робоче місце на строк не менше 2 років. Молодим спеціалістам – випускникам закладів освіти державної форми власності, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, надається робота за фахом на період не менше 3 років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі — Закон про зайнятість) до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать, зокрема:

• діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;
• молодь, яка закінчила або припинила навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти (протягом 6 місяців після закінчення або припинення навчання) і яка вперше приймається на роботу;
• особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу.

Згідно зі статтею 26 Закону про зайнятість роботодавцю, який за направленням центрів зайнятості працевлаштовує вищевказаних дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків (особи, яка їх замінює) приймаються на роботу, якщо такі особи перебувають у статусі зареєстрованого безробітного понад один місяць, строком не менше ніж на 2 роки компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ) за відповідну особу за місяць, за який він сплачений, але не більше подвійного розміру мінімального страхового внеску. Загальна тривалість виплати компенсації ЄСВ становить 12 місяців.

Відповідно до частини 4 статті 29 Закону про зайнятість роботодавцю, який за направленням центру зайнятості працевлаштовує зареєстрованого безробітного, компенсуються 50% мінімальної заробітної плати за відповідну особу за місяць. Компенсація надається за працевлаштування зареєстрованих безробітних із числа, зокрема:

– осіб віком до 25 років, які сумарно мають страховий стаж не більше 12 місяців;

– осіб віком до 35 років — на перше робоче місце.

Загальна тривалість виплати компенсації становить не більше 6 місяців, за умови збереження гарантій зайнятості особи протягом періоду, що перевищує виплати у два рази. Вищезазначені особи можуть одноразово скористатися правом на працевлаштування у роботодавця з компенсацією за них частини витрат на оплату праці.

Компенсації, передбачені статтями 26 і 29 Закону про зайнятість, виплачуються роботодавцям за рахунок коштів, передбачених на ці цілі у бюджеті Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі — Фонд), у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація, до закінчення встановленого строку збереження гарантій зайнятості з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП (за угодою сторін) або пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП (за скороченням штату), сума виплачених коштів повертається роботодавцем у повному обсязі до бюджету Фонду.

Медичні огляди неповнолітніх працівників

Одним з документів, який повинен подати працівник при прийнятті на роботу, є документ про стан здоров’я (ч. друга ст. 24 КЗпП).

Усі особи молодше 18 років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов’язковому медичному оглядові (ст. 191 КЗпП).

Обов’язковість проходження попереднього медичного огляду неповнолітніми перед прийняттям на роботу встановлена і статтею 11 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.92 № 2694-XII (далі — Закон № 2694).

Фінансування щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року покладено на роботодавця (ст. 169 КЗпП).

Проходження попереднього медичного огляду при прийнятті на роботу неповнолітній громадянин оплачує самостійно (він не буде працювати на важких роботах, із шкідливими чи небезпечними умовами праці). Хоча оплатити медогляд може за нього і роботодавець (заодно буде впевнений в достовірності медичного висновку).

Проходження неповнолітніми працівниками медичного огляду повинно здійснюватися відповідно до Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2007 № 246 (далі — Порядок № 246). Пунктом 3.10 цього Порядку також встановлено, що роботодавець приймає на роботу неповнолітніх лише після попереднього медичного огляду.³

Відповідно до пункту 2.15 Порядку № 246 при вирішенні питання про придатність до роботи конкретного працівника при попередньому медогляді (під час прийняття на роботу) комісія з проведення медичних оглядів закладу охорони здоров’я керується медичними протипоказаннями, визначеними в:

– Переліку шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов’язковий попередній (періодичні) медичний огляд працівників;

– Переліку робіт, для виконання яких є обов’язковим попередній (періодичні) медичний огляд працівників;

– Переліку загальних медичних протипоказань до роботи із шкідливими та небезпечними факторами виробничого середовища і трудового процесу, наведеному в додатку 6 до Порядку № 246 (далі — Перелік № 246).

В пункті 22 Переліку № 246 зазначено, що не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці.⁴

Отже, навіть якщо неповнолітній працівник абсолютно здоровий, його не можна прийняти на роботу для виконання зазначених робіт (такі роботи неповнолітнім протипоказані).

За час проходження медичного огляду за працівниками (в т. ч. неповнолітніми) зберігаються місце роботи (посада) і середній заробіток (ст. 123 КЗпП, ч. четверта ст. 17 Закону № 2694, п. 2.21 Порядку № 246). Однак неповнолітнім, які проходять попередній медичний огляд при прийнятті на роботу, збереження середнього заробітку не може бути реалізовано, оскільки претендент ще не став працівником підприємства.

Тривалість робочого часу неповнолітніх працівників

Для неповнолітніх працівників законодавством встановлено пільги по тривалості робочого часу.

Так, статтею 51 КЗпП встановлено скорочену тривалість робочого часу для:

• працівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень;

• працівників віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) — 24 години на тиждень.

Для учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час (наприклад, після денного навчання в другій половині дня), тривалість робочого часу не може перевищувати половини вищевказаної максимальної тривалості робочого часу для осіб відповідного віку.⁴

Згідно з пунктом 5 Граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22.03.96 № 59 (далі — Граничні норми підіймання важких предметів), обов’язковим повинен бути рівномірний розподіл тижневого робочого часу за днями п’яти- або шестиденного робочого тижня.⁴

Обмеження в роботі неповнолітніх працівників

При використанні праці неповнолітніх працівників КЗпП передбачено низку обмежень.

Так, роботодавцям заборонено:

• тимчасово переводити на іншу роботу неповнолітніх працівників без їх згоди, в тому числі у випадках, коли роботодавець має право перевести працівників на іншу роботу без їх згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров’я, строком до одного місяця для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей — ч. третя ст. 33 КЗпП);

• застосовувати працю осіб молодше 18 років на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах (ст. 190 КЗпП, ст. 11 Закону № 2694);

• залучати неповнолітніх працівників до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні (ст. 55, 63, 192 КЗпП, ст. 11 Закону № 2694);

• залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми (ст. 190 КЗпП, ст. 11 Закону № 2694).

Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31.03.94 № 46 затверджено Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх.

Наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 30.12.94 № 130 затверджено Положення про порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професіям, пов’язаним з роботами із шкідливими та важкими умовами праці, а також з роботами підвищеної небезпеки (далі — Положення № 130).

Згідно з пунктом 1.5 Положення № 130 навчальні заклади під час укладання договору з підприємствами на підготовку кадрів обумовлюють спільно з керівником підприємства вимоги щодо проведення виробничої практики⁵ або виробничого навчання тільки на тих робочих місцях, що атестовані відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442, і відповідають нормативно-правовим актам з охорони праці.⁶

Робота на навчальних робочих місцях, які не атестовані щодо їх відповідності нормативно-правовим актам з охорони праці, не дозволяється. Неповнолітні, які проходять виробничу практику або виробниче навчання на цих робочих місцях, повинні бути забезпечені індивідуальними засобами захисту згідно з нормативно-правовими актами з охорони праці (п.п. 4.1, 4.2 Положення № 130).

Відповідно до пункту 2 Граничних норм підіймання важких предметів забороняється призначати підлітків (осіб віком від 14 до 18 років) на роботи, які пов’язані виключно з підійманням, утриманням або переміщенням важких речей.

До роботи, що потребує підіймання та переміщення важких речей, допускаються підлітки, які не мають медичних протипоказань, що засвідчено відповідним лікарським свідоцтвом. До тривалої роботи по підійманню та переміщенню важких речей підлітки до 15 років не допускаються (п. 3 Граничних норм підіймання важких предметів).

Робота підлітків з вантажами не повинна становити більше 1/3 робочого часу (п. 6 Граничних норм підіймання важких предметів).

Вага окремого вантажу та сумарна вага вантажу, який повинні підіймати та переміщувати підлітки, не повинні перевищувати граничних норм, зазначених в таблицях 1 і 2 (див. нижче).

Стосовно застосування норм, наведених в таблицях 1 і 2, Граничними нормами підіймання важких предметів встановлено, що:

• докладене м’язове зусилля при утриманні або переміщенні вантажу з використанням засобів малої механізації не повинно перевищувати граничної норми ваги вантажу, його тривалість — не більше 3 хвилин, подальший відпочинок — не менше 2 хвилин;
• висота підіймання не повинна перевищувати 1 метра;
• відстань переміщення вантажу вручну не повинна перевищувати 5 метрів.

Таблиця 1

Граничні норми підіймання та переміщення вантажів підлітками під час короткочасної та тривалої роботи

¹ Календарний вік визначається як число повних років, що відраховуються від дати народження.

²  У вагу вантажу включається вага тари і упаковки.

³ 1 – 2 підняття та переміщення вантажу.

⁴ Більше ніж 2 підняття та переміщення протягом 1 години робочого часу.

Таблиця 2

Граничні норми сумарної ваги вантажу для підлітків у розрахунку на 1 годину робочого часу

¹ Сумарна вага вантажу дорівнює добутку ваги вантажу на кількість його підйомів (переміщень).

² Рівнем робочої поверхні вважається робочий рівень стола, верстата, конвейєра і т. ін.

Норми виробітку у неповнолітніх працівників

Згідно зі статтею 193 КЗпП для працівників віком до 18 років норми виробітку встановлюються виходячи з норм виробітку для дорослих працівників пропорційно скороченому робочому часу для осіб, які не досягли 18 років.

Для молодих працівників, які поступають на підприємство після закінчення закладів загальної середньої або професійної (професійно-технічної) освіти, курсів, а також для тих, які пройшли навчання безпосередньо на виробництві, в передбачених законодавством випадках і розмірах та на визначені ним строки можуть затверджуватися знижені норми виробітку. Ці норми затверджуються роботодавцем за погодженням з профспілковим комітетом.

Оплата праці неповнолітніх працівників

При почасовій (погодинній або денній) системі оплати праці заробітна плата працівникам молодше 18 років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи (ч. перша ст. 194 КЗпП).

Отже, незважаючи на те що неповнолітні працівники відпрацьовують протягом місяця (тижня) менше робочих годин в порівнянні з дорослими працівниками, оплата їх праці здійснюється в розмірі повного окладу (повної тарифної ставки).

Наприклад, якщо неповнолітньому працівнику встановлено скорочену тривалість робочого часу — 36 годин на тиждень, він повинен отримувати заробітну плату як за відпрацьований 40-годинний тиждень, встановлений на підприємстві, і відповідно за місяць повинен отримувати повний оклад (повну місячну тарифну ставку), встановлений для його посади.

При відрядній системі оплати праці заробітна плата неповнолітнім працівникам розраховується за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їхньої щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників (ч. друга ст. 194 КЗпП).

Наприклад, якщо дорослому працівнику встановлено місячну норму виготовлення деталей в кількості 200 штук з оплатою по 50 грн за деталь (зарплата 10 000 грн в місяць), а місячна норма неповнолітнього працівника становить 180 деталей (через меншу кількість робочих годин у зв’язку із скороченим робочим тижнем) з оплатою по 50 грн за деталь (зарплата 9000 грн в місяць), то роботодавець повинен доплачувати неповнолітньому щомісяця 1000 грн (10 000 – 9000) до розміру «дорослої» місячної заробітної плати, що відповідає «дорослій» місячній нормі виготовлення деталей.

Оплата праці здобувачів освіти закладів загальної середньої або професійної (професійно-технічної) освіти, які працюють у вільний від навчання час (наприклад, після денного навчання в другій половині дня), провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Підприємства можуть встановлювати здобувачам освіти доплати до заробітної плати (ч. третя ст. 194 КЗпП). Тобто зазначеним учням повний оклад (повна місячна тарифна ставка) не виплачується, оскільки такими учнями відпрацьовується тільки половина або менше місячної норми робочого часу, але підприємства можуть встановлювати їм доплати до основної заробітної плати шляхом внесення відповідних норм до колективного договору (Положення про оплату праці).

Надання відпусток неповнолітнім працівникам

Відповідно до частини другої статті 75 КЗпП та частини восьмої статті 6 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) тривалість щорічної основної відпустки для неповнолітніх працівників віком до 18 років становить 31 календарний день.

Щорічні відпустки працівникам віком до 18 років надаються у зручний для них час. При цьому в перший рік роботи неповнолітньому працівникові за його бажанням на підставі поданої ним заяви може надаватися щорічна відпустка повної тривалості до настання 6-місячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві (ст. 195 КЗпП, п. 3 ч. сьомої ст. 10 Закону про відпустки).⁷

Звертаємо увагу, що у разі, якщо неповнолітній працівник був прийнятий на роботу, наприклад, у квітні 2025 року, а 15 липня 2025 року йому виповнюється 18 років (настає повноліття), то при наданні щорічної відпустки не пізніше 14 липня 2025 року працівник має право на щорічну відпустку як неповнолітній тривалістю 31 календарний день. Якщо ж щорічна відпустка такому працівникові надаватиметься з 15 липня 2025 року і пізніше (коли працівник став або є повнолітнім), то тривалість щорічної основної відпустки буде залежати від посади, яку обіймає працівник, і норм колективного договору, але не менше ніж 24 календарних дні.

В мирний час ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років поспіль, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до 18 років заборонено (ч. п’ята ст. 80 КЗпП, ч. п’ята ст. 11 Закону про відпустки). Під час дії воєнного стану ці норми не застосовуються (абз. п’ятий ч. 1 ст. 12 Закону № 2136).

Особам віком до 18 років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається (ч. п’ята ст. 83 КЗпП, ч. п’ята ст. 24 Закону про відпустки).

Що стосується порядку надання працівникам віком до 18 років всіх інших видів відпусток — навчальних, соціальних, без збереження заробітної плати тощо, то будь-яких додаткових пільг по таких відпустках законодавство не містить, тому вони надаються неповнолітнім працівникам у загальному порядку з урахуванням обмежень, встановлених на період дії воєнного стану частинами 1 і 2 статті 12 Закону № 2136.

Звільнення неповнолітніх працівників

Згідно зі статтею 198 КЗпП звільнення працівників молодше 18 років з ініціативи роботодавця допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) служби у справах дітей. При цьому звільнення неповнолітніх працівників з підстав, зазначених в пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП, провадиться лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування таких осіб.

Нагадаємо, що підставами розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, визначеними пунктами 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП, є:

• зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників;

• виявлена невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а також відмова у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці;

• поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

Якщо звільнення неповнолітніх відбувається з перерахованих вище підстав, то згідно зі статтею 44 КЗпП таким працівникам виплачується вихідна допомога в розмірі не менше середньомісячного заробітку.

Батьки, усиновителі та піклувальник неповнолітнього, а також державні органи та посадові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, коли продовження його чинності загрожує здоров’ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси (ст. 199 КЗпП). В цьому випадку вихідна допомога неповнолітньому не виплачується.

Неповнолітній працівник може звільнитися за власним бажанням у випадках, передбачених статтями 38 і 39 КЗпП. Якщо звільнення відбувається за ініціативою неповнолітнього працівника через порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору, йому виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку (ст. 44 КЗпП).

Оподаткування доходів неповнолітніх працівників

Єдиний соціальний внесок нараховується на заробітну плату неповнолітніх в загальному порядку (жодних пільг по сплаті ЄСВ вони не мають).

Крім того, слід пам’ятати, що якщо заробітна плата за місяць у неповнолітнього працівника за основним місцем роботи менше розміру мінімальної заробітної плати (наприклад, працівник працює на умовах неповного робочого дня), то ЄСВ за такий місяць за працівника має бути сплачений роботодавцем в розмірі, що дорівнює добутку розміру мінімальної заробітної плати та ставки ЄСВ, тобто у 2025 році ЄСВ має бути сплачений в розмірі 1760 грн (8000 грн х 22%) (ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI).

Оподаткування податком на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) і військовим збором заробітної плати неповнолітніх також здійснюється на загальних підставах. Але якщо неповнолітній працівник є учнем або студентом, то він має право на підвищену податкову соціальну пільгу (далі — ПСП).

Відповідно до підпункту «г» пп. 169.1.3 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) платник податків, який є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад’юнктом, має право на ПСП у розмірі 150% від загальної ПСП. Така підвищена ПСП у 2025 році становить 2271 грн.

Водночас підпунктом 169.2.3 ПКУ встановлено, що ПСП не може бути застосована до заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету.

Отже, в разі отримання стипендії з бюджету учні та студенти взагалі втрачають право на ПСП.

Нагадаємо, що ПСП застосовується з місяця, в якому працівником подано заяву на застосування ПСП, а учень (студент) повинен також надати роботодавцю довідку з навчального закладу про те, що він навчається і не отримує стипендію з бюджету.

Суми витрат на оплату праці неповнолітніх працівників, а також суми нарахованого на неї ЄСВ на загальних підставах включаються до витрат у бухгалтерському (податковому) обліку за категоріями працівників (залежно від підрозділу, де працює неповнолітній працівник, витрати на оплату праці відносяться на дебет рахунків 23, 91, 92, 93).

ПРИКЛАД

Оподаткування заробітної плати неповнолітнього працівника

З 09 червня 2025 року (після закінчення навчального року під час канікул) на підприємство, що працює з 40-годинним робочим тижнем і вихідними днями в суботу та неділю, прийнято на роботу 17-річного працівника, який є учнем закладу професійно-технічної освіти (далі — ЗПТО). Оклад за посадою працівника — 8800 грн. Працівник за власною ініціативою працює на умовах неповного робочого дня — 5 годин на день. В червні він подав заяву про застосування ПСП, надав довідку з ЗПТО про те, що не отримує стипендію з бюджету, тому при дотриманні інших умов працівник має право на отримання ПСП у підвищеному розмірі.

В червні місячна норма робочого часу згідно з графіком роботи підприємства (при 40-годинному робочому тижні) становить 21 робочий день (далі — р. д.) або 168 робочих годин (далі — р. г.), при цьому в червні немає святкових і неробочих днів, оскільки згідно з частиною 6 статті 6 Закону № 2136 в період дії воєнного стану не застосовуються норми, зокрема, статті 73 (святкові та неробочі дні) КЗпП.

Враховуючи, що працівник щодня відпрацьовує тільки 5 з 8 робочих годин, в червні місячна норма робочого часу згідно з графіком роботи працівника становить 105 робочих годин (21 р. д. х 5 р. г.). Оскільки працівник прийнятий на роботу в червні не з початку місяця, а лише з 09 червня, в цьому місяці він відпрацював лише 80 годин (16 відпрац. д. х 5 відпрац. г.).

Згідно зі статтею 194 КЗпП оплата праці учнів закладів професійно-технічної освіти, які працюють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно відпрацьованому часу.

Отже, розмір нарахованої працівникові заробітної плати в червні становить:

8800 грн : 168 р. г. х 80 відпрац. г. = 4190,48 грн

Зазначена сума заробітної плати не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на застосування ПСП (4190,48 грн < 4240 грн), тому працівник в червні має право на застосування ПСП у розмірі 2271 грн до своєї заробітної плати.

Розмір заробітної плати працівника, що підлягає виплаті «на руки» в червні:

4190,48 – (4190,48 – 2271) х 18% – 4190,48 х 5% = 4190,48 – 345,51 – 209,52 = 3635,45 грн

Звертаємо увагу: якби працівник був прийнятий на роботу не з 09 червня, а з 02 червня і відпрацював 21 робочий день (всі робочі дні) цього місяця при тривалості щоденної роботи 5 робочих годин, тобто мав в червні 105 відпрацьованих годин (21 р. д. х 5 р. г.), то його заробітна плата в цьому місяці склала:

8800 грн : 168 р. г. х 105 відпрац. г. = 5500 грн

Цей розмір заробітної плати перевищує граничний розмір доходу, що дає право на застосування ПСП у 2025 році (5500 грн > 4240 грн), тому при повністю відпрацьованому місяці з тривалістю щоденної роботи 5 робочих годин працівник не має права на застосування ПСП до своєї заробітної плати, нарахованої пропорційно відпрацьованому часу.

_____________________________________________________________________________

Соціальне страхування неповнолітніх працівників

Оскільки на заробітну плату неповнолітніх працівників в загальному порядку нараховується ЄСВ, такі працівники (як застраховані особи в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування) в загальному порядку мають право на отримання страхових виплат (допомога по тимчасовій непрацездатності, допомога по вагітності та пологах і т. д.).

При нарахуванні неповнолітнім «лікарняних» необхідно пам’ятати про страховий стаж працівника протягом останніх 12 місяців і загальний страховий стаж, який обчислюється за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Зокрема, при загальному страховому стажі до 3 років «лікарняні» виплачуються в розмірі 50% середньої заробітної плати (ст. 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV).

Матеріальна відповідальність неповнолітніх працівників

З неповнолітніми працівниками не може бути укладений письмовий договір про повну матеріальну відповідальність (ст. 135-1 КЗпП), тому вони не можуть бути притягнені до повної матеріальної відповідальності.

Звільнення неповнолітніх працівників від обмеженої матеріальної відповідальності законодавством не передбачено.