Набрав чинності Закон, яким застрахованим особам повернено право на отримання страхових виплат за кожним місцем роботи та встановлено додаткові гарантії в отриманні страхових виплат

04 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо загальнообов’язкового державного соціального страхування» від 18.12.2024 № 4158-IX (далі — Закон № 4158), яким внесено зміни до низки законодавчих актів з метою приведення їхніх норм у відповідність до норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 21.09.2022 № 2620‑ІХ (далі — Закон № 2620).

Нагадаємо, що Законом № 2620, який набрав чинності 1 січня 2023 року, в новій редакції було викладено Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV (далі — Закон № 1105). Зокрема, на підставі норм Закону № 2620 Фонд соціального страхування України та управління його виконавчої дирекції припинили діяльність, а функції у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, з 1 січня 2023 року виконують Пенсійний фонд України (далі — ПФУ) та його територіальні органи.

Законом № 4158 найбільш важливі зміни для роботодавців та працівників внесено до Закону № 1105.

Так, абзац другий частини 1 статті 22 Закону № 1105 викладено в такій новій редакції:

«Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) та за місцем роботи за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням особливостей для страхових випадків, передбачених абзацом третім частини третьої статті 36 цього Закону».

Отже, у вищенаведеному абзаці замість «сумнозвісного» сполучника «або» знову маємо сполучник «та», внаслідок чого сумісники у разі настання страхових випадків починаючи з 04.04.2025 мають право на отримання «лікарняних» за рахунок ПФУ та «декретних» за всіма місцями роботи. Нагадаємо, що з 01.01.2023 сумісники були позбавлені права на отримання «лікарняних» за рахунок ПФУ та «декретних» більш ніж за одним місцем роботи (в першу чергу це право реалізовувалось за основним місцем роботи).

Вищезгаданий абзац третій частини 3 статті 36 розділу V «Загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Закону № 1105 викладено в такій новій редакції:

«Допомога по тимчасовій непрацездатності призначається та виплачується роботодавцем, у якого настав страховий випадок за соціальним страхуванням від нещасного випадку, у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (оподатковуваного доходу). При цьому перші сімнадцять днів тимчасової непрацездатності оплачуються цим роботодавцем за рахунок коштів підприємства, установи, організації. У разі перебування потерпілого у трудових відносинах з іншими страхувальниками (у тому числі здійснення підприємницької чи іншої діяльності та одночасної праці на умовах трудового договору) за місцями роботи іншими, ніж місце роботи, на якому настав страховий випадок за соціальним страхуванням від нещасного випадку, виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності відповідно до розділу IV «Загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності» цього Закону в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (оподатковуваного доходу) незалежно від страхового стажу.».

Таким чином, з 04.04.2025 не тільки роботодавець, у якого настав страховий випадок за соціальним страхуванням від нещасного випадку, має нараховувати «лікарняні» потерпілому (як і раніше в цьому випадку перші 17 днів тимчасової непрацездатності оплачуються за рахунок роботодавця, починаючи з 18-го дня тимчасової непрацездатності — за рахунок ПФУ), але й всі інші роботодавці, у яких такий потерпілий працює за трудовим договором, мають нараховувати «лікарняні» в розмірі 100% середньої заробітної плати незалежно від страхового стажу, але відповідно до розділу IV Закону № 1105: оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності здійснюється за рахунок роботодавця, починаючи з 6-го дня тимчасової непрацездатності — за рахунок ПФУ.

Також Законом № 4158 абзац п’ятий частини 1 статті 22 Закону № 1105 викладено в такій новій редакції:

«Застрахованим особам, стосовно яких страхувальник не виконав обов’язків щодо нарахування та здійснення страхових виплат за страховими випадками у зв’язку з відсутністю можливості встановлення місцезнаходження такого страхувальника та/або внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного чи надзвичайного стану, що підтверджується даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, страхові виплати призначаються за заявою застрахованої особи, поданою до уповноваженого органу управління в паперовій або електронній формі, та здійснюються територіальним органом уповноваженого органу управління за місцем проживання/перебування застрахованої особи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».

Таким чином, тепер застрахована особа, якій страхувальник (роботодавець) не здійснив страхову виплату («лікарняні», «декретні») не тільки у зв’язку з відсутністю можливості встановлення місцезнаходження цього страхувальника, а й внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного чи надзвичайного стану, може отримати таку страхову виплату за заявою, поданою в паперовій або електронній формі до органу ПФУ за місцем свого проживання/перебування. При цьому в зазначеному випадку для здійснення страхової виплати застрахованій особі органу ПФУ вже не потрібно мати акт перевірки.

Також у частині 3 статті 36 Закону № 1105, яка встановлює, зокрема, соціальні послуги потерпілим внаслідок нещасного випадку на виробництві, абзац сьомий замінено дев’ятьма новими абзацами, якими, серед іншого, встановлено, що соціальні послуги потерпілому надаються та розраховуються з урахуванням результатів оцінювання потреб у таких послугах, проведеного у порядку, визначеному згідно із Законом України «Про соціальні послуги». Особливості організації надання соціальних послуг потерпілим визначаються Кабінетом Міністрів України. У разі потреби у спеціальному медичному догляді та/або постійному сторонньому догляді, та/або побутовому обслуговуванні, та/або додатковому харчуванні, та/або предметах догляду, підтвердженої у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, потерпілому надаються соціальні послуги догляду вдома та натуральної допомоги згідно з державними стандартами. Соціальна послуга натуральної допомоги за рахунок коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування надається потерпілому шляхом виплати щомісячної грошової компенсації вартості заходів, необхідних для надання такої послуги, у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Отже, внаслідок змін, внесених до частини 3 статті 36 Закону № 1105, соціальні послуги, в тому числі на необхідний догляд, а також медичні послуги потерпілому надаватимуться та розраховуватимуться відповідно до оцінки потреб потерпілого згідно із законами України «Про соціальні послуги», «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», а особливості організації надання соціальних і медичних послуг потерпілим, компенсації вартості соціальних послуг визначатиме Кабінет Міністрів України.