Набув чинності Закон, яким запроваджено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця та відсторонення працівників від роботи

27 вересня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо встановлення додаткових підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця та деяких інших питань» від 04.06.2024 № 3768-IX (далі — Закон № 3768). Цим Законом внесено зміни до Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП).

Так, частину першу статті 40 КЗпП доповнено пунктами 13 і 14, внаслідок чого тепер трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадках:

«13) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім звільнення від відбування покарання з випробуванням) за вчинення злочину проти основ національної безпеки України;

14) невиконання працівником правил поведінки на підприємстві, в установі, організації в частині положень, передбачених частиною другою статті 142 цього Кодексу».

Статтю 142 КЗпП після частини першої доповнено новими частинами другою та третьою такого змісту:

«Складовою правил внутрішнього трудового розпорядку можуть бути правила поведінки на підприємстві, в установі, організації, які містять положення, зокрема, про зобов’язання працівників про нерозголошення інформації з обмеженим доступом, зокрема інформації, що становить державну чи комерційну таємницю, а також про умови роботи з конфіденційною інформацією.

Встановлення правил поведінки на підприємствах, в установах, організаціях, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, та/або об’єктах чи операторах критичної інфраструктури є обов’язковим».

Таким чином, з 27 вересня 2024 року додано дві підстави для звільнення працівника з ініціативи роботодавця, а саме:

– у разі засудження працівника за вчинення злочину проти основ національної безпеки України (п. 13 ч. першої ст. 40 КЗпП);

– у разі невиконання працівником правил поведінки, встановлених правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, зокрема, в частині нерозголошення інформації з обмеженим доступом, в тому числі інформації, що становить державну чи комерційну таємницю, а також про умови роботи з конфіденційною інформацією (п. 14 ч. першої ст. 40 КЗпП).

Також запроваджено поняття «правила поведінки на підприємстві, в установі, організації» як додаткова складова правил внутрішнього трудового розпорядку. Правила поведінки мають містити положення, зокрема, про зобов’язання працівників не розголошувати інформацію з обмеженим доступом, у тому числі інформацію, що становить державну чи комерційну таємницю, а також про умови роботи з конфіденційною інформацією. При цьому встановлення правил поведінки на підприємствах, в установах, організаціях, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, та/або об’єктах чи операторах критичної інфраструктури, є обов’язковим. На всіх інших підприємствах якщо правилами внутрішнього трудового розпорядку не будуть встановлені правила поведінки, якими передбачено нерозголошення інформації з обмеженим доступом, в тому числі інформації, що становить державну чи комерційну таємницю, а також про умови роботи з конфіденційною інформацією, то звільнити працівника з такого підприємства за пунктом 14 частини першої статті 40 КЗпП буде неможливо.

Законом № 3768 до частини першої статті 43 КЗпП внесено доповнення, згідно з яким розірвання трудового договору з підстави, передбаченої пунктом 14 частини першої статті 40 КЗпП, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації (далі — профспілка), членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України чи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового та митного законодавства.

Отже, звільнення працівника за пунктом 13 частини першої статті 40 КЗпП можливе без згоди профспілки, а звільнення працівника за пунктом 14 частини першої статті 40 КЗпП можливе лише за попередньою згодою профспілки, членом якої є працівник.

Крім того, Законом № 3768 до частини першої статті 46 КЗпП внесено доповнення, внаслідок чого тепер відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається також у разі проведення службової перевірки роботодавцем, який віднесений до переліку об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, та/або об’єктів чи операторів критичної інфраструктури.

За думкою розробників, мета Закону № 3768 — унеможливити вплив колаборантів на національні інтереси та безпеку, не допустити їх на роботу на об’єктах державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки України та/або об’єктів критичної інфраструктури. У цьому контексті співробітництво працівників об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, та об’єктів критичної інфраструктури з державою-агресором або її представниками, створеними чи підтримуваними нею незаконними збройними формуваннями, у сучасних умовах є неприпустимим. Реалізація Закону № 3768 матиме наслідком правомірне припинення трудового договору з ініціативи роботодавця з працівниками об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, або об’єктів критичної інфраструктури, які у період дії воєнного стану вчиняють проступки, не сумісні з продовженням даної роботи.