Індикатор надійності

Підказка: Пароль повинен мати щонайменше 12 символів. Щоб зробити його сильнішим, використовуйте великі та маленькі букви, цифри, та спеціальні символи.

Внесено зміни до Порядку обчислення середньої заробітної плати та Порядку надання державним службовцям матеріальної допомоги

12 вересня 2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 і від 8 серпня 2016 р. № 500» від 08.09.2023 № 957 (далі — Постанова № 957). Цим документом внесено зміни до:

Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 (далі — Порядок № 100);

Порядку надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2016 № 500 (далі — Порядок № 500).

Зміни, внесені Постановою № 957 до Порядку № 100, полягають в наступному.

Абзац перший пункту 2 Порядку № 100 замінено двома абзацами такого змісту:

«2. Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.».

Одночасно до абзацу третього пункту 2 Порядку № 100 внесено доповнення, внаслідок чого тепер працівникові, який пропрацював у роботодавця менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається матеріальна (грошова) допомога.

Таким чином, змінився розрахунковий період при обчисленні середньої заробітної плати для визначення суми матеріальної (грошової) допомоги. Тепер якщо працівник відпрацював рік і більше, розрахунковий період становить останні не 2 календарні місяці роботи, а 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання матеріальної (грошової) допомоги. Якщо працівник відпрацював менше року, розрахунковий період включає повністю відпрацьовані календарні місяці (з 1-го числа місяця після оформлення на роботу до 1-го числа місяця, в якому надається матеріальна (грошова) допомога). Тобто тепер розрахунковий період для надання матеріальної (грошової) допомоги визначається так само як і для оплати часу відпусток. Це нововведення стосується лише роботодавців, які згідно із законодавством або колективним договором (іншим внутрішнім документом) виплачують матеріальну (грошову) допомогу працівникам в розмірі середньомісячної заробітної плати.

Що стосується вище процитованого нового абзацу другого пункту 2 Порядку № 100, то якщо працівнику з 12 вересня 2023 року виплачується компенсація за невикористані щорічні відпустки або соціальну додаткову відпустку працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (далі — «відпускна» компенсація), на які працівник набув право до 31 грудня 2023 року, то обчислення середньої заробітної плати для нарахування «відпускної» компенсації проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році, тобто розрахунковий період включає лише календарні місяці 2023 року.

Наприклад, якщо працівник, який працює на підприємстві декілька років, звільняється 22 вересня 2023 року і має не використані дні відпусток (в тому числі за попередні робочі чи календарні роки), то розрахунковий період для нарахування «відпускної» компенсації включає 8 місяців: січень – серпень 2023 року.

Якщо працівник, який був прийнятий на роботу 20 лютого 2023 року, звільняється 13 жовтня 2023 року і має не використані дні відпусток, то розрахунковий період для нарахування «відпускної» компенсації включає 7 місяців: березень – вересень 2023 року.

Крім розрахункового періоду, в іншому порядок обчислення середньої заробітної плати для нарахування «відпускної» компенсації не змінився. Якщо у працівника не було заробітної плати у 2023 році (немає розрахункового періоду), то середня заробітна плата обчислюється з посадового окладу або мінімальної заробітної плати (абзаци третій – п’ятий п. 4 Порядку № 100). Премії та інші заохочувальні виплати, які нараховані у 2022 році (наприклад, премія за IV квартал 2022 року, річна винагорода за 2022 рік) і відносяться до розрахункового періоду — місяців 2023 року, враховуються за механізмом, визначеним в абзаці третьому пункту 3 Порядку № 100.

Розглянемо на конкретних прикладах порядок розрахунку суми «відпускної» компенсації.

ПРИКЛАД 1

Виплата компенсації за невикористану відпустку при звільненні працівника, якщо в розрахунковому періоду не відпрацьований один місяць

Працівник, прийнятий на роботу у 2020 році, звільняється 22 вересня 2023 року. В день звільнення йому виплачується компенсація за невикористані 10 календарних днів щорічної основної відпустки. Оклад працівника — 12 000 грн.

Оскільки працівник звільняється («відпускна» компенсація виплачується) після 12 вересня 2023 року, то розрахунковий період для нарахування «відпускної» компенсації становить не 12, а 8 календарних місяців (січень – серпень) 2023 року.

В цьому розрахунковому періоді працівник весь травень перебував у простої не зі своєї вини (за рішенням роботодавця), за період якого йому нараховано заробітну плату в розмірі 2/3 окладу. У всіх інших місяцях розрахункового періоду працівник відпрацював всі робочі дні, передбачені графіком роботи, і отримав в цих місяцях заробітну плату в розмірі окладу (12 000 грн.).

Оскільки з розрахункового періоду виключається час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково (абз. сьомий п. 2 Порядку № 100), то період простою (з 1 по 31 травня 2023 року), оплаченого в розмірі 2/3 окладу, виключається з розрахункового періоду, а оплата простою не враховується при обчисленні середньої заробітної плати.

Отже, оскільки через простій весь травень виключається з розрахункового періоду, то останній включає 7 повністю відпрацьованих календарних місяців (січень – квітень, червень – серпень 2023 року).

Сумарна заробітна плата в розрахунковому періоді:

12 000 грн. х 7 місяців = 84 000 грн.

Кількість календарних днів в розрахунковому періоді (з цього періоду не виключаються святкові та неробочі дні, встановлені статтею 73 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), оскільки весь розрахунковий період припадає на період воєнного стану, в якому зупинено дію статті 73 КЗпП):

31 к. д. (січень) + 28 к. д. (лютий) + 31 к. д. (березень) + 30 к. д. (квітень) + 30 к. д. (червень) + 31 к. д. (липень) + 31 к. д. (серпень)  = 212 к. д.

Середньоденна заробітна плата:

84 000 грн. : 212 к. д. = 396,23 грн.

Сума компенсації за невикористану відпустку:

396,23 грн. х 10 к. д. = 3962,30 грн.

 

ПРИКЛАД 2

Виплата компенсації за невикористану відпустку при звільненні працівника, якщо в розрахунковому періоді немає відпрацьованих днів і заробітної плати

Працівниця, яка працює на підприємстві з 2018 року, за власним бажанням звільняється 29 вересня 2023 року і в день звільнення їй виплачується компенсація за невикористані 16 календарних днів щорічної основної відпустки та 20 календарних днів соціальної додаткової відпустки на дітей, тобто всього компенсація виплачується за 36 календарних днів невикористаних відпусток. Оклад працівниці — 6500 грн.

Розрахунковий період для нарахування «відпускної» компенсації включає 8 календарних місяців: січень – серпень 2023 року.

В цьому розрахунковому періоді працівниця не працювала, оскільки з 01 травня 2022 року по день звільнення з нею був призупинений трудовий договір (ст. 13 Закону № 2136) або вона перебувала у відпустці без збереження заробітної плати (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136, ст. 26 Закону про відпустки).

Враховуючи, що з розрахункового періоду виключається час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково (абз. сьомий п. 2 Порядку № 100), то період призупинення дії трудового договору або період відпустки без збереження заробітної плати (з 1 січня по 31 серпня 2023 року) виключається з розрахункового періоду.

Через призупинення дії трудового договору або відпустку без збереження заробітної плати у працівниці немає відпрацьованих днів і заробітної плати в розрахунковому періоді, тому обчислення середньої заробітної плати для нарахування «відпускної» компенсації проводиться з установленого працівниці посадового окладу. Якщо розмір посадового окладу є меншим від розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з мінімальної заробітної плати на час розрахунку. Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду (абз. третій – п’ятий п. 4 Порядку № 100).

Оскільки посадовий оклад працівниці у вересні 2023 року є меншим від розміру мінімальної заробітної плати (6500 грн. < 6700 грн.), то обчислення середньої заробітної плати для нарахування «відпускної» компенсації здійснюється виходячи з мінімальної заробітної плати — 6700 грн.

Умовна заробітна плата працівниці в розрахунковому періоді (січень – серпень 2023 року):

6700 грн. х 8 місяців = 53 600 грн.

Кількість календарних днів в розрахунковому періоді:

31 к. д. (січень) + 28 к. д. (лютий) + 31 к. д. (березень) + 30 к. д. (квітень) + 31 к. д. (травень) + 30 к. д. (червень) + 31 к. д. (липень) + 31 к. д. (серпень)  = 243 к. д.

Середньоденна заробітна плата:

53 600 грн. : 243 к. д. = 220,58 грн.

Сума компенсації за невикористані дні відпустки:

220,58 грн. х 36 к. д. = 7940,88 грн.

___________________________________________________________________________________

Більше прикладів про обчислення суми «відпускної» компенсації наведено у редакційній статті.

Всі інші зміни у Порядку № 100 стосуються обчислення середньої заробітної плати для надання матеріальної (грошової) допомоги.

Так, до абзацу другого пункту 4 Порядку № 100 внесено доповнення, внаслідок чого вказаний абзац тепер має таку редакцію:

«При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці та для нарахування матеріальної (грошової) допомоги, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов’язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.».

Отже, при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування матеріальної (грошової) допомоги, крім виплат, зазначених в пунктах «а» – «о» абзацу першого пункту 4 Порядку № 100, також не враховуються «середньозарплатні» виплати та «лікарняні» («декретні»).

Пункт 7 Порядку № 100 доповнено трьома абзацами такого змісту:

«У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування матеріальної (грошової) допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 12 місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів. Під час обчислення середньої заробітної плати за 12 місяців виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу двадцять третього пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов’язана відповідна виплата, згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації.

Середньомісячне число робочих днів розраховується шляхом ділення на 12 сумарного числа робочих днів за останні 12 календарних місяців згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.».

Таким чином, обчислення середньомісячної заробітної плати для нарахування матеріальної (грошової) допомоги здійснюється у тому самому порядку, що і обчислення середньомісячної заробітної плати для нарахування вихідної допомоги, але виходячи з розрахункового періоду — останні 12 календарних місяців.

На прикладах обчислення середньомісячної заробітної плати для нарахування матеріальної (грошової) допомоги розглянуто у редакційній статті.

Що стосується змін, внесених Постановою № 957 до Порядку № 500, то у пункті 2 цього Порядку тепер зазначено, що державним службовцям матеріальна допомога може надаватися один раз на рік у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати, на підставі особистої заяви у порядку, затвердженому керівником державної служби (раніше було — у розмірі середньомісячної заробітної плати на підставі особистої заяви).

Таким чином, матеріальна допомога держслужбовцям може виплачуватися як у розмірі середньомісячної заробітної плати, так і у розмірі, який менше середньомісячної заробітної плати.


Вам також може бути цікаво

З 18 травня 2024 року до низки законодавчих актів внесено зміни, спрямовані на удосконалення проведення заходів мобілізації
Внесено зміни до Порядку бронювання військовозобов’язаних, які стосуються ІТ-компаній, підприємств паливно-енергетичного комплексу та підприємств, підпорядкованих Мінінфраструктури
Кабмін продовжив на один місяць строк дії відстрочок від мобілізації для заброньованих працівників
Внесено зміни до КЗпП, якими встановлено особливості трудових відносин при зміні власника підприємства
Воєнний стан і мобілізацію продовжено ще на 90 днів до 12 серпня 2024 року
З 04 квітня 2024 року призивний вік знижено з 27 до 25 років