Затверджено Порядок компенсації суб’єктам малого підприємництва витрат у розмірі ЄСВ за працевлаштування безробітних на нові робочі місця
30.04.2023
487
1
21 квітня 2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання надання роботодавцям компенсації єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за працевлаштування на нові робочі місця» від 18.04.2023 № 338 (далі — Постанова № 338). Цією постановою Кабінет Міністрів України затвердив:
– Порядок компенсації суб’єктам малого підприємництва фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за працевлаштування зареєстрованих безробітних на нові робочі місця (далі — Порядок № 338).
Вищенаведені Порядки затверджено на виконання частин 2 та 3 статті 27 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі — Закон про зайнятість), про норми яких ми докладно повідомляли (див. статтю «Новий порядок стимулювання роботодавців працевлаштовувати безробітних» в журналі «Все про працю зарплату» № 6/2022, стор. 105).
Перший з вищенаведених Порядків набере чинності з 01.01.2024, тому про його норми розповімо наприкінці поточного року, а другий Порядок (Порядок № 338) набрав чинності 21.04.2023 одночасно з набранням чинності Постановою № 338.
Порядок № 338 визначає умови, механізм виплати міжрегіональними, регіональними центрами зайнятості, їх філіями та обласними, Київським міським, міськими, районними та міськрайонними центрами зайнятості (до їх припинення) (далі — центри зайнятості, ЦЗ) компенсації суб’єктам малого підприємництва (далі — роботодавці) фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ) за працевлаштованих на нові робочі місця зареєстрованих безробітних строком не менше ніж на два роки за направленням центру зайнятості (далі — компенсація) за рахунок та в межах коштів, передбачених на такі цілі в бюджеті Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі — ФСС з безробіття), а у разі працевлаштування особи з інвалідністю з числа зареєстрованих безробітних — в бюджеті Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі — ФСЗІ).
Дія Порядку № 338 поширюється на роботодавців, які одночасно:
– є суб’єктами малого підприємництва;
– створюють нові робочі місця та працевлаштовують на них зареєстрованих безробітних шляхом укладення трудового договору.
Право на компенсацію має роботодавець, який працевлаштовує на нове робоче місце строком не менше ніж на два роки за направленням ЦЗ зареєстрованих безробітних.
Зареєстрований безробітний може бути працевлаштований у роботодавця з виплатою компенсації за нього один раз на 5 років за умови, що він у відповідному 5-річному періоді не був працевлаштований будь-яким роботодавцем з наданням йому компенсацій, передбачених Законом про зайнятість (крім професійного навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації безробітного).
Дія Порядку № 338 не поширюється на роботодавців, які є суб’єктами господарювання (далі — СГ), утвореними в результаті припинення іншої юридичної особи протягом 12 місяців, що передували створенню нового робочого місця, та бюджетними установами.
Робочі місця, які створені у зв’язку з утворенням нового СГ (крім тих, що утворені шляхом припинення), вважаються новими протягом 12 місяців з моменту утворення нового СГ.
У разі створення нового робочого місця шляхом збільшення штатної чисельності працівників за умови відсутності зменшення середньомісячної чисельності за попередні 12 місяців збільшенням штатної чисельності у звітному періоді вважається:
– для юридичних осіб — збільшення штатної чисельності працівників, які працюють на умовах трудових договорів, порівняно з попереднім звітним періодом за умови, що кількість вакансій залишається незмінною або збільшується;
– для фізичних осі – підприємців — збільшення чисельності найманих працівників, які працюють на умовах зареєстрованих трудових договорів.
Для підтвердження фактів відсутності зменшення штатної чисельності працівників та/або розміру фонду оплати праці (далі — ФОП) середньооблікова кількість штатних працівників та/або розмір ФОП за місяць, у якому перевіряються такі факти, порівнюються відповідно із середнім значенням середньооблікової кількості штатних працівників та середнім значенням розміру ФОП за 12 місяців, що передують місяцю проведення перевірки.
Компенсація виплачується за кожен непарний місяць роботи з дня працевлаштування зареєстрованого безробітного. Загальна тривалість виплати компенсації становить 12 місяців упродовж наступних 2 років.
Компенсація не надається роботодавцю у разі наявності одного з таких випадків:
1) роботодавець має заборгованість:
– із сплати ЄСВ;
– із сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;
– з виплати заробітної плати;
– перед державним (місцевим) бюджетом понад 6 місяців;
2) до роботодавця застосовуються судові процедури банкрутства (неплатоспроможності), передбачені Кодексом України з процедур банкрутства, або СГ перебуває на стадії ліквідації.
Компенсація роботодавцю надається за умови, що розмір заробітної плати працевлаштованої особи за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не нижчий за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 338 компенсація надається з урахуванням положень Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» від 01.07.2014 № 1555-VII. Сукупний розмір компенсації разом з іншими напрямами державної підтримки та/або допомоги (незалежно від її видів та джерел) не може перевищувати за будь-який трирічний період суму, еквівалентну 200 тис. євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком, що діяв на останній день фінансового року. Положення, передбачені цим пунктом, не застосовуються під час дії воєнного стану.
У разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація, до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 36 (за угодою сторін) або пунктом 1 частини першої статті 40 (за скороченням чисельності або штату працівників) Кодексу законів про працю України, сума виплачених коштів повертається у повному обсязі до бюджету ФСС з безробіття або ФСЗІ залежно від джерела фінансування компенсації, крім випадку, коли на його робоче місце роботодавцем працевлаштовано іншого зареєстрованого безробітного за направленням ЦЗ до закінчення дворічного строку. Виплата компенсації зберігається у разі, коли інший зареєстрований безробітний працевлаштований на місце звільненого працівника у строк, що не перевищує 60 календарних днів. Виплата компенсації продовжується за рахунок коштів бюджету ФСС з безробіття або ФСЗІ (у разі працевлаштування інваліда з числа зареєстрованих безробітних). Тривалість виплати компенсації та строк працевлаштування обчислюються сумарно з дати працевлаштування першого безробітного, враховуючи строки виплаченої компенсації та перерви між працевлаштуванням безробітних. У разі досягнення працівником, за якого виплачувалася компенсація, пенсійного віку та призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років, встановлення йому інвалідності або зняття інвалідності та продовження ним роботи виплата компенсації продовжується до закінчення встановленого строку отримання компенсації (п. 9 Порядку № 338).
Для отримання компенсації роботодавець протягом 2 місяців з дня працевлаштування зареєстрованого безробітного подає до ЦЗ, розташованого за місцем провадження господарської діяльності, заяву про надання компенсації (далі — заява) за формою згідно з додатком до Порядку № 338. Заява може бути подана особисто або уповноваженою особою роботодавця до ЦЗ, або за допомогою технічних засобів електронних комунікацій чи через електронний кабінет роботодавця з накладенням електронного підпису (п. 10 Порядку № 338).
ЦЗ не пізніше ніж через 5 робочих днів з дня надходження заяви в порядку обміну інформацією подає запит до Пенсійного фонду України (далі — ПФУ) та Державної податкової служби України (далі — ДПСУ) з метою підтвердження відповідності роботодавця умовам надання компенсації (п. 11 Порядку № 338).
Рішення про надання або відмову у наданні компенсації приймається ЦЗ протягом 5 календарних днів після отримання відповідної інформації з ПФУ та ДПСУ. Повідомлення про прийняте рішення надсилається роботодавцю протягом 3 календарних днів у спосіб, зазначений роботодавцем в заяві (п. 12 Порядку № 338).
Моніторинг відповідності роботодавця умовам надання компенсації здійснюється центром зайнятості впродовж її виплати (п. 13 Порядку № 338).
ЦЗ перераховує кошти на рахунок роботодавця після підтвердження даних реєстру застрахованих осіб щодо суми нарахованого ЄСВ протягом 5 робочих днів після зарахування коштів на рахунок ЦЗ. Розмір компенсації визначається на підставі даних реєстру застрахованих осіб про суму ЄСВ, сплаченого роботодавцем за працівника. Якщо працівник працював у роботодавця повний місяць, а виплата компенсації здійснюється за неповний місяць, розмір компенсації за такий період обчислюється пропорційно кількості календарних днів, за які надається компенсація, шляхом ділення суми сплаченого роботодавцем за працівника ЄСВ за місяць на кількість календарних днів місяця та множення на відповідну кількість календарних днів, за які вона надається (п. 14 Порядку № 338).
У разі зміни місця провадження господарської діяльності роботодавця компенсацію виплачує ЦЗ, який розпочав її виплату (п. 15 Порядку № 338).
У разі працевлаштування зареєстрованого безробітного з числа осіб з інвалідністю компенсація виплачується протягом усього періоду з дня його працевлаштування за рахунок коштів ФСЗІ. ЦЗ формує щомісяця на підставі даних ПФУ відомість про виплату роботодавцям компенсації за рахунок коштів ФСЗІ і передає до 15 числа місяця, що настає за місяцем подання звіту, зазначену відомість територіальному відділенню ФСЗІ для здійснення відшкодування компенсації (п. 16 Порядку № 338).
Роботодавець відповідає за достовірність інформації щодо створення нових робочих місць та працевлаштування на них відповідних осіб, яка є підставою для виплати компенсації. Роботодавець зобов’язаний повідомити ЦЗ про припинення трудових відносин з працівником, за працевлаштування якого виплачується компенсація, протягом 5 робочих днів з дня звільнення такого працівника (п. 17 Порядку № 338).
Рішення ЦЗ щодо відмови у виплаті компенсації може бути оскаржено до Державного центру зайнятості або в судовому порядку (п. 18 Порядку № 338).
У період воєнного стану та протягом 3 місяців після припинення чи скасування воєнного стану строки виплати компенсації залежать від наявності коштів, передбачених на відповідні цілі (п. 19 Порядку № 338).