Збільшено строки зберігання первинних документів та фінансової звітності

28 квітня 2023 року набрав чинності (за винятком окремих норм) Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо імплементації міжнародного стандарту автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки» від 20.03.2023 № 2970-IX (далі — Закон № 2970). Цим Законом внесено зміни до Податкового кодексу України (далі — ПКУ) та інших законодавчих актів. Зокрема, в ПКУ в новій редакції викладено пункт 44.3, яким встановлено вимоги до платників податків щодо забезпечення зберігання документів, зазначених у пункті 44.1 ПКУ, а саме первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Тепер пунктом 44.3 статті 44 ПКУ встановлено, зокрема, таке:

«44.3. Платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше:

44.3.1. 2555 днів — для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до статей 39 і 39² цього Кодексу;

44.3.2. 1825 днів — для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються особами, визначеними пунктом 133.1 статті 133, підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 та пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, а також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з підпунктом 44.3.1 цього пункту;

44.3.3. 1095 днів — для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 цього пункту;

44.3.4. 1095 днів — для документів, пов’язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи.

Строки зберігання документів та інформації, визначені цим пунктом, розраховуються з дня подання податкової звітності чи іншої звітності, передбаченої цим Кодексом, для складення якої використовуються зазначені документи та/або інформація, а в разі її неподання — з передбаченого цим Кодексом граничного строку подання такої звітності, а для документів, пов’язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, — з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів — з дня завершення строку їх дії)».

Таким чином, для платників податку – резидентів збільшено з трьох до п’яти років (з 1095 днів до 1825 днів) строк зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2970 встановлено, що нові вимоги щодо 1825-денного мінімального строку зберігання документів, передбачені пунктом 44.3 ПКУ, застосовуються до документів, які розроблено:

– до дня набрання чинності цим Законом, строк зберігання яких не закінчився на день набрання чинності цим Законом (тобто не закінчився на 28.04.2023);

– починаючи з дня набрання чинності цим Законом (тобто з 28.04.2023);

– особою, стосовно якої на день набрання чинності цим Законом розпочато, але не завершено процедуру припинення (ліквідації);

– особою, стосовно якої прийнято рішення про ліквідацію після набрання чинності цим Законом.

Крім того, статтю 121 ПКУ доповнено пунктом 121.2, згідно з яким ненадання відповіді на запит, неподання або подання не в повному обсязі платником податків, фінансовим агентом або іншою особою документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу, надісланий відповідно до підстав, передбачених підпунктами 6 – 8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 ПКУ, тягне за собою накладення штрафу у 5 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт. Неподання або подання не в повному обсязі платником податків документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу в інших випадках, передбачених статтею 73 ПКУ, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт. Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє особу від обов’язку подання інформації.