ЗАТВЕРДЖЕНО НОВІ ФОРМИ ПОДАТКОВОГО РОЗРАХУНКУ ТА ПОРЯДОК ЇХ ЗАПОВНЕННЯ
Цим документом (далі — Наказ № 243), який офіційно опублікований 17.06.2026, а набере чинності через 30 днів з дня його офіційного опублікування, тобто набере чинності 17.07.2026, вносяться зміни до наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (далі — Наказ № 4).
Нагадаємо, що наразі Наказом № 4 затверджено:
– форму Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі — Податковий розрахунок);
– Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі — Порядок № 4).
З 17.07.2026 Наказом № 243 будуть внесені зміни до Наказу № 4, в тому числі до форми Податкового розрахунку та Порядку № 4, які будуть викладені в новій редакції. Внаслідок внесення змін до Наказу № 4 останнім будуть затверджені:
– форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, для податкових агентів, крім фізичних осіб – підприємців та/або осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (далі — Податковий розрахунок для юридичних осіб; ПРЮО);
– форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, для податкових агентів, які є фізичними особами – підприємцями та/або особами, які провадять незалежну професійну діяльність (далі — Податковий розрахунок для фізичних осіб; ПРФО);
– Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.
Таким чином, Наказом № 243 через внесення змін до Наказу № 4 з 17.07.2026 запроваджуються два окремих Податкових розрахунки: один — для юридичних осіб (ПРЮО), другий — для фізичних осіб – підприємців та/або осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (ПРФО).
Прийняття Наказу № 243, яким затверджено форми ПРЮО та ПРФО, обумовлено змінами, внесеними з 1 січня 2026 року Законом України від 16.07.2025 № 4536-IX до пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) та абзацу першого підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПКУ, згідно з якими Податковий розрахунок подається до контролюючих органів за основним місцем обліку:
– податковими агентами, які є фізичними особами – підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, — у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу (з розбивкою по місяцях звітного кварталу);
– інші податкові агенти — у строки, встановлені ПКУ для податкового місяця.
Отже, з 1 січня 2026 року для податкових агентів, які є фізичними особами – підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність (далі разом — ФОПи), звітним (податковим) періодом для подання ПРФО є квартал. Для інших податкових агентів (далі — юридичні особи), звітним (податковим) періодом для подання ПРЮО залишається місяць.
Пунктом 4 Наказу № 243 встановлено, що:
1) ПРЮО перший раз подається за місяць, в якому цей Наказ набрав чинності;
2) ПРФО перший раз подається за I квартал 2026 року.
Отже, ПРЮО вперше подається юридичними особами за звітний період — липень 2026 року (місяць набрання чинності Наказу № 243) не пізніше 20 серпня 2026 року.
ПРФО вперше подається ФОПами за звітний період — ІІ квартал 2026 року не пізніше 10 серпня 2026 року, тобто протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (пп. 49.18.2 ПКУ). Якщо ФОПи вже подали Податковий розрахунок за січень, лютий, березень 2026 року, тобто за всі місяці І кварталу 2026 року, то вже немає потреби подавати їм ПРФО за I квартал 2026 року. Водночас якщо ФОПи не подавали Податковий розрахунок за січень, лютий, березень 2026 року, то після 17.07.2026 вони мають подати ПРФО за I квартал та за ІІ квартал 2026 року.
Що стосується нововведень у формах ПРЮО та ПРФО, то про них докладно розповімо в наступному номері журналу. ПРЮО лише трохи відрізняється від чинної форми Податкового розрахунку. Так, в заголовній частині загальної таблиці ПРЮО немає рядка «Клас професійного ризику виробництва» (чинний рядок 08), внаслідок чого зменшена та змінена нумерація наступних рядків. Також в заголовній частині загальної таблиці рядок 10 «Чисельність працівників», під яким наразі деталізується інформація в рядках від 101 до 108, стане рядком 09 «Кількість працівників», під яким вже не буде рядків, де зазначаються «Облікова кількість штатних працівників» (чинний рядок 102), кількість «Жінок» (чинний рядок 106) та кількість «Чоловіків» (чинний рядок 107).
У розділі І загальної таблиці ПРЮО зміни мають редакційний характер. Зокрема, рядок 1.2 розділу І матиме текст «сума винагороди за договорами цивільно-правового характеру, гіг-контрактами», тобто уточнено, що в цьому рядку зазначається й сума винагороди за гіг-контрактами. За текстом рядків 2.1 – 2.4 зазначаються не платники ЄСВ (роботодавці тощо), а текст «сума доходу, на яку нараховується …» із зазначенням конкретної ставки ЄСВ (22%, 8,41%, 5,3%, 5,5%). Аналогічно в рядках 3.1 – 3.4.1 вже немає багато тексту, а зазначено назву рядка, сума з якого множиться на відповідну ставку ЄСВ. Наприклад, рядок 3.1 матиме такий текст: «рядок 2.1 х 22%».
Також спрощено (зменшено) текст в деяких рядках і графах розділів ІІ та ІІІ загальної таблиці та додатках. Зокрема, в таблиці додатка Д1 скорочено текст в реквізиті 18 «Сума різниці …», а реквізит 21 матиме більш коректний текст «Ознака основного місця роботи (1 – так, 0 – ні)» замість чинного «Ознака наявності трудової книжки (1 – так, 0 – ні)».
У таблиці додатка 4ДФ розділ ІІ матиме назву «Зведені дані про оподаткування процентів, виграшів (призів) у лотерею, винагороди за працю військовополоненим», а також в цьому розділі додано два рядки: «Оподаткування доходів у вигляді винагороди за працю військовополоненим» та «Оподаткування доходів у вигляді винагороди за працю військовополоненим – виключення». Під таблицею в додатку 4ДФ вже не буде полів, де зазначається кількість заповнених рядків та кількість відображених фізичних осіб в розділі І, кількість сторінок цього додатка.
У таблиці додатка Д5 в реквізиті 06 текст «Договір ЦПХ» замінено на текст «Цивільно-правовий договір». У виносці до реквізиту 07 «Катерія особи» більш коректно зазначено осіб категорій 1 та 2: «1 – наймані працівники (за основним місцем роботи); 2 – наймані працівники (за сумісництвом)». Нагадаємо, що зараз ці категорії такі: «1 – наймані працівники (з трудовою книжкою); 2 – наймані працівники (без трудової книжки)».
Оновлений Порядок № 4 включає три розділи: розділ І «Загальні положення», розділ ІІ «Для платників – юридичних осіб», в якому наведено порядок заповнення ПРЮО, додатків до нього і порядок проведення коригувань юридичними особами, та розділ ІII «Для платників – фізичних осіб – підприємців та/або осіб, які провадять незалежну професійну діяльність», в якому наведено порядок заповнення ПРФО, додатків до нього і порядок проведення коригувань ФОПами.
Принципово для юридичних осіб нічого в заповненні загальної таблиці ПРЮО та додатків Д1, 4ДФ, Д5 та Д6 не зміниться. Єдиний нюанс: в пункті 5 глави 2 розділу ІІ оновленого Порядку № 4 зазначено наступне:
«У разі переведення з основного місця роботи на сумісництво або навпаки в додатку Д5 таке переведення відображається двома рядками, в яких зазначається графа 07 «Категорія особи» 1 або 2 з датою закінчення та графа 07 «Категорія особи» 2 або 1 з датою початку. Графа 12 зазначається «1 – так» для обох рядків. Переведення особи на основне місце роботи здійснюється за умови відсутності не закінчених трудових відносин за категорією особи 1».
Таким чином, врегульовано питання відображення в ПРЮО зміни працівником місця роботи з основного на сумісництво або навпаки за однією і тією ж посадою, яке відбувається без звільнення працівника.
Що стосується ПРФО, який подається ФОПами, то він є скороченою версією Податкового розрахунку, який подавався всіма страхувальниками (податковими агентами) до 2025 року за звітний квартал з розбивкою по місяцях цього кварталу. ПРФО містить додатки ФІЗ-Д1 (аналог Д1), ФІЗ-4ДФ (скорочений аналог 4ДФ), ФІЗ-Д5 (скорочений аналог Д5) та ФІЗ-Д6 (аналог Д6). На відміну від Податкового розрахунку, який подавався до 2025 року, ПРФО має статуси «Звітний», «Новий звітний», «Уточнюючий» та не має статусу «Довідковий», тому в працівників ФОПів можуть виникнути проблеми з оперативним обчисленням страхового стажу в разі призначення страхових виплат за рахунок ПФУ («лікарняні», «декретні») або призначення пенсії, оскільки інформацію про нараховані доходи працівникам та сплачений з них ЄСВ ФОПи будуть подавати у вигляді додатка ФІЗ-Д1 до ПРФО лише після закінчення кварталу, відповідно, оновлення даних по працівниках ФОПів у реєстрі застрахованих осіб буде здійснюватися не щомісяця, а щокварталу.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД ВИЗНАВ НЕКОНСТИТУЦІЙНИМИ ОБМЕЖУВАЛЬНІ НОРМИ ЗАКОНУ № 2136 ЩОДО НАДАННЯ БЕЗ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ЧАСТИНИ ОПЛАЧУВАНОЇ ЩОРІЧНОЇ ВІДПУСТКИ, АЛЕ ТІЛЬКИ ДЛЯ НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ ТА ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ
Рішення Великої палати Конституційного Суду України від 19.05.2026 № 3-р/2026
19 травня 2026 року Велика палата Конституційного Суду України на пленарному засіданні ухвалила Рішення № 3-р/2026 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця (щодо права на відпустки). Останній просив Конституційний Суд України визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення:
– речення другого абзацу другого частини першої статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ (далі — Закон № 2136), яким визначено, що за рішенням роботодавця невикористані дні щорічної основної відпустки (тобто понад 24 календарних днів щорічної основної відпустки, якщо працівник має право на таку відпустку тривалістю більше 24 календарних днів) можуть надаватися без збереження заробітної плати;
– абзацу третього частини першої статті 12 Закону № 2136, яким встановлено таке:
«У період дії воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку, передбачену абзацом першим цієї частини, за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати. Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати.».
– абзацу другого пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136, яким встановлено, що Закон № 2136 діє у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану, крім речення другого абзацу другого частини першої та речення третього абзацу третього частини першої статті 12 цього Закону, які втрачають чинність з моменту використання днів відпусток, які були перенесені на період після припинення або скасування воєнного стану.
За результатами розгляду конституційного подання Конституційний Суд України (далі — КСУ або Суд) ухвалив:
1. Визнати такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), приписи абзацу третього частини першої статті 12 Закону № 2136.
2. Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними):
– припис другого речення абзацу другого частини першої статті 12 Закону № 2136 в тім, що він не забезпечує надання особам віком до вісімнадцяти років та особам з інвалідністю оплачуваної щорічної основної відпустки, мінімальна тривалість якої більше 24 календарних днів;
– приписи абзацу другого пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136.
3. Приписи другого речення абзацу другого частини першої статті 12, абзацу другого пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136, що визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення КСУ цього Рішення (тобто з 19 травня 2026 року).
Аргументуючи свою позицію стосовно прийняття Рішення № 3-р/2026 (далі — Рішення) КСУ на своєму сайті роз’яснив наступне:
«Дослідивши питання, порушені в конституційному поданні, Суд наголосив, що на конституційному рівні закладено гуманістичну модель праці, фактично засновану на принципі балансу між працею і особистим життям (work-life balance), який є засадничою цінністю сучасного трудового права та фундаментом європейських міжнародних стандартів у сфері праці, зокрема й щодо права на відпочинок.
У Рішенні зазначено, що конституційне право на відпочинок, з одного боку, походить від конституційного права на працю та гарантує належну його реалізацію, з іншого — є надважливим автономним конституційним правом людини, яке має соціально-економічний характер, засноване на принципі балансу між працею і особистим життям і спрямоване на збереження та зміцнення фізичного та психічного здоров’я людини, дотримання інших її прав і свобод та гармонійний розвиток як такий, що, зрештою, доконечно сприяє забезпеченню добробуту людини та гідного рівня її життя.
Суд зауважив, що законодавець, унормовуючи умови здійснення конституційного права на відпочинок, має гарантувати мінімальну тривалість оплачуваної щорічної відпустки для всіх осіб, які працюють, і забезпечувати посилені мінімальні гарантії реалізації цього права, які охоплюють збільшену тривалість оплачуваного часу відпочинку для уразливих категорій осіб, зокрема дітей та осіб з інвалідністю, що сприяє забезпеченню принципів балансу між працею та відпочинком, рівності та недискримінації працівників, що набуває в умовах воєнного стану особливої ваги.
Обмеження конституційного права на відпочинок може бути запроваджене лише домірно, із визначенням чітких строків. У період дії воєнного стану держава має забезпечити принаймні мінімальні гарантії відпочинку для відновлення сил працівників, щоб повністю не позбавити їх відпочинку.
Проаналізувавши приписи другого речення абзацу другого, абзацу третього частини першої статті 12, абзацу другого пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону, Суд виснував, що ці приписи зберігають сутність права на відпочинок, що полягає в гарантуванні кожному працівникові оплачуваної щорічної основної відпустки, тривалість якої становить 24 календарних дні, а також встановлюють потрібні заходи, які раціонально пов’язані з досягненням легітимної мети цих приписів Закону.
Водночас приписи другого речення абзацу другого частини першої статті 12 Закону не забезпечують у сфері праці та зайнятості для осіб віком до вісімнадцяти років та осіб з інвалідністю мінімальних гарантій права на відпочинок у вигляді щорічної основної відпустки, мінімальна тривалість якої більше 24 календарних днів, що порушує принципи рівності, домірності та людську гідність, нівелюючи сутність конституційного права на відпочинок.
Суд також вказав, що приписи абзацу другого пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону не лише нівелюють вказані мінімальні гарантії права на відпочинок, оскільки пролонгують чинність приписів другого речення абзацу другого частини першої статті 12 Закону до моменту, поки працівники фактично не використають днів відпусток, які були перенесені на період після припинення або скасування воєнного стану в Україні, а й порушують принцип юридичної визначеності та засадничу вимогу чіткості строків обмежень прав і свобод в умовах воєнного стану.
Такі обмеження права на відпустку для кожного працівника відбуваються в різний час і залежать від використання днів відпусток та їх надання, що фактично індивідуалізує строк дії вказаних обмежень і ставить його у залежність від обставин реалізації права на відпустку, уможливлюючи довільність та неоднаковість перебігу такого строку для працівників. Тобто перебіг вказаного строку не відбувається для всіх працівників за універсальними правилами, що зумовлює непевність у тривалості зазначених обмежень права на відпочинок, їх фактичних та юридичних наслідків.».
Нагадаємо, що відповідно до частини восьмої статті 6 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) особам віком до 18 років щорічна основна відпустка надається тривалістю 31 календарний день.
Згідно з частиною сьомою статті 6 Закону про відпустки особам з інвалідністю I і II груп щорічна основна відпустка надається тривалістю 30 календарних днів, а особам з інвалідністю III групи — 26 календарних днів.
Таким чином, на підставі Рішення № 3-р/2026 з 19 травня 2026 року особам віком до 18 років та особам з інвалідністю за умови використання ними 24 календарних днів щорічної основної відпустки за поточний робочий рік роботодавець не має права надавати решту невикористаних днів такої відпустки без збереження заробітної плати. Тобто решта невикористаних днів щорічної основної відпустки надається зазначеним особам зі збереженням заробітної плати в поточному році або після припинення або скасування воєнного стану.
На жаль, на працівників всіх інших категорій і надалі поширюватиметься норма другого речення абзацу другого частини першої статті 12 Закону № 2136, а також на всіх працівників й надалі поширюватиметься норма абзацу третього частини першої статті 12 Закону № 2136. Але, як і раніше, положення другого речення абзацу другого та абзацу третього частини першої статті 12 Закону № 2136 не застосовуються до керівних працівників закладів освіти та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників, оскільки це прямо визначено абзацом четвертим частини першої статті 12 Закону № 2136.
Оскільки Рішенням № 3-р/2026 визнано неконституційною норму абзацу другого пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136, то невикористані працівниками під час дії воєнного стану оплачувані відпустки роботодавець не може надати після скасування або припинення воєнного стану без збереження заробітної плати. Тобто всі невикористані працівниками під час дії воєнного стану оплачувані відпустки мають бути надані працівникам зі збереженням заробітної плати після скасування або припинення воєнного стану.
ЗМІНЕНО ВИМОГИ ДО ВИЗНАННЯ ПІДПРИЄМСТВ КРИТИЧНО ВАЖЛИВИМИ, РОЗМІРУ ЗАРПЛАТИ ЗАБРОНЬОВАНИХ ПРАЦІВНИКІВ ТА РОЗМІРУ СЕРЕДНЬОЇ ЗАРПЛАТИ ПРАЦІВНИКІВ КРИТИЧНО ВАЖЛИВИХ ПІДПРИЄМСТВ
Цим нормативним документом (далі — Постанова № 692), який набрав чинності 2 червня 2026 року, але окремі його норми наберуть чинності 1 вересня 2026 року, встановлено нові вимоги, зокрема, щодо розміру заробітної плати заброньованих працівників та розміру середньої заробітної плати працівників критично важливих підприємств. Ці та інші нововведення запроваджено шляхом внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час» від 27.01.2023 № 76 (далі — Постанова № 76), якою затверджено:
– Порядок бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час (далі — Порядок бронювання);
Спочатку розглянемо норми Постанови № 692, а потім зупинимося на змінах, внесених до Порядку бронювання і Критеріїв та порядку, затверджених Постановою № 76.
Пунктом 2 Постанови № 692 установлено, що рішення щодо визнання підприємств, установ, організацій критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, які є чинними станом на дату набрання чинності цією Постановою (тобто станом на 2 червня 2026 року), зберігають свою чинність протягом строку, на який вони прийняті, але не довше ніж до 1 вересня 2026 року.
Пунктом 3 Постанови № 692 доручено центральним органам виконавчої влади, іншим державним органам, органам державного управління, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, обласним, Київській міській державним адміністраціям (військовим адміністраціям у разі їх утворення) забезпечити:
– до 10 червня 2026 року перегляд зазначених у підпункті 4 пункту 2 Критеріїв та порядку, затверджених Постановою № 76, критеріїв, за якими здійснюється визначення підприємства, установи, організації, які мають важливе значення для галузі національної економіки чи забезпечення потреб територіальної громади, з метою забезпечення їх об’єктивності, обґрунтованості та застосування виключно до підприємств, установ і організацій, діяльність яких має критичне значення для функціонування економіки, забезпечення життєдіяльності населення або потреб оборони держави;
– до 1 липня 2026 року проведення аналізу відповідності підприємств, установ та організацій, визначених критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, критеріям, зазначеним в абзаці другому цього пункту. У разі виключення критерію, на підставі якого підприємство, установу, організацію було визначено такою, що має важливе значення для галузі національної економіки чи забезпечення потреб територіальної громади, скасувати статус критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;
– до 1 вересня 2026 року перегляд прийнятих рішень про визначення підприємства, установи, організації критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (крім підприємств, установ, організацій, зазначених у абзаці третьому цього пункту);
– подання до Міністерства цифрової трансформації і технічного адміністратора Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зазначених у підпункті 4 пункту 2 Критеріїв та порядку, затверджених Постановою № 76, критеріїв, за якими здійснюється визначення підприємства, установи, організації, які мають важливе значення для галузі національної економіки чи забезпечення потреб територіальної громади, не пізніше ніж у 10-денний строк після їх затвердження або внесення до них змін.
Таким чином, наразі уповноваженими державними органами відбувається перегляд критеріїв, за якими здійснюється визначення підприємств критично важливими для галузі національної економіки чи забезпечення потреб територіальної громади, після чого підприємства мають визначитися, чи відповідають вони оновленим критеріям. Якщо так, то вони мають подати пакет необхідних документів уповноваженому державному органу для отримання статусу критично важливого, що дасть їм змогу й надалі бронювати працівників. Рішення щодо визнання підприємства критично важливим, яке є чинним станом на 2 червня 2026 року, зберігає свою чинність протягом строку, на який воно прийнято, але не довше ніж до 1 вересня 2026 року. На час перехідного періоду (до 1 вересня 2026 року) зберігається і чинна критичність підприємств, і чинне бронювання військовозобов’язаних працівників таких підприємств (див. роз’яснення Мінекономіки від 02.06.2026 на стор. 116 цього номера).
Що стосується змін, які будуть внесені або вже внесені Постановою № 692 до Порядку бронювання, то з 1 вересня 2026 року абзац третій пункту 8 Порядку бронювання матиме наступну редакцію (зміни виділено жирним шрифтом):
«Військовозобов’язаним працівникам критично важливих підприємств, критично важливих установ, які включаються до списків, повинна бути нарахована щомісячна заробітна плата протягом строку, на який надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та на воєнний час, не нижче за розмір мінімальної заробітної плати по країні, помноженої на коефіцієнт 3 (крім …).».
Таким чином, з 1 вересня 2026 року буде збільшено мінімальний розмір заробітної плати, яку має отримувати заброньований працівник критично важливих підприємств та установ. Цей мінімальний розмір має становити не 2,5 (як зараз), а 3 мінімальні заробітні плати, тобто має становити не нижче 25 941 грн (8647 грн х 3).
Також з 1 вересня 2026 року пункт 8 Порядку бронювання буде доповнено новим абзацом четвертим, який матиме таку редакцію:
«Військовозобов’язаним працівникам критично важливих підприємств, критично важливих установ, місцезнаходженням яких є та які фактично провадять діяльність на території можливих бойових дій, території активних бойових дій, тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінрозвитку, щодо яких не визначено дату припинення можливості бойових дій, дату завершення бойових дій, дату завершення тимчасової окупації, які включаються до списків, повинна бути нарахована щомісячна заробітна плата протягом строку, на який надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та на воєнний час, не нижче розміру мінімальної заробітної плати по країні, помноженої на коефіцієнт 2,5 (крім …).».
Таким чином, з 1 вересня 2026 року у заброньованих працівників критично важливих підприємств та установ, місцезнаходженням яких є та які фактично провадять діяльність на прифронтовій території, щомісячна заробітна плата має становити не нижче 2,5 мінімальних заробітних плат, тобто наразі не нижче 21 617,50 грн (8647 грн х 2,5). Фактично мінімальний розмір заробітної плати заброньованих працівників зазначених підприємств з 1 вересня 2026 року не зміниться (як і зараз залишиться на рівні не нижче 2,5 мінімальних заробітних плат).
Також з 1 вересня 2026 року пункт 12 Порядку бронювання буде доповнений абзацом третім такого змісту:
«Військовозобов’язані працівники, яким надано відстрочку з інших причин, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також працівники, які працюють за сумісництвом на іншому підприємстві, в установі, організації, враховуються у загальній кількості військовозобов’язаних, зазначених у пунктах 6 – 10 цього Порядку, лише за одним місцем роботи.».
Отже, з 1 вересня 2026 року в Порядку бронювання буде чітко визначено, що сумісники враховуються у загальній кількості військовозобов’язаних, зазначених у пунктах 6 – 10 цього Порядку, лише за одним місцем роботи (за основним місцем роботи або за місцем роботи за сумісництвом).
З 2 червня 2026 року до пункту 9-2 Порядку бронювання внесено зміни, внаслідок чого ним тепер встановлено, що керівники критично важливих підприємств та установ зобов’язані протягом 10 робочих днів з дня перевищення встановлених пунктами 8 і 9 цього Порядку обмежень щодо кількості військовозобов’язаних, які підлягають бронюванню, подавати засобами Порталу Дія заяву в електронній формі про анулювання бронювання військовозобов’язаних працівників.
Також Постановою № 692 з 2 червня 2026 року внесено зміни до Критеріїв та порядку, затверджених Постановою № 76, які полягають в наступному.
До абзацу третього підпункту 6 пункту 2 Критеріїв та порядку, яким встановлено один з критеріїв «критичності», внесено зміни, внаслідок чого ним тепер встановлено, що «розмір нарахованої середньої заробітної плати застрахованих осіб – працівників … підприємств, установ, організацій за останній календарний місяць становить не менше розміру мінімальної заробітної плати по країні, помноженої на коефіцієнт 3, що підтверджується довідкою, наданою підприємством, установою, організацією (крім …).».
Таким чином, з 2 червня 2026 року для критично важливих підприємств і установ збільшено мінімальний розмір нарахованої середньої заробітної плати застрахованих осіб – працівників за останній календарний місяць. Цей мінімальний розмір має становити не 2,5 (як було раніше), а 3 мінімальні заробітні плати, тобто має бути не нижче 25 941 грн (8647 грн х 3).
Одночасно підпункт 6 пункту 2 Критеріїв та порядку доповнено абзацом четвертим, згідно з яким розмір нарахованої середньої заробітної плати застрахованих осіб – працівників підприємств, установ і організацій, місцезнаходженням яких є та які фактично провадять діяльність на території можливих бойових дій, території активних бойових дій, тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінрозвитку, щодо яких не визначено дату припинення можливості бойових дій, дату завершення бойових дій, дату завершення тимчасової окупації, за останній календарний місяць становить не менше розміру мінімальної заробітної плати по країні, помноженої на коефіцієнт 2,5, що підтверджується довідкою, наданою підприємством, установою, організацією.
Отже, у вищезазначених роботодавців розмір нарахованої середньої заробітної плати працівників за останній календарний місяць, як і раніше, має становити не нижче 2,5 мінімальних заробітних плат, тобто не нижче 21 617,50 грн (8647 грн х 2,5).
Крім того, в підпункті 7 пункту 2 Критеріїв та порядку деталізовано критерій для резидентів Дія Сіті, який тепер звучить так: «підприємство, установа, організація є резидентом Дія Сіті, відповідає вимогам пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», що підтверджується податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за останні шість календарних місяців, що подані підприємством, установою, організацією в установленому законодавством порядку».
ЗАПРОВАДЖЕНО ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ ПРОЕКТ ЩОДО РОЗІРВАННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ З ІНІЦІАТИВИ ПРАЦІВНИКА З РОБОТОДАВЦЕМ, МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯМ ЯКОГО Є ПРИФРОНТОВА ТЕРИТОРІЯ
Цим нормативним документом, який набрав чинності 02.06.2026, затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо розірвання трудового договору з ініціативи працівника з роботодавцем, місцезнаходженням якого є територія активних бойових дій або тимчасово окупована Російською Федерацією територія (далі — Порядок № 410).
Цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо розірвання трудового договору з ініціативи працівника з роботодавцем, місцезнаходженням якого є територія активних бойових дій або тимчасово окупована Російською Федерацією територія, яка включена до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінрозвитку, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації (далі — прифронтова територія).
Положення Порядку № 410 не поширюються на припинення трудових договорів із керівниками підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а також особами, які займають виборні посади.
Згідно з Порядком № 410 працівник може з власної ініціативи тільки на підставі частини першої статті 38 або частини першої статті 39 Кодексу законів про працю України розірвати трудовий договір з роботодавцем шляхом подання в електронній формі через Єдину інформаційно-аналітичну систему «Обрій» (далі — Єдина система) засобами Порталу Дія / мобільного додатка Порталу Дія (Дія) заяви про розірвання трудового договору (далі — заява) на ім’я роботодавця.
Заява формується засобами Порталу Дія / мобільного додатка Порталу Дія (Дія) у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, та містить відомості про заявника і роботодавця (повний перелік таких відомостей наведено в пункті 8 Порядку № 410) та підставу припинення трудового договору (див. вище).
Для подання заяви заявнику необхідно:
1) створити особистий електронний кабінет користувача на Порталі Дія або встановити мобільний додаток Порталу Дія (Дія) на електронному носії, критерії якого підтримують його використання;
2) пройти електронну ідентифікацію та автентифікацію з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, кваліфікованих або удосконалених електронних підписів чи печаток, зокрема з використанням паролів, отриманих у смс-повідомленнях, які є дійсними для одного сеансу автентифікації;
3) обрати в електронному кабінеті користувача на Порталі Дія / мобільному додатку Порталу Дія (Дія) послугу щодо подання заяви;
4) заповнити заяву засобами Порталу Дія / мобільного додатка Порталу Дія (Дія);
5) підписати заяву шляхом накладення кваліфікованого або удосконаленого електронного підпису.
Датою розірвання трудового договору з ініціативи працівника з роботодавцем є день, що настає за днем реєстрації заяви в Єдиній системі. Згода роботодавця або оформлення ним наказу (розпорядження) не вимагається.
Роботодавець у день реєстрації заяви в Єдиній системі отримує засобами Порталу Дія (у разі наявності особистого електронного кабінету користувача на Порталі Дія) та/або засобами державних електронних інформаційних ресурсів, до яких внесено інформацію про розірвання трудового договору (у разі технічної можливості), або на адресу електронної пошти, зазначену у відомостях державних електронних інформаційних ресурсів (за наявності), повідомлення про реєстрацію заяви.
Роботодавець зобов’язаний провести розрахунок із працівником (без видачі працівникові копії наказу/розпорядження про звільнення) та видати трудову книжку (за умови зберігання її у роботодавця) після припинення активних бойових дій та/або деокупації відповідної території та/або перереєстрації роботодавця на іншій території України не пізніше наступного робочого дня після пред’явлення звільненим працівником письмової вимоги. У разі відсутності доступу до трудової книжки або її втрати роботодавець зобов’язаний видати працівникові дублікат трудової книжки в порядку та строки, встановлені законодавством.