РОЗШИРЕНО ПЕРЕЛІК КАТЕГОРІЙ ПРАЦІВНИКІВ, ЯКІ НЕ ВКЛЮЧАЮТЬСЯ ДО СЕРЕДНЬООБЛІКОВОЇ КІЛЬКОСТІ ШТАТНИХ ПРАЦІВНИКІВ ПІД ЧАС РОЗРАХУНКУ «ІНВАЛІДНОГО» НОРМАТИВУ
Цим документом (далі — Постанова № 1047), який набрав чинності 22.08.2026, але застосовується з 01.01.2026, внесено зміну до пункту 3 переліку штатних одиниць, що відносяться до робіт, професій з важкими, шкідливими чи небезпечними умовами праці та не включаються до середньооблікової кількості осіб штатного облікового складу під час розрахунку нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання розрахунку та виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю» від 01.04.2026 № 490 (далі — Постанова № 490).
Нагадаємо, що з 01.01.2026 статтею 18-2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.91 № 875-XII встановлено новий норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (далі — норматив), про який докладно розказано у статті «Виконання нормативу з працевлаштування інвалідів з 2026 року» у ВПЗ № 1/2026, стор. 87.
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 18-2 Закону № 875 при здійсненні розрахунку нормативу до середньооблікової кількості осіб штатного облікового складу не включаються штатні одиниці, що відносяться до робіт, професій з важкими, шкідливими чи небезпечними умовами праці, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вищенаведеної норми Постановою № 490 затверджено перелік штатних одиниць, що відносяться до робіт, професій з важкими, шкідливими чи небезпечними умовами праці та не включаються до середньооблікової кількості осіб штатного облікового складу під час розрахунку нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (далі — Перелік № 490).
Перелік № 490 має три пункти. Пункт 1 Переліку № 490 включає штатні одиниці, умови праці на яких за результатами проведеної атестації робочих місць відносяться до робіт:
– із шкідливими умовами праці, в тому числі важкими та напруженими умовами праці (3 клас);
– з небезпечними умовами праці (4 клас).
Пункт 2 Переліку № 490 включає штатні одиниці, робота на яких належить до робіт підвищеної небезпеки, на які роботодавцем:
– отримано дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки;
– зареєстровано декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці.
Постановою № 1047 внесено зміни (фактично доповнення) до пункту 3 Переліку № 490, внаслідок чого зазначений пункт відтепер має наступну редакцію (доповнення виділено жирним шрифтом):
«3. Штатні одиниці, умови праці (служби) на яких передбачають проходження служби на посадах рядового та начальницького складу або на посадах із спеціальним званням, пов’язаної з провадженням оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування, виконанням обов’язків з підвищеним ризиком для життя або здоров’я, аварійно-рятувальних чи інших невідкладних робіт, постійним зберіганням та носінням зброї, застосуванням заходів фізичного впливу, керуванням спеціалізованим транспортом, а також проходження військової служби, праці (служби) на посадах, які передбачають особистий виступ у всеукраїнських та міжнародних спортивних змаганнях, або посадах, у разі призначення на які законодавством встановлено вимоги щодо придатності за станом здоров’я, що підтверджується рішенням медичної (військово-лікарської) комісії, праці (служби) на посадах, пов’язаних з виконанням трудових (службових) обов’язків безпосередньо на територіях активних бойових дій, що включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого в установленому порядку.».
Нагадаємо, що наразі Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, в редакції наказу від 26.05.2026 № 987 (далі — Перелік № 376).
Таким чином, завдяки змінам, внесеним Постановою № 1047 до пункту 3 Переліку № 490, розширено перелік категорій працівників (штатних одиниць), які не включаються до середньооблікової кількості осіб штатного складу під час розрахунку нормативу. До нього включено працівників (штатні одиниці) на посадах, пов’язаних із виконанням трудових (службових) обов’язків безпосередньо на територіях активних бойових дій.
Як наслідок, Уряд фактично звільнив роботодавців, у яких всі штатні працівники виконують трудові (службові) обов’язки безпосередньо на територіях, включених до Переліку № 376, від сплати внеску на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю (далі — внесок).
Якщо у роботодавця частина працівників виконує трудові (службові) обов’язки безпосередньо на територіях, включених до Переліку № 376, а частина — на територіях, не включених до Переліку № 376, то перші не включаються, а другі включаються до середньооблікової кількості осіб штатного облікового складу під час розрахунку нормативу.
Постанова № 1047 діє у період воєнного стану та протягом 3 місяців з дня його припинення чи скасування. Оскільки Постанова № 1047 набрала чинності в серпні, а застосовується з 01.01.2026, то роботодавцям, працівники яких виконують трудові (службові) обов’язки безпосередньо на територіях, включених до Переліку № 376, мають здійснити перерахунок показників (середньооблікової кількості осіб штатного складу, нормативу, розміру внеску) за попередні звітні періоди (І та ІІ квартали) поточного року.
З 1 ВЕРЕСНЯ 2026 РОКУ ДЛЯ БРОНЮВАННЯ ПРАЦІВНИКІВ ПІДПРИЄМСТВО МАЄ ВІДПОВІДАТИ ОНОВЛЕНИМ КРИТЕРІЯМ КРИТИЧНОСТІ
Про норми першої вищезазначеної постанови (далі — Постанова № 692), яка набрала чинності 02.06.2026, та про норми другої вищезазначеної постанови (далі — Постанова № 862), яка набрала чинності 03.07.2026, ми вже докладно повідомляли (див. ВПЗ № 6/2026, стор. 8, та № 7/2026, стор. 7), тому нижче зупинимося лише на тих нововведеннях, які набувають чинності з 1 вересня 2026 року.
Нагадаємо, що Постановами № 692 та № 862 вносяться зміни до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час» від 27.01.2023 № 76 (далі — Постанова № 76), якою затверджено:
– Порядок бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час (далі — Порядок бронювання);
Пунктом 3 Постанови № 692 доручено центральним органам виконавчої влади, іншим державним органам, органам державного управління, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, обласним, Київській міській державним адміністраціям, військовим адміністраціям (далі разом — уповноважені державні органи) забезпечити до 1 вересня 2026 року перегляд прийнятих рішень про визначення підприємств, установ, організацій критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (далі — критично важливі підприємства). Підприємства для оперативного збереження статусу критично важливого мають подати довідку про розмір нарахованої середньої заробітної плати застрахованих осіб – працівників та податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі — Податковий розрахунок) за останній календарний місяць, що підтверджують відповідність критерію, визначеному у підпункті 6 пункту 2 Критеріїв та порядку (тобто критерію щодо розміру нарахованої середньої заробітної плати застрахованих осіб – працівників, який для більшості підприємств за останній календарний місяць має становити не менше розміру мінімальної заробітної плати по країні, помноженої на коефіцієнт 3).
Для збереження статусу «критичності» у разі зміни уповноваженим державним органом критеріїв «критичності» критично важливі підприємства мали право подати уповноваженим органам до 10 серпня 2026 року довідку про розмір нарахованої середньої заробітної плати застрахованих осіб – працівників та Податковий розрахунок за останній календарний місяць (липень). У такому випадку рішення про визначення таких підприємств критично важливими діють протягом строку, на який вони прийняті (абз. другий пп. 1 п. 2 Постанови № 692). Якщо підприємство зазначені довідку та Податковий розрахунок до 10 серпня 2026 року не подало, а також якщо після зміни уповноваженим державним органом критеріїв «критичності» підприємство перестало відповідати оновленим критеріям «критичності», то воно підпадає під дію абзацу першого підпункту 1 пункту 2 Постанови № 692, відповідно до якого рішення про визначення підприємств критично важливими зберігають свою чинність протягом строку, на який вони прийняті, але не довше ніж до 1 вересня 2026 року. Тобто з 1 вересня 2026 року підприємство, яке до цієї дати не підтвердило відповідність оновленим критеріям «критичності», втрачає статус критично важливого та право на бронювання працівників.
Тепер розглянемо, що саме зміниться у Порядку бронювання з 1 вересня 2026 року завдяки Постановам № 692 та № 862.
В абзацы третьому пункту 8 Порядку бронювання цифри «2,5» замінюються цифрою «3», а також пункт 8 Порядку бронювання доповнюється новим абзацом четвертим. Внаслідок цих змін абзаци третій та четвертий пункту 8 Порядку бронювання з 1 вересня 2026 року матимуть таку редакцію:
«Військовозобов’язаним працівникам критично важливих підприємств, критично важливих установ, які включаються до списків, повинна бути нарахована щомісячна заробітна плата протягом строку, на який надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та на воєнний час, не нижче за розмір мінімальної заробітної плати по країні, помноженої на коефіцієнт 3 (крім …).
Військовозобов’язаним працівникам критично важливих підприємств, критично важливих установ, місцезнаходженням яких є та які фактично провадять діяльність на території можливих бойових дій, території активних бойових дій, тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінрозвитку, щодо яких не визначено дату припинення можливості бойових дій, дату завершення бойових дій, дату завершення тимчасової окупації, які включаються до списків, повинна бути нарахована щомісячна заробітна плата протягом строку, на який надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та на воєнний час, не нижче розміру мінімальної заробітної плати по країні, помноженої на коефіцієнт 2,5 (крім …).».
Таким чином, з 1 вересня 2026 року для підприємств, зазначених в абзаці третьому пункту 8 Порядку бронювання, мінімальний розмір заробітної плати, яку має отримувати заброньований працівник, збільшено з 2,5 до 3 мінімальних заробітних плат, тобто заробітна плата має бути не нижче 25 941 грн (8647 грн х 3).
Для підприємств, зазначених в абзаці четвертому пункту 8 Порядку бронювання (тобто які провадять діяльність на прифронтовій території), мінімальний розмір заробітної плати, яку має отримувати заброньований працівник, з 1 вересня 2026 року фактично не зміниться — залишиться на рівні 2,5 мінімальних заробітних плат, тобто має становити не нижче 21 617,50 грн (8647 грн х 2,5).
Також до підпункту 12 пункту 31 Порядку бронювання з 1 вересня 2026 року вноситься доповнення, внаслідок чого ним буде встановлено, що надана військовозобов’язаному відстрочка підлягає анулюванню в разі невідповідності військовозобов’язаного умовам, зазначеним в абзаці третьому і четвертому пункту 8 цього Порядку.
Також з метою посилення контролю за критично важливими підприємствами Порядок бронювання з 1 вересня 2026 року доповнюється пунктом 231 такого змісту:
«231. Державний орган, який прийняв рішення про визначення підприємства, установи, організації критично важливим підприємством, критично важливою установою, може отримувати засобами Порталу Дія шляхом підключення до робочих місць відомості щодо таких підприємств, установ за кодом згідно з ЄДРПОУ юридичної особи (у разі наявності) та відокремленого структурного підрозділу юридичної особи (у разі наявності), а саме щодо:
кількості військовозобов’язаних, зазначених у пунктах 6 – 10 цього Порядку;
кількості заброньованих військовозобов’язаних працівників;
ліміту бронювання в Єдиному переліку;
кількості військовозобов’язаних працівників, які заброньовані понад ліміт бронювання в Єдиному переліку.».
НАБРАЛО ЧИННОСТІ НОВЕ ПОЛОЖЕННЯ ПРО РОБОЧИЙ ЧАС І ЧАС ВІДПОЧИНКУ ВОДІЇВ КОЛІСНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ
Цим документом (далі — Наказ № 1727), який набрав чинності 26.07.2026, викладено в новій редакції Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 07.06.2010 № 340 (далі — Положення № 340).
Пунктом 3 Наказу № 1727 встановлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 3 місяців з дня його припинення або скасування дія Положення № 340 не поширюється на:
– території, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376;
– автомобільні перевезення вантажів, необхідних для забезпечення діяльності Збройних Сил України та виконання покладених на них завдань, та (або) автомобільні перевезення військовослужбовців, які здійснюються транспортними засобами на підставі договору оренди (найму) з водієм;
– внутрішні автомобільні перевезення вантажів та (або) пасажирів, які здійснюються суб’єктами господарювання будь-якої форми власності за власний рахунок для забезпечення своєї господарської діяльності, та їх водіїв за умови, що такі автомобільні перевезення здійснюються протягом не більше 4 годин 30 хвилин, що підтверджується первинними документами, які фіксують час початку таких автомобільних перевезень.
Метою оновлення Положення № 340 є гармонізація українського транспортного законодавства із соціальними стандартами Європейського Союзу (далі — ЄС) у сфері праці та відпочинку водіїв комерційного автомобільного транспорту. Нова редакція Положення № 340 впроваджує ключові норми ЄС, зокрема положення Регламенту (ЄС) № 561/2006, Директиви 2002/15/ЄС, а також рішення Спільного комітету Україна – ЄС щодо застосування стандартів смарт-тахографів (G2V2).
Положення № 340 встановлює особливості регулювання тривалості та обліку робочого часу, часу виконання самозайнятим водієм своїх обов’язків, часу керування автомобільними транспортними засобами (далі — АТЗ), перерв і відпочинку водіїв АТЗ (далі — водії), які здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення вантажів та (або) пасажирів автомобільним транспортом.
Вимоги Положення № 340 застосовуються до автомобільних перевізників та водіїв, які працюють за трудовими та (або) цивільно-правовими договорами, під час:
1) внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів, якщо максимальна технічно допустима маса АТЗ, включаючи будь-який причіп або напівпричіп, перевищує 3,5 тонни;
2) внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів на АТЗ, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більше ніж дев’ять з місцем водія включно;
3) міжнародних перевезень пасажирів на таксі або на замовлення на АТЗ, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більше ніж п’ять, але не більше дев’яти з місцем водія включно.
Положення № 340 тепер поширюється не тільки на штатних водіїв підприємств, а й на самозайнятих водіїв (фізичних осіб – підприємців) та водіїв, які працюють за цивільно-правовими договорами.
Перелік випадків автомобільних перевезень пасажирів та (або) вантажів, на які не поширюється дія Положення № 340, наведено в пункті 5 розділу І цього Положення (перелік включає 29 випадків від сільськогосподарських та поштових перевезень у межах до 100 км до перевезень транспортом швидкої допомоги, аварійно-рятувальних служб).
Структурно Положення № 340 включає 7 розділів: І «Загальні положення», ІІ «Робочий час водія та час виконання самозайнятим водієм своїх обов’язків», ІІІ «Період керування автомобільним транспортним засобом», ІV «Перерва у керуванні автомобільним транспортним засобом», V «Період відпочинку», VI «Облік робочого часу водія, часу виконання самозайнятим водієм своїх обов’язків, перерв, періодів готовності та відпочинку», VII «Контроль за дотриманням робочого часу, часу виконання самозайнятим водієм своїх обов’язків, часу керування транспортним засобом, перерв та періодів відпочинку водіїв».
Згідно з розділом ІІ Положення № 340 до робочого часу водія, який працює за трудовим договором, зараховується час, протягом якого водій перебуває на робочому місці та виконує свої професійні обов’язки, зокрема час керування АТЗ, навантаження та розвантаження вантажу, прибирання та технічне обслуговування АТЗ, а також час очікування навантаження та розвантаження вантажу, при перетині державного кордону та спричинений обмеженням дорожнього руху. Зазначений час очікування зараховується до робочого часу водія, якщо тривалість такого очікування не може бути визначена заздалегідь.
Щоденний робочий час водія не повинен перевищувати 10 годин протягом кожного 24-годинного періоду, якщо він припадає на нічний час.
Водієві, який працює за трудовим договором, надається перерва у робочому часі для відпочинку та харчування не пізніше ніж через 6 годин робочого часу поспіль.
Тривалість перерви у робочому часі водія становить:
1) не менше ніж 30 хвилин, якщо тривалість робочого часу становить від 6 до 9 годин;
2) не менше ніж 45 хвилин, якщо тривалість робочого часу становить більше 9 годин.
Зазначена перерва у робочому водія часі може надаватися частинами не менше ніж по 15 хвилин кожна.
Час початку і закінчення перерви у робочому часі водія встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Згідно з розділом ІІІ Положення № 340 щоденний час керування АТЗ не повинен перевищувати 9 годин та може бути подовжений до 10 годин двічі на тиждень за умов, передбачених цим розділом.
Щотижневий час керування АТЗ не повинен перевищувати 56 годин. Зазначений щотижневий час керування АТЗ не повинен призводити до перевищення тривалості робочого часу протягом тижня, встановленої пунктом 6 розділу II Положення № 340. Останнім встановлено, що середня тривалість робочого часу водія за тиждень не може перевищувати 48 годин та визначається шляхом ділення загальної кількості годин фактично відпрацьованого робочого часу протягом облікового періоду на кількість тижнів у такому обліковому періоді. Для цілей Положення № 340 під обліковим періодом слід розуміти 4 послідовні календарні місяці, якщо інший обліковий період не визначено у генеральній, галузевій (регіональній) угоді та (або) колективному договорі. Максимальна тривалість робочого часу водія за один тиждень може бути подовжена до 60 годин лише за умови, що протягом 4 місяців поспіль середня тривалість робочого часу за тиждень не перевищує 48 годин.
За умови відсутності загрози безпеці дорожнього руху вищезазначений щоденний та щотижневий час керування водія може бути подовжено на одну годину у виняткових випадках, зокрема у разі виникнення непередбачуваних обставин (технічна несправність АТЗ, зупинення руху АТЗ в рейсі (на маршруті), несприятливі погодні умови, перешкоди руху, у тому числі спричинені бойовими діями, відсутність місць стоянки), з метою доїзду до місцезнаходження автомобільного перевізника, його структурного підрозділу або філії, де зберігається такий АТЗ, або до місця фактичного проживання водія для взяття щотижневого періоду відпочинку. За цієї умови водій може подовжити щоденний та щотижневий час керування АТЗ не більше ніж на 2 години для прибуття до місцезнаходження автомобільного перевізника, його структурного підрозділу або філії, де зберігається АТЗ, або до свого місця фактичного проживання з метою взяття щотижневого періоду відпочинку, якщо ним було зроблено безперервну перерву тривалістю 30 хвилин безпосередньо перед додатковим часом керування. Взятий водієм додатковий час керування АТЗ має бути компенсований рівнозначним за тривалістю додатковим періодом відпочинку, наданим одночасно зі щоденним або щотижневим періодом відпочинку — до кінця третього тижня, що настає після тижня, в якому водієм було взято додатковий час керування.
Загальний накопичений час керування АТЗ протягом будь-яких двох тижнів поспіль не повинен перевищувати 90 годин.
Згідно з розділом ІV Положення № 340 після керування АТЗ протягом 4 годин 30 хвилин водій повинен зробити безперервну перерву тривалістю не менше 45 хвилин, якщо не настає щоденний або щотижневий період відпочинку. Ця перерва може бути замінена перервою тривалістю не менше ніж 15 хвилин із наступною перервою тривалістю не менше ніж 30 хвилин, розподілених водієм з урахуванням вищезазначеного періоду керування АТЗ. Для водія, який здійснює нерегулярні пасажирські перевезення, безперервна перерва тривалістю не менше 45 хвилин може бути замінена двома перервами тривалістю не менше 15 хвилин кожна, які розподіляються водієм з урахуванням вищезазначеного періоду керування.
Водій, який перебуває в режимі керування АТЗ в екіпажі, може зробити перерву в керуванні безпосередньо в АТЗ, яким керує інший водій, за умови, що водій, який робить перерву, не задіяний у наданні допомоги водієві, який керує таким АТЗ.
Звертаємо увагу, що згідно з пунктом 13 розділу V Положення № 340 звичайний щотижневий період відпочинку, а також щотижневий період відпочинку тривалістю понад 45 годин, що надається як компенсація за попередні скорочені щотижневі періоди відпочинку, не може проводитися в АТЗ. Такий період відпочинку повинен здійснюватися в придатному для проживання приміщенні з належними умовами для сну та санітарії (тобто не в кабіні АТЗ). Усі витрати на проживання водія поза АТЗ під час автомобільних перевезень відшкодовуються автомобільним перевізником.
Згідно з розділом VІ Положення № 340 автомобільний перевізник, який здійснює регулярні, у тому числі регулярні спеціальні, пасажирські автомобільні перевезення та використовує найману працю водіїв, складає графік змінності згідно з додатком 1 до цього Положення. Графік змінності складається на 56 днів та день контролю робочого часу водія. Графік змінності доводиться до відома кожного водія не менше ніж за два тижні до початку періоду, на який його було складено.
АТЗ, що використовується для автомобільних перевезень (крім причепів та напівпричепів), повинен бути обладнаний справним контрольним пристроєм (тахографом), який своєчасно пройшов періодичну перевірку або адаптацію тахографа.
АТЗ (крім причепів та напівпричепів), що використовується для міжнародних автомобільних перевезень вантажів, який пройшов першу державну реєстрацію в Україні після 30 червня 2026 року та використовується для здійснення автомобільних перевезень відповідно до Угоди між Україною та ЄС, повинен бути обладнаний смарт-тахографом версії G2V2 (наразі вже понад 50 центрів надають послуги з їх обслуговування).
Водії зберігають заповнені бланки підтвердження діяльності (форма бланка наведена в додатку 3 до Положення № 340) в АТЗ період, який охоплює день контролю та попередні 56 днів та надають на вимогу уповноважених осіб під час здійснення заходів державного контролю. Автомобільні перевізники зберігають заповнені бланки підтвердження діяльності протягом не менше ніж 24 місяців після спливу строку, зазначеного для водіїв, за своїм місцезнаходженням та надають на вимогу уповноважених осіб центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті (п. 12 р. VII Положення № 340).