НАБРАЛИ ЧИННОСТІ ЗМІНИ ДО ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ», ЯКИМИ ВСТАНОВЛЕНО ГРАНИЧНИЙ СТРОК ПРИЗУПИНЕННЯ ДІЇ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ
В цьому документі (далі — Закон № 4412) 14.03.2026 набрали чинності абзаци п’ятий, дванадцятий – чотирнадцятий пункту 3 розділу I, якими передбачено внесення змін до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136).
Нагадаємо, що більшість норм Закону № 4412, якими передбачено зміни до Закону № 2136, набрали чинності ще 14.06.2025, про що ми на сторінках журналу повідомляли (див. ВПЗ № 6/2025, стор. 4).
Абзацом п’ятим пункту 3 розділу I Закону № 4412 передбачено набрання чинності з 14.03.2026 абзацу третього частини 1 статті 13 Закону № 2136, згідно з яким призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін сукупно на строк не більше ніж 90 календарних днів під час дії воєнного стану (враховуючи строки його продовження).
Абзацами дванадцятим – тринадцятим пункту 3 розділу I Закону № 4412 частину 2 статті 13 Закону № 2136 доповнено новим абзацом другим, відповідно до якого наказ (розпорядження) роботодавця, яким визначено строк призупинення дії трудового договору, що перевищує строк, передбачений абзацом третім частини 1 цієї статті (тобто перевищує 90 календарних днів), втрачає чинність наступного дня після закінчення строку, визначеного законом, крім випадку його продовження за домовленістю сторін.
Таким чином, починаючи з 14.03.2026 під час воєнного стану дію трудового договору може бути призупинено декілька разів, але сукупно за весь період воєнного стану призупинення дії трудового договору не може перевищувати 90 календарних днів.
Нагадаємо, що до 14.03.2026 призупинення дії трудового договору могло здійснюватися з ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану, тобто строк призупинення дії трудового договору не обмежувався кількістю календарних днів, а обмежувався лише датою настання події — припинення (скасування) воєнного стану.
Якщо роботодавцем не пізніше 13.03.2026 був виданий наказ про призупинення дії трудового договору без зазначення кінцевого строку або до припинення (скасування) воєнного стану, то такий наказ автоматично втратить чинність наступного дня після закінчення 90 календарних днів призупинення дії трудового договору. В цьому випадку роботодавець має відновити дію трудового договору або погодити з працівником продовження строку призупинення дії трудового договору.
За згодою сторін строк призупинення дії трудового договору може бути продовжений на строк понад 90 календарних днів, але не більше ніж до дня припинення або скасування воєнного стану (абз. четвертий ч. 1 ст. 13 Закону № 2136).
Отже, якщо працівник і роботодавець домовилися про продовження призупинення дії трудового договору понад 90 календарних днів, то роботодавець має право видати наказ про продовження призупинення дії трудового договору на узгоджений сторонами строк, але не більше ніж до дня припинення (скасування) воєнного стану. Закон № 2136 в цьому випадку не обмежує ані кількість домовленостей (згод) сторін про продовження призупинення дії трудового договору, ані сукупний строк (кількість календарних днів) призупинення дії трудового договору.
Звертаємо увагу, що Закон № 2136 не визначає, в якій формі має бути оформлена згода сторін про продовження призупинення дії трудового договору. Рекомендуємо таку згоду оформляти у письмовій формі за одним з таких варіантів:
1. Якщо ініціатором продовження призупинення дії трудового договору є працівник, то він пише заяву про продовження призупинення дії трудового договору понад 90 календарних днів із зазначенням бажаної кінцевої дати такого призупинення, а керівник на підставі цієї заяви у разі згоди з нею видає наказ про призупинення дії трудового договору із зазначенням кінцевої дати такого призупинення.
2. Якщо ініціатором продовження призупинення дії трудового договору є роботодавець, то він направляє письмове повідомлення працівнику з пропозицією продовжити призупинення дії трудового договору із зазначенням кінцевої дати, а працівник у разі прийняття такої пропозиції подає заяву про згоду на продовження призупинення дії трудового договору до вказаної дати. Після цього роботодавець видає наказ про призупинення дії трудового договору із зазначенням кінцевої дати такого призупинення.
Якщо починаючи з 14.03.2026 сторони не дійдуть згоди щодо продовження призупинення дії трудового договору, а строк призупинення дії трудового договору сукупно становитиме 90 календарних днів і більше, то трудовий договір автоматично відновлюється (наказ про призупинення дії трудового договору автоматично втрачає чинність) і працівник має стати до роботи.
Також необхідно враховувати, що сторони можуть продовжити призупинення дії трудового договору на строк понад 90 календарних днів лише у разі, якщо станом на 14.03.2026 має місце (триває) призупинення дії трудового договору або до вказаної дати трудовий договір призупинявся сукупно на строк менше 90 календарних днів. Якщо станом на 14.03.2026 немає призупинення дії трудового договору, а до вказаної дати трудовий договір вже призупинявся сукупно на строк 90 календарних днів і більше, то з 14.03.2026 трудовий договір не може бути призупинений взагалі (навіть за згодою сторін), оскільки вже вичерпано максимальний строк призупинення дії трудового договору.
У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану або до закінчення встановленого у наказі строку роботодавець повинен за 14 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи (абз. п’ятий ч. 1 ст. 13 Закону № 2136).
Після закінчення строку призупинення дії трудового договору дія такого трудового договору відновлюється в повному обсязі. У разі неможливості виконання сторонами трудового договору, дію якого відновлено, передбачених ним обов’язків цей трудовий договір припиняється з підстав, визначених законом (абз. восьмий ч. 1 ст. 13 Закону № 2136).
Таким чином, після закінчення строку призупинення дії трудового договору працівник має стати до роботи. Якщо на цей момент роботодавець через організаційні чи виробничі проблеми не може забезпечити працівника роботою, то для працівника може бути введено простій (не з вини працівника) з оплатою не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (ч. перша ст. 113 Кодексу законів про працю України; далі — КЗпП). Крім того, на підставі поданої заяви працівнику може бути надана відпустка без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136) або за згодою сторін на час виникнення загрози збройної агресії проти України (ч. третя ст. 26 Закону України «Про відпустки»). Якщо роботодавець на це не погоджується, то трудовий договір може бути припинений на підставах, визначених законодавством, наприклад, за пунктом 5 статті 41 КЗпП (неможливість забезпечити працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв’язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій).
ВНЕСЕНО ЗМІНИ ДО ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ», ЯКИМИ ПЕРЕДБАЧЕНА МОЖЛИВІСТЬ ВИДАЧІ ПАПЕРОВИХ ЛИСТКІВ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ
Цим документом (далі — Закон № 4683), який набирає чинності 01.04.2026, вносяться зміни до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV (далі — Закон № 1105). Змінами, зокрема, частину 1 статті 23 Закону № 1105 фактично розділено на дві частини — частину 1 та частину 5, якими уточнено підстави для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах.
Так, частина 1 статті 23 Закону № 1105 з 01.04.2026 буде викладена в такій редакції:
«1. Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, встановлення опіки над дитиною, листок непрацездатності.
У разі неможливості формування листка непрацездатності в електронному реєстрі листків непрацездатності підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є листок непрацездатності у паперовій формі.
Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності в електронному реєстрі листків непрацездатності, обставини та випадки оформлення листків непрацездатності у паперовій формі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за погодженням з уповноваженим органом управління.».
Таким чином, тепер не тільки підзаконними нормативно-правовими актами, а й Законом № 1105 передбачена можливість призначення «лікарняних» та «декретних» на підставі паперового листка непрацездатності.
Нагадаємо, що наразі всі можливі випадки видачі паперового листка непрацездатності визначені в пунктах 6, 8 та 8-1 наказу Міністерства охорони здоров’я України «Деякі питання формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність» від 01.06.2021 № 1066 (докладно про такі випадки йдеться у статті на стор. 36 цього номера).
Також Законом № 4683 з 01.04.2026 статтю 23 Закону № 1105 буде доповнено частиною 5 такого змісту:
«5. У разі видачі листка непрацездатності у паперовій формі для особи, яка працює за сумісництвом, на умовах трудового договору (контракту) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності, підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є копія листка непрацездатності у паперовій формі, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи такої особи.
Для застрахованої особи, яка одночасно здійснює підприємницьку та іншу діяльність і не працює на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності у паперовій формі засвідчує заклад охорони здоров’я, який його видав.».
Таким чином, колишні норми частини 1 стануть нормами частини 5 статті 23 Закону № 1105, але в них тепер чітко зазначено, що йдеться про засвідчену копію листка непрацездатності, виданого в паперовій формі.
Нагадаємо, що якщо працівник працює за сумісництвом і по ньому сформовано електронний листок непрацездатності, то до електронного особистого кабінету його роботодавця на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України (далі — ПФУ) направляється цифрова копія електронного листка непрацездатності, сформованого по працівнику (докладно про це йдеться у статті на стор. 36 цього номера).
Інші зміни до Закону № 1105 стосуються взаємин між лікарями та контролерами з ПФУ, а страхувальників (роботодавців) та застрахованих осіб (працівників) не стосуються. Так, у викладеній в новій редакції статті 27 Закону № 1105 оновлено порядок перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності та документів, що є підставою для їх формування, а у викладеній в новій редакції статті 28 Закону № 1105 оновлено відповідальність лікарів за формування необґрунтованого медичного висновку про тимчасову непрацездатність (докладно про це див. тут).
ЗАТВЕРДЖЕНО ПОРЯДОК ОБЧИСЛЕННЯ СЕРЕДНЬОМІСЯЧНОЇ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ДЛЯ РОЗРАХУНКУ ВНЕСКУ НА ПІДТРИМКУ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ
Цим документом, який набрав чинності 03.03.2026, але застосовується з 01.01.2026, затверджено Порядок обчислення середньомісячної заробітної плати (винагороди) для розрахунку внеску на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю (далі — Порядок № 268).
Порядок № 268 затверджено на виконання статті 18-2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.91 № 875-XII (далі — Закон № 875), про норми якої ми докладно повідомляли (див. статтю «Виконання нормативу з працевлаштування інвалідів з 2026 року» у ВПЗ № 1/2026, стор. 87).
Нагадаємо, що з 01.01.2026 згідно зі статтею 18-2 Закону № 875 роботодавці, у яких середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у календарному кварталі становить 8 і більше працівників та які в цьому кварталі не виконали обов’язок щодо нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого цією статтею (далі — норматив), сплачують внесок на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю (далі — внесок).
Розмір внеску обраховується платником шляхом визначення результату добутку таких показників:
– 40% середньомісячної заробітної плати (винагороди) у відповідному календарному кварталі, розрахованої на одного працівника;
– кількість місяців у кварталі;
– різниця між встановленим нормативом і середньообліковою кількістю штатних працівників – осіб з інвалідністю за квартал, які працевлаштовані роботодавцем з урахуванням вимог, визначених статтею 18-2 Закону № 875 щодо розміру оплати праці.
Розмір внеску розраховується з показників кварталу, за який він сплачується.
Порядок № 268 встановлює механізм обчислення середньомісячної заробітної плати (винагороди) за відповідний календарний квартал, розрахованої на одного працівника, для визначення розміру внеску, що сплачується відповідно до Закону № 875.
Дія Порядку № 268 поширюється на роботодавців, у яких середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу в календарному кварталі становить 8 і більше працівників і які в цьому кварталі не виконали обов’язок щодо нормативу, встановленого статтею 18-2 Закону № 875.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 268 роботодавець самостійно розраховує показник середньомісячної заробітної плати (винагороди) для цілей розрахунку внеску на підставі облікових документів для визначення кількісного складу працівників, бухгалтерських та інших первинних документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), що здійснені фізичним особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), договору про стажування, контракту про проходження служби або на інших умовах, передбачених законодавством, крім цивільно-правових договорів.
Розрахунковим періодом для обчислення середньомісячної заробітної плати (винагороди) для сплати внеску є календарний квартал, за який подається звітність і проводиться нарахування внеску (п. 5 Порядку № 268).
Згідно з пунктами 6–8 Порядку № 268 середньомісячна заробітна плата (винагорода), розрахована на одного працівника у відповідному календарному кварталі, для цілей розрахунку внеску обчислюється за такою формулою:
ЗПсер = ЗПкварт : Ксер : П,
де ЗПкварт — нарахована заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) за календарний квартал;
Ксер — середня кількість працівників, які працюють на умовах трудового договору (контракту), договору про стажування, контракту про проходження служби або на інших умовах, передбачених законодавством, крім цивільно-правових договорів, та яким нараховано заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) за відповідний календарний квартал;
П — кількість місяців у календарному кварталі, за які здійснено нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення).
Нарахована заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) за календарний квартал (ЗПкварт), включає:
– нараховану працівникам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), договору про стажування або на інших умовах, передбачених законодавством, крім цивільно-правових договорів (далі — ЦПД), основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі;
– нараховане грошове забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають спеціальні звання, осіб рядового і начальницького складу, в тому числі основні та додаткові види виплат таких осіб.
До нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) (ЗПкварт) для цілей розрахунку внеску не враховуються:
– винагорода, нарахована за ЦПД;
– допомога у зв’язку з вагітністю та пологами;
– оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця;
– допомога по тимчасовій непрацездатності, яка виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України;
– сума нарахованої заробітної плати за найманих працівників, праця яких відноситься до робіт, професій з важкими, шкідливими чи небезпечними умовами праці, перелік яких визначається відповідно до статті 18-2 Закону № 875;
– сума заробітної плати, яка зберігається за працівниками, направленими для проходження базової військової служби, призваними на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби (далі разом — працівники-військовослужбовці), та щомісячна матеріальна допомога таким працівникам;
– винагорода державних виконавців.
Відповідно до пункту 9 Порядку № 268 середня кількість працівників, які працюють на умовах трудового договору (контракту), договору про стажування, контракту про проходження служби або на інших умовах, передбачених законодавством, крім ЦПД, та яким нараховано заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) за відповідний календарний квартал (Ксер), обчислюється як сума середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу та кількості зовнішніх сумісників в еквіваленті повної зайнятості.
Середньооблікова кількість штатних працівників (далі — СКШП) облікового складу за календарний квартал визначається шляхом підсумовування СКШП за кожен місяць кварталу та ділення отриманої суми на кількість місяців у календарному кварталі, за які здійснено нарахування заробітної плати (дохід, грошове забезпечення).
Кількість зовнішніх сумісників в еквіваленті повної зайнятості за відповідний календарний квартал враховується пропорційно оплаченому часу та визначається шляхом ділення загальної кількості людино-годин робочого часу (відпрацьованого та невідпрацьованого), за який була нарахована заробітна плата зовнішнім сумісникам, на табельний фонд робочого часу, визначений з урахуванням тривалості робочого тижня, встановленої роботодавцем згідно із законодавством або колективним договором. Під час обчислення кількості зовнішніх сумісників в еквіваленті повної зайнятості не враховується час, відпрацьований ними понаднормово.
Згідно з пунктом 10 Порядку № 268 під час обчислення показника СКШП облікового складу, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем у відповідному календарному кварталі, для цілей розрахунку внеску не враховуються:
– особи, які виконують роботи (надають послуги) за ЦПД;
– працівники, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами або у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, в разі, коли дитина потребує домашнього догляду, — до досягнення нею 6-річного віку;
– працівники, які перебувають у відпустці без збереження заробітної плати протягом повної тривалості звітного періоду (тобто які весь квартал перебували у зазначеній відпустці);
– працівники, з якими тимчасово зупинено дію трудового договору відповідно до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX;
– працівники-військовослужбовці;
– працівники, праця яких відноситься до робіт, професій з важкими, шкідливими чи небезпечними умовами праці, перелік яких визначається відповідно до статті 18-2 Закону № 875.
Що стосується механізму обчислення показника СКШП, то відповідно до пункту 2 Порядку № 268 у цьому Порядку терміни «середньооблікова кількість штатних працівників», «середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу» вживаються у значенні, наведеному в Законі № 875, а термін «зовнішні сумісники» означає працівників, які виконують в іншого роботодавця оплачувану роботу у вільний від основної роботи час.
Нагадаємо, що відповідно до статті 1 Закону № 875 середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу, середньооблікова кількість штатних працівників – осіб з інвалідністю — показники кількості працівників роботодавців, визначені за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики.
Отже, обчислення показника СКШП облікового складу з метою визначення розміру внеску здійснюється за методикою, наведеною в Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286, але з урахуванням норм Порядку № 268, тобто до СКШП облікового складу не включаються особи, перелічені в пункті 10 Порядку № 268.
Розглянемо порядок обчислення розміру внеску з урахуванням норм Закону № 875 та Порядку № 268 на конкретному прикладі.
Приклад
Припустимо, що на підприємстві у І кварталі 2026 року:
– нарахована заробітна плата, про яку йдеться в пунктах 6–8 Порядку № 268, (тобто показник ЗПкварт) становить 6 750 000 грн;
– середня кількість працівників, яким нараховано заробітну плату та про яких йдеться в пункті 9 Порядку № 268, (тобто показник Ксер) становить 150 осіб;
– кількість місяців у І кварталі, за які здійснено нарахування заробітної плати, (тобто показник П) — 3 місяці;
– норматив для підприємства — 6 осіб з інвалідністю;
– середньооблікова кількість штатних працівників–інвалідів, які працевлаштовані роботодавцем з урахуванням вимог щодо розміру оплати праці, — 4 особи.
Спочатку обчислимо середньомісячну заробітну плату на одного працівника у І кварталі 2026 року:
6 750 000 грн : 150 осіб : 3 місяці = 15 000 грн
Враховуючи, що підприємство у І кварталі 2026 року не виконало норматив (працевлаштувало лише 4 осіб з інвалідністю при нормативі 6 осіб з інвалідністю), то сума внеску, який потрібно сплатити за І квартал 2026 року, дорівнює:
15 000 грн х 40% х 3 міс. х (6 осіб – 4 осіб) = 6000 грн х 3 х 2 = 36 000 грн
ЗБІЛЬШЕНО РОЗМІР ДОПОМОГИ НА ПОХОВАННЯ ЗАСТРАХОВАНОЇ ОСОБИ АБО ОСОБИ, ЯКА ПЕРЕБУВАЛА НА ЇЇ УТРИМАННІ
Цією постановою, яка набрала чинності 13.03.2026, Пенсійний фонд України (далі — ПФУ) установив новий розмір допомоги на поховання застрахованої особи або особи, яка перебувала на її утриманні, — 8500 гривень.
Одночасно скасовано постанову правління ПФУ «Про встановлення розміру допомоги на поховання» від 26.12.2022 № 29-1, якою допомога на поховання була встановлена в розмірі 4100 гривень.
Таким чином, з 13.03.2026 розмір допомоги на поховання застрахованої особи або особи, яка перебувала на її утриманні, становить 8500 гривень. Збільшення розміру допомоги на поховання обумовлено збільшенням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки останній в період з 1 березня 2017 року по 13 березня 2026 року збільшився у 2,08 рази (з 1247 грн до 2595 грн), відповідно і збільшення розміру допомоги на поховання в період з 1 березня 2017 року по 13 березня 2026 року відбулося у 2,08 рази (з 4100 грн до 8500 грн).
Нагадаємо, що згідно з частинами 3 та 4 статті 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV (далі — Закон № 1105) допомога на поховання застрахованої особи призначається члену сім’ї померлого або особі, яка здійснила поховання, на підставі поданої в електронній або паперовій формі заяви особи, яка здійснила поховання, документа, що посвідчує особу, та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання або довідки про смерть.
Допомога на поховання члена сім’ї застрахованої особи призначається застрахованій особі на підставі поданої в електронній або паперовій формі заяви застрахованої особи та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання або довідки про смерть та інших актів цивільного стану (народження члена сім’ї та його походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені), необхідних для підтвердження сімейних відносин, документів про перебування членів сім’ї (крім дітей) на утриманні застрахованої особи.
Відповідно до частини 3 статті 24 Закону № 1105 допомога на поховання призначається не пізніше дня, що настає за днем звернення, і виплачується не пізніше наступного робочого дня після отримання страхувальником страхових коштів від органу ПФУ відповідно до цього Закону.