Внесено зміни до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску щодо домашніх працівників

05 грудня 2024 року набрав чинності наказ Міністерства фінансів України «Про внесення змін до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 19.09.2024 № 454 (далі — Наказ № 454). Цим наказом внесено зміни до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі — Інструкція № 449), які стосуються домашніх працівників.

Зміни обумовлено приведенням норм Інструкції № 449 у відповідність до норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ (далі — Закон про ЄСВ), до якого з 24.08.2024 внесено зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання праці домашніх працівників» від 25.04.2024 № 3680-IX.

Нагадаємо, що з 24.08.2024 стосовно сплати єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ) з доходів домашніх працівників нормами Закону про ЄСВ встановлено наступне:

– фізичні особи, які використовують працю домашніх працівників (в т. ч. на умовах трудового договору), не є щодо останніх платниками ЄСВ (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ), тобто ЄСВ на заробітну плату домашніх працівників роботодавцем – фізичною особою не нараховується;

– ЄСВ для осіб, які є домашніми працівниками і беруть добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, встановлюється у розмірі 22% суми, що визначається таким платником самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (ч. 14-2 ст. 8 Закону про ЄСВ);

– домашні працівники мають право на добровільну сплату ЄСВ шляхом укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (абз. шостий ч. 1 ст. 10 Закону про ЄСВ). Такий договір може бути достроково розірваний у разі припинення трудового договору з домашнім працівником (абз. четвертий п. 1 ч. 8 ст. 10 Закону про ЄСВ).

У зв’язку з вищевикладеним виникла необхідність внесення змін до розділу V Інструкції № 449 та додатків 3, 4 до неї.

Так, Наказом № 454 абзац шостий підпункту 1 пункту 3 розділу V Інструкції № 449 доповнено нормою, згідно з якою домашні працівники для укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — Договір) подають до податкового органу копію трудового договору. Отже, доповнено перелік документів, необхідних для укладення Договору з домашніми працівниками.

Пункт 1 форми Заяви про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування або про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, наведеної в додатку 3 до Інструкції № 449, доповнено новим підпунктом 3, де застрахована особа зазначає, що вона є домашнім працівником шляхом проставлення відповідної позначки у спеціальному полі.

Підпункт 2 пункту 2 розділу II Типового договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, наведеного в додатку 4 до Інструкції № 449, після слів «одного року» доповнено словами «(крім домашніх працівників)». Отже, норма цього підпункту про те, що Сторона 2 (фізична особа) зобов’язується протягом 10 днів повідомляти Сторону 1 (податковий орган) про бажання припинити дію цього Договору за умови дії цього Договору не менше одного року, не поширюється на домашніх працівників.

Одночасно пункт 1 розділу VII Договору доповнено новим абзацом, згідно з яким Договір може бути достроково розірвано Стороною 2 (фізичною особою) у разі припинення трудового договору з домашнім працівником із наданням підтверджуючих документів.

Таким чином, домашній працівник у разі припинення трудового договору з ним має повідомити про це податковий орган із наданням підтверджуючих документів, що є підставою для дострокового розірвання Договору.