Внесено зміни до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, які стосуються дистанційних та надомних працівників

29 серпня 2025 року набрав чинності наказ Міністерства фінансів України «Про внесення змін до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон» від 16.07.2025  № 355 (далі — Наказ № 355). Цим наказом внесено зміни до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 59 (далі — Інструкція № 59).

Змінами норми «бюджетної» Інструкції № 59 приведено у відповідність до норм статей 60-1 «Надомна робота»,  60-2 «Дистанційна робота» та 121 «Гарантії і компенсації при службових відрядженнях» Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), до яких з 02.05.2025 були внесені зміни Законом України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо удосконалення правового регулювання окремих питань надомної та дистанційної роботи» від 27.03.2025 № 4339-IX, про які ми повідомляли.

Наказом № 355 пункт 1 розділу II «Порядок відрядження в межах України» та пункт 1 розділу III «Порядок відрядження за кордон» Інструкції № 59 доповнено новими абзацами другим і третім такого змісту:

«У разі направлення у службове відрядження працівника, який виконує роботу дистанційно, у тому числі при його відрядженні до місцезнаходження роботодавця, пункт відправлення працівника у відрядження та пункт, до якого працівник повертається з відрядження, встановлюються роботодавцем за погодженням із працівником під час узгодження маршруту поїздки та зазначаються в наказі (розпорядженні) про відрядження. У такому разі працівник, який виконує роботу дистанційно, зобов’язаний повідомити роботодавця про своє місцезнаходження будь-яким зручним способом, у тому числі з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Особливості направлення працівника, який виконує роботу дистанційно, а також працівника, який виконує надомну роботу, у службове відрядження встановлюються трудовим договором про дистанційну / надомну роботу.».

Таким чином, оскільки виходячи з норм статті 60-2 КЗпП дистанційна робота може виконуватися в будь-якому місці за вибором працівника з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, то дистанційний працівник може виконувати роботу не обов’язково в тому населеному пункті, де знаходиться його підприємство (роботодавець), відповідно, при направленні такого працівника у відрядження місцем вибуття його у відрядження буде не місцезнаходження підприємства, а місцезнаходження працівника. Відповідно, з відрядження працівник буде повертатися не в місцезнаходження підприємства, а в населений пункт, де він фактично проживає і працює. Саме тому перед направленням у відрядження дистанційний працівник зобов’язаний повідомити роботодавця про своє місцезнаходження, сторони мають узгодити маршрут поїздки, що дасть змогу роботодавцю в наказі про відрядження зазначити фактичний населений пункт, з якого працівник буде вибувати у відрядження та в який буде повертатися з відрядження. В подальшому це дозволить правильно компенсувати працівнику витрати на проїзд у відрядженні (див. статтю «Компенсація працівникам витрат на проїзд у відрядженні» в журналі «Все про працю і зарплату» № 8/2025, стор. 60).

Якщо працівник виконує надомну роботу, то виходячи з норм статті 60-1 КЗпП така робота виконується працівником за місцем його проживання або в інших визначених ним приміщеннях, при цьому робоче місце працівника є фіксованим та не може бути змінено з ініціативи працівника без погодження з роботодавцем. Тобто, роботодавець завжди точно знає, де працює надомний працівник, з якого місця він буде убувати у відрядження та куди буде повертатися з відрядження.

Всі аспекти направлення у відрядження дистанційного працівника мають бути визначені сторонами у трудовому договорі про дистанційну роботу, надомного працівника — в трудовому договорі про надомну роботу. Типові форми зазначених трудових договорів затверджені наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 05.05.2021 № 913-21.