Внесено зміни до Порядку обчислення середньої заробітної плати для розрахунку страхових виплат

01 травня 2026 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням» від 29.04.2026 № 533 (далі — Постанова № 533). Цим документом внесено зміни до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі — Порядок № 1266).

Спочатку зупинимося на змінах у Порядку № 1266, які стосуються фізичних осіб – підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства.

Так, до абзацу першого пункту 1 Порядку № 1266 внесено доповнення, внаслідок чого норми цього Порядку тепер поширюються також на фізичних осіб – підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства.

У першому реченні абзацу першого пункту 3 Порядку № 1266 перелік поважних причин, через які календарні дні виключаються з розрахункового періоду при обчисленні середньоденної заробітної плати для нарахування страхових виплат, доповнено ще однією поважною причиною — період, протягом якого фізична особа – підприємець, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, була звільнена від сплати єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ) відповідно до частини 6 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі — Закон № 2464).

Нагадаємо, що відповідно до частини 6 статті 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини 1 цієї статті (тобто фізичні особи – підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність), звільняються від сплати за себе ЄСВ за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом Дія Сіті, сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску (далі — МСВ). Такі особи можуть бути платниками ЄСВ за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом Дія Сіті, сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше МСВ. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування ЄСВ, встановлену цим Законом. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір МСВ.

Також Порядок № 1266 доповнено пунктом 30-1 такого змісту:

«30-1. Обчислення середнього доходу фізичних осіб – підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства для розрахунку розмірів допомоги по вагітності та пологах, допомоги по тимчасовій непрацездатності проводиться відповідно до механізму, визначеного цим Порядком, з урахуванням особливостей сплати єдиного внеску за себе, визначених законодавством.».

Пунктом 2 Постанови № 533 доручено Пенсійному фонду України забезпечити за кошти від сплати ЄСВ, розподіленого на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, виплату нарахованої допомоги по вагітності та пологах за заявами-розрахунками, поданими фізичними особами – підприємцями, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, які були звільнені від сплати ЄСВ відповідно до частини 6 статті 4 Закону № 2464 та не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах, з урахуванням змін, внесених цією Постановою.

Щодо стосується загальних змін у Порядку № 1266 (для всіх страхувальників та застрахованих осіб), то до абзацу другого пункту 3 Порядку № 1266 внесено важливе уточнення, внаслідок чого він тепер має наступну редакцію:

«Місяці розрахункового періоду, в яких застрахована особа усі робочі дні місяця не працювала з поважних причин (з першого до останнього числа календарного місяця), виключаються з розрахункового періоду.».

Отже, тепер не з роз’яснень Пенсійного фонду України (див. лист ПФУ від 22.08.2025  № 2800-030401-8/55839  у ВПЗ № 9/2025, стор. 104, та лист ПФУ від 17.09.2025  № 2800-030401-8/62282  у ВПЗ № 10/2025, стор. 113), а з норми абзацу другого пункту 3 Порядку № 1266 прямо випливає, що якщо застрахована особа усі робочі дні місяця не працювала з поважних причин (з першого до останнього числа календарного місяця), такий місяць повністю виключаються з розрахункового періоду, відповідно, не враховуються і всі виплати, нараховані застрахованій особі в такому місяці (докладно про це йдеться у статті «Лікарняні: порядок нарахування і виплати» у ВПЗ № 4/2026, стор. 56).

Перше речення абзацу другого пункту 30 Порядку № 1266 викладено в такій новій редакції:

«Страхові виплати та оплата перших п’яти (сімнадцяти — за місцем роботи, де стався страховий випадок за страхуванням від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності) днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця здійснюються на підставі виданого в установленому порядку листка непрацездатності (у разі видачі листка непрацездатності у паперовій формі — на підставі його копії, засвідченої в установленому законом порядку) та довідки про заробітну плату за основним місцем роботи за формою згідно з додатком або даних про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), зазначених в індивідуальних відомостях про застраховану особу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, за формою, встановленою Пенсійним фондом України.».

Нагадаємо, що відповідно до частини 5 статті 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV у разі видачі листка непрацездатності у паперовій формі для особи, яка працює за сумісництвом, на умовах трудового договору (контракту) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності, підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є копія листка непрацездатності у паперовій формі, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи такої особи. Для застрахованої особи, яка одночасно здійснює підприємницьку та іншу діяльність і не працює на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності у паперовій формі засвідчує заклад охорони здоров’я, який його видав.

Таким чином, особа, яка працює за сумісництвом, для отримання страхової виплати за місцем роботи за сумісництвом має надати з основного місця роботи довідку про заробітну плату за формою, наведеною у додатку до Порядку № 1266, або дані про нараховану заробітну плату з реєстру застрахованих осіб (такі дані містить довідка ОК-7). Дані про нараховану заробітну плату з реєстру застрахованих осіб працівник може надати роботодавцю за сумісництвом, зокрема, у випадку, якщо за основним місцем роботи такий працівник не може з будь-яких причин отримати довідку про нараховану йому заробітну плату.

Як і раніше, якщо особа працює на кількох роботах за сумісництвом, додатково додаються довідки про середню заробітну плату за місцями роботи за сумісництвом (абз. другий п. 30 Порядку № 1266).

Такі довідки (дані з реєстру застрахованих осіб) мають містити інформацію про нараховану заробітну плату в місяцях розрахункового періоду, щоб сумарна заробітна плата, з якої розраховується страхова виплата, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом не перевищувала максимальну величину бази нарахування ЄСВ (абз. третій п. 30 Порядку № 1266).