Внесено зміни до Закону про рекламу, якими встановлено заборону дискримінації за ознакою статі в рекламі про вакансії (прийом на роботу)

08 січня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про рекламу» щодо протидії дискримінації за ознакою статі» від 10.09.2021 № 1750-IX (далі — Закон № 1750). Цим Законом внесено зміни до Закону України «Про рекламу» від 03.07.96 № 270/96-ВР (далі — Закон про рекламу), які спрямовані на протидію дискримінації за ознакою статі, зокрема, визначено терміни «дискримінаційна реклама» та «дискримінаційна реклама за ознакою статі».

Так, згідно з новими абзацами четвертим та п’ятим частини 1 статті 1 Закону про рекламу:

– дискримінаційна реклама — реклама, що вміщує чи використовує твердження та/або зображення, які є дискримінаційними за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками щодо особи та/або групи осіб;

– дискримінаційна реклама за ознакою статі — реклама, що містить твердження та/або зображення щодо інтелектуальної, фізичної, соціальної чи іншої переваги однієї статі над іншою та/або щодо стереотипності ролі чоловіка та жінки, що пропагує принизливе та зневажливе ставлення; принижує гідність людини за ознакою статі; демонструє насильство за ознакою статі; використовує зображення тіла людини (частини тіла) виключно як сексуального об’єкта з метою привернення уваги споживача та/або посилання (слова, звуки, зображення) на сексуальні стосунки, що не стосуються рекламованого продукту чи способу його споживання.

У викладеному в новій редакції пункті 2 частини 1 статті 8 Закону про рекламу тепер зазначено, що у рекламі забороняється вміщувати твердження та/або зображення, які є дискримінаційними за ознаками походження людини, її соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичних поглядів, ставлення до релігії, за мовними ознаками, родом і характером занять, місцем проживання, а також такі, що дискредитують товари інших осіб.

Також частину 1 статті 8 Закону про рекламу доповнено пунктом 14, згідно з яким у рекламі забороняється вміщувати твердження та/або зображення щодо інтелектуальної, фізичної, соціальної чи іншої переваги однієї статі над іншою та/або щодо стереотипності ролі чоловіка та жінки, що пропагує принизливе та зневажливе ставлення; принижувати гідність людини за ознакою статі; демонструвати насильство за ознакою статі; використовувати зображення тіла людини (частини тіла) виключно як сексуального об’єкта з метою привернення уваги споживача та/або посилання (слова, звуки, зображення) на сексуальні стосунки, що не стосуються рекламованого продукту чи способу його споживання.

Одночасно в новій частині 10 статті 8 Закону про рекламу встановлено, що на соціальну рекламу не поширюються норми пункту 14 частини 1 статті 8 Закону про рекламу.

Як і раніше, в частині 1 статті 24-1 Закону про рекламу зазначено, що забороняється в рекламі про вакансії (прийом на роботу) зазначати вік кандидатів, пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі, висувати вимоги, що надають перевагу жіночій або чоловічій статі, представникам певної раси, кольору шкіри (крім випадків, визначених законодавством, та випадків специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі), щодо політичних, релігійних та інших переконань, членства у професійних спілках або інших об’єднаннях громадян, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Водночас Законом № 1750 викладено в новій редакції частину 3 статті 24-1 Закону про рекламу, якою встановлено, що у разі порушення вимог цієї статті рекламодавець сплачує до державного бюджету штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент вчинення порушення, у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Попередньою редакцією частини 3 статті 24-1 Закону про рекламу передбачалось, що зазначений штраф рекламодавець сплачує до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Таким чином, у разі розміщення в рекламі про вакансії (прийом на роботу) дискримінаційної реклами, дискримінаційної реклами за ознакою статі, а також іншої інформації, яка заборонена частиною 1 статті 24-1 Закону про рекламу, на роботодавців накладається штраф у розмірі 10 мінімальних заробітних плат (наразі розмір штрафу становить 65 000 грн.), який сплачується до держбюджету. Цей штраф накладає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення, тобто Державна служба України з питань праці (абз. дев’ятий ст. 26 Закону про рекламу).

Штраф стягуватимуть за такою процедурою: Держпраці складає розпорядчий документ про штраф на підставі акта перевірки — за результатами розгляду справи, дослідження матеріалів і наявності підстав для штрафу. Роботодавець сплачує штраф до держбюджету за місцем державної реєстрації юридичної особи чи фізичної особи – підприємця. Сплатити штраф роботодавець повинен протягом 15 днів з дня отримання розпорядчого документа. Якщо розпорядчий документ не буде оскаржений роботодавцем або останній не сплатить штраф, то його стягуватимуть через суд.