Набрав чинності Закон України «Про професійну освіту», яким встановлено трудові гарантії педагогам закладів професійної освіти та студентам-практикантам

12 вересня 2025 року набрав чинності (крім окремих норм) Закон України «Про професійну освіту» від 21.08.2025 № 4574-ІХ (далі — Закон № 4574). Одночасно втратив чинність його попередник — Закон України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10.02.98 № 103/98-ВР (далі — Закон № 103/98). Також Законом № 4574 внесено зміни до 36 законодавчих актів, в тому числі Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) та Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки).

Кабінет Міністрів України повідомив, що Закон № 4574 передбачає фінансову та управлінську автономію для професійних коледжів, оновлення змісту освіти у співпраці з бізнесом, незалежне оцінювання знань у кваліфікаційних центрах. Ці зміни дадуть змогу готувати спеціалістів, яких потребує сучасний ринок праці. Це крок до європейської інтеграції та виконання Плану України, що відкриває доступ до близько 390 млн євро підтримки від ЄС. Уряд щороку інвестуватиме в модернізацію інфраструктури: нові майстерні та лабораторії, утеплення гуртожитків, реконструкцію закладів професійної освіти.

Також апарат Верховної Ради України повідомив про основні переваги прийняття Закону № 4574. Зокрема, заклади професійної освіти зможуть працювати як некомерційні товариства: самі керують коштами, формують штат, відходять від тарифної сітки; фінансування — за підготовку фахівців, а не за кошторис. Також відбудеться ребрендинг мережі: від «ПТУ/ВПУ» — до професійних коледжів і навчальних центрів (планується перехід від 18 типів закладів до двох), здобувачі професійної освіти офіційно — студенти чи курсанти.

Згідно із преамбулою Закону № 4574 він визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи професійної освіти, створення умов для професійної самореалізації особистості та забезпечення потреб суспільства і держави у спеціалістах та кваліфікованих кадрах.

Закон № 4574 встановлює порядок здобуття професійної освіти її здобувачами, а саме:

– студентами (особи, які здобувають професійну освіту) в закладі професійної освіти (юридична особа публічного або приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність, спрямована на забезпечення здобуття особами професійної освіти, професійних кваліфікацій);

– курсантами (слухачами), якими є особи, які здобувають професійну освіту, професійні кваліфікації в закладах професійної освіти із специфічними умовами навчання (державний заклад професійної освіти, що здійснює спеціальну професійну підготовку працівників для потреб державних органів у сферах забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, цивільного захисту, виконання кримінальних покарань та пробації), військових закладах професійної освіти (державний заклад професійної освіти, що здійснює спеціальну професійну підготовку військовослужбовців для потреб Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення з присвоєнням професійних кваліфікацій за військовими професіями на відповідному рівні Національної рамки кваліфікацій з метою проходження ними служби на посадах осіб рядового та сержантського (старшинського) складу).

Закон № 4574, на відміну від свого попередника, не містить термінів «первинна професійна підготовка», «перепідготовка робітників», «підвищення кваліфікації робітників». Замість них стаття 1 Закону № 4574 містить такі терміни:

– професійна підготовка — здобуття особою професійної кваліфікації вперше;

– перепідготовка — здобуття особою іншої професійної кваліфікації, ніж попередньо здобута;

– підвищення кваліфікації — здобуття особою нових та/або вдосконалення раніше набутих компетентностей у межах професійної діяльності;

– спеціальна професійна підготовка — здобуття курсантом (слухачем) професійної освіти, професійної кваліфікації у закладі професійної освіти із специфічними умовами навчання, військовому закладі професійної освіти.

Пунктом 3 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4574 установлено, що:

1) термін «професійна освіта», що вживається в цьому Законі, відповідає терміну «професійно-технічна освіта», що вживається в Конституції України;

2) до приведення законодавства та установчих документів закладів професійної освіти у відповідність із цим Законом:

– терміни «професійно-технічна освіта» і «професійна (професійно-технічна) освіта» та похідні від них відповідають терміну «професійна освіта» та похідним від нього;

– терміни «заклад професійної (професійно-технічної) освіти», «професійний (професійно-технічний) заклад», «професійно-технічний навчальний заклад» та похідні від них відповідають терміну «заклад професійної освіти» та похідним від нього;

– терміни «учні професійно-технічних навчальних закладів» і «учні закладів професійної (професійно-технічної) освіти» та похідні від них відповідають терміну «студенти закладів професійної освіти» та похідним від нього;

– усі суб’єкти владних повноважень і заклади освіти керуються всіма зазначеними вище термінами як рівнозначними, а також керуються положеннями законодавства, що стосуються професійно-технічних навчальних закладів чи закладів професійної (професійно-технічної) освіти в частині, що не суперечить цьому Закону;

3) освітня діяльність за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», що провадиться закладами професійної освіти та започаткована до набрання чинності цим Законом (тобто до 12.09.2025), продовжується у межах строку навчання за певною освітньою програмою з видачею документа про професійно-технічну освіту встановленого зразка — диплома кваліфікованого робітника. З 1 січня 2026 року прийом на здобуття освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник» не проводиться;

4) з дня набрання чинності цим Законом (тобто з 12.09.2025) освітньо-кваліфікаційний рівень «кваліфікований робітник» прирівнюється до освітньої кваліфікації «спеціаліст», визначеної цим Законом;

5) диплом про професійну (професійно-технічну) освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник» прирівнюється до диплома про професійну освіту спеціаліста;

6) свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації прирівнюється до сертифіката про присвоєння/підтвердження професійної кваліфікації;

7) з дня набрання чинності цим Законом (тобто з 12.09.2025) усі учні закладів професійної освіти (професійних (професійно-технічних) закладів освіти) вважаються студентами таких закладів і користуються всіма правами і пільгами та виконують всі обов’язки здобувачів професійної освіти, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, що складають законодавство про професійну освіту;

Що стосується повноважень засновників та керівників закладів професійної освіти (далі — ЗПО), то підпунктами 10, 13, 14 пункту 3 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4574 установлено, що:

– до завершення процедури передачі ЗПО з державної у комунальну власність відповідно до статті 27 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» повноваження засновників ЗПО, передбачені цим Законом та іншими законами, зокрема щодо призначення на посаду керівників таких ЗПО, виконують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, визначені рішенням Кабінету Міністрів України, за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України;

– набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних і комунальних ЗПО або з особами, які тимчасово виконують відповідні обов’язки, згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 КЗпП (підстави, передбачені іншими законами). Протягом 2 місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто в період з 12.09.2025 по 11.11.2025) засновники державних і комунальних ЗПО або уповноважені ними органи зобов’язані припинити безстрокові трудові договори з керівниками таких закладів та одночасно укласти з ними (за їхньою згодою) трудові договори строком на один рік без проведення конкурсу. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору такі особи звільняються з посади згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 КЗпП. Після завершення строку трудового договору особа, яка обіймала посаду керівника ЗПО, має право обиратися на посаду керівника такого закладу відповідно до статті 40 цього Закону;

– до набрання чинності статтею 40 цього Закону конкурс на заміщення посади керівника ЗПО проводиться відповідно до законодавства, що діяло на момент набрання чинності цим Законом.

Одразу зазначимо, що стаття 40 «Обрання, призначення на посаду і звільнення з посади керівника закладу професійної освіти» Закону № 4574, якою передбачено призначення на посаду керівника державного, комунального ЗПО за результатами конкурсу, а керівника приватного ЗПО — засновником (засновниками) або уповноваженою на це особою відповідно до установчих документів закладу, набирає чинності через один рік з дня набрання чинності цим Законом (тобто набирає чинності 12.09.2026).

Підпунктом 3 пункту 4 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4574 установлено, що до 1 вересня 2030 року звільнення працівників ЗПО, що реорганізуються у комунальні некомерційні товариства, допускається лише у разі, якщо переведення працівника за його згодою на іншу посаду є неможливим.

Що стосується трудових прав, обов’язків і гарантій педагогічних працівників ЗПО, то вони встановлені статтями 24 «Права, обов’язки і соціальні гарантії педагогічних та інших працівників, інших осіб, які залучаються до участі в освітньому процесі», 25 «Робочий час педагогічних працівників» та 26 «Оплата праці педагогічних працівників» Закону № 4574.

Так, згідно зі статтею 24 Закону № 4574 педагогічні працівники ЗПО мають право, зокрема, на:

– оплату праці та заохочення відповідно до цього Закону та інших нормативно-правових актів;

– безпечні та здорові умови праці;

– оплачувану відпустку та виплату допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.

Педагогічні працівники ЗПО зобов’язані, зокрема:

– додержуватися установчих документів та правил внутрішнього розпорядку ЗПО, умов укладених з ними трудових договорів, виконувати свої посадові обов’язки;

– постійно підвищувати свій професійний і загальнокультурний рівні та педагогічну майстерність;

– дотримуватися педагогічної етики;

– дотримуватися законодавства про охорону праці, безпеку життєдіяльності, виробничу санітарію, пожежну безпеку, забезпечувати його належне виконання здобувачами професійної освіти під час освітньої та позанавчальної діяльності;

– відповідально та дбайливо ставитися до майна ЗПО, інших учасників освітнього процесу, суб’єкта господарювання, що залучений до освітнього процесу.

Органам управління ЗПО, органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам забороняється залучати педагогічних та інших працівників ЗПО в робочий час або час їхнього відпочинку до виконання роботи, не передбаченої трудовим договором.

Відповідно до статті 25 Закону № 4574 робочий час педагогічного працівника ЗПО включає час на виконання ним навчальної, методичної, виховної, організаційної роботи та здійснення інших видів педагогічної діяльності, передбачених трудовим договором (контрактом). Норми часу навчальної діяльності в державних, комунальних ЗПО, які мають статус бюджетної установи, визначаються Міністерством освіти і науки України. Норми часу навчальної діяльності в інших ЗПО, зокрема ЗПО із специфічними умовами навчання та військовому ЗПО, визначаються відповідно до установчих документів таких закладів.

Навчальне навантаження на одну ставку викладача ЗПО становить 720 годин на навчальний рік.

Робочий час педагогічних працівників становить 36 годин на тиждень (скорочена тривалість робочого часу). Робочий час педагогічних працівників ЗПО із специфічними умовами навчання, військових ЗПО встановлюється відповідно до законодавства у відповідній сфері, але не може перевищувати 40 годин на тиждень. Робочий час інших працівників ЗПО встановлюється відповідно до законодавства про працю та режиму роботи такого ЗПО.

Конкретний перелік посадових обов’язків працівників визначається посадовою інструкцією, яка затверджується керівником ЗПО відповідно до вимог законодавства.

За окремі види педагогічної діяльності законодавством, засновником та/або наглядовою радою закладу освіти можуть встановлюватися доплати, надбавки, премії та інші види заохочень.

Вимоги до видів педагогічної діяльності, за які передбачено доплати, підвищення посадового окладу, розмір таких доплат та підвищень, порядок і умови їх встановлення у державних, комунальних ЗПО визначаються Кабінетом Міністрів України.

Розподіл педагогічного навантаження у ЗПО затверджується його керівником відповідно до вимог законодавства.

Згідно зі статтею 26 Закону № 4574 оплата праці педагогічних працівників ЗПО здійснюється відповідно до цього Закону, законів України «Про освіту», «Про оплату праці» та інших актів законодавства. Оплата праці педагогічних працівників ЗПО із специфічними умовами навчання, військових закладів професійної освіти здійснюється відповідно до законодавства у відповідній сфері.

Оплата праці педагогічних працівників ЗПО здійснюється за рахунок коштів державного або місцевого бюджету, у тому числі власних надходжень ЗПО, а також з інших джерел, не заборонених законодавством.

Керівник, наглядова рада ЗПО відповідно до законодавства та за рахунок коштів із джерел, не заборонених законодавством, мають право встановлювати педагогічним працівникам підвищення окладів, доплати, надбавки, премії та інші види заохочень.

Педагогічним працівникам за рахунок власних надходжень ЗПО може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Умови надання такої допомоги визначаються установчими документами ЗПО та колективним договором.

Засновники приватних ЗПО мають право встановлювати інші, ніж передбачено цим Законом, розмір та умови оплати праці, винагороди та допомоги для педагогічних працівників. У разі отримання приватним ЗПО публічних коштів їх використання здійснюється у порядку, визначеному законодавством для державних, комунальних ЗПО.

Що стосується взаємовідносин ЗПО з роботодавцями в питаннях набуття студентами ЗПО практичних знань, вмінь та навиків, то стаття 17 «Практична підготовка здобувачів професійної освіти» Закону № 4574 визначає порядок проходження практичної підготовки студентами ЗПО, при цьому замість термінів «виробнича практика» та «навчально-виробнича практика», які використовувалися в скасованому Законі № 103/98, у Законі № 4574 вживається лише термін «практична підготовка».

Так, згідно зі статтею 17 Закону № 4574 практична підготовка є обов’язковою та невід’ємною формою організації освітнього процесу в ЗПО, яка спрямована на формування та/або вдосконалення у здобувачів професійної освіти (далі — студенти) професійних компетентностей за обраною ними професійною кваліфікацією (професійними кваліфікаціями) відповідно до освітньої програми. Вона організовується відповідно до договорів, укладених між ЗПО та підприємствами, установами, організаціями, іншими суб’єктами господарювання (далі разом — суб’єкти господарювання, СГ). У разі відсутності таких договорів ЗПО забезпечує практичну підготовку студентів самостійно. Строки і тривалість проходження практичної підготовки визначаються освітньою програмою та зазначаються в договорі з СГ (у разі укладення). СГ, що організовують практичну підготовку студентів, зобов’язані забезпечити умови праці відповідно до вимог законодавства про охорону праці, безпеки життєдіяльності та виробничої санітарії. Під час практичної підготовки забороняється використовувати працю студентів для цілей, не передбачених освітньою програмою та договором з СГ. Практична підготовка студентів у ЗПО, СГ може передбачати виплату винагороди. Винагорода за виконану роботу в межах проходження практичної підготовки перераховується на рахунок студента на підставі студентського трудового договору відповідно до законодавства. Практична підготовка студентів здійснюється під керівництвом педагогічних працівників, керівників практичної підготовки та наставників, які визначаються з числа працівників СГ.

Підпунктом 21 пункту 3 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4574 установлено, що механізм розподілу заробітної плати за виробниче навчання, виробничу практику та інші види практичного навчання здобувачів освіти закладів професійної (професійно-технічної) освіти, що діяв на день набрання чинності цим Законом відповідно до частини дев’ятої статті 50 Закону № 103/98, продовжує діяти для здобувачів професійної освіти, які вступили до закладу професійної (професійно-технічної) освіти до 1 січня 2026 року.

Нагадаємо, що відповідно до частини дев’ятої статті 50 Закону № 103/98  50% заробітної плати за виробниче навчання, виробничу практику та інші види практичного навчання здобувачів освіти закладів професійної (професійно-технічної) освіти направляється на рахунок закладу освіти для здійснення його статутної діяльності, зміцнення навчально-матеріальної бази, на соціальний захист здобувачів освіти, проведення культурно-масової і фізкультурно-спортивної роботи.

Отже, з 1 січня 2026 року винагорода за виконану роботу в межах проходження практичної підготовки, що виплачується студенту СГ, в повному обсязі має перераховуватися СГ на рахунок студента на підставі студентського трудового договору.

Що стосується нововвведень у КЗпП та Законі про відпустки, то вони полягають в наступному.

Статтю 21 КЗпП доповнено частинами шостою і сьомою такого змісту:

«Студентський трудовий договір — це особливий вид трудового договору, що укладається здобувачем освіти та підприємством, установою, організацією, який передбачає поєднання в межах освітньої програми здобуття освіти на робочому місці, зокрема за дуальною формою навчання, з виконанням трудових функцій.

Строк дії студентського трудового договору не може перевищувати строк навчання.».

Отже, тепер КЗпП передбачає укладення студентського трудового договору між студентом та СГ на період проходження студентом практичної підготовки у СГ на підставі договору, укладеного між ЗПО та СГ.

Крім того, Законом № 4574 норми КЗпП, Закону про відпустки та інших законодавчих актів в частині назв закладів освіти приведено у відповідність до норм законодавчих актів у галузі освіти. Так, у частині першій статті 252-6 КЗпП слова «закладів освіти системи професійно-технічної освіти» замінено словами «закладів професійної освіти», а у тексті КЗпП та інших законодавчих актів слово «(професійно-технічна)» в усіх відмінках виключено.

Пункт 3 частини першої статті 63 КЗпП викладено в новій редакції, відповідно до якої забороняється залучати до надурочних робіт працівників, які навчаються в закладах загальної середньої, професійної, фахової передвищої, вищої освіти (раніше було — в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва), у дні занять (стаття 220 КЗпП).

Пункт 5 частини першої статті 82 КЗпП та пункт 5 частини першої статті 9 Закону про відпустки викладено в новій редакції, згідно з якою до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців у закладах професійної освіти (раніше було — за денною формою навчання у закладах професійної (професійно-технічної) освіти).

Законом № 4574 виключено із КЗпП:

– частину другу статті 197, згідно з якою молодим спеціалістам – випускникам закладів освіти державної форми власності, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями, надається робота за фахом на період не менше трьох років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

– статтю 201 «Організація виробничого навчання», відповідно до якої для професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників, особливо молоді, роботодавець організує індивідуальне, бригадне, курсове та інше виробниче навчання за рахунок підприємства, організації, установи.

– статтю 204 «Здійснення виробничого навчання в робочий час», згідно з якою теоретичні заняття і виробниче навчання при підготовці нових працівників безпосередньо на виробництві шляхом індивідуального, бригадного і курсового навчання проводяться в межах робочого часу, встановленого законодавством про працю для працівників відповідних віку, професій і виробництв;

– статтю 205 «Неприпустимість залучення до роботи, що не стосується спеціальності, яка вивчається», відповідно до якої в період виробничого навчання, перекваліфікації або навчання іншим спеціальностям працівники не можуть використовуватись на будь-якій роботі, що не стосується спеціальності, яка вивчається ними;

– статтю 206 «Надання роботи у відповідності з набутою кваліфікацією», згідно з якою працівнику, який успішно закінчив виробниче навчання, присвоюється кваліфікація відповідно до реєстрових даних з Єдиного реєстру кваліфікацій – Класифікатора професій і, у разі наявності вакансії, надаються пропозиції роботи для працевлаштування відповідно до набутої ним професійної кваліфікації / часткової професійної кваліфікації.

Статтю 203 КЗпП викладено в такій новій редакції:

«Стаття 203. Заохочення працівників, які поєднують роботу з навчанням

При підвищенні кваліфікаційних розрядів або при просуванні по роботі враховуються результати навчання працівників, отримані під час проходження ними підвищення кваліфікації чи перепідготовки.».

Нагадаємо, що раніше стаття 203 КЗпП мала таку ж назву, але в ній було зазначено, що при підвищенні кваліфікаційних розрядів або при просуванні по роботі повинні враховуватися успішне проходження працівниками виробничого навчання, загальноосвітня і професійна підготовка та успішне проходження працівниками навчання в закладах освіти.

Статтю 207 КЗпП викладено в такій новій редакції:

«Стаття 207. Оплата праці під час підвищення кваліфікації/перепідготовки

Під час підвищення кваліфікації/перепідготовки працівникам виплачується заробітна плата в порядку та розмірі, визначених законодавством.».

Нагадаємо, що раніше стаття 207 КЗпП мала таку редакцію:

«Стаття 207. Оплата праці за час виробничого навчання, перекваліфікації або навчання іншим спеціальностям

За час проходження виробничого навчання, перекваліфікації або навчання іншим спеціальностям працівникам виплачується заробітна плата в порядку і у розмірах, що визначаються законодавством.».

Статтю 213 КЗпП викладено в такій новій редакції:

«Стаття 213. Додаткова відпустка працівникам, які здобувають професійну чи фахову передвищу освіту

Працівникам, які здобувають професійну чи фахову передвищу освіту, надається додаткова оплачувана відпустка для підготовки, складання іспитів та оцінювання результатів навчання у кваліфікаційному центрі загальною тривалістю 35 календарних днів протягом навчального року.»

Нагадаємо, що раніше стаття 213 КЗпП мала таку редакцію:

«Стаття 213. Додаткова відпустка у зв’язку з навчанням у закладах професійної (професійно-технічної) освіти

Працівникам, які успішно навчаються у закладах професійної (професійно-технічної) освіти за вечірніми формами навчання, надається додаткова оплачувана відпустка для підготовки та складання атестацій, заліків, іспитів (екзаменів) загальною тривалістю 35 календарних днів протягом навчального року.».

У Законі про відпустки статтю 14 викладено в такій новій редакції:

«Стаття 14. Відпустка у зв’язку з навчанням у закладах професійної освіти

Працівникам, які успішно навчаються на вечірніх відділеннях закладів професійної освіти, надається додаткова оплачувана відпустка для підготовки та складання іспитів, оцінювання результатів навчання в кваліфікаційному центрі загальною тривалістю 35 календарних днів протягом навчального року.»

Нагадаємо, що раніше стаття 14 Закону про відпустки мала таку редакцію:

«Стаття 14. Відпустка у зв’язку з навчанням у професійно-технічних навчальних закладах

Працівникам, які успішно навчаються на вечірніх відділеннях професійно-технічних навчальних закладів, надається додаткова оплачувана відпустка для підготовки та складання іспитів загальною тривалістю 35 календарних днів протягом навчального року.».

Законом № 4574 у Законі України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII (далі — Закон про освіту) частину 10 статті 9 викладено в такій новій редакції:

«10. Дуальна форма здобуття освіти — це спосіб здобуття освіти, що передбачає поєднання навчання осіб у закладах освіти (в інших суб’єктів освітньої діяльності) з навчанням на робочих місцях у суб’єктів господарювання для набуття певної кваліфікації, як правило, на основі договору.».

Раніше вишезазначений термін включав поєднання навчання осіб у закладах освіти з навчанням на робочих місцях на підприємствах, в установах та організаціях, а також під час виконання робіт та/або надання послуг за гіг-контрактом, для набуття певної кваліфікації, як правило, на основі договору.

Статтю 52 Закону про освіту доповнено частиною 2 такого змісту:

«2. Не може працювати в закладі освіти або залучатися до участі в освітньому процесі особа, яка:

1) за рішенням суду визнана недієздатною чи дієздатність якої обмежена;

2) за рішенням суду позбавлена права обіймати відповідну посаду чи займатися відповідною діяльністю;

3) має судимість за вчинення умисного кримінального правопорушення;

4) вчинила кримінальне правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, що було встановлено обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили;

5) здійснювала колабораційну діяльність, вчинила корупційне кримінальне правопорушення чи кримінальне правопорушення, пов’язане з корупцією, що було встановлено обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили.».