Порядок надання та тривалість щорічних відпусток

Стаття 45 Конституції України гарантує кожному, хто працює, право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки. Мінімальна тривалість оплачуваної щорічної відпустки визначається законом.

Порядок надання щорічних відпусток регулюється статтями 74 – 76, 78 – 83, 180 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) і Законом України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки). Крім того, низкою інших нормативних документів для окремих категорій працівників (державних службовців, педагогічних працівників, медичних працівників, інвалідів тощо) встановлені особливості надання щорічних відпусток.

У період дії воєнного стану щорічні відпустки надаються з урахуванням норм Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136).

Щорічні відпустки надаються громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі разом — підприємства) із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати. При цьому забороняється заміна відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 83 КЗпП і статтею 24 Закону про відпустки (ст. 74 КЗпП, ст. 2 Закону про відпустки).

Види щорічних відпусток

Законодавством, а саме статтею 4 Закону про відпустки встановлено чотири види щорічних відпусток:

– основна відпустка;

– додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;

– додаткова відпустка за особливий характер праці;

– інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Умови та порядок надання щорічних відпусток

Щорічна відпустка надається за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ст. 75 КЗпП, ст. 6 Закону про відпустки).

Наприклад, якщо працівник прийнятий на роботу 20.05.2025, то першим відпрацьованим робочим роком у нього є період з 20.05.2025 по 19.05.2026, другим робочим роком — період з 20.05.2026 по 19.05.2027.

Згідно зі статтею 79 КЗпП і статтею 10 Закону про відпустки право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві. У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення 6-місячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком окремих випадків.

Щорічні відпустки повної тривалості до закінчення 6 місяців безперервної роботи в перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються:

– жінкам — перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами (далі — «декретна» відпустка) або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю (далі — дитина-інвалід);

– особам з інвалідністю (далі — інваліди);

– особам віком до 18 років;

– чоловікам, дружини яких перебувають у «декретній» відпустці;

– особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;

– сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

– працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;

– працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

– батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;

– в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Наприклад, якщо у працівника перший відпрацьований робочий рік на підприємстві закінчився 10.06.2026, і працівник вже використав щорічну основну відпустку за цей рік, то вже з 11.06.2026 йому може бути надано зазначену відпустку повної тривалості за другий робочий рік — з 11.06.2026 по 10.06.2027.

Крім вищевикладених умов, для отримання права на щорічну відпустку працівник повинен мати стаж, що дає право на таку відпустку.

Стаж роботи, що дає право на щорічну відпустку

Періоди, які включаються до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, визначені статтею 82 КЗпП і статтею 9 Закону про відпустки (див. таблицю 1).

Таблиця 1

Періоди, які включаються до стажу роботи, що дає право на щорічні відпустки

Періоди, які включаються до стажу, що дає право на ОСНОВНУ відпустку	Періоди, які включаються до стажу, що дає право на ДОДАТКОВУ відпустку
Час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного і скороченого робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка	Час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади
Час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу, час простою, оплаченого в розмірі не нижче 2/3 тарифної ставки (окладу), час оплачуваних відпусток, відрядження, виконання державних і громадських обов’язків тощо), крім випадків, коли за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігалися місце роботи і посада на підприємстві на час призову
Час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню (в т. ч. період тимчасової непрацездатності, період перебування у «декретній» відпустці), за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку
Час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у зв’язку з перебуванням у відпустці без збереження заробітної плати (ст. 25 і 26 Закону про відпустки), за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, — до досягнення дитиною 16-річного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги — до досягнення дитиною 18-річного віку (Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право працівнику на отримання відпустки без збереження заробітної плати на дитину, якій не встановлено інвалідність, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 № 1162)	Час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці
Час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців у закладах професійної освіти	Час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів
Час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників
Час, коли працівник, стосовно якого згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, фактично не працював у зв’язку з позбавленням особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата
Інші періоди роботи, передбачені законодавством

Крім статті 82 КЗпП і статті 9 Закону про відпустки, спеціальні норми щодо невключення періодів перебування у відпустках без збереження заробітної плати до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, мають стаття 26 Закону про відпустки та стаття 12 Закону № 2136. При цьому є колізія двох норм Закону про відпустки.

Так, в пункті 4 частини першої статті 9 Закону про відпустки зазначено, що до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 цього Закону. Однак у частині четвертій статті 26 Закону про відпустки, якою цей Закон був доповнений з 24.12.2023¹, зазначено, що час перебування у відпустках, зазначених у цій статті, не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Отже, починаючи з 24.12.2023 календарні дні перебування у відпустці без збереження заробітної плати, наданої за згодою сторін відповідно до статті 26 Закону про відпустки, не зараховуються до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.² Календарні дні перебування у цій відпустці по 23.12.2023 зараховуються до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Також починаючи з 24.12.2023 календарні дні перебування у відпустці без збереження заробітної плати, наданої протягом періоду дії воєнного стану роботодавцем на прохання працівника відповідно до частини 3 статті 12 Закону № 2136, яку з 24.12.2023 викладено у новій редакції, не зараховуються до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку. Календарні дні перебування у цій відпустці по 23.12.2023 зараховуються до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Період перебування у відпустці без збереження заробітної плати, наданої відповідно до частини 4 статті 12 Закону № 2136 у період дії воєнного стану роботодавцем за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Виходячи з норм статей 82, 181 КЗпП та статті 9 Закону про відпустки до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (далі — «відпускний» стаж), не включаються:

– час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (п. 3 ч. першої ст. 82 КЗпП, п. 3 ч. першої ст. 9 Закону про відпустки);

– час відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною 6-річного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, — до досягнення дитиною 16-річного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги — до досягнення дитиною 18-річного віку (п. 4 ч. першої ст. 82 КЗпП, п. 4 ч. першої ст. 9 Закону про відпустки);

– час проходження військової служби в особливий період працівниками-військовослужбовцями, зазначеними у частині третій статті 119 КЗпП, коли за ними зберігалися місце роботи та посада, але не зберігався середній заробіток на підприємстві (тобто з 19.07.2022, крім випадків, коли з цієї дати середній заробіток нараховувався працівнику за рішенням роботодавця);³

– час (календарні дні) відсутності працівника на роботі з його вини (прогул, відсторонення від роботи у випадках, передбачених статтею 46 КЗпП, невихід на роботу під час воєнного стану за самостійним рішенням працівника або з нез’ясованих причин тощо);

– період призупинення дії трудового договору під час воєнного стану.

Час перебування у відпустці без збереження заробітної плати, передбаченої статтею 25 Закону про відпустки (крім відпустки для догляду за дитиною, зазначеної в пункті 3 частини першої цієї статті), включається до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (п. 4 ч. першої ст. 82 КЗпП, п. 4 ч. першої ст. 9 Закону про відпустки).

Що стосується механізму визначення кількості днів щорічної відпустки виходячи з наявного «відпускного» стажу, то загального нормативно-правового акта, який визначає порядок розрахунку кількості днів щорічної відпустки, наразі немає. Проте, на думку Мінекономіки та Мінсоцполітики⁴, враховуючи те, що відповідно до частини першої статті 5 Закону про відпустки тривалість відпусток незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях, при підрахунку днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу доцільно скористатися механізмом нарахування оплати за дні відпустки, закладеним у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 (далі — Порядок № 100), тобто прив’язку розрахунку днів відпустки необхідно здійснювати до календарних днів робочого року, в якому працював працівник.

Отже, прив’язку розрахунку днів відпустки необхідно здійснювати до календарних днів робочого року, в якому працював працівник, а при розрахунку невикористаних днів відпустки за декілька років — до календарних днів останнього відпрацьованого робочого року (за його відсутності — поточного робочого року). При цьому оскільки згідно зі статтею 78-1 КЗпП та пунктом 7 Порядку № 100 святкові та неробочі дні (стаття 73 КЗпП) не враховуються при визначенні тривалості щорічної відпустки, то зазначені дні не враховуються і при розрахунку календарних днів «відпускного» стажу.⁵

Тривалість щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу розраховується наступним чином: визначаємо кількість днів щорічної відпустки, які припадають на один календарний день без урахування святкових і неробочих днів в цілому за робочий рік. Потім одержаний результат множимо на кількість календарних днів без урахування святкових і неробочих днів, відпрацьованих працівником у робочому періоді.⁵

Якщо вищенаведене звести до загальної формули, то вона матиме такий вигляд:

КДВ = ТВ : (ККР – КСР) х (КВП – КСП),

де КДВ — кількість календарних днів невикористаної щорічної відпустки;

ТВ — тривалість щорічної відпустки працівника за повністю відпрацьований робочий рік (встановлюється трудовим або колективним договором, але не менше 24 к. д.);

ККР — кількість календарних днів у робочому році (365 к. д. або 366 к. д.);

КСР — кількість святкових і неробочих днів у робочому році;

КВП — кількість відпрацьованих календарних днів у відповідному періоді («відпускний» стаж);

КСП — кількість святкових і неробочих днів у періоді, який відповідає «відпускному» стажу.

Зауважимо, що відповідно до частини 6 статті 6 Закону № 2136, який набрав чинності 24.03.2022, у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 73 КЗпП, тобто відсутні святкові та неробочі дні. Отже, «відпускний» стаж не зменшується на святкові та неробочі дні, визначені статтею 73 КЗпП, які припадають на період з 24.03.2022 по останній день воєнного стану (у вищенаведеній формулі з 24.03.2022 показники КСР та КСП дорівнюють нулю).

Обчислимо «відпускний» стаж та тривалість щорічної відпустки працівника у конкретних ситуаціях (див. приклади 1–6).

ПРИКЛАД 1

Визначення тривалості щорічної основної відпустки за останній робочий рік

Працівниця не використала щорічну основну відпустку за останній робочий рік, який у неї триває з 22.05.2025 по 21.05.2026. Щорічну основну відпустку за цей робочий рік згідно з графіком відпусток їй буде надано з 25.05.2026. Тривалість щорічної основної відпустки працівниці згідно з трудовим (колективним) договором — 24 календарних дні (далі — к. д.).

В останньому робочому році (з 22.05.2025 по 21.05.2026), за який надається щорічна основна відпустка, у працівниці відбулися наступні події:

– з 22.05.2025 по 30.09.2025 (132 к. д.) — робота у звичайному режимі;

– з 01.10.2025 по 30.11.2025 (61 к. д.) — простій не з вини працівниці з нарахуванням оплати простою в розмірі 2/3 окладу;

– з 01.12.2025 по 31.01.2026 (62 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати на період воєнного стану (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136);

– з 01.02.2026 по 31.03.2026 (59 к. д.) — призупинення дії трудового договору;

– з 01.04.2026 по 21.05.2026 (51 к. д.) — робота у звичайному режимі.

З вищевказаних періодів до стажу роботи, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку, не включаються періоди:

– з 01.12.2025 по 31.01.2026 (62 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати на період воєнного стану, оскільки починаючи з 24.12.2023 період перебування у такій відпустці не зараховується до «відпускного» стажу (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 у редакції, що діє з 24.12.2023);

– з 01.02.2026 по 31.03.2026 (59 к. д.) — період призупинення дії трудового договору.

До стажу роботи, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку, включаються періоди:

– з 22.05.2025 по 30.09.2025 (132 к. д.) — час фактичної роботи, у т. ч. 4 календарних дні — 8 червня (Трійця), 28 червня (День Конституції України), 15 липня (День Української Державності), 24 серпня (День незалежності України), які не є святковими і неробочими днями у період воєнного стану;

– з 01.10.2025 по 30.11.2025 (61 к. д.) — час простою не з вини працівниці з нарахуванням оплати простою в розмірі 2/3 окладу, у т. ч. 1 календарний день — 1 жовтня (День захисників і захисниць України), який не є святковим днем у період воєнного стану;

– з 01.04.2026 по 21.05.2026 (51 к. д.) — час фактичної роботи, у т. ч. 3 календарних дні — 12 квітня (Пасха), 1 травня (День праці), 8 травня (День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 – 1945 років), які не є святковими і неробочими днями у період воєнного стану.

«Відпускний» стаж працівниці в робочому році з 22.05.2025 по 21.05.2026:

132 к. д. + 61 к. д. + 51 к. д. = 244 к. д.

або

365 к. д. – 62 к. д. – 59 к. д. = 244 к. д.

Визначимо тривалість щорічної основної відпустки працівниці в робочому році з 22.05.2025 по 21.05.2026 залежно від «відпускного» стажу, враховуючи, що в цьому робочому році немає святкових і неробочих днів (далі — святк. д.):

24 к. д. : (365 к. д. – 0 святк. д.) х (244 к. д. – 0 святк. д.) = 16 к. д.,

де: 24 к. д. — тривалість щорічної основної відпустки працівниці згідно з трудовим (колективним) договором;

365 к. д. — кількість календарних днів у робочому році (з 22.05.2025 по 21.05.2026);

0 святк. д. — кількість святкових і неробочих днів у робочому році;

244 к. д. — кількість календарних днів у періоді, який відповідає «відпускному» стажу;

0 святк. д. — кількість святкових і неробочих днів у періоді, який відповідає «відпускному» стажу.

Таким чином, за останній робочий рік з 22.05.2025 по 21.05.2026 працівниця має право на щорічну основну відпустку тривалістю 16 календарних днів.

 

ПРИКЛАД 2

Визначення тривалості щорічної основної відпустки, якщо працівниця
не була у цій відпустці протягом декількох років

Працівницю прийнято на роботу 17.05.2021. За весь період перебування у трудових відносинах з підприємством працівниці жодного разу щорічна основна відпустка не надавалась. Вперше щорічну основну відпустку згідно з графіком відпусток працівниці буде надано з 22.06.2026. Тривалість щорічної основної відпустки працівниці згідно з трудовим (колективним) договором — 24 к. д.

За весь період роботи на підприємстві з 17.05.2021 по 21.06.2026 (включає 5 повних робочих років) у працівниці відбулися наступні події:

– з 17.05.2021 по 02.12.2021 — робота у звичайному режимі;

– з 03.12.2021 по 07.04.2022 (126 к. д.) — відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;

– з 08.04.2022 по 02.02.2025 — відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;

– з 03.02.2025 по 02.02.2026 — відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною 6-річного віку (п. 3 ч. першої ст. 25 Закону про відпустки);

– з 03.02.2026 по 04.03.2026 (30 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін (ст. 26 Закону про відпустки);

– з 05.03.2026 по 21.06.2026 — робота у звичайному режимі.

З вищевказаних періодів до стажу роботи, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку, не включаються періоди:

– з 08.04.2022 по 02.02.2025 — відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;

– з 03.02.2025 по 02.02.2026 — відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку згідно з медичним висновком;

– з 03.02.2026 по 04.03.2026 (30 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін (ст. 26 Закону про відпустки).

До стажу роботи, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку, включаються періоди:

– з 17.05.2021 по 02.12.2021 (200 к. д.) — час фактичної роботи, у т. ч. 4 святкових і неробочих дні — 21 червня (Трійця), 28 червня (День Конституції України), 24 серпня (День незалежності України), 14 жовтня (День захисника України);

– з 03.12.2021 по 07.04.2022 (126 к. д.) — час перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, у т. ч. 4 святкових і неробочих дні — 25 грудня (Різдво Христове), 1 січня (Новий рік), 7 січня (Різдво Христове), 8 березня (Міжнародний жіночий день);

– з 05.03.2026 по 21.06.2026 (109 к. д.) — час фактичної роботи, у т. ч. 5 календарних днів 8 березня (Міжнародний жіночий день), 12 квітня (Пасха), 1 травня (День праці), 8 травня (День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 – 1945 років), 31 травня (Трійця), які не є святковими і неробочими днями у період воєнного стану.

«Відпускний» стаж працівниці, включаючи святкові та неробочі дні, що припадають на період до 24.03.2022:

200 к. д. + 126 к. д. + 109 к. д. = 435 к. д.

На «відпускний» стаж припадає 4 святкових і неробочих дні у відпрацьованому періоді (з 17.05.2021 по 02.12.2021). При цьому 4 святкових і неробочих дні, які припадають на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами (03.12.2021 по 07.04.2022), є календарними днями цієї відпустки.

Визначимо тривалість щорічної основної відпустки працівниці станом на 21.06.2026 включно (з «відпускного» стажу виключаються святкові та неробочі дні, що припадають на відпрацьований період до 24.03.2022):

24 к. д. : (365 к. д. – 0 святк. д.) х (435 к. д. – 4 святк. д.) = 28 к. д.,

де: 24 к. д. — кількість календарних днів відпустки за посадою працівниці;

365 к. д. — кількість календарних днів протягом останнього відпрацьованого робочого року працівниці (з 17.05.2025 по 16.05.2026);

0 святк. д. — кількість святкових і неробочих днів протягом останнього відпрацьованого робочого року працівниці;

435 к. д. — кількість календарних днів у періоді, який відповідає «відпускному» стажу;

4 святк. д. — кількість святкових і неробочих днів у періоді, який відповідає «відпускному» стажу.

Таким чином, станом на 21.06.2026 (включно) працівниця має право на щорічну основну відпустку тривалістю 28 календарних днів.

 

ПРИКЛАД 3

Визначення тривалості щорічної основної відпустки, якщо працівник
останні три роки перебував у відпустках без збереження заробітної плати

Працівника – особу з інвалідністю ІІІ групи прийнято на роботу 06.02.2023. Щорічну основну відпустку згідно з графіком відпусток буде вперше йому надано з 01.06.2026. Тривалість щорічної основної відпустки працівника як особи з інвалідністю ІІІ групи — 26 календарних днів (далі — к. д.).⁶

За весь період роботи на підприємстві з 06.02.2023 по 31.05.2026 (включає 3 повних робочих роки) у працівника відбулися наступні події:

– з 06.02.2023 по 31.05.2023 (115 к. д.) — робота у звичайному режимі;

– з 01.06.2023 по 30.06.2023 (30 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника як особі з інвалідністю III групи (п. 6 ч. першої ст. 25 Закону про відпустки);

– з 01.07.2023 по 31.12.2025 — відпустка без збереження заробітної плати на період воєнного стану (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136);

– з 01.01.2026 по 31.03.2026 (90 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати на період воєнного стану за заявою працівника, який виїхав за межі території України (ч. 4 ст. 12 Закону № 2136);

– з 01.04.2026 по 30.04.2026 (30 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін (ч. перша ст. 26 Закону про відпустки);

– з 01.05.2026 по 31.05.2026 (31 к. д.) — робота у звичайному режимі.

З вищевказаних періодів до стажу роботи, що дає право працівнику на щорічну основну відпустку, не включаються періоди:

– з 24.12.2023 по 31.12.2025 — відпустка без збереження заробітної плати на період воєнного стану, оскільки з 24.12.2023 період перебування у такій відпустці не зараховується до «відпускного» стажу (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 у редакції, що діє з 24.12.2023);⁷

– з 01.01.2026 по 31.03.2026 (90 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати на період воєнного стану за заявою працівника, який виїхав за межі території України, оскільки період перебування у такій відпустці не зараховується до «відпускного» стажу (ч. 4 ст. 12 Закону № 2136);

– з 01.04.2026 по 30.04.2026 (30 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін (ч. перша ст. 26 Закону про відпустки), оскільки з 24.12.2023 період перебування у такій відпустці не зараховується до «відпускного» стажу (ч. четверта ст. 26 Закону про відпустки).

До стажу роботи, що дає право працівнику на щорічну основну відпустку, включаються періоди:

– з 06.02.2023 по 31.05.2023 (115 к. д.) — час фактичної роботи;

– з 01.06.2023 по 30.06.2023 (30 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника як особі з інвалідністю III групи (п. 6 ч. першої ст. 25 Закону про відпустки);

– з 01.07.2023 по 23.12.2023 (176 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати на період воєнного стану (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 у редакції, що діяла по 23.12.2023, коли період зазначеної відпустки зараховувався до «відпускного» стажу);⁷

– з 01.05.2026 по 31.05.2026 (31 к. д.) — час фактичної роботи.

«Відпускний» стаж працівника (в ньому немає святкових і неробочих днів, які потрібно виключати з розрахунку):

115 к. д. + 30 к. д. + 176 к. д. + 31 к. д. = 352 к. д.

Визначимо тривалість щорічної основної відпустки працівника станом на 31.05.2026 включно (в останньому робочому році працівника немає святкових і неробочих днів):

26 к. д. : (365 к. д. – 0 святк. д.) х (352 к. д. – 0 святк. д.) = 25 к. д.,

де: 26 к. д. — кількість календарних днів щорічної основної відпустки працівника;

365 к. д. — кількість календарних днів протягом останнього робочого року працівника (з 06.02.2025 по 05.02.2026);

0 святк. д. — кількість святкових і неробочих днів протягом останнього робочого року працівника;

352 к. д. — кількість календарних днів у періоді, який відповідає «відпускному» стажу;

0 святк. д. — кількість святкових і неробочих днів у періоді, який відповідає «відпускному» стажу.

Таким чином, станом на 31.05.2026 (включно) працівник має право на щорічну основну відпустку тривалістю 25 календарних днів.⁸

ПРИКЛАД 4

Визначення тривалості щорічної додаткової відпустки за роботу
з ненормованим робочим днем (за особливий характер праці)

Працівника прийнято на роботу 16.06.2025, а з 01.08.2025 йому встановлено ненормований робочий день. Працівнику за роботу з таким режимом (за особливий характер праці) щорічна додаткова відпустка вперше надається з 22.06.2026. За роботу з ненормованим робочим днем пунктом 2 частини першої статті 8 Закону про відпустки передбачено надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці тривалістю до 7 календарних днів.

Колективним договором підприємства передбачено надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (ненормований робочий день) тривалістю 7 календарних днів за відпрацьований робочий рік із зазначеними умовами праці. Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється залежно від часу зайнятості працівника (пропорційно відпрацьованому ним часу) в цих умовах.

У відпрацьованому робочому році з 16.06.2025 по 15.06.2026 працівник з ненормованим робочим днем працював тільки в період з 01.08.2025 по 15.06.2026, що включає 319 календарних днів, тому стаж роботи, що дає право працівнику на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, становить 319 календарних днів.

У відпрацьованому робочому році з 16.06.2025 по 15.06.2026, що включає 365 календарних днів, та у «відпускному» стажі, що включає 319 календарних днів (з 01.08.2025 по 15.06.2026), немає святкових і неробочих днів, оскільки з 24.03.2022 до припинення воєнного стану зупинено дію статті 73 КЗпП.

Визначимо тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, на яку працівник має право у відпрацьованому робочому році (з 16.06.2025 по 15.06.2026), враховуючи час зайнятості працівника в цих умовах:

7 к. д. : (365 к. д. – 0 святк. д.) х (319 к. д. – 0 святк. д.) = 6 к. д.

Таким чином, за відпрацьований робочий рік з особливим характером праці працівнику необхідно надати щорічну додаткову відпустку за роботу з ненормованим робочим днем тривалістю 6 календарних днів.

 

ПРИКЛАД 5

Визначення тривалості щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці

Працівнику, який працює із шкідливими і важкими умовами праці, за відпрацьований робочий рік з 06.06.2025 по 05.06.2026 надається щорічна додаткова відпустка за роботу із зазначеними умовами праці з 08.06.2026.

Відповідно до колективного договору та Списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, наведеного у додатку 1 (далі — Список № 1) до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.97 № 1290 (далі — Постанова № 1290), за професією працівника максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці становить 14 календарних днів.

Оскільки згідно з пунктом 10 Порядку застосування Списку № 1, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.98 № 16 (далі — Наказ № 16), до стажу, що дає право працівнику на щорічну додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах із шкідливими і важкими умовами праці не менше половини тривалості робочого дня, то для визначення коефіцієнта, на який необхідно множити планову (максимальну) тривалість зазначеної відпустки, встановлену в колективному договорі (Списку № 1), доцільно використовувати кількість не календарних, а робочих днів.

Працівник в останньому робочому році з 06.06.2025 по 05.06.2026, що включає 261 робочий день за графіком роботи, відпрацював із шкідливими і важкими умовами праці 225 робочих днів (у ці дні час роботи із шкідливими і важкими умовами праці становив не менше половини тривалості робочого дня), а також перебував у щорічній основній відпустці за поточний робочий рік у період з 02.02.2026 по 25.02.2026, на яку припадає 18 робочих днів (час щорічної основної відпустки включається до стажу, що дає право на щорічну додаткову відпустку).

Визначимо тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, на яку працівник має право у відпрацьованому робочому році (з 06.06.2025 по 05.06.2026):

14 к. д. : 261 р. д. х (225 відпрац. р. д. + 18 р. д.) = 13 к. д.

Таким чином, за відпрацьований робочий рік працівнику необхідно надати щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими та важкими умовами праці тривалістю 13 календарних днів.

 

ПРИКЛАД 6

Визначення тривалості щорічної додаткової відпустки за роботу
з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням

Працівнику, який працює протягом усього робочого дня на комп’ютері — з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, за відпрацьований робочий рік з 15.06.2025 по 14.06.2026 надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці з 15.06.2026.

Відповідно до колективного договору та Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, наведеного у додатку 2 (далі — Список № 2) до Постанови № 1290, за професією працівника максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці становить 4 календарних дні.

Оскільки згідно з пунктом 7 Порядку застосування Списку № 2, затвердженого Наказом № 16, до стажу, що дає право на щорічну додаткову відпустку, зараховуються дні, коли працівник фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, то для визначення коефіцієнта, на який необхідно множити планову (максимальну) тривалість зазначеної відпустки, встановлену в колективному договорі (Списку № 2), доцільно використовувати кількість не календарних, а робочих днів.

Працівник в останньому робочому році з 15.06.2025 по 14.06.2026, що включає 261 робочий день за графіком роботи, відпрацював на комп’ютері 208 робочих днів (у ці дні час роботи на комп’ютері становив не менше половини тривалості робочого дня), а також перебував у щорічній додатковій відпустці за особливий характер праці за попередній робочий рік у період з 16.06.2025 по 18.06.2025, на який припадає 3 робочих дні, та у щорічній основній відпустці за поточний робочий рік у період з 04.05.2026 по 27.05.2026, на який припадає 18 робочих днів (час щорічних основної та додаткової відпусток включається до стажу, що дає право на щорічну додаткову відпустку).

Визначимо тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (роботу на комп’ютері), на яку працівник має право у відпрацьованому робочому році (з 15.06.2025 по 14.06.2026):

4 к. д. : 261 р. д. х (208 відпрац. р. д. + 3 р. д. + 18 р. д.) = 3,5 к. д. ≈ 4 к. д.

Таким чином, за відпрацьований робочий рік працівник має право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю 4 календарних дні.

_____________________________________________________________________________

Також слід враховувати, що якщо працівника в межах одного підприємства переводять на іншу посаду (без звільнення з роботи і прийняття на роботу), то трудові відносини з ним не припиняються, відповідно, і робочий рік не змінюється. Тобто відлік робочого року («відпускного» стажу) для надання щорічної відпустки при переведенні залишається незмінним (робочий рік відлічується з дня укладення трудового договору — ч. перша ст. 6 Закону про відпустки, ч. перша ст. 75 КЗпП).⁹

Особливості надання щорічних відпусток у період воєнного стану

У період воєнного стану слід враховувати обмеження щодо надання щорічних відпусток, встановлені статтею 12 Закону № 2136.

Так, згідно з частиною 1 статті 12 Закону № 2136 у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік.

Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати.

У період дії воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім «декретної» відпустки, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку, передбачену абзацом першим цієї частини (тобто понад 24 к. д. щорічної основної відпустки), за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати. Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати.

Вищенаведені положення щодо надання за рішенням роботодавця невикористаних днів відпустки без збереження заробітної плати не застосовуються до керівних працівників закладів освіти та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників.

У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки. Норми частини сьомої статті 79, частини п’ятої статті 80 КЗпП та частини п’ятої статті 11, частини другої статті 12 Закону про відпустки у період дії воєнного стану не застосовуються.

Відповідно до частини 2 статті 12 Закону № 2136 у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім «декретної» відпустки та відпустки для догляду за дитиною до 3 років), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).

Таким чином, у період дії воєнного стану роботодавець не зобов’язаний¹⁰, але може обмежити тривалість щорічної основної відпустки 24 календарними днями за поточний робочий рік. Якщо таке обмеження запроваджено роботодавцем, а тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів (наприклад, становить 31 к. д.), то невикористані дні такої відпустки (7 к. д. = 31 к. д. – 24 к. д.) переносяться на період після припинення (скасування) воєнного стану. Якщо в цьому випадку працівник у період дії воєнного стану наполягає на наданні йому всіх невикористаних днів щорічної основної відпустки понад 24 календарні дні, про що зазначено в його заяві про надання відпустки, то роботодавець може надати працівнику такі невикористані дні щорічної основної відпустки без збереження заробітної плати (тобто без виплати відпускних).

Те ж саме стосується і надання у період воєнного стану працівнику щорічної додаткової відпустки: роботодавець не зобов’язаний¹¹, але може перенести її на період після припинення (скасування) воєнного стану, а якщо працівник у період дії воєнного стану наполягає на її наданні, про що зазначено в його заяві про надання щорічної додаткової відпустки, то роботодавець може надати працівнику таку відпустку без збереження заробітної плати (без виплати відпускних).

У вищезазначених випадках, на думку Мінекономіки¹¹, роботодавець має обґрунтувати необхідність надання відпустки без збереження заробітної плати та документально підтвердити настання обставин, що спричинили таку необхідність. Але ця думка Мінекономіки, на жаль, не підтверджена нормами законодавства (ані в статті 12 Закону № 2136, ані в інших нормативно-правових актах не йдеться про необхідність обґрунтування роботодавцем надання щорічної відпустки без збереження заробітної плати та документального підтвердження настання обставин, що спричинили таку необхідність).

Якщо працівники залучені до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення), то роботодавець може відмовити таким працівникам в наданні щорічної (основної та додаткової) відпустки у строк, встановлений графіком відпусток, або у строк, про який просять працівники, та перенести їх на більш пізній термін (надання щорічної додаткової відпустки може бути відтерміновано на період після припинення (скасування) воєнного стану).¹⁰

Оскільки на період дії воєнного стану зупинено дію норм частини сьомої статті 79, частини п’ятої статті 80 КЗпП та частини п’ятої статті 11, частини другої статті 12 Закону про відпустки, то під час воєнного стану не застосовуються такі норми:

– невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка;

– забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

Отже, працівнику, який залучається до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення), роботодавець може відмовити у наданні щорічної відпустки повної тривалості протягом двох років поспіль.¹²

Також слід враховувати, що якщо у період воєнного стану з працівником призупинено дію трудового договору, то, як зазначено у частині 1 статті 13 Закону № 2136, під час та за період призупинення дії трудового договору роботодавець не зобов’язаний надавати, оплачувати та компенсувати будь-які відпустки. Отже, для того щоб надати працівнику щорічну відпустку, роботодавець повинен спочатку скасувати призупинення дії трудового договору (одночасно не може бути такого, що працівник перебуває у щорічній відпустці і з ним призупинено трудовий договір). Тому в цій ситуації роботодавець повинен видати два накази:

– перший — про скасування призупинення трудового договору;

– другий — про надання щорічної відпустки працівнику.

Терміни та періоди надання щорічних відпусток

Згідно зі статтею 79 КЗпП і статтею 10 Закону про відпустки черговість надання щорічних відпусток визначається графіком відпусток, що затверджується роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіка відпусток ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком відпусток, узгоджується між працівником і роботодавцем.¹³

Роботодавець зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Форму такого повідомлення законодавством не встановлено, тому його оформлення має довільний характер. Повідомлення про дату початку відпустки не є наказом про надання відпустки, тобто це різні документи. В повідомленні відділом кадрів зазначається дата початку відпустки, його підписує начальник відділу кадрів. З повідомленням під підпис ознайомлюють працівника, якому буде надано відпустку.¹⁴

Роботодавець може відмовити працівнику в наданні щорічної відпустки поза строками, визначеними графіком відпусток. Під час воєнного стану роботодавець не може відмовити працівникам, які не залучені до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення), у наданні щорічних відпусток у встановлені графіком відпусток строки (крім випадків, зазначених у статті 80 КЗпП і статті 11 Закону про відпустки, коли можливе перенесення відпустки на інший період за наявності певних підстав — див. нижче).¹⁵

Щорічна відпустка надається працівнику згідно з графіком відпусток і в тому разі, якщо на підприємстві (для працівника) введено простій, при цьому період простою, оплаченого частково, включається до «відпускного» стажу для щорічної основної відпустки та не включається до «відпускного» стажу для щорічної додаткової відпустки (див. таблицю 1 та приклад 1 вище).¹⁶

Звертаємо увагу, що КЗпП і Закон про відпустки не забороняють використовувати щорічні відпустки за поточний робочий рік, якщо у працівника є невикористані щорічні відпустки (їх частини) за попередні робочі роки. Тому щорічні відпустки протягом календарного року можуть надаватися у будь-якій послідовності — як за поточний робочий рік, так і за попередні робочі роки. Водночас Мінсоцполітики та Держпраці рекомендують¹⁷ надавати щорічні відпустки працівникам послідовно (у хронологічній черговості набуття на них права) — спочатку невикористану щорічну відпустку за попередній рік, а потім за наступний рік з відображенням у графіку відпусток та розділі V Особової картки працівника.

Частиною чотирнадцятою статті 10 Закону про відпустки визначено категорії працівників, яким щорічні відпустки повинні надаватися у зручний для них час. До таких категорій працівників належать:

– особи віком до 18 років;

– інваліди;

– жінки перед «декретною» відпусткою або після неї;

– жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

– одинока мати (батько), яка виховує дитину без батька (матері); опікуни, піклувальники або інші самотні особи, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;

– дружини (чоловіки) військовослужбовців;

– ветерани праці та особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

– ветерани війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України;

– батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу;

– працівники, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року;

– інші особи у випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Крім того, законодавством визначені категорії працівників, яким щорічні відпустки надаються в певні періоди, в т. ч. у зручний для них (див. таблицю 2).

Таблиця 2

Періоди надання щорічних відпусток окремим категоріям працівників

Категорії працівників	Періоди надання щорічних відпусток	Нормативний документ
Керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти навчальних закладів	Відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу	частина п’ятнадцята статті 10 Закону про відпустки
Працівники, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва	Відпустки за бажанням працівників приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою	частина шістнадцята статті 10 Закону про відпустки
Працівники, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах	Відпустки за бажанням працівників надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використані до початку навчання в зазначених закладах	частина сімнадцята статті 10 Закону про відпустки
Працівники художньо-постановочної частини і творчі працівники театрів	Відпустки повної тривалості надаються працівникам в літній період у кінці театрального сезону незалежно від часу прийняття їх на роботу	частина вісімнадцята статті 10 Закону про відпустки
Працівники, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості	Відпустка або її частина (не менше 12 календарних днів) надається за бажанням працівника для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямку. За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини	частина восьма статті 10 Закону про відпустки
Працівники регіональних фтизіопульмонологічних центрів, які надають медичну допомогу людям, які хворіють на туберкульоз, працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять, здійснюють догляд за людьми, які хворіють на туберкульоз, та/або прибирання приміщень, у яких перебувають такі люди, у разі виникнення професійного захворювання	Щорічна відпустка надається у літній або інший зручний для працівників час	ч. 3 ст. 23 Закону України «Про подолання туберкульозу в Україні» від 14.07.2023 № 3269-IX
Батьки дітей, які живуть з ВІЛ, та особи, які їх замінюють	Додаткова щорічна відпустка надається працівникам у літній чи інший зручний для них час до досягнення дітьми 18-річного віку	п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» від 12.12.91 № 1972-XII
Особи, віднесені до категорій 1 і 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, один з батьків дитини, якій встановлено інвалідність, пов’язану з Чорнобильською катастрофою, або особа, яка їх замінює	у зручний для них час	п. 22 ч. першої ст. 20, п. 1 ч. першої ст. 21, п. 3 ч. третьої ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 № 796-XII (далі — Закон № 796)
Діти війни	у зручний для них час	ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195-IV
Жертви нацистських переслідувань, зокрема, колишні малолітні (яким на момент ув’язнення не виповнилося 14 років) та неповнолітні (яким на момент ув’язнення не виповнилося 18 років) в’язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Другої світової війни, а також діти, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків	у зручний для них час	п. 12 ч. першої ст. 6-1, п. 17 ч. першої ст. 6-2, п. 12 ч. першої ст. 6-3, п. 13 ч. першої ст. 6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» від 23.03.2000 № 1584-III
Учасники бойових дій	у зручний для них час	п. 12 ч. першої ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 № 3551-XII
Ветерани військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України	у зручний для них час	п. 13 ч. першої ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.98 № 203/98-ВР

Поділ щорічної відпустки на частини

Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів (ч. перша ст. 12 Закону про відпустки). При цьому така основна безперервна частина щорічної відпустки не обов’язково повинна бути першою.

Наприклад, якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить 24 календарних дні (далі — к. д.), то працівникові спочатку може бути надана відпустка тривалістю 3 к. д., потім — 7 к. д. і тільки після цього — 14 к. д.

Крім того, законодавством не передбачена заборона сумарного використання частини щорічної основної відпустки та частини щорічної додаткової відпустки при забезпеченні безперервної щорічної відпустки тривалістю 14 к. д.¹⁸ Це пояснюється тим, що у вищепроцитованій частині першій статті 12 Закону про відпустки йдеться про безперервну частину тривалістю не менше 14 к. д. не щорічної основної відпустки, а щорічної відпустки (тобто щорічної як основної, так і додаткової відпустки). Наприклад, якщо за відпрацьований робочий рік працівник має право на щорічну основну відпустку тривалістю 24 к. д. та на щорічну додаткову відпустку тривалістю 7 к. д., то основна безперервна частина щорічної відпустки тривалістю 14 к. д. за такий відпрацьований робочий рік може включати 7 к. д. щорічної основної відпустки та 7 к. д. щорічної додаткової відпустки (7 к. д + 7 к. д = 14 к. д.). Інша частина щорічної основної відпустки — 17 к. д. (24 к. д. – 7 к. д.) за цей відпрацьований робочий рік з дозволу роботодавця може буде поділена на декілька частин будь-якої тривалості, наприклад, на дві частини тривалістю 10 к. д. та 7 к. д.

За наявності у працівника невикористаних щорічних відпусток за попередній та поточний робочі роки основна безперервна частина щорічної відпустки тривалістю 14 к. д. має бути використана окремо за кожний робочий рік.¹⁹ Наприклад, якщо працівник має право тільки на щорічну основну відпустку тривалістю 24 к. д. (у нього немає права на щорічну додаткову відпустку), при цьому йому надається щорічна основна відпустка тривалістю 14 к. д., з яких 3 к. д. відпустки надаються за попередній робочий рік, а 11 к. д. відпустки — за поточний робочий рік, то це буде порушенням частини першої статті 12 Закону про відпустки, оскільки безперервна частина щорічної відпустки за поточний робочий рік становить 11 к. д., а залишається 13 к. д., тобто в поточному робочому році не виконується умова про надання безперервної частини щорічної відпустки не менше 14 к. д.

Звертаємо увагу, що законодавство не містить норм про надання невикористаної частини відпустки з дня тижня, наступного за днем закінчення попередньої використаної частини відпустки, тому відпустка (її частина) може надаватися з будь-якого календарного дня, в тому числі з вихідного дня.²⁰

Остаточне рішення щодо надання працівникові відпустки частинами приймає роботодавець, тому, враховуючи виробничі обставини, він може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник, і запропонувати свої умови поділу відпустки на частини або не ділити її взагалі.²¹

Перенесення щорічної відпустки

Переносити щорічну відпустку працівника на інший період, що відрізняється від періоду, затвердженого графіком відпусток, можна за наявності обставин, визначених у статті 80 КЗпП і статті 11 Закону про відпустки. Такі обставини умовно можна розділити на три групи.

1. Обставини, що виникають з ініціативи працівника.

Відповідно до частини першої статті 80 КЗпП і частини першої статті 11 Закону про відпустки щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі:

• порушення роботодавцем терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки (тобто працівник повідомляється роботодавцем про дату початку відпустки менше ніж за два тижні до встановленого графіком відпусток терміну);
• несвоєчасної виплати роботодавцем заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки (згідно з частиною п’ятою статті 115 КЗпП і частиною першою статті 21 Закону про відпустки заробітна плата за час відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено трудовим або колективним договором).

2. Обставини, що виникають з ініціативи роботодавця.

Щорічна відпустка за ініціативою роботодавця, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана працівником в поточному робочому році (ч. третя ст. 80 КЗпП, ч. третя ст. 11 Закону про відпустки).

3. Обставини, пов’язані з настанням непередбачених подій.

Згідно з частиною другою статті 80 КЗпП та частиною другою статті 11 Закону про відпустки щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі:

• тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;
• виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;
• настання строку «декретної» відпустки;
• збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням;
• встановлення згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» від 26.01.2022 № 2010-IX факту позбавлення працівника особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Для всіх перерахованих вище обставин, за яких можливе перенесення щорічної відпустки (її частини) на більш пізній період, частиною четвертою статті 80 КЗпП та частиною четвертою статті 11 Закону про відпустки встановлено такі норми:

• новий термін надання відпустки встановлюється за згодою між працівником і роботодавцем (якщо працівник самостійно вирішить продовжити свою відпустку без видання роботодавцем відповідного наказу і не вийде на роботу у встановлений термін, то такий невихід може бути розцінений роботодавцем як прогул, за який працівник може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності відповідно до статті 147 КЗпП);
• якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 Закону про відпустки (в мирний час невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка).

З вищенаведених норм випливає, що роботодавець не має права перенести щорічну відпустку працівника, термін надання якої визначено графіком відпусток, на інший період без згоди працівника, крім випадків, як зазначалося вище, коли у період воєнного стану працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).

Що стосується перенесення щорічної відпустки внаслідок тимчасової непрацездатності працівника, то якщо працівник захворів до початку відпустки і повідомив про це керівництво підприємства, то початок відпустки має бути перенесено на інший термін — відразу після закінчення хвороби або на більш пізній термін. Якщо тимчасова непрацездатність настала у працівника в період відпустки, що підтверджено оформленим по працівнику електронним (паперовим) листком непрацездатності (далі — ЛН) з днями хвороби, які припадають на період відпустки, і працівник повідомив про це роботодавця (в усній чи письмовій формі), то відпустка підлягає продовженню на кількість календарних днів хвороби, зазначених у ЛН, на підставі наказу керівника підприємства.²²

Якщо в цій ситуації працівник, по якому оформлено ЛН, подасть заяву з проханням про перенесення на більш пізній термін невикористаної частини щорічної відпустки (тривалість такої частини відпустки відповідає кількості календарних днів хвороби, що припадають на період відпустки), то за згодою роботодавця вказане перенесення можливе. В цьому випадку конкретний термін надання працівникові невикористаної частини щорічної відпустки встановлюється за домовленістю сторін.²²

Дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, а також «декретної» відпустки до щорічних відпусток не включаються (ст. 78 КЗпП).

Належним чином оформлений по працівнику ЛН є підставою для продовження або перенесення щорічної відпустки незалежно від причин непрацездатності працівника²³, але в разі оформлення ЛН по догляду за хворою дитиною щорічна відпустка не продовжується і на інший період не переноситься.

Якщо вищерозглянуті обставини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, і невикористана частина щорічної відпустки за згодою сторін переноситься на більш пізній термін, то необхідно відрахувати надміру виплачені працівнику відпускні (за невикористані ним дні щорічної відпустки).²⁴ За дні хвороби працівнику в загальному порядку виплачуються «лікарняні».²⁵

Крім вищерозглянутих обставин, передбачених КЗпП та Законом про відпустки, можливі й інші обставини (зокрема, особистого чи сімейного характеру), коли працівник бажає перенести щорічну відпустку на інший період, ніж встановлено графіком відпусток. Це питання має вирішуватися за погодженням між працівником і роботодавцем. В такій ситуації працівник подає на ім’я керівника заяву, в якій просить перенести термін надання щорічної відпустки. При цьому роботодавець може як задовольнити прохання працівника про перенесення термінів надання щорічної відпустки, визначених графіком відпусток, так і відмовити йому²⁶, або запрононувати свої терміни надання відпустки. Якщо роботодавець погоджується перенести відпустку працівника на інший період, то до графіка відпусток вносяться зміни із зазначенням нових термінів надання відпустки працівнику.

Граничні терміни надання щорічних відпусток

Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року (ч. четверта ст. 10 Закону про відпустки).

В мирний час якщо відпустка надавалася частинами, то невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка (ч. сьома ст. 79 КЗпП, ч. друга ст. 12 Закону про відпустки).

Наприклад, якщо працівник не використав щорічну відпустку (її частину) за робочий рік з 15.04.2025 по 14.04.2026, то граничним терміном надання зазначеної відпустки (невикористаної її частини) є 14.04.2027.

В мирний час забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці (ч. п’ята ст. 80 КЗпП, ч. п’ята ст. 11 Закону про відпустки).

У період дії воєнного стану, як зазначалося више, вищенаведені норми не застосовуються (абз. п’ятий ч. 1 ст. 12 Закону № 2136).

В мирний час невиконання вищенаведених вимог законодавства щодо граничних термінів надання щорічних відпусток є порушенням законодавства про працю, за яке абзацом десятим частини другої статті 265 КЗпП передбачено фінансову відповідальність роботодавців (юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців) як за порушення інших вимог законодавства про працю у вигляді накладення штрафу в розмірі мінімальної заробітної плати (у разі невиконання у встановлений строк вимог припису Держпраці). Крім того, статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність винних посадових осіб підприємства та ФОП у вигляді накладення штрафу в розмірі від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто від 510 до 1700 грн).

Законодавством не передбачено строку давності, після спливу якого працівник втрачає право на щорічні відпустки. Якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за кілька попередніх років, він має право використати її в поточному робочому році.²⁷ У заяві працівника на відпустку і наказі роботодавця потрібно вказати періоди, за які надається відпустка, дати початку та закінчення відпустки, кількість календарних днів відпустки.

За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. У разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки (ст. 3 Закону про відпустки).

Законодавство не містить заборони на надання роботодавцем щорічних відпусток у разі їх невикористання працівниками. Якщо працівник відмовляється використати щорічну відпустку у вищевказані граничні терміни, роботодавець як особа, що несе відповідальність за ненадання працівнику відпустки, має право в межах, установлених графіком відпусток, без заяви працівника видати наказ про надання йому щорічної відпустки.²⁸ При цьому працівник зобов’язаний виконати такий наказ роботодавця, інакше він може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності (ст. 139, 147 КЗпП).

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданих працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше 24 календарних днів. Якщо працівник з будь-яких причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за кілька попередніх років, то в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачена грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічних відпусток (ст. 83 КЗпП, ст. 24 Закону про відпустки).²⁹

Відкликання працівника із щорічної відпустки

Відповідно до частини восьмої статті 79 КЗпП і частини третьої статті 12 Закону про відпустки відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства, установи, організації та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.³⁰

Підставою для відкликання працівника з відпустки та відрахування надміру виплачених відпускних є наказ керівника підприємства.

Тривалість щорічних відпусток

Згідно зі статтею 5 Закону про відпустки тривалість відпусток, в т. ч. щорічних, незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях. Святкові та неробочі дні, перелік яких встановлено статтею 73 КЗпП, при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховуються (на них щорічна відпустка продовжується). Проте, як зазначалося вище, з 24.03.2022 і до скасування воєнного стану дію статті 73 КЗпП зупинено (ч. 6 ст. 6 Закону № 2136), тому зараз немає святкових і неробочих днів.

Вихідні дні включаються до тривалості щорічної відпустки (на кількість вихідних днів щорічна відпустка не продовжується).

Якщо законодавством тривалість відпустки визначена в робочих днях (наприклад, для суддів), то вона переводиться з робочих у календарні дні за такою формулою:

де:

N_{к. д.} — тривалість відпустки в календарних днях;

N_{р. д.} — тривалість відпустки в робочих днях;

7 — тривалість тижня в календарних днях;

6 — тривалість тижня в робочих днях, за якою обчислювалася тривалість відпустки до прийняття Закону про відпустки.³¹

Тривалість щорічної основної відпустки

Статтею 6 Закону про відпустки визначено мінімальну тривалість щорічної основної відпустки для всіх працівників — 24 календарних дні, а також тривалість щорічної основної відпустки для працівників окремих категорій.

Для деяких категорій працівників тривалість щорічної основної відпустки встановлена нормативно-правовими актами, що регулюють сферу їхньої діяльності.

Як зазначалося вище, у період дії воєнного стану тривалість щорічної основної відпустки роботодавець може обмежити 24 календарними днями за поточний робочий рік, а різниця в днях відпустки (за її наявності) має бути надана після скасування воєнного стану або без оплати (ч. 1 ст. 12 Закону № 2136).

Розглянемо встановлену законодавством тривалість щорічної основної відпустки для працівників (див. таблицю 3).

Таблиця 3

Тривалість щорічної основної відпустки

№ з/п	Категорії працівників	Тривалість відпустки в календарних днях (к. д.)	Нормативний документ
1	Всі категорії працівників	не менше 24 к. д.	ч. перша ст. 6 Закону про відпустки
2	Промислово-виробничий персонал вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також персонал, зайнятий на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар’єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин	24 к. д. із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 к. д., але не більше 28 к. д. Формулювання «за кожних два відпрацьованих роки» означає, що час виконання зазначених робіт має підсумовуватися незалежно від наявності перерв у роботі, у т. ч. і їх тривалості, та незалежно від того, в одному чи на декількох підприємствах виконувалися ці роботи	ч. друга ст. 6 Закону про відпустки
3	Працівники, зайняті на: – підземних гірничих роботах та в розрізах, кар’єрах і рудниках глибиною 150 метрів і нижче; – розрізах, кар’єрах і рудниках глибиною до 150 метрів	28 к. д. незалежно від стажу роботи 24 к. д. із збільшенням на 4 к. д. при стажі роботи на даному підприємстві 2 роки і більше	ч. третя ст. 6 Закону про відпустки
4	Працівники лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв (Список робіт, професій і посад зазначених працівників, а також Порядок застосування такого Списку затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 № 570)	28 к. д.	ч. четверта ст. 6 Закону про відпустки
5	Склад гірничорятувальних частин: – воєнізований особовий склад; – невоєнізовані працівники	30 к. д. 24 к. д. із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 к. д., але не більше 28 к. д.	ч. п’ята ст. 6 Закону про відпустки
6	Керівні працівники навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники	до 56 к. д. згідно з Порядком надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.97 № 346	ч. шоста ст. 6 Закону про відпустки
7	Педагогічні працівники закладів дошкільної освіти	56 к. д.	ч. 3 ст. 27 Закону України «Про дошкільну освіту» від 06.06.2024 № 3788-IX (далі — Закон № 3788)
8	Помічники вихователів закладів дошкільної освіти	28 к. д.	ч. 4 ст. 27 Закону № 3788
9	Інваліди: – I та II груп – III групи	30 к. д. 26 к. д.	ч. сьома ст. 6 Закону про відпустки
10	Особи віком до 18 років	31 к. д.	ч. восьма ст. 6 Закону про відпустки
11	Сезонні та тимчасові працівники (Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.97 № 278)	Відпустка надається пропорційно до відпрацьованого часу	ч. дев’ята ст. 6 Закону про відпустки
12	Державні службовці	30 к. д. (якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки)	ст. 57 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі — Закон про держслужбу)
13	Посадові особи органів місцевого самоврядування	30 к. д. (якщо законами не передбачено більш тривалої відпустки)	ч. п’ята ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III
14	Члени Центральної виборчої комісії	45 к. д.	ч. 4 ст. 37 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» від 30.06.2004 № 1932-IV
15	Судді	30 робочих днів (35 к. д.)	ч. 1 ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII
16	Прокурори	30 к. д.	ч. 1 ст. 82 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII
17	Народні депутати	45 к. д.	ч. 8 ст. 20 Закону України «Про статус народного депутата України» від 17.11.92 № 2790-XII
18	Помічник-консультант народного депутата, який працює за строковим трудовим договором на постійній основі	30 к. д. (якщо законодавством не передбачено інше)	ч. 1 ст. 4.4 Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 13.10.95 № 379/95-ВР
19	Журналісти	36 к. д.	ч. третя ст. 13 Закону України «Про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста» від 23.09.97 № 540/97-ВР
20	Працівники регіональних фтизіопульмонологічних центрів, які надають медичну допомогу людям, які хворіють на туберкульоз, працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять, здійснюють догляд за людьми, які хворіють на туберкульоз, та/або прибирання приміщень, у яких перебувають такі люди	36 к. д. За кожний рік роботи після досягнення 3-річного стажу роботи в умовах, визначених частиною 1 статті 22 Закону України «Про подолання туберкульозу в Україні» від 14.07.2023 № 3269-IX (далі — Закон № 3269), надається додатково 1 к. д. щорічної оплачуваної відпустки, але не більш як 15 к. д.	ч. 1 ст. 23 Закону № 3269
21	Вищезазначені працівники регіональних фтизіопульмонологічних центрів у разі виникнення професійного захворювання	45 к. д. з використанням відпустки у літній або інший зручний для працівників час	ч. 3 ст. 23 Закону № 3269
22	Громадяни під час проходження альтернативної служби	15 к. д. (за перший рік альтернативної служби відпустка надається після відпрацьованих 11 календарних місяців)	ч. п’ята ст. 16 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» від 12.12.91 № 1975-XII
22	Особи, які працюють (перебувають у відрядженні) на територіях радіоактивного забруднення: – у зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення; – у зоні гарантованого добровільного відселення	пропорційно відпрацьованому часу на територіях радіоактивного забруднення 44 к. д. (загальна тривалість не більше 56 к. д.) 37 к. д. (загальна тривалість не більше 49 к. д.)	ст. 47 Закону № 796
23	Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту залежно від вислуги років (у календарному обчисленні): – до 10 років – від 10 до 15 років – від 15 до 20 років – 20 і більше років	30 к. д. 35 к. д. 40 к. д. 45 к. д.	ч. 2 – 6 ст. 129 Кодексу цивільного захисту України від 02.10.2012 № 5403-VI

Якщо працівник має право на основну щорічну відпустку за двома та більше підставами з різною її тривалістю (наприклад, як інвалід ІІІ групи та помічник вихователя дошкільного навчального закладу), то відпустка надається за однією підставою, яку працівник вибирає самостійно.

Робота на умовах неповного робочого часу (ст. 56 КЗпП), в т. ч. за сумісництвом, або зі скороченим робочим часом (ст. 51 КЗпП) не тягне за собою обмеження трудових прав працівників, тому працівники з такими режимами роботи мають право на щорічну основну відпустку повної тривалості.

Тривалість щорічних додаткових відпусток

Категорії працівників, яким надається щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, а також загальна тривалість цієї відпустки визначені статтею 7 Закону про відпустки. Конкретна тривалість такої відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах і базується на результатах гігієнічної оцінки умов праці за показниками та критеріями, затвердженими спільним наказом Міністерства охорони здоров’я і Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження Показників та критеріїв умов праці, за якими надаватимуться щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів» від 31.12.97 № 383/55.

Категорії працівників, яким надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці, та тривалість такої відпустки визначені статтею 8 Закону про відпустки. Конкретна тривалість відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Тривалість щорічних інших додаткових відпусток, передбачених законодавством, а також категорії осіб, яким надаються такі відпустки, встановлюються законами та підзаконними нормативно-правовими актами.

Розглянемо тривалість щорічних додаткових відпусток, а також категорії осіб, яким вони надаються (див. таблицю 4).

Таблиця 4

Тривалість щорічних додаткових відпусток

№  з/п	Категорії працівників	Тривалість відпустки в календарних днях (к. д.)	Нормативний документ
1. Додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці
1	Працівники, зайняті на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів	до 35 к. д. згідно зі Списком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку (далі — Список № 1), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 № 1290 (далі — Постанова № 1290). Порядок застосування Списку № 1 затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.98 № 16 (далі — Наказ № 16)	ч. перша ст. 7 Закону про відпустки, додаток 1 до Постанови № 1290
2. Додаткова відпустка за особливий характер праці
1	Працівники, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я	до 35 к. д. згідно зі Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (далі — Список № 2), затвердженим Постановою № 1290. Порядок застосування Списку № 2 затверджено Наказом № 16	п. 1 ч. першої ст. 8 Закону про відпустки, додаток 2 до Постанови № 1290
2	Працівники з ненормованим робочим днем (професії та посади таких працівників встановлюються колективним договором, угодою)	до 7 к. д.	п. 2 ч. першої ст. 8 Закону про відпустки, п. 3 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики від 10.10.97 № 7
3. Інші додаткові відпустки, передбачені законодавством
1	Державні службовці залежно від стажу державної служби	За кожний рік державної служби після досягнення 5-річного стажу державної служби надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більше 15 к. д.	п. 1 ст. 58 Закону про держслужбу, постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток» від 06.04.2016 № 270
2	Посадові особи місцевого самоврядування залежно від стажу служби в органах місцевого самоврядування	5 к. д. при наявності стажу служби понад 10 років, а починаючи з 11-го року служби ця відпустка збільшується на 2 к. д. за кожний наступний рік, але не більше 15 к. д.	ч. шоста ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок і умови надання державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування додаткових оплачуваних відпусток» від 27.04.94 № 250
3	Судді, які мають стаж роботи понад 10 років	15 к. д.	ч. 1 ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII
4	Прокурори, які мають стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років	15 к. д. (також можуть надаватися інші додаткові відпустки, передбачені законом)	ч. 2, 3 ст. 82 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII
5	Працівники, зайняті у сфері надання медичної допомоги людям, які живуть з ВІЛ, лабораторною діагностикою ВІЛ-інфекції, проведенням наукових досліджень з використанням інфікованого матеріалу, виробництвом біологічних препаратів для діагностики, лікування та профілактики ВІЛ-інфекції	Згідно зі Списком № 2	ч. 1 ст. 21 Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» від 12.12.91 № 1972-XII (далі — Закон № 1972)
6	Батьки дітей, які живуть з ВІЛ, та особи, які їх замінюють	10 к. д.	п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону № 1972
7	Помічники вихователів спеціальних дитячих садків (спеціальних груп у закладах дошкільної освіти), які працюють з дітьми: – з функціональними сенсорними труднощами, що передбачають обмеження слухової або зорової функцій, функціональними фізичними або моторними труднощами, функціональними мовленнєвими труднощами, із соціоадаптаційними труднощами; – з інтелектуальними труднощами або із складними порушеннями розвитку	7 к. д. 14 к. д	ч. 4 ст. 27 Закону України «Про дошкільну освіту» від 06.06.2024  № 3788-IX, постанова Кабінету Міністрів України «Про визначення тривалості щорічної додаткової відпустки помічників вихователів спеціальних дитячих садків (спеціальних груп)» від 18.06.2025 № 700

Згідно зі статтею 10 Закону про відпустки щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надаються понад щорічну основну відпустку тільки за однією підставою, обраною працівником.

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів (за один і той самий робочий рік).³²

Відповідно до статті 9-1 КЗпП підприємства в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників. Тому якщо на підприємстві колективним договором передбачено надання працівникам щорічних основної або додаткових відпусток більшої тривалості, ніж передбачено законодавством, чи щорічних додаткових відпусток, працівники мають право на такі відпустки на умовах, визначених колективним договором (з урахуванням особливостей надання щорічних відпусток у період воєнного стану, встановлених Законом № 2136).

Не належать до щорічних додаткових відпусток додаткова відпустка, що надається «чорнобильцям» згідно з пунктом 22 частини першої статті 20 та пунктом 1 частини першої статті 21 Закону № 796. Ця відпустка оплачується за рахунок коштів державного бюджету, які пенсійні органи перераховують роботодавцям.³³

Документальне оформлення надання відпусток

Законодавство не зобов’язує працівника подавати заяву про надання щорічної відпустки, дата початку якої відображена в графіку відпусток і зазначена в повідомленні роботодавця про початок відпустки.³⁴ Але якщо працівник бажає піти у відпустку з іншої дати, ніж відображена в графіку відпусток, то він має подати заяву із зазначенням дати початку та тривалості щорічної відпустки (див. зразок заяви нижче).

Якщо на підприємстві працівники працюють дистанційно, в тому числі перебувають за кордоном, то згідно із затвердженим наказом керівника порядком документообігу на підприємстві в період воєнного стану та обраним сторонами трудового договору способом електронної комунікації заява про надання відпустки може бути направлена працівником поштою³⁵ або в електронній формі — за допомогою електронної пошти чи месенджерів Viber, Whats App, Telegram тощо³⁵ (п. 2 ст. 7 Закону № 2136).

На підставі графіка відпусток (заяви працівника с позитивною резолюцією) роботодавець видає наказ про надання відпустки, з яким ознайомлюють працівника.³⁶

Цей наказ у період воєнного стану за потреби може бути направлений працівнику обраним сторонами трудового договору способом електронної комунікації.³⁶

Наказ про надання відпустки може бути оформлений за типовою формою № П-3, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489. Наказ про надання відпустки може бути виданий і за розробленою підприємством формою, але в ній повинні бути відображені всі необхідні реквізити (див. наказ нижче).³⁷

Наказ про надання відпустки є підставою для нарахування працівникові оплати за час відпустки³⁸ та внесення запису про відпустку до розділу V «Відпустки» Особової картки працівника типової форми № П-2, затвердженої спільним наказом Державного комітету статистики України та Міністерства оборони України від 25.12.2009 № 495/656.

У табелі обліку використання робочого часу типової форми № П-5 період (календарні дні) перебування працівника у щорічній основній відпустці відображається з кодом «В» або «08», у щорічній додатковій відпустці — з кодом «Д» або «09».

Зразок заяви про надання відпустки

Зразок наказу про надання відпустки