ІПК ДПСУ «Щодо виконання філіями нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю» від 09.07.2026 № 3960/ІПК/99-00-24-03-03
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 09.07.2026 № 3960/ІПК/99-00-24-03-03
Щодо виконання філіями нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю
(Витяг)
Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), розглянула звернення <…> щодо застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.
Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, <…> повідомила, що відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від (далі — Постанова № <…>) Уряд України постановив реорганізувати територіальні органи <…> служби за переліком згідно з додатком шляхом їх приєднання до <…> служби.
З метою реалізації положень Постанови № <…> видано внутрішні накази про утворення територіальних органів <…> служби України як відокремлених підрозділів, про затвердження положень про територіальні органи <…> та про початок здійснення <…> як відокремленими підрозділами <…> покладених на неї функцій та повноважень.
Враховуючи зазначене, <…> просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:
1. Чи набувають правового статусу «роботодавець», в рамках реалізації норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю» від 15 січня 2025 року № 4219-IХ (далі — Закон № 4219), Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі — Закон № 2464) та Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (далі — Закон № 875), територіальні органи <…> за своїм правовим статусом відокремлених підрозділів із самостійним балансом та окремими рахунками як такі, що є платниками внеску на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю (далі — Внесок)?
2. Чи виступають територіальні органи <…> податковими агентами у частині нарахування та подання звітності (розрахунку) щодо осіб з інвалідністю з метою сплати внеску?
3. Чи корелюють Закон № 2464 для платників єдиного внеску і Закон № 4219 та Закон № 875 у частині визначення терміну «роботодавець»?
Згідно з пп. 14.1.30 п. 14.1 ст. 14 Кодексу поняття «відокремлені підрозділи» з метою оподаткування вживається у значенні, визначеному Цивільним кодексом України (далі — ЦКУ).
Відповідно до частини першої ст. 95 ЦКУ філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.
Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи (частина друга ст. 95 ЦКУ).
Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва (частина третя ст. 95 ЦКУ).
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, що гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначено Законом № 875.
З 1 січня 2026 року введено в дію Закон № 4219, яким внесено зміни до порядку працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, до Закону № 875.
Відповідно до ст. 18-2 Закону № 875 платниками Внеску є роботодавці, у яких середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у календарному кварталі становить вісім і більше працівників та які в цьому кварталі не виконали обов’язок щодо нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого ст. 18-2 Закону № 875.
При цьому згідно з положеннями ст. 1 Закону № 875:
роботодавцем для цілей Закону № 875 вважається юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, фізична особа – підприємець, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту), контракту про проходження служби або на інших умовах, передбачених законодавством, крім цивільно-правових договорів, та несуть відповідальність за підприємство та/або установу.
Крім того, відповідно до частини другої розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4219 на період адміністрування податковими органами Внеску (з дати початку і до дати припинення адміністрування з одночасною передачею цієї функції Пенсійному фонду України та його територіальним органам) окремі норми Закону № 875 діють у такій редакції:
Роботодавці/платники внеску зобов’язані, зокрема:
подавати звітність про нарахування, обчислення та сплату Внеску в розмірах, визначених відповідно до Закону № 875, до податкового органу за основним місцем обліку платника Внеску у строки та в порядку, встановлені Законом № 875. Форма, за якою подається звітність про нарахування, обчислення та сплату Внеску, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Враховуючи викладене, оскільки територіальні органи у вигляді відокремлених підрозділів <…> не мають статусу юридичної особи, то у розумінні Закону № 875 та Закону № 4219 такі підрозділі не можуть вважатися «роботодавцями», а отже обов’язок щодо нарахування Внеску та подання звітності (розрахунку) щодо осіб з інвалідністю з метою сплати Внеску виникає у головного підприємства — <…>.
Також слід зазначити, що положення Закону № 2464, у тому числі визначення поняття «роботодавець», наведеного у Законі № 2464, застосовуються виключно у разі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування і не може використовуватися платниками Внеску — роботодавцями, які зазначені у Законі № 875 та Законі № 4219.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.