Внесено зміни до Порядку обчислення середньої заробітної плати для розрахунку страхових виплат

18 липня 2025 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін щодо загальнообов’язкового державного соціального страхування до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 14.07.2025 № 837 (далі — Постанова № 837). Цим документом внесено зміни до трьох постанов Кабінету Міністрів України у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування, але роботодавців стосуються лише зміни, внесені до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі — Порядок № 1266).

Зупинимося на змінах, які внесено до Порядку № 1266.

Так, пункт 3 Порядку № 1266 доповнено абзацом другим такого змісту:

«Місяці розрахункового періоду, в яких застрахована особа не працювала з поважних причин (з першого до останнього числа календарного місяця), виключаються з розрахункового періоду.».

Нагадаємо, що до 01.01.2023 в пункті 3 Порядку № 1266 вже був абзац другий майже з аналогічним текстом:

«Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.».

Отже, новий абзац другий пункту 3 Порядку № 1266 відрізняється від того, що був до 01.01.2023, лише кінцевою датою місяця, яку тепер вказано більш коректно: «з першого до останнього числа календарного місяця», а було «з першого до першого числа».

Як і раніше, вичерпний перелік поважних причин, через які період відсутності на роботі виключається з розрахункового періоду, наведено в абзаці першому пункту 3 Порядку № 1266. До поважних причин належать: тимчасова непрацездатність; відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком; відпустка без збереження заробітної плати; призупинення дії трудового договору; період, протягом якого працівник проходив військову службу під час дії особливого періоду і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період (далі — поважні причин).

Отже, якщо в місяці розрахункового періоду, в якому працівник з першого до останнього числа не працював з поважних причин (який виключається з розрахункового періоду), працівнику нараховуються будь-які виплати (наприклад, виробнича премія за попередній місяць), то такі виплати не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування страхових виплат.

Водночас знову залишилося не врегульованим питання, а що робити з виплатами в місяці, в якому працівник не відпрацював з поважних причин лише всі робочі дні, а у вихідні дні поважних причин не було, наприклад, з 1 по 15 серпня 2025 року працівник перебував у відпустці без збереження заробітної плати (поважна причина), 16 і 17 серпня — вихідні дні (неповажна причина), з 18 по 31 серпня працівник хворів (поважна причина). Формально в цьому випадку в серпні працівник не працював з поважних причин не з першого до останнього числа календарного місяця, а з 1 по 15 та з 18 по 31 серпня, тобто 2 календарні дні — 16 і 17 серпня не відпрацьовані працівником не через поважну причину, а через те, що це вихідні дні за графіком роботи, які не виключаються з розрахункового періоду (тобто є 2 календарні дні серпня, які включаються до розрахункового періоду). Тому, на нашу думку, було б краще, якби в абзаці другому пункту 3 Порядку № 1266 прописали, що всі виплати, нараховані в місяці розрахункового періоду, в якому застрахована особа через поважні причини не відпрацювала жодного робочого дня, не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування страхових виплат. Така норма була б корисніше роботодавцям, оскільки періоди (календарні дні), які виключаються з розрахункового періоду через поважні причини, чітко визначені в абзаці першому пункту 3 Порядку № 1266, а про виплати, з яких сплачено ЄСВ, але які не враховуються, взагалі не йдеться в Порядку № 1266.

Також Постановою № 837 положення пунктів 1, 2, 30, 32 Порядку № 1266 приведено у відповідність до норм частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV, а саме уточнено, що за місцем роботи, де стався страховий випадок за страхуванням від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, за рахунок роботодавця оплачуються перші 17 днів тимчасової непрацездатності.

Крім того, уточнено порядок нарахування страхових виплат працівникам та гіг-спеціалістам резидентів Дія Сіті. Нагадаємо, що згідно з абзацом четвертим пункту 2 Порядку № 1266 сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім’ї), допомоги по вагітності та пологах в розрахунку на місяць, що виплачується працівникам та гіг-спеціалістам резидентів Дія Сіті, не повинна перевищувати розміру заробітної плати (доходу) таких осіб, з якого фактично сплачено страхові внески (єдиний внесок; далі — ЄСВ).

Постановою № 837 вище процитоване перше речення абзацу четвертого пункту 2 Порядку № 1266 доповнено другим реченням такого змісту:

«Визначене цим абзацом обмеження обчислюється шляхом ділення розміру заробітної плати (доходу) таких осіб (працівників та гіг-спеціалістів резидентів Дія Сіті), з якого фактично сплачено страхові внески (єдиний внесок) в останньому місяці розрахункового періоду, на середньомісячну кількість календарних днів (30,44) з подальшим множенням частки на кількість календарних днів тимчасової непрацездатності відповідного місяця.».

Отже, якщо резидент Дія Сіті отримав свій статус до липня 2025 року, в липні 2025 року за свого працівника незалежно від фактичного розміру його заробітної плати сплатив ЄСВ у розмірі мінімального страхового внеску — 1760 грн (8000 грн х 22%), а в серпні 2025 року цей працівник захворів і хвороба тривала 5 днів, то середньоденна заробітна плата для обчислення суми «лікарняних» (враховуючи, що останнім місяцем розрахункового періоду є липень 2025 року) становить 262,81 грн (8000 грн : 30,44), а сума «лікарняних» дорівнює 1314,05 грн (262,81 грн х 5 к. д. хвор.).

Якщо резидент Дія Сіті отримав свій статус в липні 2025 року (з 1 серпня «запрацювали» всі пільги, встановлені для резидентів Дія Сіті) і в липні нарахував працівнику заробітну плату в розмірі 50 000 грн, з якої сплатив ЄСВ у розмірі 11 000 грн (50 000 грн х 22%), а в серпні 2025 року цей працівник захворів і хвороба тривала 5 днів, то середньоденна заробітна плата для обчислення суми «лікарняних» (враховуючи, що останнім місяцем розрахункового періоду є липень 2025 року) становить 1642,58 грн (50 000 грн : 30,44), а сума «лікарняних» дорівнює 8212,90 грн (1642,58 грн х 5 к. д. хвор.).

Також до Порядку № 1266 внесено зміни, які стосуються обчислення страхових виплат добровільно застрахованим особам.

Так, пункт 7 Порядку № 1266 доповнено абзацами другим і третім такого змісту:

«Для добровільно застрахованих осіб, у яких період з дня набрання чинності договором про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування до дня настання страхового випадку менший, ніж 12 календарних місяців, середній дохід для розрахунку виплат за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, обчислюється за фактичний період (з першого до останнього числа календарного місяця) дії договору перед настанням страхового випадку.

Якщо період з дня набрання чинності договором про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування до дня настання страхового випадку менший, ніж календарний місяць, середній дохід для розрахунку виплат за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, обчислюється за фактичний період (календарні дні) дії договору перед настанням страхового випадку.».

Абзац перший пункту 14 Порядку № 1266 викладено в новій редакції, якою визначено, що у разі коли на дату встановлення експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи або медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності або коли з дня смерті потерпілого до настання права на страхові виплати минуло більше року з дня настання страхового випадку (складення акта за формою П-4) або звільнення з роботи (переходу на іншу роботу, з якою пов’язане професійне захворювання), середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати застрахованої особи перед настанням нещасного випадку на виробництві (складенням акта за формою П-4) або перед звільненням з роботи (переходом на іншу роботу), з якою пов’язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування, що проводиться територіальним органом Пенсійного фонду України, за формулою:

З = З(н) х С : М,

де З — середньомісячна заробітна плата застрахованої особи, у гривнях;

З(н) — середньомісячна заробітна плата найманих працівників, зайнятих в економіці України, за календарний рік, що передує року, з якого призначається страхова виплата;

С — сума коефіцієнтів заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць розрахункового періоду (К1 + К2 + К3 + …).

Також у тексті Порядку № 1266 та додатку до цього Порядку текст «підприємства, установи, організації» в усіх відмінках замінено текстом «юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми» у відповідному відмінку.