Набрав чинності Закон, яким для роздрібних продавців підакцизних товарів встановлено вимогу щодо розміру середньої щомісячної заробітної плати працівників

1 жовтня 2025 року набрав чинності (крім окремих норм) Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення» та з метою удосконалення окремих положень податкового законодавства» від 16.07.2025 № 4536-IX (далі — Закон № 4536). Цим Законом внесено (по окремих нормах — в різні строки будуть внесені) зміни до низки законодавчих актів.

Безпосередньо роботодавців і працівників стосуються лише зміни, які внесено з 1 жовтня 2025 року до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 № 3817-IX (далі — Закон № 3817).

Статтю 42 Закону № 3817 з 01.10.2025 доповнено, зокрема, частиною 13, відповідно до якої розмір середньої щомісячної заробітної плати, нарахованої суб’єктом господарювання (далі — СГ), який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями або на право роздрібної торгівлі сидром та перрі (без додавання спирту), або на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, або на право роздрібної торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або на право роздрібної торгівлі пальним (далі разом — роздрібна торгівля підакцизними товарами), має становити не менше 2 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (тобто у місяцях 2025 року — не менше 16 000 грн).

Розмір середньої щомісячної заробітної плати, нарахованої СГ, який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі підакцизними товарами та всі місця роздрібної торгівлі (місця роздрібної торгівлі пальним) якого розташовані за межами населених пунктів – адміністративних центрів областей і м. Києва на відстані від 50 км та які мають торговельні зали площею до 500 м², має становити не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (тобто у місяцях 2025 року — не менше 12 000 грн).

Розрахунок розміру середньої щомісячної заробітної плати, нарахованої СГ, здійснюється відповідно до даних Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі — Податковий розрахунок), шляхом ділення сумарно нарахованої заробітної плати, оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів платника податків, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, яка виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України, на кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховано заробітну плату (крім осіб, яким у звітному періоді нараховано грошове забезпечення).

Отже, середня щомісячна заробітна плата у вищезгаданих СГ буде визначатися шляхом ділення суми рядків 1.1, 1.3 та 1.4 розділу І «Нарахування доходу та єдиного внеску за найманих працівників» таблиці Податкового розрахунку на показник рядка 103 «Кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховано заробітну плату / (крім осіб, яким у звітному періоді нараховано грошове забезпечення)» заголовної частини Податкового розрахунку.

Частину 2 статті 46 Закону № 3817 з 01.10.2025 доповнено пунктом 49, яким встановлено, що підставою для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності є факт невідповідності розміру середньої щомісячної заробітної плати, нарахованої СГ, розміру, визначеному частиною 13 статті 42 цього Закону, протягом трьох повних календарних місяців поспіль у період дії ліцензії, встановлений контролюючим органом під час проведення перевірки з питань дотримання вимог цього Закону та зафіксований в акті такої перевірки.

Таким чином, з 1 жовтня 2025 року для СГ, які здійснюють роздрібну торгівлю підакцизними товарами, встановлено вимогу щодо розміру середньої щомісячної заробітної плати працівників. Невиконання цієї вимоги протягом трьох повних календарних місяців поспіль є підставою для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (роздрібної торгівлі відповідними підакцизними товарами).

У Податковому кодексі України (далі — ПКУ) з 1 січня 2026 року абзац перший підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 буде замінений чотирма новими абзацами, внаслідок чого особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску, будуть зобов’язані:

«б) подавати податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску до контролюючого органу за основним місцем обліку:

для податкових агентів, які є фізичними особами – підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, — у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу (з розбивкою по місяцях звітного кварталу);

для інших податкових агентів, крім фізичних осіб – підприємців та/або осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, — у строки, встановлені цим Кодексом для податкового місяця.

Такий податковий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду».

Одночасно з 1 січня 2026 року пункт 51.1 статті 51 ПКУ буде викладений в такій новій редакції:

«51.1. Платники податків, у тому числі податкові агенти, платники єдиного внеску (крім фізичних осіб – підприємців та/або осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, як податкових агентів та платників єдиного внеску) зобов’язані подавати до контролюючих органів у строки, встановлені цим Кодексом для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

Фізичні особи – підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, як податкові агенти, платники єдиного внеску зобов’язані подавати до контролюючих органів у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску з розбивкою по місяцях звітного кварталу».

Таким чином, фізичні особи – підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність з 1 січня 2026 року будуть подавати Податковий розрахунок не щомісяця, як зараз, а щокварталу, а саме протягом 40 календарних днів після закінчення звітного кварталу.

У Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI частину 6 статті 4 з 1 січня 2026 року викладено в такій новій редакції:

«6. Особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом Дія Сіті, сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом Дія Сіті, сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску».

Отже, тепер фізичні особи – підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, звільняються від сплати ЄСВ за себе, якщо вони є найманими працівниками не тільки за основним місцем роботи, а й за місцем роботи сумісництвом, а їхній роботодавець (резидент Дія Сіті) сплатив ЄСВ за таких осіб за місяць у розмірі не менше мінімального страхового внеску (далі — МСВ). Якщо роботодавець (резидент Дія Сіті) сплатив ЄСВ за місяць за працівника, який одночасно є фізичною особою – підприємцем або особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, у розмірі менше МСВ, то такі особи повинні сплатити самостійно ЄСВ за себе за такий місяць у розмірі не менше МСВ (не різницю між МСВ і ЄСВ, сплаченим роботодавцем). Аналогічний висновок містить роз’яснення ДПСУ в категорії 201.04 ЗІР.